Аудит в Украине

    Аудитор повинен розглянути, чи достатньо розкриті у фінансовій інформації будь-які суттєві тлумачення завдання, на яких вона ґрунтується. У аудиторському висновку щодо завдання з аудиту спеціального призначення аудитор може зробити посилання на примітку в фінансовій інформації, яка подає опис таких тлумачень.

    Висновки щодо фінансових звітів, складених відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку. Всеохопна основа бухгалтерського обліку містить ряд критеріїв, використовуваних при підготовці фінансових звітів; ці критерії застосовуються до всіх суттєвих статей і мають ґрунтовне підтвердження, фінансові звіти можуть бути складені для спеціального призначення відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку („інша всеохопна основа бухгалтерського обліку”). Сукупність бухгалтерських методів або процедур, призначених для виконання конкретних завдань, не є всеохопною основою бухгалтерського обліку. Інші всеохопні концептуальні основи фінансової звітності можуть включати:

1. висновки щодо фінансових звітів, складених відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні або національні стандарти бухгалтерського обліку;
2. ті, що використовуються суб’єктом господарювання для складання декларації про доходи;
3. основа, за якою обліковуються надходження та виплати грошових коштів;
4. положення про фінансову звітність, ухвалені державним регулювальним органом.

    До аудиторського висновку щодо фінансових звітів, складених відповідно до іншої всеохопної основи бухгалтерського обліку, слід включити твердження, яке зазначає застосовувану основу бухгалтерського обліку, або слід зробити посилання на примітку до фінансових звітів з такою інформацією. Думка повинна констатувати, чи складено фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до визначеної основи бухгалтерського обліку. Терміни, які використовуються для висловлення аудиторської думки, такі: „справедливо й достовірно відображають” або „подають достовірно в усіх суттєвих аспектах” (ці терміни еквівалентні).

    Аудитор розглядає, чи свідчить назва або примітки до фінансових звітів про те, що вони не підготовлені відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку чи національних стандартів. Наприклад, фінансовий звіт, підготовлений для цілей оподатковування, може мати назву „Звіт про доходи й витрати стосовно розрахунку податку на прибуток”. Якщо фінансові звіти, підготовлені відповідно до іншої всеохопної основи, не мають відповідної назви або якщо основа бухгалтерського обліку невідповідно розкрита, то аудитор повинен надати відповідним чином модифікований висновок.

    Висновки щодо компонентів фінансових звітів. Аудитора можуть просити висловити думку щодо одного чи кількох компонентів фінансових звітів (наприклад, щодо дебіторської заборгованості, запасів, нарахування премій працівникам чи резерву сплати прибуткового податку). Таке завдання можна виконувати як окреме завдання чи одночасно з аудитом фінансових звітів суб’єкта господарювання. Однак результати виконання такого завдання не відображаються в аудиторському висновку щодо фінансових звітів у цілому, а отже, аудитор повинен висловити думку лише щодо того, чи підготовлений перевірений компонент в усіх суттєвих аспектах відповідно до визначеної основи бухгалтерського обліку.

    Багато статей фінансових звітів взаємозалежні (наприклад, реалізація й дебіторська заборгованість, запаси і кредиторська заборгованість). Тому, готуючи аудиторський висновок щодо компонента фінансових звітів, аудитор не завжди здатен проаналізувати окремо предмет аудиторської перевірки і йому треба перевірити іншу фінансову інформацію. Визначаючи обсяг роботи, аудитор повинен розглянути ті статті фінансових звітів, які є взаємопов’язаними й можуть вплинути на інформацію, щодо якої треба висловити аудиторську думку.

    Аудитор повинен розглянути поняття суттєвості стосовно того компонента фінансових звітів, щодо якого готується висновок. Наприклад, окремий залишок на рахунку, порівняно з фінансовими звітами в цілому, дає меншу основу для визначення суттєвості. Отже, аудиторська перевірка є ширшою, ніж перевірка того самого компонента у зв’язку зі складанням висновку щодо фінансових звітів у цілому.

    Щоб у користувачів не створилося враження, що висновок стосується всіх фінансових звітів, аудитор повинен порадити замовникові не додавати до фінансових звітів суб’єкта господарювання висновок щодо компонента.

    До аудиторського висновку стосовно компонента фінансових звітів слід включити твердження, яке вказує на основу бухгалтерського обліку, відповідно до якої цей компонент наданий, або посилання на угоду, яка визначає цю основу. Аудиторська думка повинна констатувати, чи відповідає складений компонент визначеній основі бухгалтерського обліку в усіх суттєвих аспектах.

    Висловлюючи негативну думку або відмовляючись від висловлення думки щодо фінансових звітів у цілому, аудитор повинен підготувати висновок щодо компонентів фінансових звітів лише тоді, коли ці компоненти не настільки великі, щоб складати більшу частину фінансових звітів. Інакше думка щодо всіх фінансових звітів втрачає своє значення.

    Висновки щодо виконання контрактних угод. Аудиторові, можливо, треба буде надати висновок щодо виконання суб’єктом господарювання визначених контрактних угод (наприклад, договорів про випуск облігацій або угод про надання позик). Такі договори, як правило, вимагають від суб’єкта господарювання виконання визначених умов, наприклад, виплати відсотків, забезпечення визначених фінансових коефіцієнтів, обмеження виплат дивідендів і використання доходів від продажу майна.

    Завдання з висловлення думки щодо виконання суб’єктом господарювання контрактних угод слід виконувати лише тоді, коли аспекти виконання в цілому стосуються питань бухгалтерського обліку й фінансових питань, які не виходять за межі професійної компетенції аудитора. Однак, якщо окремі питання, котрі є складовою частиною завдання, перебувають поза компетенцією аудитора, аудитор повинен розглянути необхідність використання роботи експерта.

    У висновку слід указати, чи виконав суб’єкт господарювання, на думку аудитора, конкретні контрактні угоди.

    Висновок щодо узагальнених фінансових звітів. Суб’єкт господарювання може підготувати фінансові звіти, які узагальнюють перевірені аудитором річні фінансові звіти, для інформування груп користувачів, зацікавлених лише в основній інформації про фінансовий стан суб’єкта господарювання й результати його діяльності. Якщо аудитор не висловив думки щодо фінансових звітів, на підставі яких складено узагальнені фінансові звіти, то аудитор не повинен надавати висновок щодо них.

    Узагальнені фінансові звіти містять менше подробиць, ніж річні перевірені аудитором фінансові звіти. Тому такі фінансові звіти повинні зазначати узагальнений характер інформації й містити попередження, що для кращого розуміння фінансового стану суб’єкта господарювання та результатів його діяльності узагальнені фінансові звіти слід читати разом з останніми перевіреними фінансовими звітами суб’єкта господарювання, які включають розкриття всієї інформації, що її вимагає відповідна концептуальна основа фінансової звітності.

    Узагальнені фінансові звіти повинні мати належну назву, в якій відзначається, що основою для них стали перевірені аудитором фінансові звіти, наприклад: „Узагальнені фінансові звіти, підготовлені на підставі перевірених аудитором фінансових звітів за рік, що закінчився 31 грудня 19X1 p.”. Узагальнені фінансові звіти не містять усієї інформації, що її вимагає концептуальна основа фінансової звітності для підготовки річних фінансових звітів, які перевіряються аудитором. Отже, формулювання, як „справедливо й достовірно відображають” або „подають достовірно в усіх суттєвих аспектах” не використовуються аудитором при висловленні думки щодо узагальнених фінансових звітів.

    До аудиторського висновку щодо узагальнених фінансових звітів слід включити розташовані в запропонованому далі порядку такі основні елементи:

1. заголовок;
2. адресат;
3. опис перевірених аудитором фінансових звітів, що стали підставою для складання узагальнених фінансових звітів;
4. посилання на дату аудиторського висновку щодо первинних фінансових звітів і на тип аудиторської думки про таку звітність;
5. думка про те, чи відповідає інформація, що міститься в узагальнених фінансових звітах, інформації у перевірених аудитором первинних фінансових звітах. Якщо аудитор надав модифікований висновок щодо первинних фінансових звітів, але впевнений в узагальнених фінансових звітах, то в аудиторському висновку слід констатувати, що хоч узагальнені фінансові звіти й не суперечать первинним фінансовим звітам, їх складено на підставі фінансових звітів, щодо яких надано модифікований аудиторський висновок;
6. твердження або посилання на примітку в узагальнених фінансових звітах, яка вказує, що для кращого розуміння результатів фінансової діяльності та стану суб’єкта господарювання, а також обсягу проведеного аудиту, узагальнені фінансові звіти слід читати разом з первинними фінансовими звітами та аудиторським висновком щодо них;
7. дата звіту;
8. адреса аудитора;
9. підпис аудитора.

1. Що таке аудиторський звіт?
2. Охарактеризуйте структуру аудиторського звіту.
3. Дайте характеристику аудиторському висновку.
4. Охарактеризуйте структуру аудиторського висновку.
5. В яких випадках складаються модифіковані аудиторські висновки?
6. Назвіть питання, що впливають на думу аудитора.
7. За яких умов надаються висновки спеціального призначення?
8. Назвіть види аудиторських висновків спеціального призначення.
9. Які можуть бути відмінності у структурі звичайних аудиторських висновків та аудиторських висновків спеціального призначення?

    Глосарій до розділу: огляд процедур, політика контролю якості, події після дати балансу, професійні вимоги, процедури контролю якості, якість аудиторських послуг.

    План  

    1. Політика контролю якості аудиторських  послуг

    2. Події після дати балансу 

    1. Політика контролю якості аудиторських послуг 

    В умовах зростання кількості суб’єктів аудиторської діяльності, об’ємів послуг, що ними надаються зростає раціональна конкуренція між ними, яка вимагає від аудиторських фірм контролювати якість аудиторських послуг.

    Якість аудиторських послуг – це системне дотримання реальної професійної незалежності, вимог чинного законодавства та стандартів аудиту, дотримання Кодексу професійної етики і професійна діяльність в сфері аудиту.

    Аудиторській фірмі слід запровадити політику і процедури контролю якості, що забезпечують проведення всіх аудиторських перевірок відповідно до МСА¹² або відповідно до національних стандартів чи практики¹³.

    Характер, час, політика та процедури контролю якості аудиторської фірми залежать від багатьох чинників (наприклад, обсяг і характер її практики, її географічна розосередженість, організаційна структура і співвідношення доходів та витрат). Відповідно, політика і процедури, прийняті окремими аудиторськими фірмами, будуть різними, як і обсяг їхньої документації. Приклади процедур контролю якості наведено в Додатку до цього МСА.

    Цілі політики контролю якості, яку слід прийняти аудиторській фірмі, як правило, містять:

1. професійні вимоги: персонал фірми повинен дотримуватися принципів незалежності, порядності, об’єктивності, конфіденційності та професійної поведінки;
2. навички і компетентність: фірма повинна мати персонал, що досяг і зберігає професійні стандарти та професійну компетентність, необхідні для виконання ним своїх обов’язків з належною ретельністю;
3. доручення роботи: аудиторську роботу доручають персоналові, який має відповідну технічну підготовку і досвід, необхідний за цих обставин;
4. делегування: треба в достатній мірі направляти роботу, здійснювати нагляд і контроль над роботою на всіх рівнях, щоб забезпечити обґрунтовану впевненість у тому, що виконувана робота відповідає належним стандартам якості;
5. консультування: завжди, коли це необхідно, треба консультуватися на фірмі (чи за її межами) зі спеціалістами, які мають відповідний досвід;
6. прийняття та збереження клієнтів: треба оцінювати потенційних клієнтів і постійно переглядати оцінку наявних клієнтів. Вирішуючи питання про прийняття (чи збереження) клієнта, треба враховувати незалежність фірми і можливість належного обслуговування клієнта, а також порядність управлінського персоналу клієнта;
7. моніторинг: треба постійно проводити моніторинг адекватності й ефективності політики та процедур контролю якості.