Регіональні фактори активізації інвестиційної діяльності в Україні

     – Демографічну характеристику визначають: питома вага населення регіону в загальній кількості мешканців України, співвідношення міського і сільського населення, питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві, рівень кваліфікації робітників.

     – Розвиток ринкових відносин характеризується питомою вагою приватизованих підприємств, а також підприємств недержавної форми власності в загальній їх кількості, кількістю підприємств з іноземними інвестиціями, банківських установ, страхових компаній, товарних бірж.

     Інтегральний  показник оцінки інвестиційної привабливості  регіонів країни, при прийнятті інвестиційних  рішень, розраховують як суму добутків рангового значення кожного синтезованого  показника на його значимість (у  відсотках). Оцінка привабливості регіонів за підсумками року та півріччя проводиться на основі чотирьох укрупнених факторів інвестиційного клімату: 1) економічний розвиток регіону, 2) стан ринкової інфраструктури, 3) рівень фінансової інфраструктури, 4) розвиток людських ресурсів. Усього аналізується 65 статистичних показників регіонального соціально-економічного розвитку.

     Синтетичні  показники оцінювалися за сукупністю аналітичних показників. Методика розрахунків  полягала в тому, щоб отримати кількісну  оцінку синтетичного показника, шляхом підсумовування рангових значень відповідних аналітичних показників (у системі регіонів).

   Разом з цим слід зазначити, що загальна класифікація цих факторів у регіонах має свою специфіку узагальнення. Згідно з цією класифікацією, виділяють 16 груп позитивних та негативних факторів, які справляють вплив на інвестиційну діяльність у регіонах (рис. 1.4). Кожна група цих факторів оцінюється за допомогою системи економічних показників, які характеризують стан розвитку певного фактору і ступінь його впливу на інвестиційну діяльність в регіонах.  
 

   Рис. 1.4 Регіональні фактори інвестиційної діяльності у регіонах України.

   Усі регіональні фактори різною мірою  впливають на інвестиційну діяльність в регіонах, а рівень цього впливу може змінюватися залежно від загальноекономічної та геополітичної ситуації, джерел фінансування інвестицій та інших чинників. Крім того, усі вони взаємозалежні і потребують комплексного підходу, щодо вивчення їх впливу на інвестиційну діяльність на регіональному рівні. Тобто не може бути високорозвиненою техніка в регіоні зі слаборозвиненою економікою і таке інше.

     Таким чином, інвестиційна привабливість  регіонів відображає спроможність регіонального  економічного простору до відтворення  таких його складових як: економічна, інфраструктурна, трудова та інноваційна складові. Так, наприклад, регіони «лідери» інвестиційного рейтингу показують, що їх регіональний економічний простір відтворюється на достатньо високому рівні, а регіони «аутсайдери» рейтингу свідчать про те, що їх регіональний економічний простір відтворюється на достатньо низькому рівні. Таким чином, інвестиційна привабливість регіонів виступає своєрідним індикатором відтворення складових регіонального економічного простору.

     Виходячи  з цього, інвестиційний потенціал регіонів визначають як потенційні можливості регіону до розвитку економіки. Інвестиційний потенціал регіонів враховує готовність регіону освоїти інвестиції з відповідними гарантіями збереження капіталу і отримання прибутку інвесторами. Сукупний інвестиційний потенціал регіонів характеризується сукупністю часткових потенціалів: природно-ресурсного, трудового, економічного, інноваційного, інституційного, інфраструктурного, фінансового, споживчого потенціалів.

     Структура сукупного інвестиційного потенціалу регіону характеризується складовими часткових потенціалів, які повинні інтегруватися у глобальний економічний простір, тобто вийти на рівень певних міжнародних стандартів. Перелічені вище регіональні фактори формування інвестиційного потенціалу носять загальний характер. Кожний з них розраховується як зважена сума ряду статистичних показників. В той же час показники, які використовуються при оцінці інвестиційного потенціалу в регіоні на кожному етапі розвитку економіки країни, можуть змінюватися. В результаті кореляційно-регресійного аналізу можуть бути виділені біля сотні найбільш важливих первинних показників, що впливають на пошуковий показник.

     Зважаючи  на те, що капітал завжди прямує в  ту сферу, де найбільша рентабельність (висока ефективність інвестицій), більш дешева робоча сила за регіонами України стане важливим фактором, який зацікавить інвесторів, які ставлять собі за мету отримання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції. Вигідне геоекономічне розташування деяких регіонів сприятиме більш швидкому проникненню на Україну сучасних технологій, менеджменту, стандартів виробництва та якості життя.

     На  основі узагальненого вітчизняного та закордонного досвіду, нами виділено принципи на яких базується оцінка інвестиційної діяльності на регіональному рівні (табл.1.1).

Таблиця 1.1

     Принципи  оцінки інвестиційної  діяльності країни

     на  регіональному рівні 

     Хоча  такі традиційні фактори як ринки збуту, природні ресурси, дешева робоча сила все ще відіграють певну роль, їх значення при виборі інвестором об’єкту інвестування поступово зменшується. У міру зниження торговельних бар’єрів все більше значення у підвищенні рівня інвестиційної конкурентноздатності регіональних економік належить інфраструктурним умовам.

     На  нашу думку, поняття регіональні  фактори активізації інвестиційної  діяльності можна визначити як сукупність умов, причин, показників, що впливають  на динаміку і структуру капітальних інвестицій в економіку регіону, їх джерела та результати, котрі забезпечують у сукупності збалансований розвиток економіки регіону.

     Тут треба відзначити в якості умов стабілізації і динаміки росту продуктивних сил  ефективне використання інвестиційного потенціалу і розвиток міжгосподарських зв’язків між державами, створення для цього необхідних умов, що включають використання економічного простору. Водночас, на перший план виходить здатність формування позитивного іміджу регіонів. Як вже зазначалося, традиційні чинники формування інвестиційного потенціалу територій поступово відтісняються якісно новими: мобільністю робочої сили, гнучкістю місцевих постачальників, готовністю місцевої влади до співпраці.

   Інвестиційні  ризики, як складова інвестиційної  привабливості регіонів, характеристика імовірнісна і якісна, вони оцінюють імовірність втрати інвестицій і  доходу від них. В економічній  теорії та практиці господарювання прийнято виділяти наступні фактори ризику: політичні, економічні, соціальні, кримінальні, екологічні, фінансові, законодавчі. Аналіз інвестиційних ризиків, в свою чергу, дає базу для розробки програм регулювання інвестиційного привабливості регіонів.

   Розвиток  інвестиційного законодавства в  регіонах виступає одним із ключових факторів активізації інвестиційної діяльності. Одним із напрямів розвитку інвестиційної діяльності країни є нормативно-правове забезпечення вітчизняної і зарубіжної практики підготовки інвестиційних проектів, з точки зору узгодження правової та нормативної бази, врахування інфляційних процесів тощо. Тобто повинна бути стабільність і передбачуваність правового поля, що регулює інвестиційну діяльність в Україні та її регіонах. Це стосується, в першу чергу, гражданського, трудового, податкового і комерційного кодексів, законодавства про захист прав у сфері інтелектуальної власності, патентах, політики передачі технологій і прямих іноземних інвестиціях. Не менш важливим представляється і забезпечення реального виконання міжнародних договорів і домовленостей у сфері інвестиційної діяльності.

   Важлива роль у забезпеченні умов для інвестиційної  діяльності належить ринковій інфраструктурі. Суттєвий вплив на цей процес мають  адаптація традиційних елементів  інфраструктури до формування сучасного ринкового господарства, а також приватизація та акціонування власності тощо. Велике значення на територіальне зосередження елементів ринкової інфраструктури у регіонах мають особливості господарського розвитку. Найбільшою чисельністю зайнятих у цій інфраструктурі відзначаються економічно розвинені регіони: м. Київ, Київська, Донецька, Дніпропетровська та Харківська області.

   Характер  розміщення інфраструктурної ланки  інвестиційного комплексу, враховуючи різноманітність її складових, досить не однозначний. Елементи виробничої інфраструктури у своєму розташуванні орієнтуються переважно на розміщення підприємств промисловості будівельних матеріалів та будівельно-монтажних організацій. Це стосується, насамперед, будівельного транспорту та зв’язку, складського та комунального господарств.

   Ринкова інфраструктура інвестиційного комплексу, яка сформувалася в останній час  у процесі адаптації традиційних  елементів соціальної інфраструктури до потреб ринкового господарства та виникнення якісно нових для країни з перехідною економікою ринкових структур, за своїм територіальними особливостями подібна до соціальної інфраструктури. Більшість її елементів такі, як інвестиційні компанії та фонди, комерційні банки, товарно-сировинні біржі, довірчі товариства, страхові компанії та аудиторські фірми, бізнес-центри та бізнес-інкубатори розташовані тільки у великих містах чи обласних центрах і є важливою складовою ринкової економіки України.

   Однак ми стверджуємо, що далеко не останню  роль в активізації інвестиційної  діяльності відіграють політичні фактори. Вони обумовлюють розвиток підприємництва, інвестиційних проектів, залучення інвестиційних ресурсів з різних джерел фінансування. Однак, слід зазначити, що збільшити приток інвестицій в основний капітал в Україні та її регіонах можливо лише при умові розвитку всього комплексу факторів, які формують інвестиційний клімат країни та інвестиційну привабливість регіонів. Недооцінка хоч би однієї складової неминуче приведе до дисбалансу і створить напругу на інвестиційному ринку України та її регіонів.

   Така  комплексна оцінка регіональних факторів активізації інвестиційної діяльності в країні надасть можливість виявлення  регіональних резервів активізації  інвестиційної діяльності в країні та оцінки ефективності інвестиційної  діяльності взагалі.  
 
 

3. Методичні підходи до оцінки інвестиційних процесів та виявлення регіональних резервів їх активізації 

   Загальні  передумови виходу з наявного кризового  стану та реалізації конструктивної інноваційно-інвестиційної стратегії, яка повинна сприяти стабілізації і економічному зростанню в країні та її регіонах полягають, насамперед, у істотній зміні функцій і посиленні відповідальності держави за регулювання економічних процесів.

   По-перше, це підвищення ефективності використання наявного в державі власного капіталу — природних та інших видів ресурсів; по-друге, зміна напрямків спрямування банківських кредитів з посередницьких структур (сфера обігу) безпосередньо в сферу виробництва за доступним розміром відсотків, що позитивно вплине на розмір цін та обсяг прибутків, та призведе до пожвавлення попиту; по-третє, удосконалення фінансових важелів шляхом розширення податкової бази при одночасному зниженні ставок оподаткування.

   Першочерговими  завданнями є також здійснення заходів  щодо всебічної підтримки попиту на продукцію вітчизняних товаровиробників на базі розширення сфери і обсягу держзамовлення, посилення регулювання економіки шляхом спрямування бюджетних коштів та коштів від приватизації переважно в пріоритетні структуроформуючі галузі та підгалузі, інноваційне інвестування підприємств, нормалізація структури відносних цін, регулювання цін у галузях, які спричиняють інфляцію.

   Вирішення низки регіональних проблем в  інвестиційній діяльності в Україні  та її регіонах потребує нетрадиційних  підходів та широкого застосування різних методів та заходів, зокрема системного підходу (рис. 1.5). Об’єктивна складність регіональних проблем інвестиційної діяльності та механізму впливу регіональних факторів на активізацію інвестиційної діяльності обумовлюють багатоетапність такого дослідження. У зв’язку з цим нами виділяється шість основних етапів дослідження: 1) оцінка сучасного стану економіки регіонів (областей) та її структури; 2) класифікація регіонів (областей) за видами господарської діяльності; 3) оцінка інвестиційної діяльності в регіонах (областях) у ретроспективному періоді; 4) оцінка можливих сценаріїв розвитку регіонів (областей) на період до 2015 року; 5) визначення основних факторів, які впливають на інвестиційну діяльність у регіонах (областях) України; 6) визначення основних напрямів інвестиційної діяльності в регіонах (областях) України на період до 2015 року.