Аудит в Украине

 

      Підсумкові  документи внутрішнього аудиту, як правило повинні мати 3 частини. Вступна частина включає:

1. Номер звіту;
2. Назва підрозділу, філії, підприємства, що перевіряється;
3. Найменування населеного пункту, на території якого здійснювалася перевірка;
4. Дата складання звіту;
5. Термін проведення перевірки відповідно до загального плану (плану-графіка) проведення внутрішнього аудиту - дати початку і закінчення перевірки;
6. Підстава проведення аудиту та мета (питання) перевірки; об'єкти) перевірки;
7. Період діяльності підприємства (структурного підрозділу), за який проведена перевірка;
8. Посади, прізвища, імена і по батькові осіб, що проводили і брали участь у перевірці;
9. Посади, прізвища, імена і по батькові керівництва під розділу, що перевіряється (філії, підприємства);

      10. Інші необхідні відомості.

      Аналітична  частина звіту містить систематизований виклад та обґрунтування аудиторського підходу до проведення аудиту, встановлення аудиторського ризику, обґрунтування вибору об'єктів перевірки. У даній частині документа наводиться підтвердження фактів порушень та недоліків у роботі, здійснених посадовими особами та виявлених у ході перевірки, або на те, що порушень не було встановлено, розкриття пов'язаних з цими фактами обставин, що мають значення для ухвалення правильного рішення за результатами перевірки. Висвітлюються також досягнення підприємства, позитивні результати діяльності.

      За  формою подання матеріалу спочатку висвітлюються суттєві зауваження, що мають змістовний характер для підрозділів та підприємства, а потім розкриваються зауваження за формою.

      Підсумкова  частина звіту містить загальний висновок аудитора про стан бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і звітності щодо об'єкта перевірки, а також пропозиції щодо усунення виявлених порушень. При складанні звіту внутрішнього аудитора викладаються найбільш суттєві порушення, що значно спотворюють звітність, робиться загальний висновок про ступінь достовірності звітності з вказівкою порушень, що знижують її достовірність або ставлять під сумнів. Думка внутрішнього аудитора повинна бути підкріплена посиланнями на чинні законодавчі акти з розгорнутою аргументацією причин, що вплинули на висловлення ним такої думки. У документі повинно міститись посилання на документи підрозділу з визначенням розміру збитків, зловживань та порушень законодавства.

      Звіт  підписується керівником служби внутрішнього аудиту. Стилістика аудиторського звіту має бути близька до наукової, офіційно-ділової, для якої характерні:

• наявність понять, які використовуються переважно в офіційних документах;
• логічна його основа і неприпустимість використання образного викладу змісту;
• послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність, чіткість і визначеність формулювань результатів дослідження;
• нейтральність і цілеспрямованість викладу змісту доку ментів з елементами стандартизації ділової мови.

      Додатками до аудиторського висновку можуть бути копії документів, вибірки, розрахунки, обґрунтування у вигляді таблиць, схем, графіків, діаграм тощо.

      Внутрішні аудитори здійснюють контроль за усуненням  „слабких” з сторін та своєчасним проведенням заходів, рекомендованих на підставі перевірки. Такий контроль стосується кожної аудиторської перевірки, а відповідальність за контроль покладається на голову аудиторської групи, який повинен виконувати свої обов'язки, доки не буде представлений доказ, що заходів було вжито, а недоліки було усунуто.

    Узагальнення  результатів внутрішнього аудиту включає  комплекс методичних прийомів групування і систематизації його результатів, необхідних для прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у діяльності підприємства. 
 

    2. Напрями реалізації  матеріалів внутрішнього  аудиту  

    Результати  внутрішнього аудиту подаються в  підсумкових документах у письмовій  формі. Вони повинні бути точними, об’єктивними, чіткими, стислими та конструктивними. Якість таких документів характеризує якість роботи аудитора.

    Підсумкові  документи внутрішнього аудиту являють собою:

1. інформацію для керівництва;
2. інформацію для відділу, діяльність якого перевірялася;
3. інформацію для зацікавлених відділів підприємства;
4. інформацію та докази для зовнішніх аудиторів;
5. підставу для прийняття управлінський рішень.

      Надання рекомендацій і пропозицій – важливий момент. Якщо невдало донести до керівництва свої рекомендації (пропозиції), вони не будуть адекватно прийнятті, незважаючи на їх доцільність і необхідність.

    Зовнішній аудитор, надаючи рекомендації в  інформаційному листі керівництву, не мають причини турбуватися, будуть вони реалізовані чи ні. Зовсім в іншому становищі знаходяться внутрішній аудитор, обіймаючи штатну посаду у своїй організації. Постійно працюючи, внутрішній аудитор буде повертатись до тих самих проблем, якщо вони не будуть вирішені, якщо керівництво не прислухається до його пропозицій. Ось чому рекомендації і пропозиції повинні бути обґрунтованими, надаватись у письмовій формі, зрозумілими, точними, містити лаконічні, логічно правильно побудовані формулювання, які не мали б двоїстого тлумачення. Від цього в значній мірі залежить авторитет відділу внутрішнього аудиту. У будь-якому разі органи управління повинні надати чітку відповідь на пропозиції внутрішнього аудитора і вказати, які з них будуть реалізовані, а які ні, з поясненням причин.

    Іноді внутрішньому аудитору доводиться обговорювати з органами управління свої рекомендації та пропозиції. При цьому часто виникають суперечки, які переходять у напруженні дискусії. Вміння довести правильність своєї позиції залежить від професіоналізму і особистих якостей головного внутрішнього аудитора. Але він завжди повинен зберігати свою незалежність, об'єктивність, керуючись кодексом етики внутрішнього аудитора. Письмова інформація внутрішнього аудитора заповнюється у двох примірниках, один з яких передається керівнику і головному бухгалтеру організації для ознайомлення, виявлення можливих заперечень і урегулювання спірних положень. Другий примірник використовується для написання звіту внутрішнього аудитора, після чого він передається в архів служби внутрішнього аудиту.

    Письмова  інформація внутрішнього аудитора підписується всіма аудиторами, які проводили  перевірку, і керівником групи.

    Перевірка вважається закінченою, коли виявлені порушення усунені, а фінансово-господарська діяльність підрозділу, що перевіряється, забезпечує повний господарський розрахунок і раціональне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

    Виявлені  в ході перевірки недоліки, які не потребують суттєвих змін в діяльності підрозділу, необхідно усунути у ході перевірки. Про їх усунення в процесі перевірки здійснюються відповідні записи у звіті.

    Якщо  при перевірці виявлені серйозні порушення законодавства України і (або) інших нормативно-правових актів, нестачі, розкрадання грошових коштів або матеріальних цінностей, порушення податкового законодавства, які вимагають внесення змін у бухгалтерську звітність підприємства та відшкодування втрат (тобто є підстава для усунення від роботи винних посадових осіб і стягнення з них нанесеної шкоди), матеріали перевірок передаються в юридичний відділ підприємства. Останній дає правову оцінку записам в матеріалах перевірки і готує позовні документи для передачі до суду з метою відшкодування матеріальної шкоди.

    Юридичному  відділу повинні  бути передані:

• акт перевірки в оригіналі з доданими до нього засвідченими копіями документів, що підтверджують нанесену дійсну  шкоду;
• пояснення посадових осіб, на яких покладена відповідальність за нанесену шкоду;
• додаткові дані, які підтверджують правильність записів в  матеріалах перевірки і обсяг нанесеної шкоди;
• розрахунок матеріальної шкоди, за підписом керівника  підприємства і головного бухгалтера;
• трудовий договір (контракт) з посадовими особами, які допустили правопорушення, і наказ про прийняття їх на роботу.

    Розмір  нанесеного матеріальної шкоди визначається за ринковими цінами.

    Законодавством  встановлені такі правові форми  охорони власності від посягань цивільна, адміністративна та кримінальна, за трудовим законодавством.

    Особам, винним в заподіянні шкоди, повинно  бути запропоновано відшкодувати її добровільно. У випадку відмови відшкодування здійснюється у судовому порядку шляхом пред'явлення цивільного позову. В заяві, яка направляється до правоохоронних органів, потрібно вказати:

• в чому конкретно полягає правопорушення;
• в якій сумі нанесено шкоду;
• обставини, час і місце здійснення правопорушення;
• можливих свідків по справі (П.І.Б., адреса за місцем проживання або роботи).

    У підтвердження заподіяної шкоди  та її розмірів до заяви повинні додаватися: акти аудиторських перевірок, інвентаризацій, порівняльні або дефектні відомості, накладні, рахунки-фактури, висновки комісії по факту псування матеріальних цінностей, розрахунок бухгалтерії про розмір шкоди, копії договору з матеріально-відповідальною особою, довідку про період роботи, пояснення, документи про відшкодування заборгованості в добровільному порядку.

    При порушеннях і зловживаннях необхідні  заходи щодо збереження окремих документів. Для цього їх вилучають як в процесі перевірки, так і по її закінченні. Вилучення документів здійснюється у відповідності до нормативних документів.

    Отже, напрямки реалізації можуть бути різноманітними в залежності від порушених питань в ході внутрішнього аудиту, аналогічно як і обсяги та періодичність подачі звітних матеріалів.

 

      
 
 

      

1. Назвіть основні  підсумкові документи внутрішнього аудиту.
2. Які основні вимоги висуваються до документів внутрішнього аудиту?
3. Які елементи повинні бути враховані в підсумкових документах внутрішнього аудиту?
4. В яких випадках надається Звіт служби внутрішнього аудиту?
5. В яких випадках надаються аналітичні звіти служби внутрішнього аудиту?
6. Які питання порушуються в ході надання довідки з посиланнями на закони та інструкції?
7. Яка структура Звіту служби внутрішнього аудиту?
8. Яким суб’єктам внутрішнього контролю може надаватися підсумкова документація?
9. Хто підписує підсумкову документацію служби внутрішнього аудиту.

 

      
 
 
 
 
 

    

1. Контроль  як функція управління
2. Принципи контролю
3. Теорії виникнення аудиту
4. Історичний аспект розвитку аудиту
5. Сутність, мета, функції аудиту
6. Предмет, об’єкти та завдання аудиту
7. Прості і складні обєкти аудиту
8. Класифікація аудиту
9. Підходи до управління аудиторською діяльністю
10. Аудитор, його статус і сертифікація
11. Аудиторська палата України: склад і повноваження
12. Професійна етика аудиторів
13. Права та обов’язки аудиторів
14. Характеристика фінансової звітності та вимоги до неї
15. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності
16. Методи і прийоми аудиту
17. Особливості застосування аудиторської процедури „Перевірка документів та записів”
18. Сутність інформаційного ризику в підприємницькій діяльності
19. Способи зменшення інформаційного ризику
20. Аудиторський ризик, його види.
21. Властивий ризик: сутність та способи оцінки
22. Ризик контролю: сутність та способи оцінки
23. Ризик невиявлення: сутність та способи оцінки
24. Взаємозв’язок видів аудиторського ризику
25. Сутність та принципи процесу планування аудиту
26. Етапи проведення аудиторської перевірки
27. Документальне оформлення процесу аудиту
28. Значення аудиторських доказів у висловлені думки аудитором.
29. Особливості форми та змісту листа-зобов’язання
30. Загальний план та програма аудиторської перевірки
31. Класифікація аудиторських доказів
32. Достатність та відповідність аудиторських доказів
33. Робочі документи аудитора
34. Джерела інформації та документування результатів на різних етапах процесу аудиту
35. Етапи аудиторської перевірки показників звітності
36. Особливості перевірки окремих об’єктів аудиту.
37. Сутність та структура аудиторського звіту
38. Аудиторський висновок: структура та вимоги щодо оформлення
39. Модифіковані аудиторські висновки
40. Аудиторські висновки спеціального призначення
41. Політика контролю якості аудиторських послуг
42. Події після дати балансу
43. Рішення користувачів звітності за результатами аудиту
44. Відповідальність суб'єктів аудиторської діяльності.
45. Суть та призначення аудиторських послуг
46. Види аудиторських послуг відповідно до вітчизняної практики
47. Аудиторські послуги в сфері бухгалтерського обліку. Консультування
48. Сутність, функції та завдання внутрішнього аудиту
49. Об’єкти та суб’єкти внутрішнього аудиту.
50. Порівняльна характеристика внутрішнього та зовнішнього аудиту
51. Методи проведення перевірки
52. Методи організації перевірки суб’єктами внутрішнього аудиту
53. Підсумкові документи внутрішнього аудиту: види та форма
54. Напрями реалізації матеріалів внутрішнього аудиту