Аудит статутного капіталу в акціонерних товариствах

     Після державної реєстрації підприємства його статутний капітал в сумі внесків учасників, передбачених засновницькими документами, відображається по кредиту рахунка 40 „Статутний капітал” в кореспонденції з рахунками: 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 20 „Виробничі запаси”, 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 28 „Товари”, 30 „Каса”, 31 „Рахунки в банках”. Вартість акцій, не оплачена акціонерами, відображається в бухгалтерському обліку по дебету рахунка 46 „Несплачений капітал” та кредиту рахунка 40 „Статутний капітал”. Таким чином, на рахунку 40 буде відображена фактична сума підписки на акції.

     У випадку, якщо акції розповсюджувалися за ціною, яка перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією та номінальною вартістю випущених акцій обліковується окремо на рахунку 42 „Додатковий капітал”. Ця сума не підлягає використанню або розподілу, крім випадку реалізації акцій за ціною, нижчою від номінальної вартості.

     Для обліку розрахунків із засновниками в бухгалтерському обліку використовується синтетичний рахунок 46 „Несплачений капітал”. По дебету цього рахунка  відображаються суми заборгованості засновників по внескам до статутного капіталу, а по кредиту — погашення заборгованості по внескам.

     Для того, щоб своєчасно і якісно провести аудит власного капіталу Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства "Комета" з іноземними інвестиціями чітко планується кожна перевірка. Планування базується на обізнаності щодо діяльності підприємства, на ретельному вивченні особливостей та умов економічного середовища. Планування аудиту полягає у визначенні його стратегії і тактики, складанні загального плану аудиторської перевірки, розробці аудиторської програми і конкретних процедур, оцінці аудиторської перевірки. Аудитор розробляє та документально оформлює загальний план аудиту, визначає в ньому істотність помилок, а потім здійснює аудит за цим планом (Додаток В).

   Для виконання плану аудитор підготовлює  в письмовій формі програму аудиторської перевірки. Програма аудиту - це детальний  перелік змісту аудиторських процедур. Цей перелік є детальною інструкцією  для асистентів аудитора та засобом  контролю за якістю їх роботи. В програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур співпадають з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Програма аудиту статутного капіталу (Додаток Г) включає наступні об’єкти аудиту:

• основні відомості про Українсько-кіпрське виробничо-торговельне акціонерне товариство "Комета" з іноземними інвестиціями, оцінка діючої системи обліку та внутрішнього контролю;
• перевірка дотримання положень облікової політики в частині обліку власного капіталу;
• інвентаризація майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства;
• перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу;
• перевірка законності змін у складі засновників підприємства;
• перевірка правильності розрахунків із засновниками;
• перевірка дотримання строків оплати статутного капіталу;
• перевірка обґрунтованості змін величини статутного капіталу;
• перевірка правильності використовуваних форм первинних документів;
• вивчення рівності сум та узгодженості показників статутного капіталу;
• узагальнення результатів перевірки.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 Процедура укладання договору з фірмою-клієнтом в процесі надання аудиторських послуг

     В умовах ринкової конкуренції ділова репутація фірми має велике значення. Характер роботи аудиторських фірм вбачає глибоке вивчення і розуміння діяльності клієнта. Міжнародний стандарт аудиту № 250, визначає, що у разі виявлення порушення аудитор мусить повідомити керівництво клієнта (принаймні на один рівень вищий за той, на якому було виявлено порушення) та власників підприємства-клієнта[9]. У стандарті зазначено, що, вирішуючи питання про повідомлення контролюючих та правоохоронних органів, необхідно виходити з вимог законодавства відповідної країни.

  Обов'язок аудитора щодо конфіденційності, як правило, забороняє повідомляти будь-яку третю сторону про виявлені факти недотримання існуючих вимог та правил. Проте за певних обставин цим обов'язком можна знехтувати відповідно до закону чи рішення суду (наприклад, у деяких країнах аудитор зобов'язаний повідомляти органи контролю про виявлені порушення у фінансових установах). За таких умов у аудитора може виникнути потреба отримати юридичну консультацію, з тим щоб якнайкраще виконати свій обов'язок служити громадським інтересам.

       Наступний параграф цього стандарту визначає право аудитора припинити надання послуг (виконання проекту), якщо подальша робота з таким клієнтом може завдати шкоди аудиторові[9]. Проте і в цьому разі зазначається, що в таких випадках контролю необхідно звернутися за юридичною консультацією. Таким чином, рішення про те, чи повідомляти правоохоронні та контролюючі органи про виявлені порушення, фактично має прийняти сам аудитор. Ціна цього рішення надзвичайно висока, оскільки аудитор поділяє ризики зі своїм клієнтом, і за такої ситуації може дуже постраждати його репутація.

       Ринок послуг з міжнародного  аудиту в Україні ще тільки  формується, і тому небагато підприємств  мають досвід співпраці з міжнародними  аудиторськими фірмами: наприклад,  за неофіційними даними, лише близько 10-12 % комерційних банків України щороку проходять міжнародний аудит. Ураховуючи цей факт, інші економічні та юридичні особливості ринку України, а також загальну практику міжнародних аудиторських компаній, відповідно до якої зусилля спрямовуються на встановлення багаторічного співробітництва, а не на одноразові проекти, процес прийняття нового клієнта є досить складним і важливим для успіху подальшої співпраці.

  Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом, що може відбуватися по-різному. По-перше, ініціатива проведення аудиту може йти від самого аудитора. Якщо підприємство або банк є привабливим з погляду тривалої співпраці, якщо його фінансова позиція, міжнародні зв'язки та результати діяльності за минулі роки відповідно до друкованих джерел є сприятливими, а міжнародного аудитора ця компанія ще не має, уповноважений представник аудиторської фірми може сам зв'язатися з представником керівництва потенційного клієнта. По-друге, саме підприємство або банк можуть висловити своє бажання пройти міжнародний аудит (за свій рахунок).

  Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:

- ознайомитися  з галуззю, в якій працює  клієнт, та його конкретним бізнесом;

- отримати  та проаналізувати фінансову  інформацію потенційного клієнта  та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;

- якщо  клієнт міняє аудитора, необхідно  зв'язатися з попереднім аудитором,  як цього вимагають стандарти  аудиту;

- проаналізувати  особливі обставини, через які  цей проект може вважатися особливо ризикованим;

- оцінити  незалежність аудиторської фірми  та її здатність задовольнити  потреби клієнта;

- визначити,  чи прийняття клієнта не суперечитиме  вимогам законів та правил  і кодексу професійної поведінки.

  Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з "аудитом першого року". Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор.

  Потрібно також домовитися про час проведення перевірки, її оформлення (звіти, висновки, лист з рекомендаціями керівництва тощо) та суму і порядок оплати.

  Після зустрічі з клієнтом аудитор мусить прийняти остаточне рішення щодо того, чи давати згоду на цю роботу. Мають бути з'ясовані такі питання:

- чи  має аудитор достатні знання  про діяльність клієнта та де він працює, щоб належним чином виконати свою роботу відповідно до потреб клієнта;

- чи  вчасно був призначений аудитор  і чи має він змогу відповідно  спланувати свою роботу й отримати  достатньо компетентних свідчень, (доказів) для того, щоб сформулювати висновок стосовно фінансової звітності;

- чи  відповідає виконання цього проекту професійним інтересам аудитора.

  Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається "Лист-згода". Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:

- мета  аудиту;

- очікувана  дата закінчення аудиту;

- відповідальність  керівництва клієнта за фінансову  звітність; 

- обсяг аудиту;

- інша інформація щодо результатів аудиту.

     Зауважимо, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних  можуть залишитися невиявленими. Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації.

     В українській практиці замість листа-згоди  укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг на здійснення аудиторських послуг (Додаток А, Б).

  ЗАМОВНИК доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ зобов'язується здійснити аудиторські ПОСЛУГИ (далі послуги).

  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЗОБОВ' ЯЗАННЯ СТОРІН

 Відповідальність  ВИКОНАВЦЯ регламентується статтями 22, 23, 24, 25 та 26, а відповідальність  ЗАМОВНИКА - статтями 28, 29 та 30 Закону України "Про аудиторську діяльність"[1].

       Якщо звітність ЗАМОВНИКА, організація  та методологія обліку, господарська  діяльність не відповідають установленим  правилам, чинному законодавству  або Статуту, а порушення тягнуть  за собою кримінальну відповідальність, ВИКОНАВЕЦЬ має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання цієї Угоди, про що він письмово попереджає ЗАМОВНИКА.

       ЗАМОВНИК зобов'язаний на першу  вимогу ВИКОНАВЦЯ надати останньому  будь-яку інформацію, незалежно від  рівня її конфіденційності, протягом 1-2 днів з моменту запиту у формі, визначеній ВИКОНАВЦЕМ (письмово довільною формою, на бланках з печаткою або з підписом, усно).

  ВИКОНАВЕЦЬ під час надання послуг зобов'язаний:

• утримуватися від прилюдної оцінки діяльності окремих осіб керівництва або персоналу;
• зберігати незалежність та нейтральність до ЗАМОВНИКА та його персоналу;
• не вступати у комерційні відносини з персоналом чи клієнтами ЗАМОВНИКА;
• зберігати конфіденційність та комерційну таємницю наслідків послуг та діяльності ЗАМОВНИКА;
• не використовувати ім'я ЗАМОВНИКА та закриті за його рішенням дані у відкритій пресі.