Контролінг і система раннього прогнозування банкрутства підприємств

 

Економічний метод встановлення потреби в  обігових коштах. Суть цього методу полягає у тому, що залежно від зростання обсягів виробництва коригується сукупна потреба в обігових коштах. Тоді передбачається також урахування очікуваного прискорення оборотності обігових коштів.

Сукупну потребу  у власних обігових коштах без  урахування прискорення оборотності коштів розраховують за формулою:

Сп = (Спз * Рп) : 100, де

Сп – сукупна потреба  у власних обігових коштах;

Спз – сукупна потреба, встановлена підприємством у  звітному періоді;

Рп – процент росту  товарної продукції у плановому  періоді за виробничою собівартістю відносно планового її обсягу у звітному періоді.

Для встановлення сукупної потреби  у власних обігових коштах з урахуванням  прискорення їх оборотності необхідно  обрахований за наведеною формулою розмір сукупної потреби помножити на різницю між одиницею і відсотком прискорення оборотності коштів. Тоді формула розрахунку сукупної потреби у власних обігових коштах матиме такий вигляд:

Сп = ((Спз * Рп) : 100) * ((100 – Оп) : 100), де

Сп – сукупна потреба  у власних обігових коштах;

Спз – сукупна потреба, встановлена підприємством у звітному періоді;

Рп – відсоток росту  товарної продукції у плановому  періоді за виробничою собівартістю відносно планового її обсягу у звітному періоді;

Оп – прискорення  оборотності коштів у відсотках.

 

Розглянемо розрахунок сукупної потреби в обігових коштах на плановий рік на прикладі:

1. Сукупна потреба у обігових  коштах у звітному періоді  – 40,0 тис. грн.

2. Товарна продукція за виробничою  собівартістю:

– за планом попереднього року – 2800,0 тис. грн.;

– на плановий період – 2900,0 тис. грн.;

– то ж в процентах до плану  попереднього року – 103,57

3. Прискорення оборотності  обігових коштів у плановому  періоді – 2,0 %.

4. Сукупна потреба  в обігових коштах на плановий  період, тис. грн.:

– без урахування прискорення оборотності коштів – 41,4 ((40,0 * 103,57) : 100);

– з урахуванням прискорення  оборотності коштів – 40,6 ((41,4 * (1 – 0,02) : 100).

 

Різновидом економічного методу розрахунку сукупної потреби у власних обігових коштах є контрольний метод. Контрольний розрахунок виконується окремо на двох групах обігових коштів. Поділ обігових коштів на дві групи здійснюється залежно від особливостей виробництва.

В одну групу (виробнича потреба) відносять кошти, авансовані у сировину, матеріали, куповані напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тару, незавершене виробництво, готову продукцію.

До другої групи (невиробнича потреба) включають  запасні частини для ремонту, малоцінні та швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів.

Потребу в  обігових коштах першої групи, розмір якої залежить від обсягу виробництва, розраховують з урахуванням темпів зростання виробничої програми.

Потребу в  обігових коштах другої групи, розмір якої не залежить від обсягу виробництва, розраховують шляхом її збільшення на 50 відсотків від зростання виробничої програми.

 

1. Сукупна потреба у обігових коштах на початок планового року – 40,0 тис. грн.,

у т.ч.: виробничий – 30,0; невиробничий – 10,0.

2. Зростання виробничої програми у плановому періоді – 3,57 %.

3. Прискорення оборотності обігових коштів – 2,0 %.

4. Частина сукупної потреби в обігових коштах, що залежить від зростання виробничої програми (виробнича потреба) – 31,1 тис. грн. ((30,0 * 103,57) : 100).

5. Частина сукупної потреби в обігових коштах, що не залежить від зростання виробничої програми (невиробнича потреба), – 10,2 тис. грн. ((10,0 * 101,79) : 100).

6. Сукупна потреба в обігових коштах на плановий період – 41,3 тис. грн.(31,1 + 10,2).

7. Очікуване  вивільнення обігових коштів  – 0,8 тис. грн.

((41,3 * 2,0) : 100).

8. Сукупна потреба в обігових коштах на плановий період з урахуванням їх вивільнення з обігу – 40,5 тис. грн. (41,3 – 0,8).

Економічний і контрольний  методи, які не потребують виконання складних розрахунків, застосовують на діючих підприємствах, об’єднаннях підприємств, на рівні галузевих міністерств у процесі планування або прогнозування.

3.5. Поняття аналізу точки беззбитковості (CVP-аналізу).

Цей метод аналізу зводиться до встановлення беззбиткового обсягу виробництва за наявності у підприємства: постійних витрат, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягів виробництва; змінних затрат, що прямо або опосередковано пов’язані з процесом виробництва; відповідного обсягу продукції за умови, якщо чистий дохід дорівнюватиме сумі постійних і змінних витрат.

Аналітичний метод визначення критичних співвідношень полягає у розв’язанні рівняння з урахуванням того, що при збільшенні обсягів виробництва продукції питома вага змінних витрат стосовно одиниці продукції залишається незмінною, а постійних знижуються. Тобто, рівень валових витрат на виготовлення продукції коригується на розмір постійних витрат.

У формалізованому вигляді  визначення прибутку таким методом  має такий вигляд:

ПО = ЧД – ЗВ – ПВ,  ЧД = О х·Цв,  ЗВ = О х Зв, або ПО = О х (Цв – Зв) – ПВ, де

ПО – прибуток операційний; О – обсяг продажу виробів; ПВ – постійні витрати; ЗВ – змінні витрати; Цв – оптова ціна одиниці виробу; Зв – змінні витрати на одиницю продукції. ЧД – чистий дохід від продажу продукції.

 

Розрахунок беззбиткової суми чистого доходу

 від продажу продукції

1. Обсяг продажу виробів – 1900 од.

2. Оптова ціна виробу – 10 грн.

3. Чистий дохід – 19000 грн.(1900 х 10).

4. Змінні витрати – 15000 грн.

5. Постійні витрати – 4000 грн.

6. Валовий прибуток – 0 грн. (19000 – 15000 – 4000).

7. Валовий прибуток за умови продажу 2500 од. виробів – 6000 грн. ((2500 х 10) – 15000 – 4000) або (2500 – 1900) х 10.

Беззбиткова суму чистого доходу від продажу  продукції розраховується за формулою:

Беззбиткова сума чистого  доходу 19000 грн.	=	Постійні витрати (4000 грн.)
		1 – Частка змінних витрат у чистому доході (1 –(15000 :19000))

 

Відповідно, кількість  продукції, яка відповідає беззбитковому рівню чистого доходу, визначають так:

Беззбиткова партія виробів 1900 од.	=	Постійні витрати (4000 грн.)
		Ціна одиниці  продукції (10 грн.)	–	Змінні витрати на одиницю продукції (7,9 грн.)

 

За умови  виробництва кількох видів продукції  беззбиткова партія окремого виду продукції розраховується:

Беззбиткова партія і-го виробу	=	Всі постійні витрати	х	Частка і-го виробу в чистому доході
		Ціна і-го виробу	–	Змінні витрати на і-й виріб

 

Таким чином, підприємство може отримати прибуток, коли фактична сума чистого доходу перевищить його беззбиткову величину.

Чистий дохід, який перевищує його беззбитковий рівень, називають маржинальним доходом (різниця  між чистим доходом і змінними витратами). Маржинальний дохід (валовий прибуток) є джерелом формування операційного прибутку (валовий прибуток, зменшений на суму адміністративних витрат, витрат на збут, рекламу тощо).

Застосовуючи  такі підходи до встановлення операційного прибутку, належить знати, що будь-яка незначна зміна розміру чистого доходу має суттєвий вплив на рівень прибутковості. Таку залежність відхилень чистого доходу і прибутку встановлюють за допомогою “сили операційної підойми”.

Соп = (Вп : Оп) х 100%, де

Соп – “сила операційної підойми”;

Вп – валовий прибуток;

Оп – операційний прибуток.

Розрахунок впливу зміни  розміру чистого доходу на рівень прибутковості

1. Визначення сили операційної підойми

Чистий дохід, грн.	Змінні  витрати, грн.	Валовий прибуток, грн.	Постійні витрати, грн.	Операційний прибуток, грн.	Сила операційної підойми
25000 (1,0)	15000 (0,6)	10000 (0,4)	4000	6000	1,7
22000 (1,0)	15000 (0,68)	7000 (0,32)	4000	3000	2,3

 

10000 = 4000 + 6000; 0,4 = 10000 : 25000;

15000 : 25000 = 0,6; 10000 : 6000 = 1.7.

2. При скороченні чистого доходу з 25000 грн. до 22000 грн., або на 12 відсотків прибуток зменшиться на 20,4 відсотка (12% х 1,7).

3. Визначаємо, на скільки потрібно зменшити силу операційної підойми і постійних витрат, щоб зберегти прибуток 6000 грн.:

Соп = (Чд х Квп) : Оп, де

Соп – “сила операційної підойми”; Чд – чистий дохід;

Квп – коефіцієнт валового прибутку (валової маржі); Оп – операційний прибуток; Соп = (22000 х 0,4) : 6000 = 8800 : 6000 = 1,47

 

Отже, постійні витрати  потрібно скоротити на 1200 грн. (4000 – 2800) до – 2800 грн.(8800 – 6000), що буде відповідати силі операційної підойми 1,47.

Одним із напрямків CVP-аналізу є передбачення залежності розміру прибутку від змін окремих параметрів діяльності підприємства.

1. Для визначення впливу на прибуток зниження обсягу продажів продукції можна використати показник запасу міцності, який відображає граничну величину можливого зниження обсягу продажів без ризику отримати збиток.

 де

Зм  – запас міцності; Оп – обсяг  продажів; Тб – точка беззбитковості.

Припустимо, що на підприємстві склались такі показники:

• обсяг продажів досягає 900 тис. грн. (22500 од.);
• точка беззбиткового обсягу продажів – 14000 од. виробів,
• ціна одного виробу – 40 грн.;
• виробничі потужності розраховані на 25000 од. виробів;
• змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції – 14 грн.

За такого рівня показників запас міцності підприємства становитиме 340000 грн. (900000 грн. – (14000 од. × 40 грн.), або 8500 од. (340000 : 40).

Отже, підприємство може знижувати обсяг продажів у межах 8,5 тис. одиниць без ризику отримати збитки.

2. Для визначення впливу на прибуток зміни обсягів витрат, ціни і/або обсягу продажів. Для цього можна використати диференційований аналіз.

Припустимо, що підприємство планує у наступному році:

• підвищити ціну реалізації продукції на 10%, тобто 44 грн. за одиницю (40 × 10 : 100);
• у зв’язку з підвищенням ціни продажу продукції планується зниження обсягу продажів на 12%, тобто до 803600 грн. (900000 : 1,12).

Аналіз проводимо у  такій послідовності:

а) зменшення доходу від реалізації продукції:

22500 од. × 0,12 = 2700 од.

2700 од. × 40 грн. = 108000 грн.

б) збільшення доходу від продажу продукції за вищою ціною:

(22500 од – 2700 од.) × (44 грн. – 40 грн.) = 79200 грн.

в) зменшення величини змінних витрат внаслідок зміни обсягу продаж: 2700 од. × 14 грн. = 37800 грн.

3.6. SWOT-аналіз  як найбільш важливий метод стратегічного контролінгу.

Найбільш важливим методом  стратегічного контролінгу є SWOT-аналіз [SWOT-analysis]. Назва цього методу – абревіатура початкових букв термінів, що характеризують об'єкти цього аналізу: S − Strength (сильні сторони підприємства); W − Weakness (слабкі сторони підприємства); О − opportunity (можливості розвитку підприємства); Т − Treat (загрози розвитку господарюючого суб'єкта). Основним змістом SWOT-аналізу є дослідження характеру сильних і слабких сторін підприємства по окремих внутрішніх (ендогенних) факторах, а також за позитивним чи негативним впливом окремих зовнішніх (екзогенних) факторів, що зумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства. У табл. 2.1 у вигляді матриці подано структуру сильних і слабких сторін українських суб'єктів господарювання, а також шансів і ризиків, що можуть виникнути під впливом зовнішнього середовища.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1

Матриця SWOT-аналізу

 

	Сильні сторони:		Слабкі сторони:
	кваліфікований інженерно-технічний персонал;		інертність і зловживання керівництва суб'єкта господарювання;
	низький рівень витрат на заробітну  плату;		крадіжка на виробництві;
	наявність власних виробничих споруд;		старий асортимент продукції;
	прихід молодих і енергійних працівників фінансових служб		висока енергоємність продукції;
			неефективна діяльність служби збуту
	Додаткові можливості:		Ризики:
	ринок сформований в основному  за рахунок імпорту;		криміногенні ризики;
	державою проводяться заходи, спрямовані на захист вітчизняного виробника;		інфляційний ризик (зниження реальної вартості капіталу);
			ризик неплатоспроможності чи банкрутства  контрагентів;
	іноземні інвестори виявляють  значний інтерес до галузі, до якої належить підприємство
			ризик зміни податкового законодавства  і накладення фінансових санкцій