ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Сьогодні  зайве переконувати громадкість  у необхідності активізації в  Україні інноваційної діяльності, так  само, як непотрібною є констатація  того, що за попередні роки економічних реформ не було створено необхідних умов для інноваційного розвитку вітчизняної економіки, освоєння нових високих технологій, зміцнення інтелектуального потенціалу українського суспільства.

     Сучасний  ринок діє за допомогою нововведень, а інноваційне прискорення є основою його стійкого розвитку. Існуюча ж несприятливість нашою економікою науково-технічного прогресу, зростаюче технологічне відставання від розвинутих європейських країн, низька конкурентоспроможність багатьох підприємств і галузей сповільнює темпи входження України у світове господарство.

     Сутність  інноваційного шляху розвитку полягає  у системному здійсненні структурних  технологічних змін, постійному впровадженню нових чи нарощенні діючих потужностей  підприємств або їх перепрофілюванні через інноваційної діяльності. На шляху розбудови інноваційної моделі розвитку економіки у підприємницькому секторі треба долати найсерйозніші труднощі. Водночас, підприємництво закономірно є одним із наймогутніших факторів інноваційного розвитку. До цього спонукає підприємницький інтерес.

      Активна діяльність на ринку – це сьогодні наріжний камінь економічного розвитку підприємства. Ринок як сфера товарообміну завжди динамічний, вкрай нестійкий  та вимогливий до своєї клієнтури. В  даний час життєво важливими для успіху підприємства стають знання потреб кінцевого споживача, уміння гнучко реагувати на всі його вимоги, а також плодовитість підприємницької ініціативи з боку персоналу та керівників.

      Харчова  промисловість  належить  до  стратегічно  важливих  галузей  народного господарства, як України в цілому, так і Житомирської області зокрема. Забезпечуючи продовольчу безпеку країни, вона є головною переробною базою сільського господарства й основним джерелом забезпечення споживчого ринку продовольством. Випуск конкурентоспроможної продукції можливий тільки на основі використання сучасних технологій, а також здійснення інноваційної діяльності на харчових підприємствах.

      Незважаючи  на підвищений інтерес науковців  до проблеми пошуку способів активізації інноваційний процесів на промислових підприємствах та підвищення на цій основі їх ефективності функціонування, вона залишається ще не достатньо розкритою, особливо за урахування реального стану галузі в умовах транзитивних процесів в Україні.

      Теоретичним підґрунтям у дослідженні проблеми розвитку інноваційної сфери стали праці зарубіжних вчених-економістів Х.Барнета, П.Друкера, Е.Менсвілда, Г.Менша, Б.Санто, Р.Солоу, Б.Твісса, Е.Тоффлера, В.-Д.Хартмана, Е. фон Хіппеля, Й.-А.Шумпетера.

      Вагомий внесок у дослідження особливостей інноваційних процесів в Україні зробили відомі українські вчені В. Александрова, О. Алимов, В. Андрійчук, Ю. Бажал, Л. Безчасний, В.Беседін, П. Бєлєнький, А. Гальчинський, В. Геєць, Г. Добров, М. Долішній, А.3аїнчковський, Л.Кістерський, Д. Крисанов, О. Лапко, Б. Малицький, Ю. Ніколенко, Ю. Пахомов, І. Продіус, Д. Стеченко, А. Сухоруков, В. Трегобчук, Д. Черваньов, А. Юзефович, М. Якубовський та інші.

      Наведені  міркування щодо проблеми стабільного  розвитку харчової промисловості й  зумовили актуальність обраної теми дослідження. Актуальність проблеми, її наукове і практичне значення й зумовили мету, завдання, структуру, логіку та зміст дослідження.

      Об’єктом дослідження роботи виступає процес здійснення інноваційної діяльності підприємства ПАТ «Житомирський маслозавод».

      Предмет дослідження – науково-теоретичні, методичні і практичні засади формування механізму управління інноваціями  діяльності ПАТ «Житомирський маслозавод».

      Метою даної роботи є розробка основних напрямків удосконалення управління інноваційною діяльністю в умовах  ПАТ «Житомирський маслозавод». На основі оцінки та аналізу показників фінансово-господарської діяльності ПАТ «Житомирський маслозавод» пропонується виявити слабкі та сильні сторони підприємства з метою визначення стратегічних напрямків інноваційного розвитку всього підприємства.

      Завданням даної роботи є: 1) оволодіння теоретичними аспектами управління інноваційною діяльності підприємства та процесом створення нової продукції; 2) характеристика та аналіз стану інноваційної діяльності ВАТ «Житомирський маслозавод»; 3) розробка заходів щодо удосконалення управління інноваційною діяльністю підприємства на прикладі ПАТ «Житомирський маслозавод».

      Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення наукового дослідження становлять методичну базу для посилення управління інноваційною діяльністю у такій традиційній галузі, як молочна промисловість, і створюють більш сприятливі умови для зростання обсягів конкурентоспроможної продукції на внутрішніх ринках, її виходу на зарубіжні ринки та залучення іноземного інвестора в цю галузь.

      Безпосередньо рекомендації щодо необхідності використання та створення якісно нових інноваційних товарів використані на ПАТ «Житомирський маслозавод». Отримані результати можуть бути використані не лише на даному підприємстві, але й підприємцями харчової галузі в цілому, а також іншими виробниками. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В ПРОМИСЛОВОМУ БІЗНЕСІ

1.1. Управління  інноваціями як передумова інноваційного

розвитку  підприємства

     У наш час результати інноваційної діяльності, ініційованої прискоренням темпів науково-технічного прогресу, істотно позначаються на всіх аспектах розвитку людського суспільства, змінюють саме середовище життя і діяльності людини, способи забезпечення його існування і розвитку.

     З погляду конкретних підприємств  інноваційну діяльність необхідно  розглядати як один з основних засобів  їхньої адаптації до постійних змін умов зовнішнього середовища.

     Інноваційна діяльність (інноваційний процес) означає процес створення, впровадження і поширення інновацій.

     Сутністю  інновацій і інноваційної діяльності є зміни, які розглядаються як джерело доходу.

      Лінгвістичне  тлумачення поняття «інновації» - це нововведення, новизна, новина (відчувається наявність результату); зміна, оновлення, відновлення (відчувається наявність процесу). Філософське тлумачення зводиться до акцентування уваги на нових знаннях і вирішенні протиріч.

       Психологи, перш за все, розглядають конфлікти, способи їх вирішення та синергетичні ефекти, яких досягають команди ін новаторів.

       У технічних науках увага приділяється технологічній проблемі змін принципово нових технологій.

       В економіці фіксується не тільки процес упровадження, але й широкомасштабне рентабельне використання нововведення [6;c.214].

       Російський  вчений В.Г.Мединський існуючі визначення інновацій як економічної категорії систематизував таким чином: як процес, як система, як зміна, як результат. Для більш наочного подання матеріалу основні трактування сутності поняття «інновації» наведено в таблиці 1.1.

       Таблиця 1.1.

       Варіанти визначення поняття «інновації»

     Аналіз  існуючих визначень поняття «інновація»  дозволяє зробити деякі висновки про необхідність відповідності їх встановленим вимогам:

• Спрямованість інновацій на досягнення економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або інших видів ефекту, що, у свою чергу, підвищить ефективність функціонування підприємства, яке їх упроваджує;
• Охоплення всіх сфер діяльності підприємства (організаційно-технічної, економічної, виробничої, соціальної, технологічної, екологічної і т.д.);
• Спрямованість на створення конкурентоспроможних товарів і послуг, які б задовольняли потреби споживачів.

     Під інновацією слід розуміти кінцевий результат діяльності по створенню і використанню нововведень, втілених у вигляді удосконалених чи нових товарів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва,  методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, що сприяють розвитку і підвищенню ефективності функціонування підприємств, які їх використовують [6;c.217].

     Інновації класифікуються за такими ознаками:

• За сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські;
• За технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), процеси (нові технології, методи керування, організаційні форми і т.п.);
• Залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонерні). Ординарні (винаходи, нові рішення), що поліпшують чи модифікують (модернізації);
• За ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку;
• За адресатом інновацій: для виробництва, для споживача, для суспільства в цілому.

     У загальному випадку виділяють два  типи ринкових стратегій функціонування суб’єктів господарювання: стабілізаційні (збереження досягнутого рівня виробництва, частки ринку тощо) і розвиваючі (розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку і т.п.). Однак, як свідчить практика, перші можуть принести тільки тимчасовий успіх і не можуть забезпечити тривалого виживання підприємств на ринку відповідно до їх місії і прийнятої мотивації бізнесу.

     Загалом розвиток суб’єктів господарської  діяльності й економіки країни в цілому можна забезпечити різними шляхами.