Роль іноземних інвестицій в економіці України

Таблиця 2.2. Класифікація інвестиційних проектів за нормою прибутку

№ 

л. /п. 

Тип капітальних  вкладень 

Мінімальна 

(порогова) норма 

прибутку, % 

1 

Вимушені капітальні вкладення, здійснювані з метою  підвищення 

надійності виробництва  та техніки безпеки, спрямовані на 

виконання вимог  щодо збереження нав­колишнього середовища 

згідно з новими законодавчими актами у цій сфері  та враховуючі 

інші елементи державного регулювання 

Вимоги до норми  

прибутку відсутні 

2 

Вкладення з метою  збереження позицій на ринку 

(підтримання сталого  рівня виробництва) 

6 

3 

Вкладення в оновлення  основних виробничих фондів 

(підтримання безперервної  діяльності) 

12 

4 

Вкладення з метою  економії поточних витрат 

(скорочення витрат) 

15 

5 

Вкладення з метою  збільшення доходів  

(розширення діяльності, збільшення виробничої потужності) 

20 

6 

Ризикові капітальні вкладення (нове будівництво, 

впровадження нових  технологій) 

25-30 
 

Ця класифікація є складовим елементом управління інвестиційним процесом корпорації. Важливу роль в інвестиційній  політиці відіграє і часовий розподіл прибутку, коли залежно від фінансового  становища корпорації у різні  періоди керівництво задає різні  норми прибутку. У цих цілях  розробляються довгострокові плани  капітальних вкладень для використання прибутку, нагромадженого у сприятливі періоди, в менш сприятливих умовах (для компенсації капітальних  вкладень з низьким прибутком). 

Норма прибутку від  інвестицій різних класів проектів може коливатись залежно від можливості доступу корпорації до вигідних об'єктів  протягом різних періодів. Тому встановлюються межі коливання норми прибутку. Нижня  межа - це той мінімальний рівень, нижче якого норма прибутку не повинна падати, незалежно від  того, який очікуваний обсяг прибутку від проекту та які фінансові  ресурси корпорації. Окрім мінімальної  норми прибутку, звичайно встановлюється на досить тривалий період (5-10 років) також  стандартна (нормальна) норма прибутку, прийнятна для корпорації. 

Мінімальна норма  прибутку, вказана у таблиці 2.2., розраховується виходячи з рівня прибутковості  цінних паперів, ставок по довгостроковому  кредиту і т. ін., оскільки вкладення  інвестицій у цінні папери, банківські операції є альтернативою інвестиційних  проектів виробничого характеру. 

Необхідно зазначити, що мінімальна норма прибутку зростає  зі збільшенням ступеня інвестиційного ризику та може сягати дуже високого рівня  для венчурних (ризикових) проектів (25% і більше). 

Окрім наведених  елементів, економічний механізм повинен, по можливості, враховувати також  екологічні та соціальні вимоги й  одночасно передбачати систему  субсидій, цільових дотацій, штрафних санкцій, покликаних відігравати стимулюючу або стримуючу роль для тих  чи інших видів інвестицій. 
 

Міжнародний рух  капіталів та інвестицій 

Форми міжнародного руху капіталів та інвестицій 

Міжнародний рух  капіталів – це розміщення та функціонування капіталу за кордоном, передусім з  метою цього самозростання, хоч  і не тільки для цього. У цьому  значенні слово “капітал” вживається у множині, щоб підкреслити, що рух  капіталу між сторонами не однобічний і що в цьому русі бере участь капітал найрізноманітніших форм та видів.  

Класификация форм міжнародного руху капіталів відображає різні боки цього процесу. Капітали вивозяться, ввозяться та функціонують за кордоном: 

У формі приватного та державного капіталів, залежно від  того, вивозиться він приватними чи державними організаціями та компаніями. 

У грошовій та товарній формах. Вивозом капіталу можуть бути машини та обладнання, патенти та “ноу-хау”, якщо вони вивозяться за кордон як вклад  у статутний капітал фірми, що там утворюється чи купується. Іншим  прикладом можуть бути товарні кредити. 

У короткостроковій та довгостроковій формах. 

У позиковій та підприємницькій  формах. Капітал у позиковій формі  приносить його власникові доход  переважно у вигляді відсотка по вкладах, позиках та кредитах. Капітал  у підприємницькій формі приносить  доход переважно у вигляді  прибутку.  

Обсяг функціонуючого за кордоном капіталу величезний. Тільки обсяг накопичених у світі  прямих інвестицій до 1993 р. становив 2,0 трлн. дол.  

Постсоціалістичні, соціалістичні країни та країни, що розвиваються, навіть такі великі, як Росія, Китай, Індія, Україна, є другорядними учасниками міжнародного руху капіталів. Ввезення капіталу помітно росте  тільки у найбільш динамічних (Сінгапур, Таїланд, Китай, Турція) та найбільш перспективних  з них (Росія, Туркменистан, Узбекистан, Україна).  

Центр ООН по транснаціональних  корпораціях виділяє чотири найбільш типові у світі випадки прямих капіталовкладень, пов`язаних з організацією виробництва товарів та послуг у  зарубіжній країні: 

Підприємницька діяльність за кордоном здійснюється тому, що ввезення деяких товарів та послуг у зарубіжну  країну неможливе або ускладнене через різні обмеження або  через властивості цих товарів  і особливо послуг (де часто єдиний спосіб продати послугу покупцеві  – це надати послугу на місці). 

Торгівля з іншою  країну ведеться без істотних обмежень, проте виробництво товарів та послуг на місці виявляється дешевшим, ефективнішим способом обслуговування цього зарубіжного ринку, наприклад, через економію на транспортних витратах. 

Країна прикладення  підприємницького капіталу виявляється  найдешевшим місцем виробництва  товарів та послуг для їх поставки на світовий ринок, включаючи й ринки  країни походження інвестицій. 

Замість нарощування  виробництва на батьківщині з  метою подальшого експорту виробництво  налагоджується за кордоном передусім  з тієї причини, що для деяких видів  продукції, особливо технічно складних, важливі післяпродажне ослуговування, консультаційні та інші послуги, які  потребують постійної присутності  виробника на ринку. У цьому випадку  мати власне виробництво в зарубіжній країні виявляється більш вигідно, ніж організувати там чисто збутову  фірму, і, тим паче, ніж збувати  продукцію через посередників. 

В Україні до цього  часу основною формою участі іноземного капіталу в економіці є створення  спільних підприємств. Їх кількість  поки що невелика й реалізація товарів  і послуг, що виробляються ними, на внутрішньому та зовнішньому ринках незначна, а  тому серйозно вплинути на економіку  України вони поки що не можуть. Хоча вже існують і досить переконливі  приклади їх фіктивності та прибуткової  діяльності. У цілому ж іноземний  капітал в Україні робить поки що дуже обережні кроки. 
 
 
 

ПРІОРИТЕТНІ СФЕРИ, ЗОНИ ТА ОБ'ЄКТИ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ 

Іноземний капітал  сьогодні особливо необхідний у тих  сферах економіки, активізація яких допоможе вивести її з кризового  стану, зняти наростаюче соціальне  напруження в суспільстві. Це насамперед виробництво продуктів харчування, товарів широкого попиту та послуг, ліків та іншої життєво важливої продукції. І справа тут не лише в  тому, щоб забезпечити населення  необхідними товарами та послугами, але й у тому, щоб здійснити  їх імпортозаміщення, звільнивши валютні  ресурси, що витрачаються зараз на імпорт товарів народного спо­живання  або сировини для їх виробництва. 

У реконструкції  та модернізації за участю іноземного капіталу має потребу практично  все агропромислове господарство України, як і всіх республік колишнього СРСР, - від первинних виробничих процесів у сільському господарстві до випуску  кінцевого продукту та доведення  його до споживача. Тут вкрай необхідно  підняти продуктивність та знизити  втрати, забез­печити більш глибоку  та комплексну переробку первинної  сировини з метою значного збільшення виходу кінцевої продукції та підвищення її споживчих якостей. Через технологічну відсталість у агропромисловій  сфері економіки щорічно не доходять до споживача мільйони тонн м'яса, не використовується близько половини молочного білка, пропадає до 30-40% овочів та фруктів. У величезних кількостях втрачається або нераціонально  використовується й вирощена зернова  продукція. 

Зниження втрат  сільськогосподарської сировини та поглиблення її переробки стосується тих сфер, де за участю іноземного капіталу можна в короткі строки одержати значний економічний ефект, зокрема  шляхом створення порівняно невеликих  підприємств, що не потребують великих  вкладень і забезпечують швидку окупність  початкових затрат при неви­сокому  ступені ризику для іноземних  інвесторів. Бажана участь іноземного капіталу й у переведенні агропромислового виробництва на сучасну технологічну базу, в тому числі з використанням  потужного науково-технічного та виробничого  потенціалу оборонних галузей, що підлягають конверсії. 

У великомасштабному  іноземному інвестуванні зараз відчувають гостру потребу й паливно-енергетичні  галузі, що впродовж багатьох років  несуть величезне навантаження не тільки щодо енергопостачання виробництва  та соціальної сфери, але й щодо забезпечення експорту. Залучення інвестицій з-за кордону в цю галузь було б дуже корисним при розв'язанні ряду вузлових завдань. Серед них: 

активізація використання існуючого виробничого потенціалу по видобуванню та переробці енергоресурсів, особливо в тих ланках, де можна  в короткі строки здобути від  хорошу віддачу вкладених коштів, наприклад, при інвестуванні комплексу  заходів щодо введення в експлуатацію великого масиву сьогодні недіючих вугільних  шахт Донецького, Придніпровського та Львівсько-Волинського басейнів з  покриттям видатків за рахунок виручки  від продажу додатково видобутого вугілля; 

різке зниження питомих  видатків палива та енергії у народному  господарстві на основі переходу до енергозберігаючих  технологій; 

комплексна модернізація діючих і створення нових виробничих фондів і процесів на базі сучасної техніки та прогресивних технологій, що забезпечують стійке зростання ефективності та безпеки виробництва, а також  докорінне поліпшення умов праці; 

зниження негативного  впливу металургійного та нафтохімічного комплексів на навколишнє середовище на основі застосування екологічно чистих технологічних процесів у виробництві, транспортуванні та сферах споживання енергоресурсів. 

Участь іноземного капіталу могла б істотно активізувати конверсію військового виробництва. Для цього є великі можливості. Це, перш за все, освоєння на конверсованих  підприємствах виробництва товарів  народного споживання, машин та обладнання для агропромислового комплексу  та легкої промисловості, міського транспорту, літаків для цивільної авіації, нафтогазового обладнання, приладів медичного та екологічного призначення  та багато іншого, Сюди ж можна віднести інвестиційну співпрацю із зарубіжними  фірмами в питанні адаптації  до цивільних цілей військової електроніки, радіотехніки, виробництва засобів  та систем зв'язку. 

Пріоритетними зонами для іноземних інвестицій в Україні  є: 

Західний регіон (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Волинська області), де ефективним може бути створення  виробництва з використанням  місцевих природних ресурсів - сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти  та газу, а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. 

Донецько-Придніпровський  регіон (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська області), де необхідно  здійснити реконструкцію та технічне переобладнання шахт, металургійних, хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних  та екологічно чистих технологій; дати потужний імпульс розвитку малоенергомістких  виробництв середнього та точного машинобудування, автомобіле- та літакобудування. 

Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області), де найбільш вигідним є проведення реконструкції  та технічного переоснащення портового  господарства, розвиток виробництва  обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. 

Регіони України, забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у яких, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно впровадити найновітніші технології та здійснити  комплекс заходів щодо екологічного, економічного та соціального відродження  територій.