Роль іноземних інвестицій в економіці України

Проблеми інвестування відтворення основних фондів на сучасному  етапі 

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО НА СУЧАСНОМУ  ЕТАПІ 

Розвиток економічного потенціалу та суспільний розвиток у  кожній країні, підвищення життєвого  рівня населення, поліпшення якості продукції в основному залежать від активності інвестиційної політики. 

Інвестиційна політика в кожен період розвитку суспільства  визначається співвідношенням довгострокових вкладень капіталу в різні галузі економіки та у виробничу сферу  всередині країни та за кордоном. Загалом інвестуються промисловість, транспорт, сільське господарство, житлове будівництво, наука, система підготовки кадрів та інші сфери життєдіяльності суспільства.  

Капітальні вкладення  являють собою складну економічну категорію вартісних та матеріально-речових  факторів, перетворюваних у системі  капітального будівництва в основні  фонди, що безпосередньо впливають  на темпи та характер розвитку суспільного  виробництва. Вони виступають як матеріалізована  форма технічного прогресу, найважливіший  фактор інтенсифікації, підвищення темпів та ефективності розвитку суспільного  виробництва. 

Вплив капітальних  вкладень на суспільне виробництво  виражається у досягненні високого рівня продуктивності суспільної праці, неухильному рості національного  прибутку та підвищенні життєвого рівня  населення. 

Обсяги та пропорції  розподілу капітальних вкладень за зазначеними напрямками в кожній країні зумовлені в основному  рівнем ЇЇ економічного розвитку, У  країнах, де накопичено досить потужний виробничий потенціал та створено необхідні  резервні потужності, існує можливість спрямовувати більшу частку інвестицій у невиробниче будівництво. І, навпаки, у країнах, що інтенсивно розвивають промислове виробництво, більша частина  капітальних вкладень використовується у сфері виробничого будівництва. 

Відповідно до досягнутого  рівня розвитку продуктивних сил, у  різних країнах істотно відрізняється  частка валового продукту, що спрямовується  у капітальне будівництво. Так, у  колишньому СРСР на капітальне будівництво  використовувалось до 10% національного  доходу та валового суспільного продукту, в Україні та країнах колишнього РЕВ - 8~12%, у США - 4,2, ФРГ - 7,3, у Франції - 6,8, в Японії - 7,8 валового внутрішнього продукту. Співвідношення інвестицій у виробничому та невиробничому  будівництві значною мірою характеризується часткою вкладень у житлове будівництво. 

Галузева структура  капітальних вкладень в Україні  у динаміці розвитку характеризується даними, наведеними у табл. 2.1. 

2.1. Галузева структура  капітальних вкладень в Україні, 

%, до підсумку 
 
 

Як видно з наведених  у табл. 2.1. даних, пріоритетним напрямком  інвестицій в Україні на розглянутих  етапах розвитку народного господарства були капітальні вкладення у розвиток промисловості, при ігноруванні  соціально-економічних потреб населення.  

Підлягає реалізації комплексна програма перебудови в капітальному будівництві проектно-кошторисної  справи на базі широкого використання систем автоматизованого проектування, зміцнення матеріально-технічної  бази та науково-інформаційних служб  проектних організацій. До початку 2000 року рівень автоматизації проектування повинен був досягти не менше 50%. 

Найважливішим напрямком  у інвестиційній політиці стає здійснення екологічних заходів. Щорічні капітальні вкладення в охорону навколишнього  середовища та раціональне використання природних ресурсів явно недостатні. Від інвестиційної політики залежить і ре-сурсомісткість матеріального  виробництва. 

На жаль, у наш  час інвестиційна політика не відображає поки що у належній мірі капітальних  заходів з охорони навколишнього  середовища. Окрім посилення охорони  сільськогосподарських угідь, лісових  та водних ресурсів, потрібні великі кошти  на очисні споруди для захисту  водного та повітряного басейнів. Абсолютно ясно, що нарощування капі­тальних вкладень в екологічні заходи повинно  у перспективі зростати. 

У кінцевому підсумку у сфері економіки України  будуть встановлені такі пропорції  інвестицій у галузевому, відтворювальному, технологічному та інших аспектах, які забезпечать високий рівень продуктивності суспільної праці, неухильне  зростання національного прибутку та найбільш повне задоволення матеріальних потреб суспільства. 
 

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ МАТЕРІАЛЬНОГО  ВИРОБНИЦТВА 

Глибокі структурні перетворення вимагають відповідних  нагромаджень, створити які в короткі  строки багато підприємств не в змозі, а бюджетні кошти кожен раз  виявляються надто обмеженими. Тож, недостатність інвестицій цілком імовірно буде відчуватися протягом усього перехідного  періоду до ринкових відносин. Питома вага капітальних вкладень у валовому внутрішньому продукті України зменшилася з 22,7% у 1990р. до 15,1% у 1995р. Така динаміка об'єктивно впливає на тривалість періоду відродження нормально  функціонуючої економіки навіть після початку пожвавлення інвестиційної  активності. 

Проте тільки внутрішнє  нагромадження та певна частка залучених  іноземних інвестицій можуть стати  джерелом коштів для структурних  змін у матеріальному виробництві, що забезпечать стабілізацію та зростання  його обсягів. 

Здійснення структурних  перетворень тісно пов'язане з  приватизацією державної власності, розвитком підприємництва та посиленням на цій основі мотивації праці  та ділової активності. 

Формування ринкової економіки в Україні неможливе  без розвитку підприємництва, що являє  собою багатосторонню економічну діяльність підприємств, фірм, окремих громадян та груп, спрямовану на отримання прибутку (доходу). 

Аналіз зарубіжного  досвіду говорить про те, що в  умовах ринку самоуправління на рівні  господарчих суб'єктів стосовно підприємницької діяльності є необхідною умовою розвитку економіки підприємства або фірми. Цього можна досягти  шляхом розробки інвестиційних проектів та програм. 

Інвестиційний проект визначає мету, якої фірма прагне, стратегію  підприємницької діяльності в поєднанні  зі строками досягнення мети. Цей проект як реалістична оцінка фірми та її можливостей має бути керівництвом у діяльності, інструментом оцінки ефективності управління фірмою, підприємством. 

Для підприємства найбільш характерні плани та заходи реалізації окремих інвестиційних проектів та програм. Якщо реалізуються кілька проектів, пов'язаних або залежних один від одного, то, плануючи їх взаємодію, підприємці мають справу з проектуванням  як безперервним процесом — функцією управління підприємницькою діяльністю. Стосовно великих та довгочасних  проектів невід'ємною умовою їх розробки є обґрунтування ідеї та надійності очікуваного результату. У світовій практиці плани реалізації інвестиційних  проектів здобули назву бізнес-планів. Проте не можна інвестиційний  проект ототожнювати з бізнес-планом. У нашій практиці інвестиційний  проект являє собою комплексний  план розвитку підприємства та слугує головним обґрунтуванням інвестицій, тоді як бізнес-план розробляється  головним чином з метою отримання  максимального прибутку. 

Мета укладання  інвестиційного проекту полягає, насамперед, утому, щоб дати керівництву підприємства (фірми) якнайповнішу картину становища  підприємства та можливостей його розвитку. Окрім того, ретельне обґрунтування  проекту створює у майбутніх  інвесторів впевненість у надійності своїх інвестицій та, що не менш важливо, викликає довір'я до керівництва  підприємства. 

Інвестиційний проект - це документ, який містить систему  взаємопов'язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсами заходів  і дій, спрямованих на розвиток економіки  підприємства. Розробка інвестиційних  проектів повинна стати законом  для всіх форм і видів підприємництва. Інвестиційний проект - це форма  планування та реалізації інвестицій, він є складовою частиною інвестиційної  діяльності. 

В інвестиційному проекті  розглядаються науково-технічні, технологічні, організаційні, соціальні, фінансові  та інші аспекти підприємницької  діяльності. Інвестиційний проект повинен  пе­редусім дати відповіді на такі питання: 

яких фінансових витрат вимагає реалізація цього  проекту; 

яка його ефективність (рентабельність); 

у який строк окупляться витрати. 

Інвестиційний проект є ефективним засобом донесення  нової ідеї до осіб, здатних фінансувати  проект. Одночасно -це основа для оцінки перспективи розвитку та для управління новим бізнесом. 

Ретельно розроблений  інвестиційний проект повинен містити  також відповіді на цілий ряд  інших різноманітних питань: 

чи піддається підприємницька ідея (проект) практичній реалізації; 

яку організаційну  підготовку слід провести для створення  цього бізнесу; 

яким чином залучити інвестиції; 

що в даному бізнесі  є привабливим для потенційних  інвесторів; 

чи має даний  бізнес перевагу над конкурентами; 

якими є ці переваги для підприємця, а якими - для інвесторів; 

чи буде ефективним виробництво та реалізація продукції (послуг); 

чи достатній ринок  збуту для цієї продукції; 

як буде організовано ресурсне забезпечення бізнесу; 

чи відповідає кваліфікація працівників та керівників фірми  завданням задуманого бізнесу. 

Таким чином, інвестиційний  проект допомагає реально оцінити  ідею, внести її в документацію, усвідомити її, визначити її ефективність та "вузькі" місця і нарешті керувати процесом реалізації інвестиційного проекту. 

У практиці індустріальне  розвинених країн уся багатоманітність проектів класифікується за різними  типами та ознаками. 

Залежно від масштабу та вартості проекти поділяються  на великі, середні та дрібні. Великі проекти мають стратегічний характер, являють собою принципово нові об'єкти вартістю більше 2 млн. доларів. Середні  проекти мають вартість від 300 тис. доларів до 2 млн. доларів. До них  можна віднести міжрегіональні, регіональні  проекти, а також окремі проекти, розроблювані на рівні корпорацій, компаній. Дрібні проекти звичайно мають вартість менше 300 тис. доларів. 

За тривалістю реалізації проекти поділяються на короткострокові, середньострокові та довгострокові. Строк  реалізації короткострокових проектів не перевищує 1 року, середньострокових - 1—2 років. Довгострокові проекти  реалізуються протягом 3-5 років. 

За видами проекти  поділяються на: 

1) проекти із затвердженими  фондами (затвердженим фінансуванням), що перебувають на тій або  іншій стадії будівництва, але  не закінчені; 

2) проекти з несхвальним  фінансуванням, які, у свою  чергу, поділяються на: 

а) ті, що залежать від  самих корпорацій (рішення про  інвестування приймається керівництвом корпорації); 

б) ті, що залежать від  споживача (фінансування відкривається  тільки в тому випадку, якщо корпорація на тендері виграє контракт на поставку продукції). 
 

Залежно від класу  проекту виділяють - мегопроекти, мульти-проекти  та монопроекти. 
 

Мегопроекти - це цільові  програми, що містять множину взаємопов'язаних проектів, об'єднаних загальною метою, виділеними ресурсами та обмежених  часом їх виконання. Такі програми можуть бути міжнародними, національними, міжгалузевими, галузевими. Як правило, програми формуються, підтримуються та координуються  на верхніх рівнях управління: державному, республіканському (Крим), обласному, муніципальному та ін. 

Мультипроекти - це проекти, здійснювані в організаціях та підприємствах (фірмах). Вони пов'язані з визначеною концепцією та напрямком стратегічного  розвитку організацій і підприємств (фірм) на перетворення їх у прибуткові, фінансово стійкі, ефективно функціонуючі фірми та компанії. 

Монопроекти - це різні  інвестиційні, інноваційні та інші проекти, що мають визначену мету та обмеження у фінансах, ресурсах, часі, якості та потребують створення  єдиної проектної команди. Залежно  від змісту виділяють технічні, організаційні, економічні, соціальні, змішані проекти.