Регіональні фактори активізації інвестиційної діяльності в Україні

   *Джерело: [24, C. 210]

   Виробничий  потенціал будівельних підприємств  віддзеркалює наявність у них певних основних засобів і відповідна їх вартість. За період з 2002–2006 рр. основні засоби будівельних підприємств України збільшилась на 16,4% –з 15462 млн. грн. – у 2002 р. до 20421 млн. грн. – у 2006 р. у фактичних цінах, або 1,8% у загальному обсязі основних засобів в Україні Проте ступінь зносу основних засобів будівельних підприємств є досить високим і становить 48,5%, а по усіх підприємствах України – 49,3%. Аналіз показників, що характеризують наявність та рух основних засобів будівництва в Україні за період з 2002–2006 роки свідчить про те, що за цей період збільшилось введення в дію нових основних засобів у будівництві з 919 млн. грн. до 1731 млн. грн. (табл. 2.7.).

Таблиця 2.7

Наявність та рух основних засобів  будівництва в  Україні у 2002–2006 рр.* 

   *Джерело: [24, C. 212]  

   Щодо  територіальної диференціації вартості основних засобів по регіонах України, то тут простежується збільшення диспропорцій – коефіцієнт варіації збільшився з 17,8 рази – у 2002 р. до 23,8 рази – у 2006 р. (максимальне значення: м. Київ – 3097 млн. грн. у 2006 р., мінімальне значення: м. Севастополь – 130 млн. грн. у 2006 р.) Аналіз територіальної структури основних засобів за період з 2002–2006 рр. свідчить про те, що збільшилась питома вага м. Києва з 10,2% до 15,2%, Донецької області – з 10,1% до 12,0%, Харківської – з 6,5% до 7,7%, Полтавської – з 5,2% до 7,2% та Чернігівської області – з 2,1% до 4,5%. Наявні основні засоби дозволяють будівельним підприємствам виконати певні обсяги будівельно-монтажних робіт і, завдяки цьому, якісно освоїти необхідний обсяг інвестицій в основний капітал в регіонах України.

Таблиця 2.8

Обсяг інвестицій в основний капітал у будівельні підприємства України  у 2004–2006 рр.* 

   *Джерело: [24, C.215]  

   У 2006 р. у будівельні підприємства спрямовано 4675 млн. грн. інвестицій в основний капітал, що на 57,6% більше проти 2005 року (табл. 2.8). Надходження прямих іноземних інвестицій у будівельні підприємства України за період, що аналізується представлено в табл. 2.9.

   Таблиця 2.9

   Обсяг прямих іноземних  інвестицій у підприємства

   України у 2003–2007 рр.*

   (на  початок року)

   *Джерело: [24, C.216]  

   Наступною складовою інвестиційного ринку  виступають інвестиційні товари, тобто  виробництво іншої неметалевої  мінеральної продукції (будівельних матеріалів та скловиробів) та продукція машинобудування. Для нашого аналізу необхідно зупинитися на продукції виробництва інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів), для цього ми будемо використовувати обсяги виробництва основних будівельних матеріалів за регіонами України. Відповідно до цього, слід розпочати з аналізу виробництва обсягів стінових матеріалів за регіонами України.

   Як  свідчать статистичні дані, обсяг  виробництва стінових матеріалів за період з 2002–2005 рр. збільшився з 2748 млн. шт. ум. цегли – у 2002 р. до 3336 млн. шт. ум. цегли – у 2005 р., тобто в 1,2 рази, або на 21,4% порівняно з 2002 р. (Додаток Й). Простежується чітка тенденція зростання обсягів виробництва стінових матеріалів з 2002 р. по 2005 р. Це обумовлюється пожвавленням економічної ситуації в Україні у 2000 р. і поступовим зростанням ВВП країни і як, наслідок цього, збільшенням інвестиційного попиту в країні та її регіонах. Так, у 2005 р. зростання обсягів виробництва стінових матеріалів в Україні становить 113,4% до попереднього року.

   Зростання обсягів виробництва стінових матеріалів у 2005 р. зафіксовано у 24 регіонах, серед них найбільше зростали обсяги виробництва у Луганській області (135,8% до попереднього року), Чернігівській області (134,5%), Сумській (127,6%), Волинській (126,0%), Херсонській (125,6%), Одеській (124,4%), Рівненській (121,2%), Запорізькій (118,2%) та м. Києві (124,5%), м. Севастополі (118,2%). Це обумовлюється різними можливостями регіонів по виходу з кризового стану, зокрема у виробництві інших неметалевих мінеральних виробів (будівельних матеріалів скловиробів) і обсягами попиту на інвестиційні товари. Це підтверджує територіальна структура обсягів виробництва стінових матеріалів за період з 1990–2005 рр.

   Щодо  територіальних диспропорцій у виробництві  стінових матеріалів за зазначений період, то у 2005 р. найбільша частка у виробництві стінових матеріалів приходиться на Київську область (10,2%), АР Крим (8,7%) м. Київ (7,5%) та Львівську область (5,9%). За період з 2002–2005 рр. коефіцієнт розмаху варіації (співвідношення максимального та мінімального значення) у виробництві стінових матеріалів зменшився з 92 рази – у 2002 р. до 26 рази – у 2005 р.

   Також за період, що аналізується, збільшилися  обсяги виробництва конструкцій і виробів збірних залізобетонних з 2039 тис. куб. м – у 2002 р. до 2377 тис. куб. м – у 2005 р. або в 1,2 разів, що становить 116,6% до 2002 року. Разом з цим, починаючи з 2002 р., простежується тенденція поступового зростання, порівняно з минулим роком, обсягів виробництва конструкцій і виробів збірних залізобетонних. Так, з 2039 тис. куб. м – у 2002 р. обсяги виробництва зросли до 2129 тис. куб. м – у 2003 р. або на 4,4%. У 2004 р. зафіксоване незначне зменшення обсягів виробництва до 2066 тис. куб. м і вже у 2005 р. – знов зростання на 15,1% порівняно з минулим роком (вироблено 2377 тис. куб. м).

   Аналіз  територіальних диспропорцій у виробництві  збірних залізобетонних конструкцій  свідчить про збільшення розриву  між обсягами виробництва за регіонами. Це обумовлюється змінами у структурі  попиту на цю продукцію і, зокрема, розвитком  житлового будівництва по регіонах, особливо в місті Києві (Додаток К).

   За  період 2002–2005 рр. у територіальній структурі обсягів виробництва збірних залізобетонних конструкцій в Україні відбулися деякі зрушення. Так, основним виробником залишається м. Київ, на частку якого приходиться 29,8% – у 2002 р. та 29,2% – у 2005 р. від обсягів всього виробництва збірних залізобетонних конструкцій і виробів по країні в цілому. Разом з цим, за зазначений період, значно зросла частка Вінницької області з 3,8% до 5,3%, Запорізької – з 1,6% до 2,0%, Івано-Франківської – з 1,6% до 2,4%, Львівської – з 3,1% до 3,7%, Миколаївської – з 2,0% до 3,0%, Одеської – з 5,9% до 6,4%, Тернопільської – з 1,2% до 2,7% та Хмельницької області – з 2,7% до 3,5%. Так, за період з 2002–2005 рр., коефіцієнт розмаху варіації обсягів виробництва збірних залізобетонних конструкцій і виробів зменшився з 68 разів – у 2002 р. до 63 раза – у 2005 р. (максимальне значення: м. Київ – 695 тис. куб. м , мінімальне значення: Тернопільська область – 13 тис. куб. м).

   Дані, що характеризують інноваційну активність вітчизняних промислових підприємств та організацій в Україні, за період, що аналізується наведені в табл. 2.10–2.12. 
 
 
 

      Таблиця 2.10

     Кількість інноваційно активних промислових підприємств  за видами економічної  діяльності в Україні у 2005–2007 рр.*