Роль іноземних інвестицій в економіці України

Так все таки, що ж  має на увазі український законодавець під терміном “інвестиція”? В ст.1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91 г. № 1560-XII визначено, що інвестиціями є усі види майнових та немайнових цінностей, що вкладаються  в об`єкти підприємницької та інших  видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається  соціальний ефект. 

Такими цінностями можуть виступати: 

Грошові кошти, цільові  банківські внески, паї, акції, інші цінні  папери; 

Рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); 

Майнові права, що виходять з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; 

Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших  знань, які оформлені у вигляді  технічної документації, навиків  виробничого досвіду, що необхідні  для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентовані (ноу-хау);  

Право користуватися  землею, водою, ресурсами, спорудами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові  права; 

Інші цінності; 

Як видно, законодавець не встановив виключний перелік, що дозволяє поширювати його. 

Термін “соціальний  ефект” має різні ступені конкретизації. У вузькому сенсі це – поліпшення умов праці та побуту людей. 

Що до умов праці, то корисний результат у сфері  виробництва досягається за допомоги застосування нової техніки, яка  відіграє важливу роль у забезпеченні техніки безпеки, використанні системи  охорони праці, поліпшенні санітарних, економічних та естетичних умов, зниженні виробничих шумів і т. і.

 У більш широкому  розумінні соціальний ефект, окрім  названих сфер та результатів,  поширюється практично на всі  аспекти життя людини, її матеріальний  та духовний достаток. Існують  подібні класифікації соціальних  результатів, до яких відносяться  забезпеченість людей їжею, одягом, житлом, медичним обслуговуванням,  культурою т. і.

 Основним документом, який регулює питання щодо  іноземного інвестування в Україні,  є Закон України “Про режим  іноземного інвестування” від19.03.96 р. 

 № 93/96-ВР. У  цьому законі у окремій статті  вказані види іноземного інвестування, тобто уточнюється перелік, який  був приведен у ст.1 Закону України  “Про іноземні інвестиції”. У  часному випадку, іноземні інвестиції  в Україні можуть здійснюватись  у вигляді: 

Іноземної валюти, яка  визнається конвертованою Національним банком України; 

Валюти України  – при реінвестиціях у об`єкти первісного інвестування чи у інші об`єкти інвестування згідно до законодавства  України при умові виплати  податку на прибуток; 

Любого рухомого та нерухомого майна та зв`язаних з  ним майнових прав; 

Акцій, облігацій, інших  цінних паперів, а також корпоративних  прав (прав власності на долю (пай) у  статутному фонді юридичної особи, створеного згідно до законодавства  України або законодавства інших  держав), які виражені у конвертуємій валюті; 

Грошових вимог  та прав на вимоги виконання договірних зобов`язань, які гарантуються першокласними  банками та виражені у конвертуємій валюті, підтвердженої згідно до законів (процедур) держави-інвестора або  міжнародних торгівельних звичаїв; 

Любих прав інтелектуальної  власності, вартість яких у конверуємій  валюті підтверджена згідно законам (процедурам) держави-інвестора або міжнародних  торгівельних звичаїв, а також експертної оцінки в Україні, включаючи легалізовані в Україні авторські права, права  на винахід, корисні моделі, товарні  знаки, “know-how” та ін.; 

Права на ведення  господарчої діяльності, включаючи  права на користання надрами та природними ресурсами, які надаються згідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертуємій валюті підтверджена згідно до законів (процедур) держави-інвестора або міжнародних  торгівельних звичаїв; 

Об`єктом нарікань став Закон України “Про оподаткування  прибутку підприємств” у редакції Закону України від22.05.97 г. № 283/ 97-ВР. Виказуючи свій погляд щодо використання окремих його положень, Державна податкова  адміністрація України видала лист від 30.06.98 р. № 7818/10/22-0417 (“Бізнес”, № 41). Податкова адміністрація стоїть на тому, що заборгованість у іноземній  валюті по внескам до статутного фонду  підприємства із іноземними інвестиціями підлягає перерахунку. При цьому  результат цього перерахунку  повинен включатися або до валових  доходів, або до валових витрат такого підприємства. Динаміка курсу української  валюти не дозволяє навіть і думати про витрат. Отож, навіть не здійснюючи якої-небудь господарчої діяльності, СП мають платити до бюджету податок  на прибуток. Проте бажаючих сплачувати такі податки багато не набереться. Доволі зрозумілим у такий ситуації виглядає бажання деяких податкових “оптимізаторів” знайти спосіб звільнення від оподаткування. А якщо такого способу нема, то хоча б зробити  його ілюзію, не забуваючи покритикувати  фіскальну політику податкових органів.  

Ще однією податковою фантазією можна назвати віднесення курсової різниці від погашаємої заборгованості по внескам до статутного фонду СП до емісійного доходу. Поглянемо  до п.1.27 Закону України “Про оподаткування  прибутку підприємств”, яким дано слідуюче визначення емісійного доходу: “Емісійний доход – сума перевищення доходів, отриманих підприємством від  первісної емісії (випуску) особистих  акцій та інших корпоративних  прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав)”.

 Ніякого перевищення  від емісії корпоративних прав  над їх номіналом не сталося.  Який об`єм валютних коштів  повинні були внести, такий і  внесли. А курс перерахування  вказан у статутних документах  та в інформації про емісію (якщо вона є). 

Не варто говорити про яку-небудь оригінальність України. Все, що треба зробити інвесторам, - це своєчасно внести свою частку статутного фонду. А якщо вони бажають мінімізувати податкові ризики, то зробити це необхідно у тому кварталі, коли пройшла реєстрація підприємства. При  цьому за несвоєчасне виконання  своїх обов`язків до інвестора  можуть бути залучені фінансові санкції, що передбачено Законом України  “Про господарчі громади” (ст.33, 52). Та і зберігати валюту на своєму рахунку  довго не варто. Погодьтеся, потрібно бути “справжнім” економістом, щоб  тримати гроші мертвим вантажем цілий квартал, а під кінець ще податок на прибуток заплатити.

 Вже деякий  час у засобах масової інформації  з`являються свідоцтва про указ  президента, що готується, яким  перетбачається виключати курсову  різницю із об`экта оподаткування.  Як з`ясувалося, ініціатива належить  банківським закладам. Зрозуміти  їх неважко: частка активів  (а вона не маленька), що виражена  у іноземній валюті, постійно  перераховується, тим самим збільшує  базу оподаткування. При цьому  банки підтримує сама податкова  адміністрація (виключне явище). Остання з`явилася набагато розумнішою, ніж того бажали. Проаналізувавши  дебіторсько-кредиторську заборгованість  у рамках національної економіки,  податкова адміністрація легко  виявила, що кредиторська заборгованість, виражена у валюті, на ступінь  перевищую дебіторську. Це означає,  що у минулому податковому  періоді платники податків віднесли  до складу валових витрат міліардні  суми. А це реально недоотримані  до бюджету кошти. 

Не слід забувати і про можливу відміну валютного  коридору, і про “заплановану”  емісію, що призведе до падіння курсу  гривні, а значить, і до росту втрат  по курсових різницях до катастрофічних розмірів. Невинесення їх до валових  витрат рівнозначно загибелі підприємства. 

Серйозні питання  викликає стимулювання притоку іноземних  інвестицій шляхом надання їм пільгового режиму в порівнянні з національними. Залучаючи іноземний капітал, не можна допускати дискримінації  стосовно національних інвесторів. Не слід надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті в  тій самій сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід практично  не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але приводить  до виникнення на місці колишніх вітчизняних  виробництв підприємств із формальною іноземною участю, що претендують  на пільгове оподаткування. 

Притоку іноземного підприємницького капіталу в Україну  заважають і причини здебільшого  суб'єктивні. Це - процвітаюче в Україні  піратство в галузі інтелектуальної  власності, бюрократизм та корупція. Це, зрештою, труднощі зі зв'язком, офісами, готелями, візами і т. ін. 

Ці об'єктивні  та суб'єктивні причини впливають  на інвестиційну ситуацію, яка оцінюється як не дуже сприятлива.  
 

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК  УКРАЇНИ ТА ЙОГО УЧАСНИКИ 

Інвестиційна діяльність нерозривно пов'язана з розвитком  інституційної структури інвестиційного ринку. На даний момент склад учасників  інвестиційного ринку України можна  уза­гальнено окреслити так: 

Українські підприємства, на виробничій базі яких реалізуються інвестиційні проекти. Вони вкладають  свої фінансові кошти в основні  фонди. 

Інвестори - банки  та інші фінансові організації - українські та зарубіжні, що здійснюють кредитування проекту та взаєморозрахунки між  його учасниками. 

Зарубіжні компанії, що надають технології та обладнання, свої збутові мережі на світовому  ринку, управлінський досвід, досвід підготовки та перепідготовки персоналу. 

Проектні та будівельні організації, що забезпечують виконання  проектних та будівельно-монтажних  робіт. 

Адміністрація -державна, регіональна, галузева, місцева, що створює  певні умови для учасників  інвестиційного процесу. 

Інвестори - фізичні  та юридичні особи, у тому числі інституційні інвестори (інвестиційні фонди, пенсійні фонди, довірчі товариства, страхові компанії і т.ін.), що мають вільні кошти. 

Посередники - юридичні особи, діяльність яких тісно пов'язана  з наданням професійних послуг з  опосередкування діяльності на інвестиційному (фондовому) ринку емітентів та інвесторів. 

Держава, яка шляхом прийняття законодавчих актів та відповідних державних органів  визначає умови правового регулювання  діяльності фондового ринку з  метою підтримання його ефективного  функціонування та захисту його учасників. 

Учасники фондового  ринку, які на добровільних засадах  можуть об'єднуватися в організації, що саморегулюються та набувають  статусу саморегульованих в умовах державної реєстрації. 

Організації, що саморегулюються, самостійно визначають умови діяльності своїх учасників шляхом встановлення мінімальних стандартів поведінки  та етики, стандартів по операціях на фондовому ринку. Держава сприяє створенню таких організацій - учасників  фондового ринку. 

Кожен з перелічених  учасників інвестиційного ринку  відіграє певну роль в інвестиційній  діяльності, привносячи в неї свій досвід та засоби (природно-географічні, людські, виробничі, інтелектуальні, організаційно-управлінські можливості, фінансові ресурси). Використання цих можливостей вимагає розуміння  їх ролі в інвестиційному процесі. 

Відсутність у багатьох українських керівників елементарних знань про українські та міжнародні організації, що здійснюють інвестиційну співпрацю з українськими підприємствами, про порядок "доступу" до їх кредитних  ліній та вимог, що пред'являються  ними, є однією з причин того, що в  умовах гострої нестачі інвестиційних  ресурсів навіть виділені цими організаціями  кредити використовуються далеко не повно.  
 

ЗАРУБІЖНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ІНСТИТУТИ 

Інвестиційна компанія "Нафтоенергоінвест" - є акціонерним  товариством закритого типу. Засновниками цієї компанії є Українські фірми  з іноземними капіталами - Фінансова  компанія "Інвелл Україна" та компанія "Нафтоенерго", що здійснює і переробку  сирої нафти, і торгівлю нафтопродуктами. 

На сьогодні ряд  міжнародних організацій надають  допомогу становленню ринкових структур у нашій країні, здійснюючи технічне сприяння, підготовку кадрів, консультативні послуги, надаючи кредити і т.ін. Серед них - установи ООН, Європейського  Союзу, групи Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний  валютний фонд (МВФ) та інші. Кожна з  цих організацій ставить перед  потенційними партнерами певні вимоги до оформлення передінвестиційної документації, про які українська сторона повинна  мати уявлення. 

Всесвітній банк - міжурядова установа, котра сприяє економічному розвитку країн-членів.