При складанні фінансового плану також проводиться аналіз беззбитковості підприємства (метод «Витрати - Обсяг – Прибуток»). Методологічні основи цього методу розроблені вже досить давно, але практичному його використанню сприяла система обліку витрат „direct-costing”, в основі якої лежить розподіл витрат на постійні та змінні, які по-різному реагують на зміну обсягу виробництва.

     Точка беззбитковості – це такий обсяг  реалізації,  коли доходи підприємства дорівнюють його затратам, а підприємство не має ні прибутків, ні збитків.

     Досліджуване  підприємство реалізує достатньо широкий  обсяг номенклатури продукції. Тому будемо використовувати спосіб розрахунку точки беззбитковості для багатономенклатурного підприємства.

     Коефіцієнт  загального маржинального доходу розраховується за формулою:

     

                        (3.1)

     Точка беззбитковості (ТБ) методом маржинального  доходу обчислюється за формулою:

     

                      (3.2)

     Таблиця 3.5

     Прогнозна гранична рентабельність для 

     ВАТ „Житомирський маслозавод”

 

     Слід  відзначити, що аналіз беззбитковості передбачає ряд припущень, які ми маємо зробити при його використанні:

1. по-перше – це постійність ціни продажу, яка, в свою чергу грунтується на двох інших припущеннях: еластичність попиту на продукцію дуже висока, що дає змогу залишитись ціні постійною у міру збільшення продажів; ціна продажу продукції за звітний період залишається стабільною.
2. по-друге, припущення полягає у тому, що змінні витрати на продукцію теж відносно стабільні, а постійні і змінні витрати правильно визначені і класифіковані.
3. по-третє, припущення передбачає, що в запланованому періоді можливі зміни обсягів продажів, що забезпечують самоокупність.

     В процесі фінансового планування відбувається конкретна ув'язка кожного виду капіталовкладень чи відрахувань та джерела його фінансування. Для цього складається перевірочна (шахова) таблиця до фінансового плану, в якій по вертикалі записують напрями використання фінансових ресурсів та прирівняних до них коштів, а по горизонталі джерела фінансування, тобто фінансові ресурси і прирівняні до них кошти.

3.3. Вплив запропонованих заходів

 

     Проаналізувавши ринки продажу обладнання для  виробництва шоколадної глазурі, найбільш оптимальним вибором є іспанська фірма UNIVERSAL – ведучий лідер обладнання для виробництва шоколадной глазурі в Європі. Фірма UNIVERSAL в своєму асортименті має 7 установок для виробництва глазурі різного об’єму: на 20, 50, 200, 500, 1000, 1500, 3000 кілограмів за 6 годин (стільки годин потрібно для виробництва однієї норми).

     Розрахуємо, яку установку потрідно закупити для ПАТ «Житомирський маслозавод». Виробництво морозива в шоколадній глазурі на  ПАТ «Житомирський маслозавод» складає 7 тон/добу, або 10-11% від загального об’єму виробництва морозива вцілому на підприємстві. Морозиво в глазурі є перспективним видом продукції й займає біля 30% об’ємів всіх продаж.

     Виробництво морозива в шоколадній глазурі – 7тон/добу.

     Процентний  склад глазурі в одній пачці  –20%.

     Потреба глазурі на заводі:

     7000кг × 20%/100% = 1400 кг/за день

     1400кг × 25дн .= 35000кг/місяць

     Установка на добу може зробити 4 порції глазурі, а загальна вага виробництва повинна бути не менше 1400 кілограмів. Отже, для торгової марки “Рудь” найбільш оптимальним варіантом є установка, що виробляє 500 кілограмів за 1 приготування.

     За  допомогою установки UNIVERSAL – 500 підприємство повністю задовольнить свої потреби і навіть буде мати надлишок шоколадної глазурі, яку зможе реалізувати іншим підприємствам, що потребують даний продукт.

     Надлишок  глазурі:

     (4 × 500) – 1400 = 600кг/добу

     600 × 25 = 15000 кг/місяць

     Установка для приготування глазурі не потребує додаткового приміщення, а значить не потребує додаткових затрат. Для обслуговування UNIVERSAL500 необхідно 2 працівника на зміну, кількість змін – 3.

     Отже, для обслуговування установки потрібно 8 чоловік, які будуть працювати в  такому порядку: 3 зміни відпрацював – одну відпочинок. Заробітна плата таких працівників по нормативам складатиме 1326,12 грн/місяць. Оплата праці працівників на обслуговуванні установки за місяць:

     1326,12 грн. × 8 чол. = 10608,96 грн.

     Для виготовлення 1000 глазурі потрібно: кокосове масло 650 кг за ціною 6,62 грн./кг, какао-порошок – 80 кг за ціною 9,2 грн./кг, цукор 269 кг за ціною 1,9 грн./кг, ліцетин 1 кг за ціною 10 грн./кг.

     Вартість 1000 кг суміші буде становити:

     (650×6,62)+ (80×9,2) + (269×1,9) + (1×10) = 5560,1 грн/тону.

     За  місяць вартість суміші на шоколодну глазур буде становити:

     5560,1 грн/тону × 35 тон/місяць = 194603,5 грн/місяць.

     Також для розрахунку собівартості шоколадної глазурі враховуються затрати на природно-енергетичні ресурси.

     Потужність  електродвигунів установки -  15 kW/год.

     Потужність  електротенів - 3 kW/год.

     Вода  – 750 літрів/тону.

     Потреба електроенергії за добу:

     (15×24) + (3×24) = 432 kW/год

     1 kW/год коштує 35 копійок.

     Затрати на енергію:

     (432 kW/год×35коп.) × 0,2 = 30,24 грн./день

     30,24грн × 25 днів = 756 грн/місяць.

     Плата за користування води входить в загальну оплату підприємства за послуги Житомирському  водоканалу. Розрахуємо загальну собівартість шоколадної глазурі:

     (194603,5 + 10608,96 + 756 )/ 35000 = 5,88 грн./кг.

     Отже, розрахувавши собівартість одного кілограма глазурі неозброєним оком видно, що ціна глазурі, яка закупалась і ціна власної глазурі розрізняються, отже таку установку доцільно впровадити на підприємстві.

     Вартість  установки складає 250000 гривень, плюс 2% митний збір та плюс 20% податок на добавлену вартість.

     Вцілому вартість установки для виробництва шоколадної глазурі складе 305000 гривень.

       Таблиця 3.6

     Бюджет  витрат лінії виробництва шоколадної глазурі

 

     Мінімальна  економія коштів  на 1 кг шоколадної глазурі становить:

     9,2 - 5,88 = 3,32грн.

     За  місяць економія становить:

     3,32 × 20000кг = 66400 грн.

     Строк окупності установки :

     305000 / 66400 =  4,59 місяці. 
 

ВИСНОВОК

 

     Сучасний  ринок діє за допомогою нововведень, а інноваційне прискорення є  основою його стійкого розвитку. Існуюча  ж несприятливість нашою економікою науково-технічного прогресу, зростаюче  технологічне відставання від розвинутих європейських країн, низька конкурентоспроможність багатьох підприємств і галузей сповільнює темпи входження України у світове господарство.

     Сутність  інноваційного шляху розвитку полягає  у системному здійсненні структурних  технологічних змін, постійному впровадженню нових чи нарощенні діючих потужностей підприємств або їх перепрофілюванні через інноваційної діяльності. На шляху розбудови інноваційної моделі розвитку економіки у підприємницькому секторі треба долати найсерйозніші труднощі. Водночас, підприємництво закономірно є одним із наймогутніших факторів інноваційного розвитку. До цього спонукає підприємницький інтерес.

     У загальному випадку виділяють два  типи ринкових стратегій функціонування суб’єктів господарювання: стабілізаційні (збереження досягнутого рівня виробництва, частки ринку тощо) і розвиваючі (розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку і т.п.). Однак, як свідчить практика, перші можуть принести тільки тимчасовий успіх і не можуть забезпечити тривалого виживання підприємств на ринку відповідно до їх місії і прийнятої мотивації бізнесу.

     Інноваційний  розвиток визначають як процес господарювання, що спирається на безупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у мінливих умовах зовнішнього середовища у рамках обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і який пов’язаний з модифікацією існуючих і формування нових ринків збуту.

     Процес  інноваційного розвитку необхідно  розглядати, насамперед, з позицій  конкретного суб’єкта господарської  діяльності, тобто з позицій конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність (виробничо-збутову діяльність) у взаємодії з постачальниками вихідної сировини і матеріалів, конкурентами, торговими і збутовими посередниками, споживачами і та ін., у конкретних економічних, політичних, екологічних, правових та інших умовах. При цьому така взаємодія має імовірнісний характер і не піддається однозначній оцінці.

     Важливим  напрямком інвестиційної діяльності є інноваційна діяльність - головне джерело процесу розширеного відтворення. Інноваційна діяльність спрямована, в першу чергу, на подолання технічного відставання, переорієнтацію виробничого потенціалу на створення конкурентоспроможних промислових виробництв, розвиток яких залежить від рівня сприйнятливих підприємств до нововведень.

     Еволюція  дозволяє максимально реалізовувати  потенціал, що закладений в ідеї існуючого продукту, і підготувати умови для переходу до нових ідей. Тому суспільству для стійкого та динамічного розвитку потрібно поєднання маркетингового (еволюційного) та винахідницького (революційного) напрямів.

     Під інноваційною діяльністю також розуміють  процес створення, впровадження та поширення інновацій. Інноваційна діяльність, як правило, спрямована на практичне використання результатів науково-технічної діяльності та наявного інтелектуального потенціалу з метою отримання або поліпшення матеріального чи інтелектуального продукту, способу його виготовлення і задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах та послугах, удосконалення соціального, інформаційного обслуговування.

     Функціонування  підприємств у конкретному, ринковому  середовищі потребує постійного контролю за рівнем економічної ефективності їхньої діяльності.

     Економічна  ефективність підприємств визначається зіставленням їхніх кінцевих результатів із використаними ресурсами й здійсненими витратами. На рівень цієї ефективності впливають як зовнішні умови господарювання, так і внутрішні ресурси підприємства як суб’єкта господарювання. Зовнішні умови господарювання визначаються чинним оподаткуванням, рівнем цін на виробничі ресурси та енергоносії, наданням банківських кредитів, купівельною спроможністю споживачів і деякими іншими чинниками. Вони можуть позитивно чи негативно впливати на досягнення (реалізацію) підприємством своїх стратегічних цілей.

     Об’єктом  дослідження є ПАТ «Житомирський  маслозавод». Основними напрямками діяльності підприємства є: виробництво   молочної   продукції   та   іншої   продукції,   яку   виробляє підприємство та її реалізація; оптова та роздрібна торгівля продукцією і товарами, що виробляється на підприємстві в межах України та за кордоном;  здійснення     зовнішньоекономічної      діяльності      згідно     з     чинним законодавством України.