Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Июня 2011 в 21:06, курсовая работа
Предмет дослідження – управління фінансовими інвестиціями на підприємстві ВАТ „Ватра”.
Метою даного дослідження є розгляд особливостей здійснення аналізу управління інвестиційних програм промислових підприємств, об’єктом даного дослідження виступає вітчизняне підприємство ВАТ „Ватра”, яке є одним із лідерів вітчизняного ринку світлотехнічних виробів.
Крім схеми розміщення активів, формування інвестиційної політики передбачає врахування обмежень, які накладаються органами державного регулювання і клієнтами. Прикладом обмежень з боку перших слугує перелік дозволених класів активів, в які фінансовий інститут може інвестувати свій капітал. Наприклад, в Україні законодавчо визначені переліки і нормативи вкладень для банків, страхових компаній, інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів з урахуванням специфіки діяльності кожного інституту Щодо обмежень, які накладаються клієнтом, то він може задати рівень диверсифікації і безпеки, тобто обмежити частку коштів, які розміщуються в певних класах активів або активах певних емітентів.
3. Вибір портфельної стратегії. Портфельна стратегія має відповідати цілям інвестора та обраній інвестиційній політиці.
Портфельні стратегії можна поділити на активні та пасивні. Активні портфельні стратегії використовують доступну інформацію і методи прогнозування для підвищення ефективності інвестицій порівняно з простою диверсифікацією. Найбільш суттєвим моментом для всіх активних стратегій є прогнозування чинників, здатних впливати на інвестиційні характеристики даного класу активів. Наприклад, активні стратегії під час роботи з портфелями простих акцій можуть включати прогнозування майбутніх доходів, дивідендів або показника відношення ціни до доходу. Облігаційні стратегії ґрунтуються на прогнозуванні майбутнього рівня відсоткових ставок, а стратегії роботи з іноземними цінними паперами — на очікуваних обмінних курсах валют.
Пасивні портфельні стратегії потребують мінімум інформації про майбутнє. В основі таких стратегій лежить диверсифікація портфеля, що забезпечує максимальну відповідність його дохідності обраному ринковому індексу. Пасивні стратегії ґрунтуються на припущенні, що вся доступна інформація на ринку відображається у ринкових котируваннях цінних паперів. Крім цих двох полярно протилежних типів стратегій з'являються нові, що поєднують у собі і активні, і пасивні елементи. Наприклад, пасивні стратегії використовуються для управління «ядром» портфеля, а активні стратегії — для управління частиною активів, що залишилися.
Для управління облігаціями часто використовують стратегії, що звуться структурними портфельними стратегіями. Структурна портфельна стратегія допомагає сконструювати портфель таким чином, щоб забезпечити певний потік платежів у майбутньому. Ці стратегії здебільшого використовуються у тих випадках, коли необхідно сформувати майбутній потік надходжень від інвестицій (активний потік) залежно від потоку зобов'язань.
Правильність визначення стратегії (пасивної, активної або структурної) залежить від: 1) уявлень клієнта або менеджера про ступінь цінової ефективності ринку; 2) природи зобов'язань клієнта. Під ступенем ефективності ринку розуміють те, наскільки важко отримати більший дохід від реалізації активної стратегії порівняно з пасивним управлінням, якщо взяти до уваги ризик і накладні витрати, пов'язані з цією стратегією.
4. Вибір
активів, які будуть
включені в портфель.
Будь-
який інвестор незалежно від того, які
цілі він переслідує на фі
нансовому ринку і управління портфелем
якого типу (активного
чи пасивного) дотримується, для формування
портфеля повинен
вибирати цінні папери. У разі активної
стратегії завданням інве
стора є пошук недооцінених активів.
Саме на цьому етапі інвестор намагається сформувати ефективний портфель. Ефективний портфель являє собою портфель, що має або найбільшу очікувану дохідність за заданого рівня ризику, або найменший ризик за заданої очікуваної дохідності.
Інвестиційний процес потребує постійного моніторингу і перегляду інвестиційного портфеля, оскільки з часом змінюються обставини, в яких доводиться приймати рішення, і поставлені цілі. Тому останнім етапом процесу управління фінансовими інвестиціями є оцінювання ефективності інвестицій.
5. Оцінювання
ефективності інвестицій.
На цьому етапі ро
биться розрахунок реалізованої дохідності
портфеля і порівняння
одержаного результату з обраним базисним
показником. Базис
ним показником у даному разі є деяка
кількісна характеристика
поведінки раніше обраного набору фінансових
інструментів. Як
базисний показник може бути обраний будь-який
із загальнові
домих фондових індексів або один з облігаційних
індексів, що
публікуються провідними консалтинговими
компаніями. Остан
нім часом інвестори спільно з фірмами,
які займаються аналізом
фондового ринку, розробили спеціальні
індекси, що розраховані
на конкретні типи клієнтів.
Той факт, що портфель демонструє кращі характеристики, ніж еталонний портфель, ще не означає, що він задовольняє вимогам інвестора. Для прикладу розглянемо деякий фінансовий інститут, який головним інвестиційним критерієм обрав максимальну дохідність портфеля за умови, що 75 % коштів інвестуються в прості акції, а 25 % — в облігації. Припустимо потім, що дохідність коштів, розміщених в акції, за рік була на 3 % більша, ніж у обраного ринкового показника, за однакового рівня ризику. Незважаючи на це, фінансовий інститут не зміг виконати своїх зобов'язань. Помилка в даному разі криється не у недостатній ефективності інвестицій, а в неправильному виборі інвестиційних цілей і політики.
Стан інвестиційного портфеля треба контролювати принаймні щодня у зв'язку з оперативним аналізом зміни курсів, дохідності і ліквідності цінних паперів. Контроль слід здійснювати в розрізі обсягу портфеля, його структури, частки в активах і доходах інвестора, галузевого і регіонального розміру портфеля, частки окремих цінних паперів. Крім цього, необхідно здійснювати оцінювання портфеля в цілому з урахуванням усіх інвестиційних цілей. Ефективний портфель цінних паперів з оптимальною структурою можна сформувати тільки за умови комплексності цих оцінок.
РОЗДІЛ 2.ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ „ВАТРА”
2.1. Загальна характеристика суб’єкта господарювання ВАТ „Ватра”
Дослідження ефективності фінансово-інвестиційної діяльності нами буде здійснено на прикладі підприємства ВАТ „Ватра”, яке є підприємством з колективною формою власності. Підприємство зареєстроване рішенням № 357 Тернопільської міської Ради народних депутатів від 25.04.94. Юридична адреса – 46000, Україна, м. Тернопіль, вул.. Микулинецька, 46.
ВАТ
„Ватра” є одним з найбільших
в області, державі та СНД виробником
світлотехнічної продукції
Продукція ВАТ „Ватра” є унікальною і конкурентноспроможною на зовнішньому ринку, не говорячи вже про внутрішній ринок України.
ВАТ „Ватра” розроблено декiлька iнвестицiйних проектiв, якими передбаченi iнвестицiї направленi на розвиток технiки та технологiй вiд 2,5 млн дол. США до 5 млн. дол. США, але законодавче поле України не приваблює до нас iнвесторiв.
В умовах жорсткої платiжної кризи в економiцi України, недостатнє кредитування власного товаровиробника, на противагу ВАТ „Ватра” забезпечене обiговими коштами для нормального, безперебiйного процесу виробництва.
Метою діяльності Товариства є:
2)
задоволення соціально-
Предметом діяльності Корпорації як господарюючого суб’єкту є:
Товариство випускає акції у розмірі його статутного фонду та проводить їх реєстрацію в порядку, передбаченому чинним законодавством. Порядок та умови розміщення Товариством акцій, строки оплати акцій визначаються рішенням Загальних зборів. Товариство має право випускати облігації та інші цінні папери, не заборонені чинним законодавством.
Керівництво поточною діяльністю Корпорації здійснюється його виконавчим органом – Генеральною дирекцією (далі дирекцією). Очолює дирекцію генеральний директор, який одночасно є членом Ради директорів керує роботою дирекції на основі єдиноначальності. Дирекція та її керівник підзвітні Зборам та Раді. Структура, чисельний та персональний склад дирекції затверджується Радою за поданням генерального директора. Термін повноважень генерального директора 3 роки. Для решти складу дирекції термін повноважень визначається в контрактах (договорах).
Генеральний директор організовує роботу дирекції для виконання рішень Зборів, Ради без довіреності діє від імені Корпорації, видає доручення іншим, погоджує принципові питання кооперації та ринкові політики Учасників; користується правом першого підпису від імені Корпорації під будь – якими угодами, фінансовими документами, право відкриття рахунків в банках і отримання кредитів; видає кадрові і оперативні накази, обов’язкові для всіх працівників Корпорації та накази на виконання рішень Зборів і Ради, обов’язкові для Учасників Корпорації.
Далі
здійснимо дослідження
Таблиця 2.1
Основні
показники фінансово-
Показник | Роки | Відхилення (+;-) | ||||||||
2008 | 2009 | 2010 | 2009/2008 | 2010/2009 | ||||||
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (тис.грн.) | 16271 |
22440 |
14164 |
6169 |
-8276 | |||||
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (тис.грн.) | 13556 |
20213 |
12334 |
6657 |
-7879 | |||||
Чистий прибуток (збиток) (тис.грн.) | 614 |
641 |
-88 |
27 |
-729 | |||||
Необоротні активи (тис.грн.) | 43309 | 40647 | 40453 | -2662 | -194 | |||||
Оборотні активи (тис.грн.) | 23795 | 27952 | 15849 | 4157 | -12103 | |||||
Довгострокові зобов'язання (тис.грн.) | 0 |
0 |
0 |
0 |
0 | |||||
Поточні зобов'язання (тис.грн.) | 2069 | 3679 | 1689 | 1610 | -1990 | |||||
Власний капітал (тис.грн.) | 65031 | 64924 | 54613 | -107 | -10311 |