Аудит статутного капіталу в акціонерних товариствах

type="DISC">

всезагальні, які характеризують філософську основу пізнання;

загальні, які конкретизують всезагальні методи стосовно аудиту;

спеціальні, які використовують аудитори, вивчаючи факти господарського життя.

     Терміном  “методика” позначають застосування в певному порядку різноманітних  конкретних способів та прийомів, за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання господарських явищ і процесів.

     Тому, під “методикою” розуміють сукупність правил здійснення конкретного дослідження, послідовність інструментів, що застосовуються при вивченні конкретних фактів.

     Враховуючи  вище викладене, методика аудиту - це застосування сукупності способів і прийомів, які  дають можливість провести аудит  системно, в найбільш доцільній послідовності. Інакше кажучі, це система способів, прийомів і правил, що застосовуються при вивченні господарсько-фінансової діяльності підприємств, що складається з трьох рівнів, які включають: об'єкти дослідження, джерела отримання інформації; прийоми і способи вивчення об'єктів [16].

     Отже, методика аудиту дає можливість визначити реальний якісний та кількісний стан об'єктів, що вивчаються, виявити відхилення від базового або нормативного стану й оцінити ці відхилення за критеріями доцільності та законності.

     Сукупність  способів та прийомів, що використовуються для дослідження стану об'єктів, можна об'єднати в наступні групи:

• визначення кількісного та якісного стану об'єкта;
• виявлення відхилень фактичного стану об'єкта від норм та нормативів, планових та інших показників;
• оцінка стану об'єкта (у минулому і поточному періодах та визначення майбутнього стану).

     Способи аудиту - це сукупність прийомів та засобів, спрямованих на отримання та обгрунтування  знань про об'єкт, що досліджується.

     Способи, що застосовуються в аудиті, поділяють  на такі групи:

• загальні способи, що застосовуються в ході аудиту будь-яких об'єктів та підрозділів діяльності підприємства;
• часткові спосби, що застосовуються для аудиту однорідних операцій або окремих ділянок діяльності підприємства;
• спеціальні способи мають специфічне застосування в аудиті.

   Наприклад, використання порівняльного методу в бухгалтерському обліку, на відміну від аудиту, має свої особливості як щодо об'єктів, так і щодо засобів порівняння.

     Загальні, часткові та спеціальні способи тісно  взаємопов'язані. Загальні способи  працюють тільки через часткові, а часткові методи, у свою чергу, - через спеціальні. При цьому для дослідження будь-якого факту господарського життя застосовують не один конкретний спосіб, а їх систему.

     Визначена кількість способів та прийомів аудиту, за допомогою яких розв'язують конкретну проблему, становить методику аудиторського пізнання. Наприклад, методику вивчення ефективності діяльності підприємства складається з певного набору логічних, соціологічних, статистичних та структурно-функціональних способів.

     Залежно від способів, що застосовуються, методику аудиту поділяють на загальну і часткову. Загальна методика аудиту грунтується на застосуванні єдиних правил, підходів, прийомів при вивченні діяльності підприємств всіх галузей економічної діяльності, містить обов'язкові для всіх об'єктів аудиту способи, прийоми, техніку і тактику. Часткова методика аудиту шляхом узагальнення практики виявлення однорідних відхилень, включаючи способи їх здійснення, розробляє особливості аудиту більш вузьких об'єктів.

     У розробку теоретичних і методичних проблем відносин власності значний внесок зробили українські вчені- економісти В.Я. Амбросов, М.Я.Дем’яненко, С.І.Дем’яненко, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, В.В. Юрчишин.

     Отже, проблему розробки методології, конкретних алгоритмів обліку та аудиту вважати завершеною не можна, тим більше, що умови господарювання динамічно змінюються і висувають нові вимоги щодо вдосконалення системи інформації.

     Відсутність єдиних організаційних і методичних підходів до зовнішнього та внутрішнього аудиту  власного капіталу , недостатній обсяг досліджень з даної теми , а також наявність потенційних  помилок щодо облікових оцінок власного капіталу при аудиті обумовили актуальність теми [15].

     Однією  з основних ділянок аудиторської перевірки є аудит власного капіталу, оскільки від правильності ведення обліку власного капіталу залежить достовірність і правильність формування і використання власності підприємства.

     При проведенні аудиту власного капіталу перевірці підлягають процеси та господарські операції, пов’язані  зі створенням статутного, пайового, додаткового і резервного капіталу, обліком нерозподілених прибутків (непокритих збитків), формуванням вилученого та неоплаченого капіталу, а також відносини, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками, щодо прав власності на майно, нарахування і виплати дивідендів[17].

     При проведенні аудиту власного капіталу засновників (учасників) він  поділяється на дві частини:

     1. Реєстрований;

     2. Нереєстрований.

     Перший - це статутний, або пайовий, капітал. Другий – додатковий, резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток) [15].

     Методика  аудиту додаткового капіталу повинна  враховувати організаційно-правову  форму підприємства, види додаткового  капіталу та період створення господарюючого суб’єкта (до і після впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

     Аудит нерозподілених прибутків включає  в себе перевірку шляхів формування нерозподіленого прибутку та каналів  його використання, тому аудитор повинен  вивчити конкретні причини зміни показників за кожним з факторів, які мали вплив на формування прибутку підприємства, застосовуючи при цьому методичні прийоми економічного аналізу і статистичних розрахунків.

     Аудит власного капіталу є одним з найважливіших  розділів проведення аудиту, оскільки власний капітал є гарантією стабільної діяльності підприємства і від правильності ведення його обліку значним чином відображаються майнові відносини власників.

     Складовими  проведення аудиту власного капіталу є:

                1. Аудит статутногокапіталу.

                2. Аудит пайового капіталу.

                3. Аудит формування додаткового  капіталу.

                4. Аудит нерозподілених прибутків  та їх використання.

     Проведення  цього комплексу аудиторських перевірок  надасть повну інформацію про формування, рух та використання власного капіталу підприємства [15].

     2.4 Використання ЕОМ  в процесі аудиту. 

      Будь-яке підприємство намагається досягти максимальної ефективності своєї діяльності. Однак з розвитком підприємств та зростанням масштабу їх функціонування, збільшується навантаження працівників у частині збору накопичення та оброблення необхідної інформації.

       В наш час без комп’ютерної  техніки та програмного забезпечення  не може діяти навіть найменше  підприємство. Зайняти лідируюче  положення на ринку, підвищити ефективність роботи персоналу, створити оптимальну структуру управління – найважливіші завдання керівника підприємства. У бухгалтерській діяльності це особливо важливо, що обумовлює необхідність застосування пакетів програм для бухгалтерського обліку, впровадження яких підвищує оперативність обробки даних. Проблема оцінки можливостей та впровадження інформаційних систем бухгалтерського обліку на сьогодні залишається досить актуальною, оскільки з їх впровадженням праця стає більш творчою, спрямованою на організацію та вдосконалення обліку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням теоретичних та методологічних аспектів розвитку та впровадження комп’ютерних інформаційних систем на підприємствах займалися такі вчені як: М.Т Барановський, МТ Білуха, Ф.Ф Бутинець, С.В. Івахненков, Г. Г Кірейцев, Ю.А Кузьмінський, ЮІ Осадчий, М.Г Чумаченко [22]. Дані вчені зробили значний внесок в розвиток інформаційних систем бухгалтерського обліку. Проте ряд проблем щодо його впровадження є неповністю дослідженими. Мета і завдання дослідження. Метою є вивчення особливостей впровадження та експлуатації інформаційних систем бухгалтерського обліку, а також визначення їх місця та ролі в системі управління. Виклад основного матеріалу. Як відомо, використання комп’ютерних технологій значно підвищує продуктивність праці бухгалтерів. Створення та використання комп’ютерної системи бухгалтерського обліку сприяє не тільки прискоренню процесу обробки інформації на підприємствах, але й суттєвому покращенню його організації. Такі можливості зумовлені тим, що комп’ютерний спосіб обробки інформації вимагає формального та чіткого опису облікових процедур у вигляді алгоритмів, що призводить до впорядкування порядку виконання обов’язків працівників бухгалтерської служби. Впровадження інформаційної системи дозволяє переходити на нові методи управління, на якісно новий рівень мененджменту і ведення бухгалтерського обліку та є стратегічно важливим для будь-якого підприємства. Спочатку розглянемо позитивний результат впровадження інформаційної системи на підприємстві, яким може бути:

• впорядкування бухгалтерського обліку;
• збільшення кількості інформації, що надходить з даних бухгалтерського обліку;
• зниженння кількості бухгалтерських помилок;
• підвищення оперативності обліку [23].

  Таким чином до переваг, які отримує підприємство від впровадження облікових систем можна віднести:

• економію оборотних засобів;
• зниження виробничого браку;
• скорочення витрат на адміністративно-управлінський апарат;
• зростання ефективності виробничих потужностей;
• зниження транспортних витрат;
• зниження страхових запасів на складах;
• зменшення витрат часу на здійснення господарських операцій.

  Щодо віддачі від інвестицій в автоматизовану систему управління, то отримують, як правило, за рахунок:

• зниження необгрунтованої видачі матеріалів;
• зниження собівартовті продукції за рахунок скорочення витрат;
• зниження дебіторської заборгованості за рахунок її всебічного контролю;
• зменшення витрат допоміжних матеріалів;
• зменшення рівня запасів на складах;
• уникнення необлікових недостач;зменшення необгрунтованих знижок при відвантаження товару [24].

     На сучасному етапі розвитку  економіки користь від інформаційних  технологій є очевидною, проте  незважаючи на це існує ще  досить багато проблем щодо  автоматизації діяльності підприємств та їх облікових підрозділів. Так у майже 40% підприємств України бухгалтерський облік неавтоматизований взагалі, або автоматизовані окремі його ділянки. Проблема створення та впровадження інформаційних систем на підприємстві залишається однією з найскладніших в Україні. Впровадження інформаційної системи передбачає серйозну попередню роботу з реорганізації та відмову від застарілих стереотипів. Причинами невдалого впровадження інформаційної системи бухгалтерського обліку можуть бути:

• відсутністть чітких цілей проекту;
• неформалізованість бізнес-процесів;
• неготовність підприємства до змін;
• неприділення належної уваги керівництва проекту [24].

  До негативних факторів, що роблять використання інформаційних систем бухгалтерського обліку нераціональним слід віднести:

• використання багаторівневої технології проектування, кожна стадія якої виконується спеціалістами різної спеціальності та кваліфікації;
• тривале проектування систем і планова довготривала експлуатація з мінімальними змінами;
• домінування не комп’ютеризованих функцій інформаційних систем через технічну неможливість або економічну неефективність комп’ютеризації функцій управлінння, що не забезпечують прямого доступу працівників до інформації;
• надмірно централізована обробка інформації;
• роздільне функціонування систем інформаційного забезпечення в галузях виробничої, маркетингової, організаційної, фінансової, кадрової, бухгалтерської діяльності підприємства [25].

  У питаннях створення відділів інформатизації та автоматизації документообігу бухгалтерської служби є багато недоречностей та недоліків, які гальмують розвиток інформаційної мережі. Серед них слід виділити такі: використання різноманітних програмних засобів як нових, так і застарілих, значно ускладнює обслуговування інформаційної системи та знижує ефект її впровадження; усунення окремих недоліків різноманітних програмних засобів може перейти в повсякденну проблему, що потребує створення засобів моніторингу стану всієї інформаційної мережі; відсутність нормативної бази для регулювання автоматизованої форми обліку на вітчизняному рівні. При вирішені поетапного переходу до створення інформаційної системи потрібний цілеспрямований вибір програмного забезпечення, який повинен спиратися на системну комплексну оцінку. Проблема полягає в тому, що система має задовольняти кілька вимог: бути достатньо функціональною, завершеною з точки зору обліку (автоматизації обліку), універсальною, тобто враховувати специфіку галузевих особливостей підприємств. Має бути продумана проблема інтенсифікації автоматизації цілісного управлінського обліку фінансово-економічних служб. При впровадження нових інформаційних систем на підприємстві обов’язково потрібно оцінювати ризик відставання від конкурентів через їх моральне зношування. Після закінчення заходів щодо постачання й установки програмного забезпечення необхідно узгодити ступінь потреби в адаптації типової конфігурації ПЗ та особливості ведення обліку на підприємстві. Досить часто рішення про впровадження системи приймається для того, щоб замінити інформаційні системи, які вже не відповідають умовам бізнесу або для того що мати конкурентні переваги. Саме тому перевагу слід надавати вітчизняним програмним продуктам масового тиражу, що більше відповідають умовам економіки та швидкій зміні законодавчих документів, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку. Як показує практика, впровадження дорогих іноземних програмних продуктів комп’ютеризації бухгалтерського обліку не дозволяє відразу вирішити всі проблеми підприємства. Вітчизняні програмні продукти мають відповідати основним функціональним обліковим вимогам, мати можливість проводити облікову, аналітичну, контролюючу роботу, враховуючи специфічні риси підприємств (галузь діяльності, розмір і форму власності підприємства) [26]. Саме ці моменти мають якісно характеризувати програмний продукт автоматизації інформаційної бази контролінгу підприємства. Тому можливості бухгалтерських програм можуть слугувати критерієм для їх якісних оцінок і вибору для застосування підприємствами. До цих критеріїв потрібно віднести можливість програмного забезпечення — інформаційної бази: