Контролінг і система раннього прогнозування банкрутства підприємств

Загальна сума таких запасів  становить потребу в незавершеному виробництві на виріб.

На розмір незавершеного виробництва  впливають такі фактори: обсяг виробництва, продовжуваність виробничого циклу, наростання затрат у незавершеному  виробництві (ступінь готовності виробу).

Обсяг виробництва безпосередньо впливає на розмір незавершеного виробництва через розмір одноденних витрат, оскільки ця потреба у вартісному виразі розраховується шляхом множення одноденних затрат (загальні витрати на виробництво продукції) на норму запасу в днях. Тому чим більший обсяг виробництва, тим більша сума обігових коштів необхідна для покриття затрат на незавершене виробництво.

Між розмірами  затрат на незавершене виробництво, виробничим циклом i наростанням затрат існує також залежність, оскільки норма обігових коштів визначається як добуток виробничого циклу в днях на коефіцієнт наростання затрат. Чим довший виробничий цикл i вищий коефіцієнт наростання затрат, при інших рівних умовах, тим більшим буде розмір незавершеного виробництва, i навпаки.

Потребу в обігових коштах у незавершеному виробництві на підприємстві в цілому можна розрахувати так:

Пн = ((С * П * Кз) : Д) + Рз, де

Пн - потреба в обігових коштах у незавершеному виробництві;

С - виробнича собівартість товарної продукції;

П - виробничий цикл, в дн.;

Кз - коефіцієнт наростання затрат;

Д - кількість днів у періоді;

Рз - резервний запас незавершеного виробництва.

Одноденні витрати  обчислюються діленням витрат на випуск продукції (виробничої собівартості) у відповідному періоді (ІV квартал) на 90.

Виробничий цикл визначається часом від першої технологічної операції до повного виготовлення виробу. Він складається із часу, витраченого на обробку деталей (технологічний запас); транспортування деталей між робочими місцями і передачі готової продукції на склад (транспортний запас); перебування виробів між окремими операціями (оборотний запас) і страхового запасу деталей.

Коефіцієнт наростання затрат розраховують як відношення витрат на незавершене  виробництво до витрат на виробництво  виробу.

При рівномірному наростанні затрат коефіцієнт (Кр) розраховують за формулою:

Кр = (О + 0,5 * Р ) : (О + Р), де

Кр - коефіцієнт рівномірного наростання затрат;

О - одноразові витрати на початку виробництва (витрати сировини, матеріалів);

Р - решта затрат на виробництво виробу.

1. Витрати на виробництво виробу  “А” - 430 шт. у IV кв. становили 106,0 тис. грн., у т. ч. одноразові витрати, - 25,0 тис. грн.;

2. Коефіцієнт рівномірного наростання затрат – 0,62

(25 + 0,5 * (106,0 – 25,0)) : 106,0 = 0,62.

Якщо у незавершеному  виробництві обробляються кілька або значна кількість виробів з різним виробничим циклом, розраховують середньозважений виробничий цикл.

 

Вироби	Виробничий цикл, в  дн.	Питома вага у випуску  продукції, %	Добуток
Виріб А	80	30	2400
Виріб Б	68	55	3740
Виріб В	75	10	750
Виріб Г	90	5	450
Всього	х	100	7340
Середньозважений  виробничий цикл - 73,4 дн. (7340 : 100)

 

Цей метод розрахунку нормативу обігових коштів у незавершеному виробництві, що традиційно описується в навчальній літературі, стосується лише окремих галузей промисловості, для яких характерним є значний період на виготовлення продукції (90 днів).

Для більшості галузей промисловості з масовим випуском продукції і коротким виробничим циклом застосовують прямий метод встановлення потреби в обігових коштах у незавершеному виробництві.

При застосуванні методу прямого розрахунку потреба  в обігових коштах спочатку визначається в кожній ланці виробництва і виду продукції, а обсяг постійних залишків деталей – в натуральному і грошовому виразі.

 

Цех	Вартість матеріальних затрат 1-ї деталі, грн.	Вартість обробки 1-ї деталі, грн.	Постійні залишки деталей, шт.	Потреба в обігових коштах  (2 + ( 3* 50%) * 4)
1	2	3	4	5
№1 №2 №3	177 25 86	80 22 48	42 28 39	9114 1008 4290
Потреба в обігових коштах на незавершене  виробництво розрахована прямим методом			14412 (9114 + 1008 + 4290)

 

Визначаючи потребу  в обігових коштах до вартості сировини, матеріалів, купованих напівфабрикатів, які є у незавершеному виробництві, рекомендовано додавати 50 % вартості їх обробки.

Шляхом підсумовування потреб у  запасах на окремих ділянках, цехах, виду продукції або виду виробництва визначається загальна потреба в обігових коштах на незавершене виробництво в цілому на підприємстві.

В обігових коштах суттєве значення мають кошти, авансовані в запаси готової продукції. Враховуючи, що залишки готової i не відвантаженої продукції не дають можливості в найкоротші терміни відшкодовувати витрати на її виробництво (вартість матеріальних цінностей; нарахована i виплачена заробітна плата; амортизація; проценти за користування короткотерміновими кредитами тощо), їх розміри повинні бути мінімальними.

Незначні запаси готової продукції на складах  частіше можуть бути на малих і середніх підприємствах, що мають вузький асортимент продукції i працюють на умовах субпідряду з великими підприємствами.

У більшості  випадків, особливо на підприємствах  з широким асортиментом, є потреба у встановленні оптимальних запасів готової продукції на складах внаслідок наявності технологічних факторів та договірних умов.

Норму запасу окремого виду або групи готових  виробів на складі можна визначити, додаючи час, пов’язаний з технологічними факторами (лабораторні та стендові випробування, докомплектацiя продукції виробами пiдприємств-сумiжникiв, пакування i маркування за умови, що такі витрати не враховуються у незавершеному виробництві), обов’язкове зберігання продукції на складі до її відвантаження тощо.

Крім цього, потрібно враховувати договірні  вимоги: час на зберігання на складі продукції, яку покупці вивозять у встановлені терміни (за цінами франко-склад виробника); час на транспортування продукції до перевізника, передача продукції перевізникові, доставка до складу покупця на певну дату (франко-склад покупця).

При розрахунку потреби  в запасах готової продукції  затрати на одноденний випуск продукції множать на норму запасу в днях.

У нашому прикладі розрахунок потреби в обігових коштах у запасах  готової продукції становить 18,2 тис. грн. (16,0 + 2,2).

1. Виробнича собівартість продукції  в 4 кв. –  96,0 тис. грн.

2. Одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю, – 1,1 тис. грн. (96 : 90).

3. Норма обігових коштів у  запасах продукції на складі, всього, – 14,5 дн.

у тому числі:

- накопичення партії виробів – 10,0;

- пакування, маркування, перевірка якості виробів – 4,5.

4. Потреба в обігових коштах  у запасах продукції на складі, – 16,0 тис. грн. (14,5 * 1,1).

5. Норма обігових коштів на відвантажену продукцію, всього – 2,0 дн.:

- оформлення документів – 0,5;

- навантажувальні роботи – 1,0;

- оформлення транспортних документів – 0,5.

6. Потреба в обігових коштах на відвантажену продукцію – 2,2 тис. грн. (1,1 * 2)

7. Потреба в коштах, авансованих в запаси готової продукції, – 18,2 тис. грн.(16,0 + 2,2).

Дещо інший підхід до встановлення запасу матеріальних цінностей (запасних частин) для ремонту, тари та ін.

Потреба в запасних частинах для ремонту обладнання визначається, виходячи з термінів i обсягу ремонтів, а в окремих випадках аварійного ремонту i норм запасу деталей, комплектів на одну ремонтну одиницю в розрізі видів обладнання. Шляхом встановлення загальної вартості деталей i комплектів визначається загальна потреба в їх запасах.

Потребу у запасних частинах розраховують так:

Пзч = (Дн * М * Чд * Цд * Кп) : Сд, де

Пзч - потреба у запасних частинах; Дн - кількість деталей, необхідних для одного механізму; М - кількість механізмів, на яких використовуються деталі; Чд - число днів складського запасу; Цд - ціна однієї деталі; Кп - коефіцієнт пониження запасу деталей залежно від кількості усіх механізмів відповідного типу; Сд - термін служби деталей у днях.

 

В окремих випадках, коли потреба  в запасних частинах не є значною, вона може розраховуватися в грн. на 1000 грн. вартості діючого обладнання i транспортних засобів:

Пзч = (Ззп * 1000) : Во, де

Ззп - середній залишок запасних частин у грошовому виразі за попередній рік; Во - середньорічна вартість діючого обладнання у попередньому році.

 

Аналогічно  розраховують потребу в обігових коштах на запасні частини для  транспортного та іншого устаткування. Розрахунок можна проводити і в копійках на 1 грн. вартості діючого парку машин.

Потребу в запасах  тари на підприємствах, якi її виготовляють і вартість якої включається в ціну готової продукції, розраховують за формулою:

Пт = ( Рт * Дс ) : 365, де

Пт - потреба в запасах тари; Рт - витрати тари на рік; Дс - час перебування тари на складі.

 

Потреба в обігових коштах для створення запасів господарського інвентаря і спецодягу. Для малоцінного господарського інвентаря, включаючи виробничий інвентар (лопати, вогнегасники, відра тощо), твердий інвентар (стільці, дивани, шафи тощо), а також м’який інвентар, норматив обігових коштів може визначатися за формулою:

Нгі = (Гі - За) * Пр, де

Нгі - потреба в обігових коштах для створення запасів господарського інвентаря; Гі - вартість комплектів господарського інвентаря (спеціального одягу) на одного працівника (на один цех, відділок). За - сума зносу в рік, що визначається за середнім процентом зносу; Пр - число працівників, яких забезпечують інвентарем, або кількість цехів у випадку встановлення потреби в інвентарі.

 

Потребу в обігових коштах на витрати майбутніх періодів розраховують таким чином:

Вм = Вп - Вк - Вс, де

Вм - потреба в обігових коштах на витрати майбутніх періодів: витрати, пов’язані з введенням виробництва в експлуатацію; авансовими затратами на оренду приміщень, оплатою страхового поліса, передплатою довідкових видань тощо; Вп - кошти, авансовані у витрати майбутніх періодів на початок періоду; Вк - витрати майбутніх періодів, передбачені відповідними кошторисами в поточному періоді; Вс - частина витрат майбутніх періодів, що відноситься до собівартості продукції в поточному періоді або погашається за рахунок інших спеціальних джерел

 

Сукупну потребу в  обігових коштах підприємства можна  розрахувати кількома методами.

Метод прямого рахунку - це підсумок зведеного розрахунку всіх статей (елементів) обрахованих запасів на відповідний період (рік) підприємства у власних обігових коштах у поточному періоді.

Цей метод, враховуючи його трудомісткість, доцільно застосовувати за стабільних умов виробничої і господарської діяльності підприємства, коли встановлені норми запасів можна використовувати протягом кількох років. При зміні номенклатури продукції, постачальників, технології та організації виробництва встановлені норми запасів потрібно переглядати.

Порівнюючи  отриманий розмір сукупної потреби  в обігових коштах із сукупною потребою минулого періоду визначають зміну потреби (приріст або зменшення).

 

Елементи сукупної потреби в обігових коштах	На початок періоду, тис. грн.	На кінець періоду, тис. грн.	Відхилення, тис. грн.
1. Сировина і матеріали 2. Допоміжні матеріали 3. Паливо 4. Тара 5. Запасні частини 6. Незавершене виробництво 7. М Ш П 8. Витрати майбутніх  періодів 9. Готова продукція на складі 10. Сукупна потреба підприємства у власних обігових коштах	11,6 8,4 8,2 2,0 25,6 20,0 12,0 25,6 18,6     132,0	8,4 9,3 10,2 3,0 27,6 26,5 14,0 28,0   16,0   143,0	-3,2 0,9 2,0 1,0 2,0 6,5 2,0 2,4 -2,6     11,0