Контролінг і система раннього прогнозування банкрутства підприємств

Пп = (А₀₄₀ + А₀₄₅ + А₂₂₀ + А₂₃₀ + А₂₄₀) – П₆₂₀,

де А₄₀ – “Довготермінові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств”; А ₀₄₅ – “Інші фінансові інвестиції”; А ₂₂₀ – “Поточні фінансові інвестиції”; А _230,240 – “Грошові зобов’язання та їх еквіваленти” (в національній та іноземній валюті); П ₆₂₀ – підсумок за розділом IV “Поточні зобов’язання”.

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Фінансовий стан підприємства, у  якого на початку і в кінці  звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) протягом трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати.

1.2. Ознака критичної неплатоспроможності – коефіцієнт покриття (Кп).

Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою:

Кп = А₂₆₀ : П₆₂₀,

де А₂₆₀ – підсумок розділу ІІ активу балансу (“Оборотні активи”); П₆₂₀ – підсумок розділу IV пасиву балансу (“Поточні зобов’язання”).

Нормативне значення коефіцієнту  покриття дорівнює 1,5.

Якщо в кінці звітного кварталу коефіцієнт (Кп) перевищує його нормативне значення, або протягом звітного кварталу спостерігається його зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації у процесі провадження справи про банкрутство. При Кп > 1,5 платоспроможність боржника може вважатися відновленою.

Якщо у періоді, що перебував поданню заяви до господарського суду фактичний коефіцієнт покриття перевищував 1 при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства.

1.3. Ознака критичної неплатоспроможності – коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз).

Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність власних обігових коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необігових активів до вартості наявних у підприємства обігових активів – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших обігових активів.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами визначається так:

Кз = (П₃₈₀ – А₀₈₀) : А₂₆₀,

де П₃₈₀ – підсумок за розділом І пасиву балансу (“Власний капітал”), А₀₈₀ – підсумок за розділом І активу балансу (“Необоротні активи”).

Якщо в кінці звітного кварталу коефіцієнт (Кз) перевищує його нормативне значення (0,1), або спостерігається його зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації у процесі провадження справи про банкрутство.

1.4. Надкритична неплатоспроможність. Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття Кп< 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характерний ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

1.5. Фінансовий моніторинг за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера розраховується як відношення суми між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми довготермінових і поточних зобов'язань за формулою:

КБ = (Чп + Ав) : (Дз + Пз),

де Чп – чистий прибуток (рядок 220 форми № 2); Ав – амортизаційні відрахування (рядок 260 форми № 2); Дз – довготермінові зобов’язання (рядок 480 форми № 1); Пз – поточні зобов’язання (рядок 620 форми № 1).

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5 – 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, спрямованої на розвиток виробництва. Структура балансу вважається незадовільною, коли його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим, ніж 0,1.

2. Для оцінки вірогідності банкрутства відкритих акціонерних товариств (ВАТ) з часткою державного майна Фонд державного майна України застосовує коефіцієнт вірогідності банкрутства (Z):

Z = 1,2 × Коб + 1,4 × Кран + 3,3 × Кра + 0,6 × Кп + 1,0 × Кф,

де Коб – частка оборотних  коштів в активах ВАТ: ; Кран – рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком: ; Кра – коефіцієнт рентабельності активів: ; Кп – відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до короткострокових зобов’язань: ; Кф – коефіцієнт фондовіддачі: .

Залежно від значення Z прогнозується  імовірність банкрутства: до 1,8 –  дуже висока; від 1,8 до 2,7 – висока; від 2,8 до 2,9 – можлива; понад 3 – дуже низька.

3. Універсальна дискримінантна функція прогнозування банкрутства О. Терещенко (див. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник. – К.: КНЕУ. – 2000. – 412 с. – С. 51 – 52):

Z = 1,5 Х₁ + 0,08 Х₂ + 10 Хз + 5 Х₄ + 0,3 Х₅ + 0.1 Х₆, де

Х₁ – кеш-флоу / зобов'язання;

Х₂ – валюта балансу / зобов'язання;

Хз – прибуток / валюта балансу;

Х₄ – прибуток / виручка від реалізації;

Х₅ – виробничі запаси / виручка від реалізації;

Х₆ – оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).

Здобуті значення Z-показника можна  інтерпретувати так:

Z > 2 – підприємство  вважається фінансово стійким,  йому не загрожує банкрутство;

1 < Z. < 2 – фінансова рівновага (фінансова стійкість) підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує;

О < Z < 1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить  санаційних заходів;

Z < 0 – підприємство є напівбанкрутом.