Аудит статутного капіталу в акціонерних товариствах

     За  результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому  наводяться основні особливості  діяльності підприємства та виявлені недоліки.

     Наступним етапом є планування аудиту, складання  плану аудиту, який узгоджується з  клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе ' про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу.

       Забороняється проведення аудиту  аудитором, який має прямі родинні зв'язки з керівництвом суб'єкта господарювання, що перевіряється, або особливі майнові інтереси, є членом керівництва, засновником або власником суб'єкта, де проводиться аудит. 

1.3 Законодавчі акти  та нормативна база проведення аудиту

     Аудит як форма інтелектуальної діяльності має деякі особливості організації та методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів та аудиторів узагальнили досвід організації та методики обліку й аудиту в країнах з різними формами власності та господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які у визначеній мірі можуть виконувати функції стандартів з обліку та аудиту.

     Стандарти аудиту — це загальні керуючі матеріали  для допомоги аудиторам у виконанні  їхніх обов’язків з аудиту. В  них наведено професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об’єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів. Метою складання стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності з організації та методики проведення. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.

     До  основних принципів норм аудиту належать:

– цілісність, об’єктивність та незалежність, конфіденційність, знання та компетентність;

– правила  використання результатів роботи інших  аудиторів;

– документальне  оформлення, планування, отримання  доказів аудитором;

– перевірка  систем внутрішнього контролю та обліку;

– аналіз висновків аудитора та складання  ним звіту.

Аудиторська палата України з метою регламентування  правил та порядку проведення аудиту і виконання аудиторських послуг розробляє національні нормативи аудиту (ННА). Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність та міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

     Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності.

     При проведенні аудиторської перевірки  аудитор повинен неухильно виконувати вимоги, передбачені ННА. Так, ННА  № 9 передбачено основні вимоги до планування аудиторської перевірки. Збір аудиторських доказів регламентовано ННА № 14, а порядок надавання аудиторського висновку затверджено ННА № 26.

     Наведемо  основні нормативно-правові акти з обліку статутного капіталу, якими  повинен керуватися в своїй роботі аудитор:

1. Закон  України „Про бухгалтерський  облік та фінансову звітність”  № 996-XIV від 16.07.99р.;

2. План  рахунків бухгалтерського обліку  підприємств, організацій та установ,  затверджений наказом Міністерства  фінансів України № 291 від 30.11.99р.;

3. Закон  України „Про внесення змін  і доповнень до Закону України  „Про оподаткування прибутку  підприємств” № 283/97-ВР від  22.05.97р., з наступними змінами і  доповненнями;

4. Положення  (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.;

5. Закон  України „Про господарські підприємства”  № 1577-12 від 19.09.91р., з наступними  змінами і доповненнями;

6. Закон  України „Про цінні папери  та фондову біржу”;

7. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27.03.91р., з наступними змінами і доповненнями;

8. Положення  про порядок реєстрації випуску  акцій та облігацій підприємств  та інформації про їх емісію  № 07-01/98;

9. Положення  про порядок збільшення статутного фонду акціонерного товариства у зв’язку з індексацією основних фондів № 07-04/98.  

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНИЙ ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА 

2.1 Перевірка додержання облікової політики та нормативно-правової бази підприємством

     Аудит власного капіталу доцільно розпочинати з інвентаризації майна, внесеного засновниками до статутного капіталу підприємства, за участю аудитора. Вона полягає в підтвердженні сальдо по аналітичному обліку за кожним учасником. Тобто інвентаризацією виявляються по відповідних документах залишки, ретельно вивчається обґрунтованість сум, що обліковуються на таких рахунках, встановлюються терміни виникнення зобов’язань підприємства перед власниками, реальність часток засновників у статутному капіталі.

     При цьому можуть бути виявлені факти, коли внеском до статутного капіталу є основні засоби, виробничі запаси, непридатні до використання (несправні, неякісні), і НМА, що не мають практичної цінності.

     При перевірці формування статутного капіталу необхідно враховувати організаційно-правову форму підприємства, що перевіряється. Тому вивчення операцій з капіталом доцільно починати з перевірки юридичного статусу та права здійснення статутних видів діяльності, складу засновників (учасників), структури і управління підприємства, а також фінансових можливостей для досягнення поставлених цілей діяльності.

     Зокрема, в акціонерних товариствах статутний  капітал складається з номінальної  вартості акцій товариства, придбаних  акціонерами; в товариствах з  обмеженою відповідальністю — з вартості внесків його учасників.

     В ході перевірки аудитору необхідно  вивчити наступні питання.

Перевірка засновницьких документів щодо формування статутного капіталу. Така перевірка  здійснюється в наступному порядку:

• перевірка наявності і форми установчих документів і встановлення відповідності змісту вимогам законодавчих і нормативних актів;
• вивчення повноти і дотримання строків внесення статутного капіталу;
• перевірка грошової оцінки вартості майна, що вноситься засновниками в оплату акцій при створенні акціонерного товариства;
• перевірка правильності оподаткування коштів, переданих до статутного капіталу господарюючого суб’єкта його засновниками;
• встановлення законності видів діяльності;
• визначення відповідності розміру статутного капіталу даним установчих документів і чинному законодавству;
• перевірка повноти і правильності формування статутного капіталу;
• встановлення реальності внесення сум до статутного капіталу;
• встановлення обґрунтованості змін величини статутного капіталу.

   Аудитору слід встановити наявність відповідних документів і дотримання процедури затвердження та державної реєстрації господарюючого суб’єкта. Оскільки юридична особа вважається створеною не з моменту прийняття засновниками рішення про її створення, а з моменту її державної реєстрації, потрібно перевірити наявність свідоцтва про державну реєстрацію та перереєстрацію, якщо до засновницьких документів вносились зміни.

   Вивчення  законності змін у складі засновників  підприємства. Аудитору слід вивчити  порядок виходу співвласників з підприємства, що повинен бути передбачений Статутом, а також документи, що підтверджують згоду сторін. Співвласник повинен подати співзасновникам нотаріально засвідчену письмову заяву про свій вихід, а загальні збори учасників, у разі прийняття позитивного рішення, - видати копію протоколу або виписку з книги протоколів учасникові, який вибув з товариства. Такі документи разом з іншими документами подаються для реєстрації змін в засновницьких документах.

   Аудитору  слід знати, що учасник має право отримати ту вартість частини майна підприємства, яка відповідає його частці у статутному капіталі. Аудитор повинен приділити належну увагу цим питанням, так як відомі факти отримання засновником від підприємства великих позик з подальшим виходом не тільки зі складу засновників цього підприємства, а і його ліквідацією.

   Перевірка правильності розрахунків із засновниками. Перевірка операцій по розрахунках  із засновниками передбачає вивчення наступних питань:

• чи своєчасно і в якому розмірі засновники внесли свою частку до статутного капіталу підприємства;
• в якому вигляді внесено частки учасників до статутного капіталу і чи правильно оформлено документи на ці операції;
• чи правильно проводиться нарахування доходів від участі в капіталі підприємства;
• чи дотримується відповідність записів в первинних документах записам у журналі 7 по рахунку 46 „Несплачений капітал” і Головній книзі (при журнальній формі обліку).

   Перевірка наявності та правильності оформлення документів, що підтверджують факти  розрахунків із засновниками. Реальність внесків до статутного капіталу аудитор встановлює шляхом дослідження наявності і правильності оформлення документів, що підтверджують факти розрахунків із засновниками. В підтверджувальних документах повинно бути посилання на формування статутного капіталу, що важливо не тільки для цілей бухгалтерського обліку, але і для цілей оподаткування — обґрунтування правильності застосування пільг по податках.

   При перевірці надходження основних засобів і нематеріальних активів  як внеску до статутного капіталу слід обов’язково проаналізувати договори про внесення необоротних активів, впевнитись у тому, що вартість, відображена по необоротних активах, відповідає вартості, зазначеній у договорі.

   За  деякими видами необоротних засобів, що вносяться в рахунок внесків до статутного капіталу, необхідна наявність документів, що підтверджують право власності на таке майно (нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо).

   Статутний капітал може поновлюватися з  прибутку від господарської діяльності, а при необхідності додатковими внесками його учасників. Формування статутного капіталу здійснюється залежно від форм власності та організаційно-правової форми економічного суб’єкта: в акціонерних товариствах — за рахунок підписки на акції акціонерів; в товариствах з обмеженою відповідальністю — за рахунок внесків кожного учасника; на державних підприємствах — за рахунок майна держави, закріпленого за ними.

   Порядок оцінки вкладів учасників Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товариства «Комета» з іноземними інвестиціями у статутний фонд відповідає засновницьким документам.

     Товариство має таку організаційно правову форму емітента, як закрите акціонерне товариство. Акції прості іменні. Форма існування документарна. Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій № 17/04/1/01 від 05.03.2001 р. видане Дніпропетровським територіальним управлінням ДКЦПФР. Кількість акцій 77042 шт. Номінальна вартість 100,00 грн. Всі акції були розміщені серед засновників за номінальною вартістю та лістингу не проходили. Цінні папери емітента не котуються на біржах та торговельно-інформаційних системах. Намірів щодо подання заяв на допуск до котування керівництво товариства не має.

   Станом на 31.12.2008 р. статутний капітал товариства складає 77042,00 тис. грн. Під час перевірки засновницьких документів щодо формування статутного капіталу Українсько-кіпрського виробничо-торговельного акціонерного товарстива „Комета” з іноземними інвестиціями порушень не виявлено. За висновком незалежного аудитора Колективного підприємства аудиторської фірми «СОМ – АУДИТ» від 16 березня 2009 р. статутний капітал ЗАТ «Комета» сформований у встановлений законодавством термін без порушень.  (Додаток Д).

      2.2 Оцінка системи  бухгалтерського  обліку та внутрішнього контролю