Оцінювання джерел фінансування виробничо-господарської діяльності підприємств

Наприкінці 2008 року макроекономічні процеси в країні характеризувались певною нестабільністю, на що відповідно відреагував і національний фондовий ринок.

Фондовий ринок України зазнав погіршення показників ліквідності, що пов'язано з внутрішніми ризиками та впливом ситуації на світовому фінансовому ринку. Зокрема, за підсумками 2008 року спостерігається втрата позицій основних українських індексів фондового ринку, значне зниження біржового курсу акцій "блакитних фішок". Починаючи з вересня у зв'язку із ціновою нестабільністю неодноразово призупинялися торги на фондовій біржі ПФТС.

Засобом широкого залучення капіталів є здійснення випуску та торгівлі різними цінними паперами, в тому числу акціями, облігаціями та іншими фінансовими інструментами. За результатами торгів на організаторах торгівлі протягом 2008 року обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами становив 37,5 млрд. грн., що порівняно з даними за  2007 рік більше на 2,35 млрд. грн.

За підсумками 2008 року найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі види цінних паперів, як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати.

Протягом 2008 року обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Комісії з цінних паперів, становив 46,83 млрд. грн., що порівняно з 2007 роком більше на 14,89 млн. грн. На обсяги випуску акцій активно впливає банківський сектор, який нарощує власний капітал.

Емітентами продовжувалось залучення коштів шляхом запозичень через боргові цінні папери. Комісією зареєстровано 774 випуски облігацій підприємств на суму 28,45 млрд. грн. Обсяг зареєстрованих облігацій підприємств зменшився на 16 млрд. грн. порівняно з даними за 2007 рік.

Обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 65,37 млрд. грн., що порівняно з даними за 2007 рік більше на 34,25 млрд. грн. (або у 2,1 рази). Також активно продовжувалась реєстрація випусків акцій КІФ, обсяг яких збільшився порівняно з даними за 2007 рік на 3,41 млрд. грн. (або у 1,6 рази) та становив 8,89 млрд. грн. Комісією зареєстровано протягом зазначеного періоду 15 випусків облігацій місцевих позик на загальну суму 974,0 млн. грн.

Отже, згідно вище сказаного можна зробити висновки, що складним і непередбачуваним виявився 2008 рік для ринків цінних паперів: стрімкий ріст у попередній період змінився неочікуваним затяжним спадом, глибина, тривалість та наслідки якого можна буде оцінити з часом.

Результати 2008 року перевершили найпесимістичніші прогнози аналітиків та експертів з різних країн. Ключові фондові індикатори світу впали на 32-49%, російські індекси ММВБ та РТС провалилися на 67 та 73% відповідно. Український лідер ПФТС з лідерів росту 2007-го перетворився на лідера падіння 2008-го і з результатом  -74,33% завершив цей рік на рівні 301,42 пункту.

Серед причин – надто стрімкий  ріст, "перегрітість" ринку у попередні роки, особливо у 2007-му, значна залежність від іноземного капіталу, яка спершу була одним з головних рушіїв українського ринку цінних паперів, а  2008-го року чинила суттєвий тиск.

У 2009 році головними стримуючими чинниками для інвестиційної активності на фондовому ринку залишаються як внутрішні, так і зовнішні фактори, зокрема спостерігається вплив загальносвітової фінансової кризи.

Аналіз сучасного стану фондового ринку України у розрізі основних фінансових інструментів та українських фондових бірж представлений нижче (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Вартість укладених біржових угод за фінансовими інструментами за період з 01 січня по 13 травня 2009 року

Дані таблиці свідчать про те, що серед бірж безумовним лідером продовжує залишатись ПФТС (5,479 млрд. грн.), яка здійснює операції практично за всіма видами фінансових інструментів, окрім деривативів. За чотири з половиною місяці поточного року найбільше біржових угод було укладено стосовно акцій та облігацій підприємств (див. рис. 2.3).

Рис. 2.3. Питома вага фінансових інструментів на українських біржах

Стосовно ЗАТ «Єврокар», було зареєстровано 4 випуски акцій цим підприємством: у 2000, 2001, 2004, 2007 рр.:

- 15.11.2000 р. було емітовано 1000 простих іменних акцій номіналом 112,5 грн. за акцію, обсяг емісії склав 112500 грн.;

- 10.07.2001 р. випущено простих іменних акцій 1250 штук номіналом по 112,5 грн., обсяг емісії дорівнював 140625 грн.;

- 03.12,2004 р. емітовано 623480 простих іменних акцій номіналом 112,5 грн., обсяг емісії – 70141500 грн.;

- 23.03.2007 р. емітовано 807980 штук простих іменних акцій номіналом 112,5 грн., обсяг емісії – 90897750 грн.

Аналіз фондового ринку в Україні виявив цілу низку проблем: високий ступінь маніпулювання, асиметричність інформації, низька ліквідність і капіталізація, невеликі обсяги. Виникає нагальна потреба удосконалення інфраструктури вітчизняного фондового ринку, докорінних перетворень на організованому фондовому ринку, захист державних інтересів шляхом обмеження доступу нерезидентів та впровадження такого виду цінних паперів, як "золота акція"; вжиття заходів щодо централізації та організованості фондового ринку: заборона укладати угоди купівлі-продажу цінних паперів на неорганізованому ринку, що підвищить ліквідність, рівень компетентності, як з боку фахівців, так і з боку населення, сприятиме залученню вільних фінансових ресурсів домашніх господарств.

РОЗДІЛ 3

ПЕРСПЕКТИВИ СУЧАСНОГО ФІНАНСУВАННЯ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Шляхи вдосконалення політики формування структури джерел фінансування підприємства

Політика формування структури джерел фінансування являє собою частину загальної  фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу фінансових ресурсів підприємства, раціоналізації і оптимізації структури капіталу.

Основною метою формування джерел фінансування підприємства є задоволення потреб у фінансових ресурсах для придбання необхідних активів та оптимізація структури капіталу з  позицій забезпечення  умов ефективного його використання.

Основними  принципами  формування пасивів є:

- врахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

- забезпечення відповідності обсягу капіталу, що залучається, та обсягу активів, які формуються на підприємстві;

- забезпечення оптимізації  структури капіталу з позицій ефективності його функціонування;

- забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з різних джерел;

- забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності підприємства.

Основними напрямками управління джерелами фінансування є :

-                визначення пропорцій позикового і власного капіталу з метою збалансування  рівнів ризику та прибутковості його використання на основі розрахунку показників фінансового левериджу;

-                оптимізація структури капіталу на основі мінімізації його вартості;

-                оптимізація структури капіталу по критерію максимізації рівня фінансової рентабельності.

Поняття «структура капіталу» в найбільш загальному виді характеризується як співвідношення всіх форм власних та позичених фінансових коштів, що використовуються підприємством в процесі своєї господарської діяльності для фінансування активів. Існує дві основні схеми: змішане фінансування – передбачає формування капіталу як за рахунок власних, так і за рахунок позичкових коштів, що залучаються у різних пропорціях; повне самофінансування – передбачає формування капіталу підприємства лише за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно-правовій формі підприємства.

Оптимальна структура капіталу являє собою співвідношення між зобов’язаннями та власним капіталом підприємства, яке збільшує величину власного капіталу підприємства і як наслідок – прибутки його акціонерів. Це співвідношення не є постійним, а змінюється з часом і під впливом певних факторів.

Оптимальну структуру капіталу кількісно визначити неможливо. Однак керівництво підприємства може знати приблизне її значення, розраховане на підставі факторів впливу та власного практичного досвіду, яке максимально наближає планову структуру до оптимального значення.

Мета управління структурою капіталу – мінімізувати витрати на залучення довгострокових джерел фінансування і цим забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених ними коштів. [16]

Оптимізація структури капіталу є однією зі складних проблем у фінансовому менеджменті. Процес оптимізації структури капіталу проводиться в такій послідовності:

1. Аналіз складу капіталу в динаміці (визначити показники ефективного використання складових капіталу та їх використання – коефіцієнт фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довго- і короткостроковими зобов’язаннями оборотність і рентабельність активів і власного капіталу).

2. Оцінка основних факторів, які визначають структуру капіталу (галузеві особливості; кон’юнктура товарного і фінансового ринків; рівень прибутковості поточної діяльності підприємства; рівень податків, які сплачує підприємство; ступінь концентрації акціонерного капіталу).

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм дохідності власного капіталу.

Ураховуючи ці етапи, підприємство визначає на плановий прогнозний період найбільш прийнятну для себе структуру капіталу.

Управління капіталом (пасивами балансу) здійснюється за допомогою оцінки його вартості. Вартість капіталу відбиває ціну, яку підприємство сплачує за його залучення з різних джерел у відносному виразі.

Приймаючи рішення про застосування (залучення) будь-якого джерела (ресурсу), важливо оцінити вартість цього джерела. Вартість капіталу – це відносна величина витрат на обслуговування складових капіталу. Окремі складові капіталу мають різну вартість. Ця вартість відображається у відносних величинах як процента ставка (річні проценти).

Концепція ціни капіталу являє собою одну з базових в теорії капіталу. Але вона не зводиться тільки до визначення процентів, які підприємство мусить сплатити власникам за використання їх капіталу. Ціна капіталу характеризує ту норму рентабельності, нижче розміру якої підприємство не повинно приймати будь-яких рішень інвестиційного характеру.

Вартість капіталу використовується як:

-     вимірювач дохідності поточної діяльності підприємства;

-     базовий критерій ефективності фінансових інвестицій;

-     механізм управління структурою капіталу;

-                критерій ефективності лізингових операцій (якщо вартість обслуговування лізингу перевищує ціну капіталу підприємства, то застосовувати фінансовий лізинг для підприємства невигідно);

-                вимірювання рівня ринкової ціни підприємства (ціна підприємства – це величина власного капіталу). Зниження ціни капіталу супроводжується зростанням ринкової вартості підприємства, і навпаки. (Цей взаємозв’язок чітко проявляється в діяльності акціонерного товариства. Якщо ціна акцій на фондовому ринку змінюється, то змінюється і вартість капіталу товариства).

Одним з головних завдань фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при певному визначеному рівні фінансового ризику , яке реалізується різними методами найпоширенішим з основних механізмів реалізації цього завдання  є фінансовий леверидж.