Контролінг і система раннього прогнозування банкрутства підприємств

 

2. Середньозважена собівартість 1 т матеріалу на кінець місяця – 113,75 грн.((900 + 8200) : (10 + 70)).

3. Середньозважена собівартість залишків матеріалу на кінець місяця – 3754,0 грн. (33 * 113,75).

Третій  метод оцінки запасів (ФІФО).

 

1. Рух матеріалу  на складі у вересні:

Дата	Придбано			Вибуло			Залишок
	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.
Зал.1.09	–	–	–	–	–	–	10	90	900
02.09.	–	–	–	5	90	450	5	130	650
02.09.	10	100	1000	–	–	–	10	100	1000
03.09.	–	–	–	10	100	1000	–	–	–
05.09.	20	120	2400	–	–	–	20	120	2400
05.09.	–	–	–	10	120	1200	10	130	1300
12.09.	20	110	2200	–	–	–	20	110	2200
13.09.	–	–	–	12	110	1320	8	130	1040
24.09.	20	130	2600	–	–	–	20	130	2600
26.09.	–	–	–	10	130	1300	10	130	1300
Разом	70	х	8200	47	х	5270	33	130	4290

 

2. Собівартість матеріалу, що надійшов останнім у вересні (24.09.), – 130,0 грн. / т.

3. Собівартість залишків матеріалу на кінець місяця – 4290,0 тис. грн. (5 * 130,0 + 10 * 130,0 + 8 * 130,0 + 10 * 130,0)

При використанні третього методу оцінка запасів базується на припущенні, що вони використовуються у послідовності їх надходжень на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Тому запаси на кінець місяця оцінюються за цінами на останні надходження.

Оцінка запасів  за четвертим методом (ЛІФО) базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежним їх надходження на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом отримання запасів.

 

1. Рух матеріалу  на складі у вересні:

Дата	Придбано			Вибуло			Залишок
	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.	К-сть, т	Ціна, грн.	Сума, грн.
Зал.1.09	–	–	–	–	–	–	10	90	900
02.09.	–	–	–	5	90	450	5	100	500
02.09.	10	100	1000	–	–	–	10	100	1000
03.09.	–	–	–	10	100	1000	–	–	–
05.09.	20	120	2400	–	–	–	20	120	2400
05.09.	–	–	–	10	120	1200	10	100	1000
12.09.	20	110	2200	–	–	–	20	110	2200
13.09.	–	–	–	12	110	1320	8	100	800
24.09.	20	130	2600	–	–	–	20	130	2600
26.09.	–	–	–	10	130	1300	10	100	1000
Разом	70	х	8200	47	х	5270	33	100	3330

 

2. Собівартість матеріалу, що надійшов першим у вересні (02.09.,) – 100,0 грн. / т.

3. Собівартість залишків матеріалу на кінець місяця – 3300,0 тис. грн. (5 * 100,0 + 10 * 100,0 + 8 * 100,0 + 10 * 100,0).

3.4. Вітчизняні методики нормування оборотних коштів на підприємстві.

Встановлення оптимальних  розмірів коштів, авансованих у запаси матеріальних цінностей передбачає визначення економічно обґрунтованих норм i потреби в обігових активах.

Норми відображають запаси матеріальних цінностей у днях. В  окремих випадках норми можуть встановлюватися у відсотках, в натуральних та інших вимірниках.

Потреба в обігових активах - це грошова оцінка створених запасів.

Визначення  потреби обігових коштів у грошовому  виразі передбачає використання одноденних витрат матеріальних цінностей, вартість яких відноситься до собівартості продукції i норм запасу в днях. Варто зазначити, що на підприємствах із несезонним виробництвом середньоденні витрати матеріальних цінностей прийнято розраховувати за даними про обсяг виробництва в IV кварталі або за рік.

На підприємствах із сезонним виробництвом в розрахунок беруться данi періоду з найменшим  обсягом виробництва.

У вітчизняній  практиці потребу у виробничих запасах (сировини, матеріалів, комплектуючих  виробів тощо) визначають шляхом множення одноденних витрат матеріальних цінностей за цінами придбання на норму запасу в днях за формулою:

Пс = О * Д,   де

Пс - потреба в обігових коштах, авансованих у запаси сировини або будь-яких інших матеріальних цінностей; О - одноденні витрати матеріальних цінностей; Д - норма запасу в днях.

Суттєвим при  застосуванні такої методики є встановлення оптимальної норми запасу в днях, яка залежить від частоти надходжень матеріальних цінностей, часу на транспортування  та на підготовку їх до виробництва. Тому для розрахунку норми запасу в днях прийнято визначати її частини:

• поточний запас - час перебування матеріальних цінностей на складах. Він встановлюється у розмiрi 50 % від середньозваженого інтервалу між поставками того чи іншого виду матеріальних цінностей. В основу розрахунку величини інтервалу між поставками матеріальних цінностей покладено фактичні данi про періодичність їх поставок за попередні періоди (1 - 2 роки);
• страховий (гарантійний) запас - відповідно до вітчизняних методик, рекомендовано встановлювати у розмiрi 50 % від поточного запасу;
• транспортний запас - перевищення часу перебування матеріальних цінностей в дорозі над часом, необхідним для проведення грошових розрахунків;
• підготовчий запас - час, необхідний на прийняття, розвантаження, сортування, підготовку до виробництва тощо.

1. Середньозважений інтервал між  надходженнями сировини і матеріалів – 40,3 дн. (7947 : 197) – див. приклад.

 

Фактично отримано			Відібрано для розрахунку
Дата	Розмір, т	Інтервал, дн.	Розмір, т	Інтервал, дн.	Добуток (4 * 5)
1	2	3	4	5	6
4.01 2.02 10.02 10.04 15.05 20.06 21.08 25.08 20.09 18.11 21.12 Всього	18 5 27 20 21 25 18 48 30 20 18 250	14 29 8 59 35 36 62 4 26 59 33 365	18 - 27 20 21 25 18 48 30 20 18 197	14+29=43 - 8 59 35 36 62 - 26 59 33 х	774 - 216 1180 735 900 1116 - 780 1180 594 7947
Середньозважений  інтервал, в дн.- 40,3 (7947 : 197).

 

2. Поточний запас – 20,15 дн. (40,3 : 2 ).

3. Страховий запас – 10,07 дн. (20,15 : 2 ).

4. Час перебування партій сировини  в дорозі – 4 дн.

5. Час, необхідний для проведення  розрахунків (форма оплати попередня), – 2 дн.

6. Час, необхідний для  підготовки сировини до виробництва,  – 2 дн.

7. Норма запасу – 38,22 дн. (20,15 + 10,07 +4+ 2 + 2).

8. Витрати на придбання сировини  і матеріалів без врахування  податку на додану вартість – 80,0 тис. грн.

9. Одноденний розхід сировини  і матеріалів – 0,22 тис. грн. (80 : 365).

10.Потреба в обігових коштах у запасах сировини і матеріалів – 8,4 тис. грн. (0,22 * 38,22).

Якщо надходження є  регулярними i сировина чи матеріали  споживаються щоденно й рівномірно, то середній інтервал між поставками визначають діленням кількості днів у періоді (365) на кількість поставок з урахуванням термінів, що співпадають за надходженнями від різних постачальників.

Інтервали між  поставками встановлюють на підставі звітних даних за минулі періоди (1-2 р.). При цьому одноразові розміри нетипових поставок (надто малих або великих) у розрахунок не включаються, але інтервал у днях надто малих поставок зберігаються i додаються до попередньої поставки.

Встановлення оптимальної  потреби в обігових коштах, авансованих у незавершене виробництво.

Незавершене виробництво відображає початі, але повністю незакінчені технологічною обробкою вироби, що є на різних стадіях виробництва: на робочих місцях; в процесі мiжоперацiйного i міжцехового транспортування; в цехових складах; на спеціальних складах комплектації; в технологічному контролі.

У грошовому  виразі незавершене виробництво  складається з усіх затрат підприємства (вартості матеріалів, заробітної плати, амортизаційних відрахувань тощо) на створення необхідних запасів деталей, вузлів i напівфабрикатів на всіх стадіях виробничого циклу.

Запаси незавершеного  виробництва забезпечують широкі можливості у побудові графіка виробництва і створюють умови для ефективнішого використання виробничих ресурсів. Відсутність належних запасів у незавершеному виробництві призводить до призупинення виробництва на будь-якій ділянці та зупинки всіх його наступних етапів. Втрати від простоїв є настільки значними, що виправдовують підтримування запасів незавершеного виробництва на достатньо високому рівні.

Потребу у незавершеному  виробництві формують шляхом створення таких запасів:

• циклового - напівфабрикатів, деталей, вузлів, що перебувають на різних фазах циклу виробництва (на поточних лініях, верстатах), а також в мiжоперацiйному перемiщеннi i в станi пролежування. Цей запас забезпечує безперервність процесу виробництва;
• обігового - формується у випадках відсутності синхронності в роботі обладнання, цехів, виробничих ділянок;
• страхового - призначеного для заміни бракованих деталей i напівфабрикатів, забезпечення регулярної комплектації виробів, коли з різних причин (хвороба працівників, відсутність матеріалів, вихід з ладу обладнання) не може бути виготовлено необхідної кількості деталей.