Роль іноземних інвестицій в економіці України

До складу інвестиційної  сфери включаються: 

сфера капітального будівництва (ця сфера об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання, громадян, зайнятих у сфері індивідуального  та кооперативного житлового будівництва  та інших суб'єктів інвестиційної  діяльності); 

екологічна сфера; 

інноваційна сфера; 

сфера обігу фінансового  капіталу (грошового, позикового та фінансових зобов'язань у різних формах); 

сфера реалізації майнових прав суб'єктів інвестиційної діяльності. 

Суб'єкти інвестиційної  діяльності можуть об'єднувати кошти  для здійснення спільного інвестування. Інвестори мають право виступати  в ролі замовників, вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу. 

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства. 

Основною метою  інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії (фірми), підприємства на окремих етапах їх розвитку. 

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших  завдань розвитку економіки: 

Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних  програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям  інвестиційного комплексу, передусім  будівництву. Тому основним завданням  інвестиційної діяльності є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати  стійкі темпи зростання народного  господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати  великі соціально-економічні завдання. 

Забезпечення високих  темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства. Стратегія розвитку будь-якої компанії (фірми) та будь-якого  підприємства від моменту їх створення  передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі компанії (фірми), підприємства. 

Забезпечення максималізації доходів (прибутку) від інвестиційної  діяльності. Прибуток є основним показником, що характеризує результати не тільки інвестиційної, але й усієї підприємницької  діяльності компанії (фірми), підприємства. 

Забезпечення мінімізації  інвестиційних ризиків. Сучасне  ринкове середовище немислиме без  ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового  доходу від інвестицій, але й частини  інвестованого капіталу. Ці обставини  зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів, 

Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності  компанії (фірми), підприємства у процесі  здійснення інвестиційної діяльності. 

Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно  взаємопов'язані та взаємозумовлені.  
 

ФОРМИ РУХУ КАПІТАЛУ ТА ІНВЕСТИЦІЙ 

За об'єктами інвестиційної  діяльності інвестиції поділяються  на два основних класи: реальні та фінансові. Останнім часом виділяють  також інвестиції у людський капітал. 

Реальні інвестиції забезпечують приріст дійсного (фізичного) капіталу. Реальне інвестування означає  організацію виробничого процесу, тобто створення (придбання, будівництво  і т. ін.) виробничих потужностей  та найом робочої сили. 

Фінансове інвестування, на відміну від реального, не передбачає обов'язкового створення нових виробничих потужностей та контролю за їх експлуатацією. Як правило, фінансовий інвестор у сучасних умовах не бере участі в управлінні дійсними, реальними активами, покладаючись у цьому на фахівцїв-менеджерів. 

Існує також поняття "споживчі інвестиції". У деяких зарубіжних економічних джерелах цей  термін застосовується для позначення вкладень споживачів у товари тривалого  користування або в нерухомість. По суті, даний об'єкт вкладень споживачів не відповідає поняттю інвестицій, оскільки не передбачає одержання прибутку та зростання капіталу. Ці вкладення доцільно розцінювати як форму заощаджень. Разом з тим, вкладення в нерухомість можуть набуває й інвестиційних рис. Наприклад, при високих темпах інфляції зростають заощадження, тобто зростає грошова оцінка нерухомості та товарів тривалого користування. Деякі такі вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна з комерційною метою (здача квартири в оренду і т. ін.). 

Відмінності між  двома основними видами інвестицій — реальними та фінансовими - розкриваються  тільки в процесі їх руху, в процесі  інвестиційної діяльності. 

У загальному випадку  інвестиційна діяльність містить у  собі такі етапи: формування нагромаджень -вкладення ресурсів (інвестування) -одержання прибутку. Отримання достатнього  прибутку та приросту капіталу є цільовою установкою інвесторів. Згідне з метою  інвестиційної діяльності, фірма  у ринкових умовах вирішує три  типи інвестиційних завдань: по-перше, вибір інвестиційних проектів та розміщення капіталів згідно з обраними проектами; по-друге, оптимізацію або  безперервне коригування капітальної  структури фірми шляхом залучення  джерел зовнішнього фінансування (емісія цінних паперів, кредити банків) та, по-третє, формування нагромаджень та розподіл дивідендів, оптимізацію пропорцій  між інвестиціями та дивідендами. Методи вирішення вказаних завдань і  визначають усі показники процесу  інвестування (основного етапу інвестиційної  діяльності) кожної конкретної фірми. 

В основі інвестиційної  діяльності лежать перетворення Інвестицій, що постійно повторюються: приріст  нагромаджень - витрати - приріст капітального майна - прибуток - інвестиції (нагромадження). 

Постійне відтворення  даного ланцюжка перетворень являє  собою кругообіг інвестицій. Проте  в кругообігу виробничих (реальних) та фінансових інвестицій існують особливості. 

Кругообіг виробничих інвестицій, поділяючись на окремі стадії, породжує кругообіг фінансових інвестицій. Кругообіг фінансових інвестицій виявляє зворотний вплив на кругообіг  реальних інвестицій. У кінцевому  підсумку це приводить до злиття, неподільності  потоків виробничих та фінансових інвестицій за межами даного підприємства, на локальних  та національних ринках капіталів. Для  більшої ясності кругообіг інвестицій показано у схематичному вигляді  на мал. 1.1. 
 

Сфера обміну - ринок  Сфера виробництва  
 
 

Мал. 1.1. Схема кругообігу виробничих інвестицій 

Як видно з малюнка, виділяються такі основні етапи  руху інвестицій або інвестиційного процесу: по-перше, реалізація інвестиційного попиту (нагромадження), тобто процесу  створення виробничих потужностей; по-друге, процес виробництва продукції (інвестиційних або споживчих  товарів, робіт, послуг); по-третє, реалізація продукції, одержання прибутку; по-четверте, розподіл прибутку, формування інвестиційного попиту. Сукупність вказаних стадій руху інвестицій представляє собою їх кругообіг. Зі схеми також видно, що інвестиційна ді­яльність відбувається як у сфері виробництва, так і  у сфері обігу (обміну). У сфері  виробництва інвестиційна діяльність являє собою створення нових  інвестиційних товарів, що мають  матеріально-речову форму. Зазначена  інвестиційна діяльність входить до складу кругообігу інвестицій конкретного  підприємства тільки за умови її здійснення для власних виробничих цілей. Якщо ж нові інвестиційні товари виробляються для інших економічних суб'єктів, то це різновид основної діяльності фірми. 
 
 

ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ  ТА ПЕРСПЕКТИВНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ 

Інвестиційна діяльність будь-якої фірми (підприємства) являє  собою тривалий процес і тому повинна  здійснюватись з урахуванням  певної перспективної спрямованості. Формування напрямків цієї діяльності, системи її довгострокових цілей  та вибір найефективніших шляхів їх досягнення з урахуванням перспективи  являє собою процес розробки інвестиційної  стратегії. 

Розробка інвестиційної  стратегії підприємства (фірми) знаходить  свою подальшу конкретизацію в процесі  розробки тактики управління шляхом формування інвестиційного портфеля фірми. На відміну від інвестиційної  стратегії формування інвестиційного портфеля є середньостроковим управлінським  процесом, здійснюваним у межах стратегічних рішень та поточних фінансових можливостей  підприємства (фірми). У свою чергу  процес тактичного управління інвестиційною  діяльністю знаходить своє найбільш детальне завершення в оперативному управлінні реалізацією окремих  інвестиційних програм та проектів. Таким чином, розробка інвестиційної  стратегії є тільки першим етапом процесу управління інвестиційною  діяльністю підприємства (фірми). 

Розробка інвестиційної  стратегії підприємства (фірми), хоча в основному й орієнтована  на довгострокові цілі (на перспективу 3-5 років), містить також окремі середньострокові (1-2 роки) та короткострокові (до 1 року) елементи, які зрештою ведуть до вироблення конкретних управлінських  рішень при формуванні інвестиційного портфеля та реалізації інвестиційних  програм і проектів. 

Інвестиційна стратегія  є одним з головних факторів забезпечення ефективного розвитку підприємства (фірми) згідно з обраною ним загальною  економічною стратегією. 

Методологія процесу  формування інвестиційної стратегії  підприємства (фірми), розроблена доктором економічних наук, професором І. А. Бланком, наводиться на мал. 1.2.  

Початковим етапом розробки інвестиційної стратегії  підприємства (фірми) є визначення загального періоду її формування. Цей період залежить від ряду умов. 

Головною умовою визначення періоду формування інвестиційної  стратегії є передбачуваність розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку, зокрема. В умовах теперішнього нестабільного (та - на окремих напрямках - не передбачуваного) розвитку економіки  країни цей період не може бути надто  тривалим та в середньому не може виходити за рамки 3-5 років (для порівняння слід відзначити, що інвестиційна стратегія  найбільших компаній країн з розвиненою ринковою економікою розробляється  на період 10-15 років). 

Однією з умов визначення періоду формування інвестиційної  стратегії фірми є її галузева приналежність. Результати обстеження окремих компаній США показують, що найбільший період (понад 10 років) характерний  для розробки інвестиційної стратегії  так званими інституційними інвесторами (інвестиційними фондами, інвестиційними компаніями і т. ін.); менший період (5-10 років) характерний для компаній та фірм, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва засобів  виробництва та у видобувних галузях  промисловості; ще більш короткий період (3-5 років) характерний для компаній та фірм, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва споживчих  товарів, роздрібної торгівлі та послуг населенню. Очевидно, і в наших  умовах таку галузеву диференціацію  середнього періоду формування інвестиційної  стратегії слід вважати доцільною. 
 
 

Мал. 1.2. Основні етапи  процесу формування інвестиційної  стратегії підприємства (фірми) 

Однією з важливих умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії є також  розмір підприємства (фірми). Інвестиційна діяльність великих компаній звичайно прогнозується на більш тривалий період. 

Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності повинно виходити передусім із системи  цілей загальної стратегії економічного розвитку. Ці цілі можуть бути сформовані у вигляді забезпечення приросту капіталу; зростання рівня прибутковості  інвестицій та суми доходу від інвестиційної  діяльності; змін пропорцій у формах реального та фінансового інвестування; змін технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень; змін галузевої та регіональної спрямованості інвестиційних програм і т. ін. 

Основними критеріями оцінки розробленої інвестиційної  стратегії фірми (підприємства) є: 

узгодженість інвестиційної  стратегії фірми із загальною  стратегією її економічного розвитку; 

внутрішня збалансованість  інвестиційної стратегії; 

узгодженість інвестиційної  стратегії з зовнішнім середовищем; 

можливість реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням  наявного ресурсного потенціалу; 

прийнятність рівня  ризику, пов'язаного з реалізацією  інвестиційної стратегії; 

результативність  інвестиційної стратегії. 

Одним з найефективніших  шляхів реалізації стратегічних цілей  інвестиційної діяльності є розробка стратегічної спрямованості інвестиційної  діяльності, яка базується на системі  цілей цієї діяльності. У процесі  розробки послідовно визначаються: співвідношення різних форм інвестування на окремих  етапах перспективного періоду; галузева та регіональна спрямованість інвестиційної  діяльності.