Аудит статутного капіталу в акціонерних товариствах

1) вести  синтетичний та аналітичний облік  активів, капіталу, зобов’язань  з елементами управлінського  обліку;

2) формувати  фінансову, податкову, статистичну  звітність;

3) надавати  іншу довідкову інформацію для потреб ведення господарської діяльності;

4) на  базі даних можливостей проводити  автоматизований аналіз-прогноз  і контроль за діяльністю підприємства. Крім того, програмне забезпечення  має задовольняти відповідні  технічні, комерційні та ергономічні потреби.

     Серед пакетів прикладних програм, які використовуються Українсько-кіпрським виробничо-торговельним акціонерним товариством «Комета» з іноземними інвестиціями, є програма “1С: Бухгалтерія” версія 7.7для України. Програма побудована з урахуванням особливостей обліку в Україні на базі Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку і має всі характеристики для того, щоб забезпечити автоматизацію обліку на підприємстві у галузі добування та обробки будівельного каміню (граніт). Витрати на обслуговування і доробку інформаційних систем автоматизації мають тенденцію до підвищення, але фактичний результат від їх використання залишається на незадовільному рівні. Розробка замовленої інформаційної бухгалтерської системи досить дорога і не зовсім відповідає очікуваному результату. Крім того дана система комп’ютеризованого бухгалтерського обліку вимагає витрат не лише на розробку та впровадження комп’ютеризованої системи, а й на фунціонування. Незважаючи на це, Українсько-кіпрське виробничо-торговельне акціонерне товариство «Комета» з іноземними інвестиціями економити на впровадженні інформаційної системи бухгалтерського обліку не стало і впровадило вище вказану систему в бухгалтерський облік на підприємстві, щоб запобігти ще більших ускладнень.

  Ефективність роботи аудитора на підприємстві суттєво підвищилася завдяки засобам інформатизації та автоматизації документообігу, які дозволяють оперативно здійснити перевірку відповідної бази даних про наслідки господарської діяльності та формування редагування і друку вихідних документів, перевірку квартальних, піврічних і річних звітів, а також надати аудиторський висновок замовникові, щодо ефективності роботи підприємства. Саме тому на сьогоднішній день дуже важливо при розробці інформаційних систем мінімізувати вплив розглянутих негативних факторів, що дозволить розвивати і вдосконалювати сучасні комп’ютерні системи бухгалтерського обліку.

РОЗДІЛ 3. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ  ТА ФОРМУВАННЯ

     ДОСЬЄ АУДИТОРА 

     3.1 Аудиторський звіт та висновок аудитора 

     Відповідно  до Національного нормативу аудиту № 26 „Аудиторський висновок”, результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського  висновку, який повинен містити в  собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність[1].

     Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб’єкта.

     Аудиторський  висновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються у валюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються.

     До  аудиторського висновку додається  бухгалтерська звітність господарюючого суб’єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації  на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний штамп аудиторської фірми.

     Висновок  може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова  від надання висновку про фінансову  звітність підприємства.

     Позитивний  висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

– аудитор  одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;

– надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;

– наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

– фінансова  документація підготовлена у відповідності  з прийнятою на підприємстві обліковою  політикою, яка відповідає вимогам  П(С)БО;

– фінансова  звітність складена на основі дійсних  облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

– фінансова  звітність складена належним чином  за формою, затвердженою у встановленому  порядку.

     Якщо  аудитор не знайшов порушень або  виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють  збитків державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право надати позитивний висновок.

     Будь-яка  реальна невпевненість або незгода  є підставою для відмови від  надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

     Так, як при перевірці Українсько-кіпрському виробничо-торговельному акціонерному товариству «Комета» з іноземними інвестиціями аудитор одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту,

йому  була надана інформація достатньою мірою відображюча реальний стан справ на підприємстві, наявність адекватних та достовірних даних з усіх суттєвих питань, наявність фінансової документації підготовленої у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО, та складеної фінансової звітністі на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч, складеної належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку на всіх ділянках обліку власного капіталу аудитор Колективного підприємства аудиторської фірми „СОМ-АУДИТ” видає Українсько-кіпрському виробничо-торговельному акціонерному товариству «Комета» з іноземними інвестиціями позитивний висновок (Додаток 9).

     У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди. Такі причини коротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.

     Якщо  аудитор виявив порушення, які впливають  на законність функціонування або спричиняють  збитки державі, засновникам або  акціонерам, то він фіксує це в аналітичній  частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

     Згідно  з Національним нормативом № 26, аудиторський висновок складається у вільній  формі, але обов’язково в ньому мають бути наступні розділи:

– заголовок  аудиторського висновку — говориться про те, що аудиторська перевірка  проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва  підприємства, яке перевірялося, та час перевірки;

– вступ  — міститься інформація про склад  фінансової звітності та дату її підготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності  покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок;

– масштаб  перевірки — цей розділ дає  впевненість користувача у тому, що аудиторська перевірка здійснена  у відповідності з вимогами діючого  законодавства та нормами, що регулюють  аудиторську практику[1]. Говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок. Під час перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвості помилок аудитор повинен керуватися положеннями Національного нормативу № 11 „Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки”. Також говориться про те, що аудитор під час перевірки брав до уваги лише суттєві помилки, керуючись принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки;

– висновок аудитора про перевірену фінансову  звітність — у цьому розділі дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах;

– дата аудиторського висновку — аудитор  повинен проставляти дату аудиторського  висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку;

– підпис аудиторського висновку — аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту;

адреса  аудиторської фірми — в аудиторському  висновку вказується адреса місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як при кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.2 Рекомендації та розробки аудитора згідно умов договору

       Сучасне бізнес-середовище посилює  прояв методологічних проблем  сутності, функцій та оцінки статутного капіталу, методики його обліку та відображення у звітності. Забезпечення належної організації обліку та внутрішнього контролю руху статутного капіталу в контексті трансформації відносин власності створює передумови для ефективного функціонування господарських товариств.

       Передумови виникнення вчення  про капітал досліджено в історичному  аспекті з врахуванням особливостей  розвитку економічних реалійта  змін форм власності, що проявились  у визначенні форми прояву  капіталу та джерела його приросту.Економіко-правовий зміст статутного капіталу змінювався відповідно до теоретичного та методологічного рівня розвитку бухгалтерського обліку, що на сучасному етапі представлено застосуванням статичної та динамічної концепцій балансу.

     Статутний капітал не є сталою величиною  і знаходиться в постійному русі (збільшується або зменшується під  впливом певних факторів), що проявляється у зміні його розміру та зміні  кількості власників корпоративних  прав. Участь в статутному капіталі товариства може наділяти учасника майновими та немайновими (організаційними) корпоративними правами, розмір яких безпосередньо залежить від частки або кількості акцій, що належать учаснику.

       На основі інтеграції існуючих  підходів цивільного та бухгалтерського  законодавства, запропоновано трактування поняття статутного капіталу з врахуванням економічного, юридичного та облікового змісту даної категорії. Співвідношення понять “статутний капітал” та “корпоративні права” дозволило встановити, що корпоративні права не є об’єктом бухгалтерського обліку, проте, частка у статутному капіталі визначає розмір корпоративних прав, що належать конкретному учаснику (засновнику, акціонеру). В бухгалтерському обліку майнові корпоративні права, обумовлені часткою у статутному капіталі, формують корпоративний капітал (рах. 40, 42, 43, 44, 45, 46) та зумовлюють виникнення корпоративних зобов’язань перед учасниками (рах. 67). Функціями статутного капіталу в системі економічних відносин підприємства з позиції забезпечення фінансових інтересів їх учасників є: 1) регулятивна; 2) гарантійна; 3) корпоративна.

       Аналіз існуючих підходів до класифікації власного капіталу дозволяє виявити ряд суттєвих недоліків у групуванні однорідних за своїм економічним змістом і призначенням видів капіталу, що не дає можливості сформувати повну та достовірну інформацію про його склад та структуру. Запропонований підхід до класифікації власного капіталу за рядом ознак: об’єктами інвестування; формою розміщення в активах; характером використання власниками корпоративних прав; стадіями кругообороту капіталу; стадіями життєвого циклу підприємства та рівнем оплати капіталу. Удосконалена класифікація власного капіталу забезпечує ідентифікацію та структурування об’єктів бухгалтерського обліку в обліковій політиці суб’єктів господарювання, дозволяє отримати інформацію про кожен вид капіталу відповідно до функціонального призначення.