Контролінг і система раннього прогнозування банкрутства підприємств

 

SWOT-аналіз може бути деталізований  і проводитися по окремих функціональних  блоках діяльності, центрах витрат, видах продукції та ін. У табл. 2.2 наведено загальну схему аналізу  сильних і слабких сторін у  фінансовій діяльності.

Таблиця 2.2

Оцінювання сильних  і слабких сторін у фінансовій діяльності
Об'єкт аналізу	Сильні сторони	Слабкі сторони
1. Ліквідність
2. Прибутковість
3. Cash-flow
4. Структура капіталу
5. Структура активів
6. Дебіторська заборгованість
7. Кредиторська заборгованість
8. Фінансові відносини із капіталовласниками
9. Реальні інвестиції
10. Фінансові інвестиції
11. Оборотність оборотних активів

 

У процесі аналізу сильні і слабкі сторони підприємства необхідно  оцінити з урахуванням основних тенденцій змін у зовнішньому середовищі. Так, ліквідність підприємства на актуальну дату може бути сильною стороною, однак через якийсь період унаслідок дії зовнішніх факторів вона може стати недостатньою і перетворитися на слабку сторону.

Оскільки сильні і слабкі сторони, як правило, є відносними величинами, у процесі аналізу їх варто порівнювати з аналогічними показниками підприємств-конкурентів. Під час аналізу сильних і слабких сторін необхідно визначити критичні сфери, що під впливом специфічних зовнішніх і конкурентних факторів впливають на економічні результати підприємства. Потім визначаються ключові параметри, що впливають на ефективність господарської діяльності.

На практиці досить часто  в ході SWOT-аналізу використовують такі методи контролінгу, як опитування (анкетування) та ABC-аналіз. Результати аналізу подаються у вигляді діаграм, матриць, схем, графіків.

4. Контролінг і система раннього прогнозування банкрутства підприємств

4.1. Система  раннього попередження і реагування.

Дієвим інструментом фінансового контролінгу, що займає важливе місце у впровадженні ефективного антикризового управління підприємством, є система раннього попередження та реагування на поточну неплатоспроможність (банкрутство) підприємства.

Поточною неплатоспроможністю вважається фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу. Такий стан підприємства відповідає законодавчому визначенню як неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Система раннього попередження та реагування − це особлива інформаційна система, з допомогою якої керівництво підприємства отримує інформацію про потенційну загрозу діяльності, яка може насуватися як із зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Ця система спрямована на проведення комплексу заходів для запобігання фінансовій кризі та банкрутству підприємства. Процес створення системи раннього попередження банкрутства складається з таких етапів:

− визначення сфер спостереження;

− визначення індикаторів раннього попередження, які можуть вказувати на розвиток того чи іншого негативного процесу;

− визначення цільових показників та інтервалів їх зміни стосовно кожного індикатора;

− формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства);

− формування інформаційних каналів: забезпечення інформаційного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами − керівниками всіх рівнів.

Одним із найважливіших інструментів системи раннього попередження та прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Його зміст полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на підставі якого з достатньою ймовірністю можна передбачити банкрутство суб’єкта господарювання. Дискримінант ний аналіз базується на емпіричному дослідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутіли, а інші − успішно продовжують свою діяльність. При цьому добирається ряд показників (коефіцієнтів), для кожного з яких визначається питома вага в так званій „дискримінантній функції”. Як і граничне значення вибраних показників, так вагові коефіцієнти до них можуть коригуватися. Останні залежатимуть від галузевої приналежності підприємства, загальної економіко-політичної ситуації в країні, індексу інфляції та інших чинників. Залежно від величини інтегрального показника робиться висновок про приналежність об’єкта аналізу до категорії підприємств-банкрутів або до тих, що успішно функціонують.

Попередником дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (фінансового аналітика „Bank of Israel”). В основу вказаного тесту покладено шість показників: коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, прибутковість капіталу, абсолютна ліквідність, коефіцієнт співвідношення вартості товарної продукції до запасів готової продукції на складі, коефіцієнт оборотності основного капіталу, коефіцієнт співвідношення обороту від реалізації та дебіторської заборгованості.

4.2. Зарубіжні  методики прогнозування банкрутства.

Існує багато підходів до прогнозування й оцінки можливих негативних сценаріїв розвитку підприємства, що можуть призвести до його неплатоспроможності та втрати ліквідності, бо будь-яка методика оцінки кредитоспроможності за своєю суттю одночасно є методикою прогнозування банкрутства. До таких найвідоміших методичних підходів, які досить широко використовуються у зарубіжній практиці, можна віднести такі.

1. Встановлення банкрутства підприємства за Альтманом на основі інтегрального показника, який визначається за формулою:

Ам = 1,2 Рк + 1,4 Ра + 3,3 Да + 0,6 Кк + 1,0 Оа, де

Ам – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Рк – відношення робочого капіталу підприємства до суми всіх його активів (він показує ступінь  ліквідності активів);

Ра – рівень рентабельності активів або всього використовуваного капіталу; визначають відношенням чистого прибутку до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу, він показує рівень генерування прибутку підприємства;

Да – рівень доходності активів; визначають відношенням чистого  доходу до середньої суми використовуваних активів чи всього капіталу (він показує ступінь достатності доходів підприємства для відшкодування поточних витрат і формування прибутку);

Кк – коефіцієнт відношення суми власного капіталу, оціненого за ринковою вартістю, до позичкового;

Оа – обіговість активів  чи капіталу; визначають відношенням обсягу продажу продукції до середньої вартості активів чи всього використовуваного капіталу.

Рівень загрози банкрутства  підприємства за моделлю Альтмана оцінюють за шкалою.

Значення показника Ам	Ймовірність банкрутства
до 1,80 1,81–2,70 2,71–2,99 3,00 і вище	дуже висока висока можлива дуже низька

 

Застосування моделі Альтмана на практиці є трудомістким і пов’язане з наступним:

• при розрахунках рівня рентабельності, доходності та обіговості активів потрібно використовувати відновлювальну (ринкову) вартість цих активів.
• при розрахунку коефіцієнта співвідношення власного капіталу до позичкового власний капітал оцінюють за відновною вартістю із врахуванням авансування його в різні активи (основні засоби, фінансові активи і т. д.).
• при встановленні відношення робочого капіталу до активів суму чистого робочого капіталу зменшують на суму стабільної внутрішньої кредиторської заборгованості, яка не загрожує банкрутством.
• значення кожного коефіцієнта, що застосовують у моделі, диференціюють за галузями економіки.

2. Встановлення загрози банкрутства підприємства за моделлю Дж. Фулмера (Н).

Модель Дж. Фулмера  прогнозує загрозу банкрутства  точно у 98 % випадків на рік вперед і 81 % випадків на два роки вперед.

Загальний вид моделі має такий  вигляд:

Н = 5,528 V₁ + 0,212 V₂ + 0,073 V₃ + 1,270 V₄ – 0,120 V₅ + 2,335 V₆ + 0,575 V₇ +

+ 1,083 V₈ + 0,894 V₉ – 6,075, де

V₁ – нерозподілений прибуток минулих років / сукупні активи; V₂ – обсяг реалізації / сукупні активи; V₃ – валовий прибуток / сукупні активи; V₄ – грошовий потік / сукупна заборгованість; V₅ – сукупна заборгованість / сукупні активи; V₆ – поточні пасиви / сукупні активи; V₇ – Lg (матеріальні активи); V₈ – оборотний капітал / сукупна заборгованість; V₉ – Lg (валовий прибуток / виплачені проценти).

Неплатоспроможність підприємства настає при Н < 0.

3. Оцінка вірогідності банкрутства за моделлю Тафлера і Тішоу

Z = 0,53 X₁ + 0,13 X₂ + 0,18 X₃ + 0,16 X₄, де

X₁ – коефіцієнт співвідношення прибутку від реалізації і короткотермінових зобов’язань; X₂ – коефіцієнт співвідношення обігових активів і суми зобов’язань; X₃ – коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов’язань і суми активів; X₄ – коефіцієнт співвідношення виручки і суми активів.

Шкала оцінки загрози банкрутства підприємства за моделлю Тафлера і Тішоу

Значення показника Z	Ймовірність банкрутства
більше 0,3	відсутня
менше 0,2	більш ніж вірогідна

 

6. Оцінка загрози банкрутства методом “коефіцієнта фінансування важколіквідних активів” (Кфва).

Рівень загрози банкрутства  підприємства оцінюють за шкалою:

Значення Кфва	Ймовірність банкрутства
Вна + Пз < КВ Вна + Пз < КВ +КД Вна + Пз < КВ +КД + КК Вна + Пз > КВ + КД + КК	дуже низька можлива висока дуже висока

Вна – середня  вартість необігових активів;

Пз – середня  сума поточних запасів товарно-матеріальних  цінностей;

К_В – середня сума власного капіталу;

К_Д – середня сума довготермінових кредитів;

К_К – середня сума короткотермінових кредитів.

За цим методом визначають, наскільки важколіквідні активи (сума необігових і обігових активів у формі запасів товарно-матеріальних цінностей) фінансуються власними і позичковими коштами (позичкові кошти при цьому поділяють на довго- і короткотермінові кредити).

При оцінці кризового  стану підприємства використовують три характеристики: легка криза; важка криза; катастрофа.

За легкої кризи підприємства можливість його банкрутства нейтралізується нормалізацією поточної фінансової діяльності.

При фіксації важкої кризи, коли має місце висока ймовірність банкрутства підприємства, вимагається повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації.

Катастрофічний стан підприємства передбачає пошук ефективних форм санації або застосування крайнього  заходу – ліквідації підприємства.

7. Встановлення банкрутства підприємства за Спрінгейтом (Z) .

Z= 1,03 А + 3,07 В + 0,66 С  + 0,4 D, де

А – робочий капітал / загальна вартість активів;

В – прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів;

С – прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;

D – обсяг продажу  / загальна вартість активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, проте з часом цей показник зменшується.

Якщо Z < 0,862, то підприємство – потенційний  банкрут.

Детальніше  про вказані методики див. Терещенко  О. Фінансова санація та банкрутство  підприємств: навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 2000. – 412 с. ; Зятковський І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. Тернопіль, Економічна думка. – 2003. – 356 с.; Гридчина М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. – К.: МАУП. – 1999. – 136 с. – С. 31 – 32).

4.3. Вітчизняні методики встановлення імовірності банкрутства.

Вітчизняні методики прогнозування ймовірності банкрутства базуються на загальновідомих методичних підходах, проте, на відміну від описаних вище зарубіжних моделей, вони є більше адаптованими до національних реалій ведення бізнесу. До таких методик, зокрема, належать:

1. Встановлення економічних показників (індикаторів) ознак поточної платоспроможності за методикою Міністерства економіки та європейської інтеграції України

1.1. Економічним показником ознак поточної платоспроможності при наявності простроченої кредиторської заборгованості (Пп) є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається на основі даних балансу таким чином: