Регіональні фактори активізації інвестиційної діяльності в Україні

   Другий  період – з 2000–2007 рр. в інвестиційній діяльності характеризується поліпшенням ситуації і спостерігається поступове зростання обсягів інвестицій в основний капітал по країні в цілому (Рис. 2.1). Так, у 2000 р. обсяг інвестицій в основний капітал в Україні, порівняно з 1990 р., становив 21,9%; у 2001 р. – 22,0%, у 2002 р. – 25,2%, а вже у 2006 р. – 55,7% та у 2007 р. – 56,8%.

   Рис. 2.1 Динаміка інвестицій в основний капітал  в Україні у  1998–2007 рр., млн. грн.*

   *Складено  за даними: [24, С. 24; 79, С. 204] 

   З 2000 року темпи зростання інвестицій в основний капітал почали суттєво випереджати динаміку ВВП та промислового виробництва. У 2002 році обсяги інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень) збільшились на 14%, порівняно з 2001 роком, у порівнянних цінах. За 2002 рік підприємствами та організаціями-забудовниками усіх форм власності за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 19481,2 млн. грн. інвестицій в основний капітал у фактичних цінах та введено в дію основних засобів за фактичною вартістю на 17195,5 млн. грн.

   Протягом  останніх років в Україні поступово  активізується інвестиційна діяльність, зростають обсяги інвестицій в основний капітал та обсяги надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Так, за період 2000–2007 роки обсяг інвестицій в основний капітал (у фактичних цінах) зріс у 6,7 раза. У 2007 році мало місце продовження позитивної тенденції останніх років щодо зростання інвестицій в основний капітал, але темпи приросту значно уповільнились – 1,9% проти 28% у 2006 р. У 2007 році інвестиції в основний капітал зросли у 16 регіонах з найвищим приростом 22,7% у Луганській та 21,1% – Вінницькій областях (додаток Б). Що стосується регіонального розрізу по областях України, то тут найбільші прирости інвестицій в основний капітал в 2007 р. тільки у половини областей країни. Так, найбільш високі показники росту інвестицій в основний капітал показали Луганська (122,7%), Вінницька (121,1%), Тернопільська області (116,5%) та м. Київ (116,9%).

   Також значно зросли обсяги інвестицій в  основний капітал у Дніпропетровській (109,7%), Донецькій (110,8%), Житомирській (112,7%), Львівській (107,6%), Миколаївській (106,2%), Сумській (110,3%) областях. Незначне зростання інвестиційної активності забудовників спостерігалось також у АР Крим (100,9%), Запорізькій (100,5%), Київській (105,1%), Полтавській (105,8%), Херсонській (102,4%) областях, у м. Севастополі (101,8%) (Додаток А, Б).

   Зниження  їх мало місце у Рівненській (на 48,3%), Черкаській (на 31,6%), Хмельницькій (на 29,8%), Кіровоградській (на 22,6%), Закарпатській (на 18,9%), Одеській (на 18,1%), Івано-Франківській (на 13,4%), Волинській (на 8%), Чернівецькій (на 7%), Харківській (на 4,7%) та Чернігівській (на 3,1%) областях. (Додаток А, Б).

     Як  показав аналіз, для інвестицій в  основний капітал характерні значні територіальні розбіжності, які  протягом останніх п’яти років зменшуються. У розрахунку на одну особу співвідношення між максимальним і мінімальним (коефіцієнт варіації) обсягом вкладень в основний капітал у 1996 р. становило 4,2 рази, у 2000 р. – 5,6 рази, у 2006 р. – 9,4 рази. Найбільше значення цього показника упродовж майже усього минулого десятиліття зафіксовано у м. Києві, найменше – у Тернопільській області (у 2004–2006 рр.).

   Однією  з основних особливостей сучасного  інвестиційного процесу в Україні  та її регіонах є відсутність позитивних зрушень у структурі капітальних  вкладень, значна різниця в обсягах зниження їх надходжень в окремі галузі виробничої та невиробничої сфер господарства. Складна динаміка інвестиційної активності останніх зумовили виникнення гострих проблем розвитку вітчизняної економіки, різке зменшення інвестицій у соціальні програми.

   На  активізацію інвестиційної діяльності позитивно вплинули зниження податкового  навантаження на товаровиробника, у  тому числі на фонд оплати праці, утворення  мережі спеціальних економічних  зон та територій зі спеціальним  режимом інвестиційної діяльності, здійснення заходів щодо скорочення немонетарних розрахунків та платежів. Реструктуризація значної частини підприємств адаптувала їх до ринкової кон'юнктури. У той же час, процеси економічного зростання, які намітилися в останні роки, ще не супроводжуються відчутними якісними перетвореннями та позитивними структурними змінами. Темпи нарощування інвестицій ще дуже незначні, що обумовлено групою чинників, від яких залежать кількісні показники інвестицій та їхня структура.

   Структура інвестицій в основний капітал за призначенням у 1990 році характеризується такими даними по країні в цілому: в об’єкти виробничого призначення – 39826 млн. грн. (71,9%) тобто більше двох третин усіх коштів, в об’єкти невиробничого призначення було вкладено 15542 млн. грн. – 28,1% до загального обсягу інвестицій. У 1996 році структура інвестицій в основний капітал за призначенням в Україні в цілому характеризується такими даними: в об’єкти виробничого призначення – 9733 млн. грн. (60,5%) усіх коштів, в об’єкти невиробничого призначення було вкладено 6364 млн. грн. – 39,5% до загального обсягу інвестицій. У 2001 році структура інвестицій в основний капітал за призначенням змінилася наступним чином: в об’єкти виробничого призначення – 8752 млн. грн. (70,0%) усіх коштів, в об’єкти невиробничого призначення було вкладено 3751 млн. грн. – 30% до загального обсягу інвестицій. Таким чином, в Україні в цілому структура інвестицій в основний капітал за призначенням є прогресивною, з переважанням витрат на об’єкти виробничого призначення.

   Відповідно  до цього, за період з 1996–2002 рр. по Україні в цілому та її регіонах в структурі інвестицій в основний капітал за призначенням переважали витрати в об’єкти виробничого призначення, що говорить про прогресивні зрушення в цій структурі інвестицій в основний капітал. Процеси структурного і якісного оновлення товарного виробництва і ринкової інфраструктури відбуваються виключно шляхом і за рахунок інвестиційної діяльності. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше проходить відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.

   В інвестиційній діяльності утворилося своєрідне замкнуте коло – недостатнє інвестування національного господарства посилює спад виробництва, а він, у свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів  господарювання та держави. Це привело до кризових ситуацій в інвестиційній діяльності в Україні та її регіонах. Складний фінансовий стан суб’єктів господарювання негативно позначився також на формуванні кредитних ресурсів комерційних банків, що призвело до скорочення в останні роки наданих ними обсягів довгострокових кредитів. В їх обсягах інвестиційні кредити становлять незначну частку внаслідок тривалих строків реалізації, небажання комерційних банків нести ризики, через недосконалість законодавчо-нормативної та податкової політики, високої відсоткової ставки за кредити. Попиту суб’єктів господарювання за такими високими ставками практично немає.

   Обмеженість коштів та неритмічність їх фінансування, перш за все, позначилось на розвитку базових видів економічної діяльності від яких, насамперед, залежить стабілізація економічного стану в країні. Знос основних засобів виробництва у деяких видах економічної діяльності досяг критичного рівня (70%–80%) і не компенсується новими капіталовкладеннями, тоді як у розвинутих країнах ця величина не перевищує 25%. Найбільш характерною в цьому відношенні є вугільна промисловість. Не набагато краще становище у інших видах промислової діяльності: машинобудуванні, металургії, хімічній, деревообробній, легкій промисловості, де введення в дію об’єктів, їх реконструкція та переоснащення майже не здійснюється. Значне відставання допущено на будівництві об’єктів соціальної сфери, фінансування яких в останні роки здійснюється, в основному, за рахунок коштів місцевих бюджетів через нормативи відрахувань від загальнодержавних податків та зборів.

   В той же час багаторічна попередня  робота щодо виведення економіки  з кризи дозволила досягти  у 2002 році певних позитивних зрушень. Зокрема, з середини 2001 року спостерігається зростання обсягів виробництва у промисловості, причому, у таких областях, як Херсонська, Волинська, Закарпатська, Кіровоградська, містах Києві та Севастополі, темпи приросту у 2002 році перевищили 25%. Відповідно збільшилося у 2002 році інвестування промислового розвитку, тобто фінансові потоки поступово переорієнтуються на реальний сектор економіки. Знижується ставка банківських відсотків, що робить більш доступними кредитні ресурси. Отже, вперше за останні роки, у 2002 році спостерігається позитивна динаміка інвестицій в основний капітал України.

   В Україні за період з 2002–2007 рр. відбулися незначні зміни у технологічній структурі інвестицій в основний капітал і характеризується вона як прогресивна. Якщо в Україні в цілому у 2002 р. на виконання будівельних і монтажних робіт було використано 43% усіх інвестицій, а витрати на машини, обладнання, інструмент та інвентар становили 49%, то у 2007 р. вкладення в активну частину основних засобів виробництва (машини, обладнання, інструмент та інвентар) – 52% усіх обсягів інвестицій, а на будівельні і монтажні роботи також використано 43% усіх капіталовкладень (Рис. 2.2).

   Щодо  територіальних відмінностей у технологічній  структурі інвестицій в основний капітал, то тут простежуються наступні тенденції (Додаток В.).

   Рис. 2.2. Технологічна структура інвестицій в основний капітал в Україні

     за 2002–2007 рр., у % до загального обсягу.*

   *Складено  за даними: [79, С.206]

   У 2002 році витрати на будівельні і монтажні роботи переважали у АР Крим (49,6%), Вінницькій області (55,8%), Волинській (49,8%), Житомирській (48,4%), Закарпатській (55,8%), Івано-Франківській (47,7%), Київській (52,6%), Одеській (62,5%), Рівненській (49,4%), Тернопільській (63,2%), Хмельницькій (49,2%), Чернівецькій (52,1%), м. Києві (57,1%) та м. Севастополі (49,0%) до загального обсягу інвестицій в основний капітал. Разом з цим, у 2002 році витрати на машини, обладнання, інструмент та інвентар переважали у Дніпропетровській області (54,5%), Донецькій (63,7%), Запорізькій (66,8%), Кіровоградській (55,0%), Луганській (64,1%), Львівській (56,6%), Миколаївській (52,7%), Полтавській (42,8%), Сумській (36,3%), Харківській (53,1%), Херсонській (48,9%), Черкаській (54,6%) та Чернігівській (64,3%) областях. Тобто витрати на активну частину основних засобів виробництва переважають, в основному, в індустріальних та індустріально-аграрних регіонах країни.

   У 2006 році витрати на будівельні і монтажні роботи переважали у таких регіонах: АР Крим (47,9%), Вінницька область (52,1%), Закарпатська (60,5%), Івано-Франківська (49,4%), Кіровоградська (52,2%), Миколаївська (48,1%), Одеська (58,1%), Тернопільська (53,6%), Черкаська (60,2%), Чернівецька (62,8%) області та м. Севастополь (55,7%) до загального обсягу інвестицій в основний капітал. Поряд з цим, витрати на машини, обладнання, інструмент та інвентар у 2006 році переважали у Волинській області (53,2%), Дніпропетровській (59,6%), Донецькій (65,7%), Житомирській (64,7%), Запорізькій (60,0%), Київській (53,1%), Луганській (61,5%), Львівській (55,2%), Полтавській (51,5%), Рівненській (56,0%), Сумській (48,9%), Харківській (55,0%), Херсонській (61,0%), Хмельницькій (49,4%), Чернігівській (53,1%) областях та м. Києві (50,9%) до загального обсягу інвестицій в основний капітал.

   Підсумовуючи  сказане, можна зробити висновок про те, що за період з 2002–2007 роки технологічна структура інвестицій в основний капітал по регіонах України змінилася на прогресивну. Якщо у 2002 р. у структурі переважали витрати на будівельні і монтажні роботи, тобто інвестиції спрямовувалися в пасивну частину основних засобів виробництва по регіонах, то у 2007 р. переважають витрати на машини, обладнання, інструмент та інвентар, тобто інвестиції спрямовуються в активну частину основних засобів виробництва по регіонах України.

   Далі  необхідно розглянути відтворювану структуру інвестицій в основний капітал (по об’єктах виробничого призначення) за видами економічної діяльності в Україні за період з 2005–2007 рр. За період, що аналізується, відтворювана структура інвестицій в основний капітал в Україні дещо змінилася (табл. 2.1). 
 
 
 
 
 
 

   Таблиця 2.1

Відтворювана  структура інвестицій в основний капітал  за основними напрямками за видами економічної  діяльності в Україні  за 2005-2007 рр.*

   (у  відсотках)