Аудит собівартості продукції

     Не  відносяться на собівартість виробленої і реалізованої продукції і покриваються за рахунок інших джерел:

• адміністративні витрати;
• витрати на збут;
• інші витрати операційної діяльності;
• фінансові витрати;
• витрати від участі в капіталі;
• витрати від надзвичайних подій;
• витрати внаслідок вилучення капіталу власниками.

     Адміністративні витрати та витрати на збут в кінці  року списують на результати діяльності підприємства.

     В сільськогосподарських підприємствах  витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

1. матеріальні затрати;
2. витрати на оплату праці;
3. відрахування на соціальні заходи;
4. амортизація;
5. інші операційні витрати.

     До  матеріальних витрат відносять вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва): насіння; паливо і мастильні матеріали; запасні частини; тарні матеріали.

     До  витрат на оплату праці включають  заробітну плату за окладами і  тарифами, премії та заохочення, компенсаційні  витрати, оплата відпусток, інші витрати  на оплату праці.

     До  складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включають: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

     До  складу елемента "Амортизація" включається  сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

     До  складу елемента "Інші операційні витрати" включають витрати операційної  діяльності, які не увійшли до складу вищенаведених елементів.

     Залежно від характеру участі в процесі  виробництва витрати поділяються  на основні і накладні. Основні  витрати пов'язані з безпосереднім  виконанням технологічних операцій по виробництву продукції, а накладні - з управлінням та обслуговуванням  діяльності певного підрозділу, галузі чи господарства в цілому.

     Витрати на заходи з підвищення родючості  земель плануються та обліковуються  як витрати майбутніх періодів і  відносяться на собівартість сільськогосподарської  продукції рівними частинами  протягом сівозміни.

     Витрати на виробництво продукції в плануванні та обліку групуються за статтями, які  господарство визначає самостійно.

     Собівартість  одиниці продукції визначається в цілому та в розрізі окремих  статей витрат, тобто проводиться  калькуляція собівартості. Вона представляє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу. Під калькулюванням розуміють систему економічних розрахунків собівартості одиниць окремих видів продукції. В процесі калькулювання вимірюються витрати на виробництво та кількість випущеної продукції і собівартість одиниці виробу.

     Собівартість  продукції рослинництва визначають один раз в кінці року. Обчислення собівартості - важливий і відповідальний етап у бухгалтерській діяльності. їй передує підготовча робота, яка пов'язана з уточненням суми витрат та обсягу одержаної продукції.

     Визначення  собівартості різних видів продукції  ґрунтується на загальних принципах  планування та обліку. В плануванні та обліку визначаються такі показники:

1. Собівартість всієї продукції;
2. Собівартість одиниці продукції;
3. Витрати на одну грошову одиницю вартості продукції.

     Собівартість  всієї продукції визначають сумуванням всіх затрат, які були понесені на виробництво  всієї продукції.

     Собівартість  одиниці продукції визначають діленням собівартості всієї продукції відповідного виду на її обсяг у натуральному виразі і визначається вона за допомогою певних методів.

     Важливий  узагальнюючий показник собівартості продукції – витрати на гривню товарної продукції, який вигідний тим, що по-перше, дуже універсальний: може розраховуватись в любій галузі виробництва, і, по-друге, наглядно показує прямий зв’язок між собівартістю та прибутком. Визначається він відношенням повної собівартості (виробнича собівартість + витрати на реалізацію) до вартості виробленої товарної продукції у діючих цінах. На рівень цього показника впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні, як зовнішні, так і внутрішні фактори.

     Собівартість  сільськогосподарської продукції  формується під впливом багатьох факторів зокрема співвідношення темпів змін обсягів виробництва і поточних витрат на продукцію, які визначають її рівень і тенденції.

      Зниження собівартості продукції є важливою умовою економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва продукції рослинництва і зменшення затрат праці і виробничих ресурсів на її виробництво.

     Головний  шлях зниження собівартості продукції  рослинництва – це підвищення врожайності  сільськогосподарських культур. Основні витрати по вирощуванню сільськогосподарських культур здійснюються незалежно від рівня врожайності і продуктивності.

     Для зниження собівартості продукції рослинництва потрібно:

• впроваджувати прогресивні системи землеробства, науково-обґрунтовані сівозміни і передові технології виробництва;
• послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і поліпшення родючості землі;
• впровадження у виробництво нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур.
• дотримання всіх агротехнічних вимог;
• удосконалення галузевої структури підприємства з організацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень НТП і передової практики.

     Одним із шляхів зниження собівартості продукції  рослинництва в є підвищення продуктивності праці на основі випровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. Збільшення продуктивності праці повинно бути більшим збільшення заробітної плати, забезпечує тим самим зменшення собівартості. Важливим резервом зниження собівартості є інтенсивне використання машинотракторного парку, сільськогосподарських машин, знарядь і механізмів, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зменшенню собівартості продукції.

     З підвищенням рівня механізації  скорочуються затрати праці на одиницю  продукції, що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості сільськогосподарської продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має важливе значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво

     Важливе значення у боротьбі за зниження собівартості продукції має виконання суворого режиму економії на всіх етапах і ділянках виробничої діяльності підприємства. Матеріальні затрати, як відомо, у більшості галузей виробництва (у тому числі і у сільськогосподарському виробництві) займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне збереження насіння, добрив, палива, палива, енергії і інших матеріалів у виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.[6] 
 

    1.2. Дискусійні питання аудиту собівартості  продукції

      При написанні даної курсової роботи  було розглянуто та вивчений ряд нормативних документів і літературних джерел, у яких висвітлювалися основні проблеми, зв'язані з виробництвом і собівартістю зернових культур.

    М.Білуха і С. Іваніна пишуть, що за сучасних умов виробництва збільшується потреба в інформації про собівартість продукції, про взаємозв’язок з обсягом виробництва та прибутковістю, про напрями та резерви зниження цих витрат з метою ефективного контролю формування собівартості.[4]

    Успішне просування продукції на ринку можливе при зниженій собівартості на її виробництво,оскільки собівартість-це особлива економічна категорія, яка включає всі грошові витрати конкретного підприємства, необхідні для здійснення його відтворення,й різниця між доходом і нею визначає прибуток, величина якого збільшується при її зниженні вважає В.П. Павлик. Він відзначає той факт, що за величиною собівартості можна встановити якісні і кількісні зміни в технології виробництва продукції конкретного сільськогосподарського підприємства, тим самим характеризувати його діяльність як виробника товарів на аграрному ринку.[20]

    В.І. Артиш вважає, що інформація про  формування собівартості має використовуватися  з метою визначення її впливу на ефективність роботи підприємства, тобто базою для встановлення ціни продажу є витрати на виробництво, а інформація про собівартість є підґрунтям для прогнозування й управління виробництвом.[3]

    Кулаковська Л. П., Піча Ю.В. у своєму підручнику звертають  увагу на те, що метою аудиту витрат і собівартості продукції є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у фінансовій звітності щодо витрат і собівартості продукції,в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок обліку, підготовки і подання фінансових звітів.[16]

       Давидов Г.М. зазначає, що перевірка правильності віднесення витрат на виробництво і реалізацію продукції є одним з основних показників, який визначає якість роботи підприємства, собівартість продукції впливає на формування прибутку і відповідно податку на прибуток у бюджет.[8]

        О. Петрик звертає увагу у своїй статті, що під поняттям «аудит» слід розуміти перевірку даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил згідно з вимогами користувачів.[23]

    Б.Ф. Усач наголошує, що у зв’язку з  тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою і тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом.[32]

    Структура витрат підприємства на виробництво  сільськогосподарської продукції відображає ефективність використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, показує якісні зміни в господарській діяльності підприємства. Будь - які нововведення в техніці, технології, організації праці й виробництва впливають на рівень витрат, а вони в свою чергу на собівартість продукції зазначає Петров В. М. у своїй статті.[22]

    Дерій В.А. пише про те, що в умовах ринку основними аспектами виробничо-господарської діяльності підприємства є облік витрат, прибутків і фінансових результатів. Витрати на виробництво продукції охоплюють усі матеріальні, трудові і грошові витрати, зв'язані з виробничо-господарською діяльністю. Контроль і ревізія витрат на виробництво і собівартість продукції допомагають виявити невикористані резерви, непродуктивні витрати і втрати.[9]

    Бутинець  Ф.Ф. звертає увагу у своєму підручнику на те,що метою обліку витрат та визначення собівартості продукції є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції на забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.[18]

    Калькулювання собівартості одиниці продукції  здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва та для обґрунтування цінової політики підприємства, зазначає у своїй статті Сук Л.К.[31]