Аудит в Украине

 

    Робочі  документи аудитора можна класифікувати за різними ознаками в залежності від стаді аудиторської перевірки (рис. 6.5).

    До документів тривалого використання відносяться такі, які необхідні впродовж декількох років і в які рідко вносяться зміни. До них належать: копії договорів, установчих документів, інформація про клієнта, опис систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю тощо.

    Папку з документами тривалого використання необхідно сформувати під час першої перевірки клієнта, а потім лише вносити до них доповнення та коригування під час наступних замовлень.

    В робочих документах обов'язково зберігаються копії листа-зобов'язання аудиторської фірми про згоду на проведення аудиту, договору (з усіма додатками і доповненнями до нього) на проведення даного аудиту, аудиторського висновку та письмової інформації керівництву по закінченню аудиту. Оригінали таких документів зберігаються в спеціально обладнаному для цього місці. 

      

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 6.5. Класифікація робочих документів аудитора 

    До документів нетривалого використання відносяться такі, в яких відображається організація і проведення аудиту у клієнта за конкретний звітний період, інформація про зміст виконаних аудиторських процедур. До них належать: план аудиту, програма аудиту, графік проведення аудиту, наказ про створення аудиторської групи, акт виконаних робіт, рахунок-фактура, документи про фактично витрачений час, таблиці, розрахунки, накопичувальні відомості тощо.

    До документів, складених аудитором, належать такі, які відображають процес всього аудиту і виконання аудитором необхідних процедур.

    До документів, отриманих від підприємства-клієнта, належать: копії фінансової звітності, регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів, що надані клієнтом, інформація підготовлена клієнтом на вимогу аудитора.

    Інформація також може бути отримана аудитором від третіх осіб: банківської установи, постачальника, замовника, покупця тощо, для підтвердження здійснених між контрагентами операцій. Такі документи надаються на запит аудитора з дозволу клієнта та називаються документами, отриманими від третіх осіб.

    Копії документів, надані клієнтом або третьою особою, можуть включатися до робочих документів лише за наявності згоди останніх.

    Оригінали документів, надані аудитору для ознайомлення, є власністю клієнта і підлягають поверненню.

    Документи підготовчого періоду складаються на стадії планування аудиту, до них належать план та програма аудиту, графіки, макети документів тощо.

    Документи робочого періоду складаються на технологічній стадії та характеризують виконання конкретних аудиторських процедур, терміни їх проведення та виконавців.

    Документи завершального етапу аудиту складаються за результатами проведених процедур, в них повинні міститися чіткі зауваження, зазначені невідповідності і зроблені висновки щодо їх впливу на ступінь достовірності звітності. Це необхідно для обгрунтування думки аудитора про достовірність фінансової звітності, що виражається в аудиторському висновку.

    Порядок складання, зміст і форми робочих документів самостійно розробляються аудиторською фірмою з врахуванням нормативних документів, що регулюють аудиторську діяльність. Робочі документи повинні створюватись на носіях, які забезпечують збереженість даних, впродовж часу, встановленого для зберігання документів в архіві.

    При підготовці робочих документів аудитору необхідно врахувати наступне:

1. робочі документи повинні бути грамотно оформленими, зрозумілими, охайними, повними і детальними для того, щоб інший аудитор, який не має відношення до договору, зміг проаналізувати їх, отримати необхідну інформацію про аудит та обсяг виконаних робіт, а також про те, як була отримана та сформульована думка аудитора в аудиторському висновку;
2. зміст конкретних робочих документів чи груп пов'язаних робочих документів повинні включати: джерело інформації, дані про характер і обсяг виконаної роботи і сформульовані висновки, посилання на інші робочі документи;
3. до завершення аудиту всі питання, що містяться в робочих документах повинні бути вирішені. Якщо з тієї чи іншої причині залишаються невирішені питання, аудитор повинен скласти їх список в окремому робочому документі і представити на розгляд керівнику аудиторської групи;
4. інформація та коментарі в робочих документах, як правило представляють собою факти чи висловлення професійної думки. У зв'язку з цим необхідно дотримуватись зрозумілої мови, а висновки повинні підтверджуватись документальними фактами;
5. робочі документи необхідно розглядати як інтегровану систему надання інформації. Необхідно робити наскрізні посилання між робочими документами, що стосуються пов'язаних між собою операцій, а також між документами, що узагальнюють чи деталізують певну інформацію;
6. аудитор, який складає робочий документ, повинен намагатись зробити документ найбільш зрозумілим. Всі висновки повинні бути підтверджені в робочих документах. При цьому слід уникати тверджень, що не стосуються справи або вводять в оману.

    Під час аудиту готується багато різноманітних за формою, змістом і призначенням робочих документів. З метою забезпечення ефективної організації праці згадані документи необхідно систематизувати.

    Робочі документи слід оформлювати своєчасно: до початку, в ході та по завершенню аудиту. До моменту надання аудиторського висновку замовнику всі робочі документи необхідно належним чином обробити та оформити, щоб надати їм юридичної сили.

    Конфіденційність, забезпечення зберігання й утримування робочих документів та право власності на них

    Аудиторові слід використовувати відповідні процедури, щоб забезпечити конфіденційність і збереження робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб’єкта професійної бухгалтерської практики, а також щоб задовольнити правові та професійні вимоги зберігання таких документів.

    Робочі документи є власністю аудитора. Хоча на розсуд аудитора частина чи витяги з робочих документів і можуть надаватися суб’єктові господарювання, вони не заміняють облікових записів суб’єкта господарювання.

 

    

      

    

1. Що таке аудиторські докази?
2. Назвіть основні джерела аудиторських доказів.
3. Класифікація аудиторських доказів.
4. Охарактеризуйте процедуру використання аудиторських доказів в ході аудиторської перевірки.
5. Дайте визначення достатності та відповідності аудиторських доказів.
6. Що таке робоча документація аудитора?
7. Назвіть основні вимоги Міжнародних стандартів аудиту до робочих документів аудитора.
8. Форма і зміст робочих документів аудитора.
9. Дайте характеристику основним видам робочих документів аудитора.
10. Проаналізуйте конфіденційність інформації, що міститься в робочих документах аудитора.

 

 

 
 
 
 

    Глосарій до розділу: активи, аудиторські процедури, витрати, власний капітал, доходи, зобов’язання, необоротні активи, облікова політика підприємства, оборотні активи, пасиви, примітки до річної фінансової звітності, тести системи контролю, фінансова звітність. 

План 

    

1. Етапи аудиторської перевірки показників звітності
2. Особливості перевірки окремих об’єктів аудиту.

 
 

    1. Етапи аудиторської  перевірки показників  звітності 

    Методика  аудиту фінансової звітності базується  на методиках аудиту його складових, що було досліджено в попередніх темах.

    Аудит окремих об’єктів фінансової звітності повинен проходити в певній послідовності у відповідності до складеної та затвердженої програми аудиторської перевірки (рис. 7.1). 

      
 
 
 

      
 
 
 
 
 
 

    Рис. 7.1. Етапи аудиторської перевірки окремих показників фінансової звітності 

    Для прикладу проаналізуємо послідовність  аудиту витрат діяльності підприємства.

    Об’єктом  аудиту витрат діяльності виступає величина здійснених (понесених) витрат, їх доцільність та правомірність.

    Метою аудиту витрат є:

1. перевірка правильності класифікації витрат, не пов’язаних з виробництвом;
2. перевірка повноти відображення витрат у бухгалтерському обліку.

    При проведенні аудиту витрат діяльності необхідно  виконати наступні завдання:

1. перевірка обґрунтованості внесення витрат до складу адміністративних;
2. перевірка складу витрат за статтями згідно із застосованою підприємством класифікацією;
3. перевірка обґрунтованості віднесення до складу адміністративних витрат податків, зборів та обов’язкових платежів;
4. складання переліку видів і сум податків, віднесених на адміністративні витрати;
5. перевірка наявності та повноти оформлення документів, які підтверджують витрати;
6. перевірка обґрунтованості внесення витрат до складу витрат на збут;
7. перевірка складу витрат за центрами виникнення витрат згідно із застосованою підприємством класифікацією;
8. перевірка правильності визначення собівартості іноземної валюти, що реалізована та операційних курсових різниць;
9. перевірка відповідності застосованого методу оцінки запасів при реалізації облікової політики;
10. перевірка правильності розрахунку резерву сумнівних боргів;
11. перевірка обґрунтованості списання на витрати поточної безнадійної заборгованості суми, що перевищує резерв сумнівних боргів;
12. перевірка правильності відображення в обліку витрат від знецінення, нестачі та псування запасів;
13. перевірка наявності й повноти оформлення документів, які підтверджують витрати іншої операційної діяльності;
14. перевірка повноти відображення витрат, пов’язаних із нарахуванням та сплатою відсотків за кредит;
15. перевірка наявності й правильності відображення витрат, пов’язаних із випуском, утриманням та обігом цінних паперів;
16. перевірка наявності й правильності відображення витрат, пов’язаних із фінансовим лізингом;
17. перевірка наявності й правильності відображення витрат, пов’язаних із втратами: від інвестицій в асоційовані підприємства; від спільної діяльності; від інвестицій у дочірні підприємства;
18. перевірка розрахунку собівартості: реалізованих фінансових інвестицій; реалізованих необоротних активів; реалізованих майнових комплексів;
19. перевірка правильності розрахунку від’ємних неопераційних курсових різниць;
20. складання переліку відсутніх первинних документів;
21. складання переліку витрат, не відображених в обліку;
22. перевірка Головної книги щодо суттєвості нестандартних записів на бухгалтерських рахунках;
23. вивчення операцій із пов’язаними сторонами: протоколів, договорів щодо операцій із пов’язаними сторонами, наявність операцій із пов’язаними особами, не відображених в обліку.

    Для виконання визначених завдань згідно Міжнародного стандарту аудиту 500 “Аудиторські докази” необхідно застосувати наступні аудиторські процедури: перевірка записів або документів, перевірка матеріальних активів, спостереження, запити, підтвердження, перерахування, повторне виконання, аналітичні процедури. Зважаючи на нематеріальну форму більшості витрат діяльності головною аудиторською процедурою буде “перевірка документів та записів”. Для визначення достовірності суми, що списується на фінансовий результат в розрізі витрат діяльності використовується процедура перерахування. Під час формування висновків за результатами тематичного аудиту фінансових результатів доцільно застосовувати аналітичні процедури.

    В процесі планування або ж безпосереднього  проведення аудиторської перевірки  з метою визначення кількості  аудиторських процедур, які необхідно  застосувати, здійснюють тестування системи внутрішнього контролю. На рис. 7.2. наведено типові тести контролю при проведені аудиту витрат діяльності.