Контролінг і система раннього прогнозування банкрутства підприємств

- портфель "привабливість ринку  − конкурентні перемоги" (матриця  Мак-Кінсі).

На основі результатів  портфельного аналізу приймають  рішення про додаткові інвестиції в окремі виробничі програми, реінвестування чи дезінвестиції, а також визначають стратегію управління ризиками для кожної із стратегічних бізнес-одиниць.

3.2. Поняття  АВС-аналізу.

Цей метод контролінгу використовують при виборі найбільших для підприємства постачальників і покупців, найбільш важливих видів сировини і матеріалів, найбільш вагомих видів витрат, найбільш рентабельної продукції, найбільш ефективних видів капіталовкладень. ABC-аналіз полягає у виявленні й оцінюванні незначного числа кількісних величин, що є найбільш цінними і мають найбільшу питому вагу в загальній сукупності показників. Відповідно до цього методу досліджувана сукупність, наприклад запаси сировини і матеріалів, поділяються на три частини:

- група А − запаси, що є  найбільш цінними з погляду  вартості, однак можуть використовуватися господарюючим суб'єктом у незначній кількості в натуральному вимірі;

- група В − середні за величиною  запаси як у кількісному, так  і у вартісному вимірі;

- група С − запаси з найбільшою  частиною в натуральному вимірі, проте незначні у вартісному еквіваленті.

Основна увага в процесі управління товарно-матеріальними запасами приділяється запасам групи А, менше − групам В і С. Увага зосереджується на найбільш важливих напрямах: управління запасами і дебіторською заборгованістю; зниження собівартості продукції; визначення найбільш реальних шляхів збільшення обсягів реалізації продукції; підвищення ефективності управління фінансами в цілому.

Аналіз можна здійснювати  по окремих постачальниках чи видах  сировини і матеріалів. В останньому випадку в ході аналізу відбираються види сировини (комплектуючих матеріалів), на які у вартісному еквіваленті припадає найбільша питома вага в структурі собівартості. З метою проведення ефективного ABC-аналізу сировини й матеріалів у зарубіжній практиці рекомендується використовувати класифікацію окремих їх видів:

- А-сировина − види сировини  й матеріалів, на які припадає 50% витрат у загальній структурі;

- В-сировина − види сировини  і матеріалів, питома вага яких  у загальній структурі закупівель  перевищує 25%;

- С-сировина − інші незначні  види сировини й матеріалів.

З метою оптимізації запасів  на практиці дуже часто АВС-аналіз комбінують з іншим видом контролінгу  − XYZ-аналізом, що характеризує рівномірність  запуску окремих видів сировини і матеріалів у виробництво. Цей метод найбільш широко використовується в процесі нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів. У процесі XYZ-аналізу найбільш важливі види сировини і матеріалів групуються за рівнем їх використання на три класи:

- Х-сировина − види сировини й матеріалів, що рівномірно використовуються у виробництві без особливих змін;

- Y-сировина − види сировини  й матеріалів, рівень використання  яких незначно коливається, наприклад,  залежно від виробничого циклу  чи сезонного виробництва;

- Z-сировина − сировина й матеріали, що використовуються нерегулярно і характеризуються високим рівнем варіабельності в їх споживанні.

Від класу сировини й матеріалів залежить точність прогнозування  потреби для виробництва й  величина запасів. Потреба в X-сировині характеризується найвищим рівнем точності прогнозування та нормування; Y-сировина має середній рівень точності. Потребу в Z-сировині дуже важко спрогнозувати. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що в першому випадку обсяги запасів є мінімальними, у другому − в окремі періоди обсяги запасів мають бути високими, у третьому − створювати постійні запаси недоцільно.

Зазначимо, що ABC-аналіз можна використовувати для пошуку резервів зниження собівартості по окремих  центрах витрат, інвестиційних проектах чи видах продукції. Крім того, цей метод можна використовувати для оптимізації портфеля продукції, виробництвом і реалізацією якої займається підприємство, максимізації обсягів реалізації продукції та ін.

3.3. Зарубіжні моделі визначення оптимальної потреби в матеріальних цінностях.

У світовій практиці використовують різні методи розрахунку оптимальної потреби в матеріальних цінностях, які забезпечують безперервність виробництва продукції.

Відомими методами оптимізації  запасів матеріальних цінностей  є формула Матца-Коррі-Френка, за якою встановлюється кількість одиниць матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) в одній партії, економічно найвигідніша для виконання замовлення:

,

де Ко – найвигідніша кількість матеріалів у одній партії;

ВР – вартість розміщеного  замовлення;

КМ – кількість матеріалів, що використовуються за рік;

Со – ціна матеріалу за одиницю;

С – очікувана процентна ставка;

Т – транспортні витрати на одиницю матеріалу на рік.

Розрахунок економічно найвигіднішої кількості одиниць матеріальних цінностей для виконання замовлення

1. Виробниче споживання матеріалів за рік – 30000 кг.

2. Відпускна ціна матеріалу за 1 кг – 12,0 грн.

3. Відпускна  ціна матеріалу за 1 кг без врахування  ПДВ – 10,0 грн. (12,0 : 1,2).

4. Транспортні витрати в розрахунку на 1 кг матеріалу – 0,12 грн.

5. Транспортні витрати в розрахунку на 1 кг матеріалу без врахування ПДВ – 0,10 грн. (0,12 : 1,2).

6. Вартість розміщення замовлення (відпускна ціна виробу) за одиницю продукції – 24,0 грн.

7. Вартість розміщення замовлення (відпускна ціна виробу) за одиницю продукції без врахування “вхідного” ПДВ – 20,0 грн. (24,0 : 1,2).

8. Ставка річного процента – 22,0 %.

9. Найвигідніша кількість матеріалу в одній партії за умови використання позичених коштів, кг:

;

10. Найвигідніша кількість матеріалу в одній партії, придбана за рахунок власних коштів, кг:

.

Для оптимізації  товарно-матеріальних запасів можна  використати відому модель оптимізації запасів грошових коштів Баумоля, яка може мати такий вигляд:

де

ЗОс – оптимальний  обсяг партії закупки сировини;

Оз – обсяг запасів  сировини;

Вз – витрати на закупку однієї партії сировини;

Зз – витрати на зберігання і переміщення однієї партії сировини;

Це рівняння відоме як формула економного замовлення сировини і комплектуючих виробів. Оптимальні запаси обсягу закупки сировини змінюються пропорційно до потреби у запасах і витратах на придбання і обернено пропорційно до витрат на зберігання і переміщення.

Розрахунок оптимального обсягу закупки сировини

1. Час, на який підприємству потрібен певний вид сировини, – 180 дн.

2. Обсяг запасів  сировини – 32,0 т.

3. Витрати  на закупку однієї партії сировини  – 5 тис. грн.

4. Витрати  на зберігання і переміщення  сировини протягом 180 днів – 2,0 тис. грн.

5. Оптимальний  обсяг закупки сировини – 12,6 тис. грн.

.

Встановлення  оптимальної потреби в обігових коштах описаними вище методами потребує встановлення моменту поповнення запасів матеріальних цінностей, тобто визначення мінімального розміру запасу матеріальних цінностей, який вимагає негайного поповнення у зв’язку із загрозою розриву виробничого циклу, простоїв, втрати замовників та ін.

Для цього можна скористатися формулою визначення мінімального розміру запасу матеріальних цінностей, коли настає потреба в організації нового замовлення;

Зм = Чо х Оз, д е

Зм – мінімальний  розмір запасу матеріальних цінностей;

Чо – час очікування надходження матеріальних цінностей від постачальників;

Оз – одноденний розмір запасів у натуральних одиницях виміру.

Розрахунок мінімального розміру запасу матеріальних

 цінностей, який  потребує поповнення

1. Час очікування  надходження матеріальних цінностей – 8 дн.

2. Річний випуск виробів – 6200 шт.

3. Кількість  робочих днів у році – 320 днів.

4. Мінімальний  розмір запасу матеріальних цінностей, який потребує поповнення, – 155 од .((6200 : 320) х 8).

Застосування  моделей встановлення оптимальних  запасів сировини, що потребує поповнення, передбачає наявність відповідних і постійних умов. Мають бути достовірно встановлені дані про потребу у запасах і їх незмінність протягом року; суму витрат на організацію замовлень і витрат на зберігання одиниці сировини. Такі жорсткі умови обмежують сферу застосування описаних вище моделей. Однак вони можуть успішно використовуватися підприємствами, які виготовляють продукцію з однорідної сировини за умови регулярності її надходження від постачальників.

На встановлення оптимальних  розмірів обігових коштів у виробничих запасах значний вплив має ціна їх придбання. Витрати на придбання матеріалів змінюються протягом року, що відбивається на собівартості одного і того ж матеріалу.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату. є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних затрат: сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику; сум, що сплачуються за інформаційні, посередницькі послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів; сум ввізного мита; сум непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству; затрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та проценти за комерційний кредит постачальників; інших витрат.

Тому, при значному асортименті матеріалів, які використовує підприємство, виникають труднощі у встановленні їх фактичної собівартості.

На вирішення  проблем, що виникають у встановленні фактичної собівартості матеріальних цінностей, спрямовані методи оцінки запасів, які передбачені нормативними документами: за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів; за середньозваженою собівартістю запасів (матеріалів); за собівартістю перших за часом надходжень запасів (матеріалів) – ФІФО; за собівартістю останніх за часом надходжень запасів (матеріалів) – ЛІФО.

Перший  метод вимагає індивідуального обліку й оцінки кожного найменування матеріалів, що є складним на практиці, особливо у масовому і крупно серійному виробництві.

 

1. Рух матеріалу  на складі у вересні:

Дата	Придбано			Вибуло			Залишок
	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.
Зал.1.09	–	–	–	–	–	–	10	90	900
02.09.	–	–	–	5	90	450	5	90	450
02.09.	10	100	1000	–	–	–	10	100	1000
03.09.	–	–	–	10	100	1000	–	–	–
05.09.	20	120	2400	–	–	–	20	120	2400
05.09.	–	–	–	10	120	1200	10	120	1200
12.09.	20	110	2200	–	–	–	20	110	2200
13.09.	–	–	–	12	110	1320	8	110	880
24.09.	20	130	2600	–	–	–	20	130	2600
26.09.	–	–	–	10	130	1300	10	130	1300
Разом	70	х	8200	47	х	5270	33	х	3830

 

2. Загальна собівартість 33-х т матеріалу на кінець місяця становитиме 3830 грн. (5 * 90) + (10 * 120,0) + (8 * 110,0) + (10 * 130,0).

Незважаючи  на точність цього методу, його застосування виправдане на підприємствах, де асортимент матеріалів незначний, а їх виробниче споживання обмежене спеціальними замовленнями (виробництво літаків, будівництво кораблів та ін.).

Другий  метод ґрунтується на застосуванні відомих статистичних формул розрахунку середніх величин.

Застосування  цього методу виправдане як на рівні  малого, середнього, так і великого бізнесу з широкою номенклатурою матеріалів.

Встановлення  оцінки запасів за середньозваженою собівартістю здійснюється за кожною одиницею запасів (матеріалів) діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Сз = (Сп + Сн) : (Кп + Кн), де

Сз – середньозважена собівартість одиниці запасу;

Сп – собівартість запасів на початок місяця;

Сн – собівартість запасів, що надійшли за місяць;

Кп – кількість запасів на початок місяця;

Кн – кількість запасів, що надійшли за місяць.

 

1. Рух матеріалу  на складі у вересні:

Дата	Придбано			Вибуло			Залишок
	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.
Зал.1.09	–	–	–	–	–	–	10	90	900
02.09.	–	–	–	5	90	450	5	90	450
02.09.	10	100	1000	–	–	–	10	100	1000
03.09.	–	–	–	10	100	1000	–	–	–
05.09.	20	120	2400	–	–	–	20	120	2400
05.09.	–	–	–	10	120	1200	10	120	1200
12.09.	20	110	2200	–	–	–	20	110	2200
13.09.	–	–	–	12	110	1320	8	110	880
24.09.	20	130	2600	–	–	–	20	130	2600
26.09.	–	–	–	10	130	1300	10	130	1300
Разом	70	х	8200	47	х	5270	33	113,75	3754