Роль іноземних інвестицій в економіці України

Одночасно з пріоритетними  сферами та зонами для іноземного капіталу визначаються об'єкти з особливими умовами інвестування, куди іноземні інвестиції залучаються з дозволу  уряду України. До таким об'єктів  належать: 

підприємства атомного машинобудування; 

підприємства та об'єднання паливно-енергетичного  комплексу, у тому числі вугільно-, нафто- та газопереробні підприємства; 

об'єкти нафтопродуктозабезпечення, нафтосховища міжобласного та республіканського  значення; 

підприємства залізничного, морського, річкового, авіаційного  та автомобільного транспорту загального користування; 

підприємства та об'єкти електроенергетики, гідростанції, теплоелектростанції; 

об'єкти освіти, науки, що фінансуються з державного бюджету; 

автомобільні дороги загального користування; 

метрополітени; 

магістральні лінії  електропередачі; 

нафто- та газопроводи, трубопровідний транспорт; 

соледобуванні підприємства та багато інших. 

До числа пріоритетних напрямків іноземного інвестування слід віднести й створення в Україні  сучасної інфраструктури, включаючи  транспорт, технічно оснащене складське  господарство, телекомунікації, ділову інфраструктуру (офіси, ділові центри, банки даних та інші об'єкти) та побутовий сервіс. Без цього практично неможливі перехід до повноцінного ринку та широкий розвиток міжнародної інвестиційної діяльності. Розвиток цієї сфери не тільки актуальний, але й досить привабливий для зарубіжних інвесторів, оскільки в ній, як правило, у відносно короткі строки окупаються початкові затрати й одночасно створюється сприятлива матеріальна основа для подальшої ділової активності іноземного капіталу. Акцент на коротких строках окупності початкових витрат при розгляді пріоритетів іноземного інвестування продиктований відомими причинами. Сьогодні, як ніколи, потрібна швидка віддача від вкладених коштів з тим, щоб максимально сприяти найшвидшому виходу економіки з кризового стану. У той же час це буде піднімати авторитет міжнародної інвестиційної співпраці на території СНД. Поруч із зазначеними сферами, зонами та об'єктами для пріоритетного залучення іноземного капіталу все більшого значення та актуальності набувають екологічні проблеми національного, регіонального та глобального характеру. Інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі й зумовлюють конкурентні позиції на сві­тових ринках. При цьому далеко не останню роль для багатьох держав, особливо тих, що вириваються з економічного та соціального неблагополуччя, відіграє залучення іноземного капіталу у вигляді прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших активів. 
 

 Особливу роль  в активізації інвестиційної  діяльності повинно мати страхування  інвестицій від некомерційних  ризиків. Важливим кроком у  цьому напрямку стане приєднання  України до Багатостороннього  агентства по гарантіях інвестиціям  (БІГА), що здійснює їх страхування  від політичних та інших некомерційних  ризиків. Капітал, що інвестується  в Україну, зможе застрахуватись  від ризику громадянської війни  та експропріації, втрат від  переведення української гривні  в іншу валюту, від недотримання  українським урядом узятих зобов'язань.  Гарантії БІГА поширюються на  прямі та портфельні інвестиції, середньо- та довгострокові позики. 

Для забезпечення доступу  іноземних інвесторів до інформації про становище на українському ринку  інвестицій необхідне створення  державного інформаційного центру сприяння інвестиціям, що формує банк пропозицій української сторони щодо об'єктів  інвестування. Створення такого банку  даних особливо важливе для регіонів, яким самостійний пошук зарубіжного  інвестора не під силу через нерозвиненість їх ділової інфраструктури. 

Залишається невирішеною  проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне стосовно іноземних інвестицій законодавство. Тексти законів та інструкцій недосяжні  для ознайомлення. Практично немає  єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко  визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про  правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить  відповідну інформацію кількома мовами. 

В Україні інвестиції можуть здійснюватись шляхом: 

створення підприємств  з пайовою участю іноземного капіталу (спільних підприємств); 

створення підприємств, цілком належних іноземним інвесторам, їх філіалів; 

придбання іноземним  інвестором у власність підприємств, майнових комплексів, будівель, споруд, паїв участі в підприємствах, акцій, облігацій та інших цінних паперів; 

придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, а також інших майнових прав; 

надання позик, кредитів, майна та майнових прав і т. ін. 

Однак, незважаючи на всі зусилля (або, швидше, заклики) державних  органів, притік підприємницького капіталу в Україну невеликий. 

Проблема полягає  у стимулюванні ефективного притоку  іноземного капіталу. У зв'язку з  цим постає два питання: по-перше, у які сфери притік має бути обмежений, і, по-друге, у які галузі та в яких формах слід насамперед його залучати. 

Україна дуже зацікавлена  у притоці прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішній борг (а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну  інтеграцію національної економіки  у світову завдяки виробничій та науково-технічній кооперації, слугують джерелом капіталовкладень, причому  у формі сучасних засобів виробництва, залучають вітчизняних підприємців  до передового господарчого досвіду. 

На наш погляд, іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (за винятком тих, що перебувають у державній  монополії) без шкоди для національних інтересів. Галузеві обмеження повинні  поширюватись тільки на притік прямих інвестицій у галузі, пов'язані з  безпосередньою експлуатацією національних природних ресурсів (наприклад, трубопроводи, видобувні галузі, придбання у  власність землі), у виробничу  інфраструктуру (енергомережі, дороги і т.ін.), телекомунікаційний та супутниковий зв'язок, галузі ВПК.  

Зарубіжний капітал  у формі підприємств із 100-відсотковою  іноземною участю доцільно залучати у виробництво та переробку сільськогосподарської  продукції, виробництво будівельних  матеріалів, будівництво (у тому числі  житлове), для випуску товарів  народного споживання, у розвиток ділової інфраструктури. Через спільні  підприємства Україна могла б  отримати доступ до нових технологій, їх формування доцільно в тих самих  галузях, що й підприємств зі 100-відсотковою  іноземною участю, а також у  галузі наукомістких виробництв, при  приватизації оборонних підприємств, що підлягають конверсії, та у сферах діяльності, які ми називаємо "екологозберігаючими".  

Притік портфельних  інвестицій слід стимулювати у всі  галузі економіки. Вони забезпечують притік фінансових ресурсів без втрати контролю української сторони над об'єктом  інвестування. Це перевага для країни, насамперед, такої, що пов'язана з  видобуванням ресурсів надр. Проте  сьогодні залученню портфельних  іноземних інвестицій приділяється мало уваги, й їх в Україні практично  немає.  

По даним державної  комісії по цінним паперам та фондовому  ринку , сьогодні в Україні функціонують 35,5 тис. суб`єктів підприємницької  діяльності, які мають акціонерну форму власності. На початок 1999р. загальний  об`єм емісій акцій, зареєстрованих Комісією, складав 24,264 млрд. грн., у тому числі  в 1997р.- 9,87 млрд. грн. Та в 1998р. – 12,24 млрд. грн. Проте із загального об`єму випуску  акцій лише 21% складає частку реально  залучених коштів, інші 79% - емісія прі  проведенні корпоратизації, акціюванні державних підприємств та зростанні  статутного фонду підприємства в  результаті індексації основних фондів. Тобто і досі в нашій країні не вирішені головні задачи процесу  зміни власності – надходження  інвестицій на підприємства та формування реального ефективного власника. Саме з цієї причини дуже важливим сьогодні є питання підвищення рівня  зацікавленості інвесторів в українських  підприємствах шляхом підвищення активності емітентів на вітчизняних та закордонних  ринках цінних паперів. 

Відповідно до досвіду  залучення інвестицій, для значного покращення положення, внутрішніх засобів  в нас недостатньо і тому основні  надії покладають на закордонних  капіталовкладників. Проте іноземний  інвестор погоджується вкладувати кошти  тільки на визначених умовах, які вітчизняні емітенти не в змозі повністю забезпечити. Головною ціллю цих умов є перехід  до Міжнародних стандартів бухгалтерського  обліку (МСБО), тобто складання звітності  “язиком”, який розуміє іноземний  партнер. Незадовго ДКЦПФР введе  нові національні стандарти бухгалтерської звітності, що стане важливим кроком на шляху поліпшення інвестиційного клімату. Зокрема, з лютого 1998р. в  Україні працює проект ФІНУК 9701, який фінансується програмою Європейського  Союзу ТАСIS. Його основними завданнями є розробка пілотних проектів фінансової звітності вітчизняних підприємств  на основі МСБО, а також аналіз перспектив залучення іноземних інвестицій в українську економіку. 
 

ФАКТОРИ, ШО ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ  ПРИТОКУ КАПІТАЛУ ТА ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ 

Інвестори розраховують, що їх необхідно інформувати про  стратегію підприємства та його задачи, про тактику керівництва, про  результати фінансової діяльності , про  фінансову політику та розміри очікуваного  прибутку, щоб запобігти неприємних сюрпризів. Особливу увагу необхідно  приділяти квартальним та річним звітам. При цьому останні повинні  бути детальними, поширюватися серед  інвесторів вчасно, а не через вісім  місяців, повинні регулярно поновлюватися  та не бути єдиною нагодою на потязі року для зустрічі з інвестором. Взагалі інформаційні матеріали  повинні видаватися згідно американського та британського стандартам бухгалтерської інформації, а в країнах з високим  рівнем інфляції, до яких належить і  Україна, необхідно приводити дані, які надають можливість в подальшому проводити порівняльний аналіз поданих результатів. До того ж інформацію необхідно подавати в єдиній формі, написаною грамотно та з якісним перекладом. 

Таким чином, на погляд інвесторів, підприємства повинні брати  ініціативу у спілкуванні з ними на себе, а не обмежуватися лише відповідними діями на їх запити та виконанням обмеженого кола основних заходів. Підприємство повинно  бути у постійному контакті з капиталовкладниками, а найбільш великим з них пропонувати  індивідуальні зустрічі з керівництвом. Емітенту корисно мати корпоративний  сайт в Інтернеті, але спочатку необхідно  налагодити роботу більш простих  каналів спілкування з інвесторами, використовуючи які можливо повністю задовольнити основні інформаційні потреби. Велике значення має презентація  результатів діяльності підприємства в Лондоні, а також інших фінансових центрів. 

Необхідно зазначити, що у багатьох західних інвесторів, відповідно даних проекта, український  ринок не викликає оптимізму. Головними  перешкодами розвитку інвестиційної  діяльності вважаються макроекономічні  проблеми. Це насамперед стосується застарілого  законодавства, що регулює підприємництво, бюрократизму, постійних переслідувань  інвестиційних інспекторів та аудиторів, криміналізації економіки, а також  багаточисельних проблем, які виникають  під час створення компаній. Звертається  увага і на низький рівень володіння  англійською та німецькою мовами. 

Потенційно Україна  може бути однією з провідних країн  прикладення прямих та портфельних  іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно  кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний  потенціал, великі природні ресурси  та наявність інфраструктури, хоч  і не надто розвиненої. Проте притоку  в інвестиційну сферу приватного національного та іноземного капіталу перешкоджають політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення. Взаємопов'язаність цих  проблем посилює їх негативний вплив  на інвестиційну ситуацію. Особливого значення для посилення інвестиційної  активності набувають законодавчі  гарантії для інвесторів. Закон про  іноземні інвестиції гарантує їх від  примусових вилучень (націоналізації, реквізиції або конфіскації), окрім  передбачених законодавчими актами виняткових випадків і тільки в суспільних інтересах. 

Проте механізми  реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьовані. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція  для вирішення суперечок, яка  не залежала б від уряду країни-господаря. У зв'язку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами  інших країн. Конвенція передбачає можливість звернення іноземних  інвесторів до юрисдикції Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних  спорів.  

Законодавство України, що присвячене регулюванню інвестиційної  діяльності, на жаль, важко назвати  стабільним. Проте, відсутність такої  стабільності свідчить, скоріш за все, про його розвиток, за винятком поодиноких випадків.