Собівартість і рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції, фактори її підвищення в ринкових умова господарювання

Таким чином, державна політика ціноутворення має бути спрямована на реалізацію ідеї - менші затрати - вища ефективність виробництва.

Як поводитися на ринку, щодо цінової політики, підприємству, фірмі? На наш погляд, сучасний стан виробництва, невизначеність сигментів  ринку дозволяють підприємствам  використати в даний момент цінові політики типу укорінення, швидкі гроші і атака. Вони якраз і передбачають мінімізацію затрат на виробництво, встановлення низького рівня ціни, у результаті чого забезпечується збільшення обсягу продажів, захоплення значної частини ринку, уникнення банкрутства тощо. 28

- пшениця 3 кл           - пшениця нижчих кл

1999       2000         2001

Мал. 1. Динаміка якісного складу зерна, заготовленого в господарстві

В господарстві в основному  виробляється пшениця ПІ класу, найбільше  її виробляли в 2001р. й реалізовували по ціні 380 грн. за 1 тону, коли пшениця нижчої якості реалізовувалась по ціні 220 грн. за тону. Найменше якісного зерна господарство отримало в 1999 і 2000 роках із-за несприятливих погодних умов: ціна пшениці ІІІ класу в 1999р. була 280 грн. за тону, а V класу-180 грн.; ціна пшениці III класу в 2000р. була 320 грн. за тону, а V класу - 200 грн..

Чим вище якість зернових, тим вище ціна продукції і більший  прибуток - для господарства. Виробляючи продукцію нижчої якості, господарство недотримує певну суму грошової виручки, а отже й прибутку.

3.5. Ринок сільськогосподарської продукції і проблеми цього розвитку.

Перехід до ринкових відносин зумовлює необхідність створення відповідних  передумов, що сприяють реалізації в  умовах ринку всіх факторів ефективного розвитку.

Це вимагає переосмислення економічних основ господарювання, оволодіння ринковим механізмом з урахуванням  соціально-економічної дійсності, відсутності  ринкової культури та інфраструктури, достатньої інформації, підготовлених  кадрів. Важлива роль відводиться розвитку агропромислового комплексу в якому поєднується виготовлення засобів виробництва, виробництво продуктів сільського господарства, переробка сільськогосподарської сировини та реалізація продуктів. При переході до ринкових відносин виробництво продукції необхідно зорієнтувати на найповніше задоволення потреб споживачів та отримання максимального прибутку. Основними принципами функціонування ринкових відносин мають бути: ощадливість, конкуренція, захист споживачів та товаровиробників. В останні роки значно змінилась ситуація на ринку продовольства України - різко зменшились обсяги попиту та пропозиції. Зменшення обсягу попиту на продукти зумовлене зниженням реальних доходів населення, зростанням розміру податків, обмеженістю експортних можливостей вітчизняної сільськогосподарської продукції.

Відсутність державної  політики у формуванні ринку продовольства  негативно позначилось і на ринках конкурентної продукції.

Створення ринку продовольства, як основи розвитку ринкових відносин у сільському господарстві є важливою проблемою агропромислового комплексу України на сучасному стані.

Високорозвинений аграрний сектор і достатні забезпечення населення продовольством є важливими ознаками нормального функціонування суспільства. Сучасний стан економіки України у значній мірі визначається незадовільним становищем у сільському господарстві й АПК в цілому. Ситуація яка склалася в аграрному секторі економіки та навколо нього, небезпідставно вважається загрозливою для становлення державності України.

Надзвичайно важливо  у такій ситуації визначити, що ж є причиною глибокої аграрної кризи і гострої продовольчої проблеми. Безсумнівно, природні і кліматичні умови України, її чорноземні ґрунти дають змогу не тільки повністю забезпечити власні потреби в агропродукції та продовольстві, а й виробляти їх у значній кількості на експорт. Навіть той факт, що з кожних 3 років в Україні 2 вважаються несприятливими для сільськогосподарського виробництва, не можна вважати серйозним аргументом, який пояснював би наші труднощі.

Якщо розглядати лише продовольчий аспект даної проблеми, то відзначимо що забезпечення населення продуктами харчування й раніше важко було вважати достатнім, а по структурі раціону і якості продуктів воно значно поступалося багатьом країнам зі значно бідним агропотенціалом.

Аграрна криза, як частина  кризи народного господарства в  цілому, зумовлена обставинами розвитку нашого суспільства, методами управління економікою. І сьогодні небезпідставно причиною подальшого погіршення ситуації вважається те, що продовжують функціонувати і заважають реформам, структура адміністративно - командного типу.

Сама відсутність ініціативності, зацікавленості і підприємливості  виробників пояснює той факт, що близько третини сільськогосподарської  продукції не доходить до споживача, а одна із найбагатших аграрних країн світу протягом тривалого часу змушена буде використовувати імпортоване зерно.

Рівень продовольчого  забезпечення населення в нашій  країні далекий від оптимального. Мають місце як недостатня пропозиція доступних за ціною й задоволених за споживчою цінністю продуктів харчування, так і недоліки у перерозподілі й використанні наявних ресурсів. Таким чином ринок продовольства в Україні сьогодні характеризується низькою спроможністю задоволення запитів споживачів і відсутністю ефективної системи обігу товарів.

Різкий спад виробництва  продукції в сільському господарстві й харчовій промисловості за останні  роки набув загрозливих масштабів.

Ринок продовольства  відноситься до ринків споживчих  товарів на відміну від ринків товарів виробничого (промислового) споживання, до яких можна віднести, зокрема, ринок сільськогосподарської сировини.

Ринок продовольства, як ринок споживчих товарів, характеризується такими рисами:

1. Велика кількість  споживачів, у кожного з яких - індивідуальні запити, зумовлені уподобаннями та купівельною спроможністю. Це передбачає існування настільки багатого асортименту пропонованої продукції, з яким не зрівняються інші товарні ринки.

2. Наявність великої  кількості споживачів з широким  колом запитів полегшує виробникам продовольчих товарів можливість проникнути на такий ринок, знайти свою ринкову ціну. Така ситуація приваблює велику кількість виробників, тому здебільшого ринок відзначається низьким рівнем монополізації.

3. Споживачі продовольчих  товарів розсіяні географічне. Тому надзвичайно важливою умовою функціонування ринку продовольства є наявність достатньо мобільних і ефективних каналів просування товарів.

4. Попит на продовольчі  товари в цілому не може  різко змінюватись. Наведені вище  ознаки, у більшій чи меншій мірі, характерні для ринків усіх споживчих товарів. У той же час специфічність продовольчих товарів обумовлює наявність й інших особливостей, характерних для ринку продовольства.

У період становлення  ринкових відносин дія класичних  ринкових законів і механізмів обмежена.

3.6. Шляхи зниження собівартості продукції та підвищення її рентабельності.

На собівартість продукції  впливає ряд істотних факторів, під  впливом яких формується її рівень.

У рослинництві, крім урожайності  культур, на собівартість продукції впливають такі фактори, як рівень продуктивності живої праці, оплата людино-годин, собівартість і якість посівного матеріалу, рівень механізації, а в тваринництві, крім продуктивності тварин - затрати кормів на виробництво 1ц продукції, собівартість 1ц кормових одиниць, трудомісткість виробництва, оплата 1 людино-години, концентрація виробництва, рівень його комплексної механізації. Однією з необхідних умов пошуку резервів зниження собівартості є виявлення причин, що зумовили зміну абсолютної величини витрат, особливо за тими статтями, величина яких залежить від кількох факторів. До таких статей відносять витрати на корми, що займають найбільшу питому вагу в структурі собівартості тваринницької продукції. Ці витрати в розрахунку на одну голову залежать від вартості 1ц використаного корму, обсягу його споживання однією головою тварин і структури раціону.

Оскільки з підвищенням  урожайності культур і продуктивності тварин знижується собівартість, то фактори, що зумовлюють таке підвищення можна  розглядати як шляхи зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

Серед них особливе значення мають:

- запровадження прогресивних  систем землеробства, науково обґрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;

- послідовна інтенсифікація  виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі; 1

- запровадження у виробництво  кращих сортів сільськогосподарських  культур і порід тварин, дотримання  всіх вимог агротехніки і передових  способів утримання тварин;

- зменшення кормової  бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при складанні раціонів щодо збалансованості протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами;

- удосконалення галузевої  структури підприємств з орієнтацією  на вимоги ринку, досягнення  при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує процес використання ресурсів, більш швидке впровадження досліджень науки, техніки, передової практики.

Важливим шляхом зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі комплексної  механізації і автоматизації виробництва, докорінної перебудови організаційної структури приватизованих підприємств створенням рослинницько-тваринницьких кооперативів, що працюють на засадах комерційного розрахунку.

Необхідно також забезпечити  ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили. Це дасть змогу скоротити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевіти виробництво продукції.

Значні резерви зниження собівартості криються в суворому дотриманні режиму економії при використанні матеріально - грошових засобів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Практика переконує, що в підприємствах, де контролюється економне використання оборотних фондів, де не допускаються втрати врожаю при збиранні і транспортуванні, збереженні насіння, посадкового матеріалу, кормів, значно менше витрачається коштів на одиницю продукції.

Істотного зниження собівартості продукції можна досягти завдяки  вдосконаленню системи управління виробництвом і запровадженню наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних витрат, а отже, і зниження собівартості продукції. Важливу роль у такому зниженні відіграють і такі соціально-економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.

Розглянуті шляхи зниження собівартості продукції окреслюють лише загальні напрями скорочення витрат на її виробництво. В кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні  заходи щодо здійснення режиму економії і бережливості, підвищення врожайності культур і продуктивності тварин, враховуючи місцеві природно - економічні умови.

Менеджерам аграрного  підприємства важливо знати, які  фактори впливають на рівень рентабельності виробництва. З методики розрахунку щодо показника випливає, що він залежить від - маси прибутку і повної собівартості реалізованої продукції. Підприємства зацікавлені в тому, щоб цей показник зростав за рахунок обох факторів. Підприємство, в умовах ринкової економіки, повинно постійно створювати передумови для економії витрат, збільшення обсягу продажу за максимально можливими цінами.

Висновки і  пропозиції

Зробивши економічне дослідження КСП "Мрія" Комінтернівського  району, можна зробити слідуючи висновки: господарство переживає економічну кризу, що пов'язано із збільшенням витрат на виробництво продукції, ростом вартості основних засобів і оборотних фондів, зменшенням чисельності робітників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві, в 2001 р. рівень товарності по рослинництву зменшився, а по тваринництву зріс. Забезпеченість виробничими фондами має тенденцію до збільшення, що добре впливає на процес виробництва, відбувається збільшення механізації і електрифікації виробництва, зменшилась вартість валової продукції по рослинництву, а по тваринництву навпаки збільшилась.

Товарність продукції  зменшилась, що свідчить про підвищення використання виробленої продукції  в нутрі господарства. Також до збитковості господарства в 2001 р. призвело й те, що в структурі товарної продукції значне місце займають нерентабельні види продукції, виробництво яких збільшилось, а отже збільшилась й сума збитку.

На сучасному етапі, при нинішніх темпах інфляції ціни на промислову продукцію збільшились, отже збільшуються затрати агропідприємств на виробництво продукції, а ціни на сільськогосподарську продукцію зосталися на тому ж рівні, в цьому може переконатися й пересічний громадянин, порівнявши ціни на хліб, молочні й м'ясні продукти за 1999-1998-2001р.р., ці ціни майже не змінились, якщо не брати до уваги їх сезонні коливання.

За рахунок вище перерахованих  факторів відбулося зниження валового доходу, прибутку, відповідно рівня  рентабельності й норми прибутку. Шляхи виходу з кризисної ситуації:

по-перше - відновлення  власної кормової бази, раціональне використання і збереження кормів, підвищення продуктивності тварин, подальший розвиток свинарства;