Аудит в Украине

    Треба ознайомити весь персонал фірми із загальною політикою та процедурами контролю якості, щоб мати обґрунтовану впевненість у тому, що політика та процедури є зрозумілими й застосовуються на практиці.

    Аудиторові слід застосовувати ті процедури контролю якості, які є доречними для конкретної аудиторської перевірки, у контексті політики та процедур фірми.

    Аудитор і асистенти, які мають обов’язки з нагляду, повинні оцінювати професійну компетентність асистентів, що виконують делеговану їм роботу, визначаючи потрібний обсяг керівництва, нагляду і перевірки для кожного з асистентів.

    Будь-яке делегування роботи асистентам треба проводити так, щоб забезпечувалась обґрунтована впевненість, що цю роботу буде виконано з належною ретельністю й особами, які мають потрібний у цих умовах рівень професійної компетентності.

    Асистенти, яким делегована робота, потребують належного керівництва. Це керівництво передбачає інформування асистентів про їхні обов’язки й цілі процедур, які вони мають виконати. Сюди входить також інформування їх про такі речі, як характер бізнесу суб’єкта господарювання та можливі облікові або аудиторські проблеми, що можуть вплинути на характер, час і обсяг аудиторських процедур, в яких вони задіяні.

    Програма аудиту є важливим інструментом керування аудиторськими перевірками. У цьому допомагають також бюджет часу та загальний план аудиту.

    Нагляд тісно пов’язаний з керівництвом і з перевіркою; він може містити елементи як того, так і іншого.

    Під час аудиторської перевірки персонал, що має обов’язки з нагляду, виконує такі функції:

1. стежить за ходом аудиторської перевірки, щоб визначити: чи мають асистенти навички і компетентність, необхідні для виконання поставлених перед ними завдань, чи розуміють асистенти вказівки до аудиторської перевірки, чи виконується робота відповідно до загального плану і програми аудиту;
2. отримує інформацію та розв’язує важливі питання обліку й аудиту, що виникають під час аудиторської перевірки, оцінюючи їх важливість і змінюючи (за потреби) загальний план і програму аудиту;
3. розв’язує всі суперечності у професійних судженнях між членами персоналу й обирає належний рівень консультування.

    Робота, що її виконує кожен асистент, потребує перевірки персоналом, який є принаймні настільки компетентним, щоб з’ясувати:

1. чи виконується робота відповідно до програми аудиту;
2. чи є виконана робота й одержані результати, відповідно задокументованими;
3. чи всі значні питання аудиту були розв’язані або відображені в аудиторських висновках;
4. чи досягнута мета аудиторських процедур;
5. чи відповідають висловлені висновки результатам проведеної роботи і чи підтверджують вони аудиторську думку.

    Треба своєчасно перевіряти:

1. загальний план аудиторської перевірки і програму аудиту;
2. оцінки властивого ризику й ризику системи контролю, зокрема, результати тестів контролю і зміни (якщо такі є), внесені в загальний план аудиторської перевірки, і програму аудиту як наслідок таких оцінок;
3. документацію аудиторських свідчень, одержаних у результаті проведення процедур по суті, і зроблені на основі цього висновки, включаючи результати консультацій;
4. фінансові звіти, запропоновані аудиторські коригування та запропонований аудиторський висновок.

    Процес перевірки аудиту може містити (зокрема, у випадку великих комплексних аудиторських перевірок) прохання до персоналу, що не бере участі в аудиторській перевірці, виконати певні додаткові процедури перед наданням аудиторського висновку.

    Професор  Національного центру обліку та аудиту Державної академії статистики обліку, та аудиту Олександр Редько в своїй статті „Якість аудиторських послуг: філософія та міфологія” визначає ряд формальних причин (підстав) скарг на аудиторів, що пов’язані з низькою якістю їхніх послуг:¹⁴

1. Аудитор повністю або частково підпорядковує своє судження судженню керівництва замовника.
2. Аудитор не здійснює всіх процедур, які зобов’язувався виконати за програмою перевірки.
3. Аудитор здійснює не аудиторську перевірку, а звичайну ревізію.
4. Аудиторський звіт або висновок не відповідають формату, регламентованому МСА або державними регуляторними органами.
5. Текст аудиторського висновку (звіту) має звинувачувальний характер щодо дій посадових осіб або власників об’єкта перевірки.
6. Аудитор приймає персоналу, виступаючи проти керівництва замовника.
7. Аудитор не складає робочих документів.
8. Аудитор перебирає на себе не притаманні йому за законом повноваження.
9. Аудитор не має відповідної кваліфікації для предмета перевірки і не використовує експертів.
10. Аудитор вводить в оману замовника, імітуючи більшу чисельність свого персоналу за рахунок залучення сумісників, які по суті в нього навіть не працюють.
11. Вартість аудиторських послуг завищена та не обґрунтована.

    Успіх контролю за якістю аудиторських послуг залежить від системності заходів  і відкритості їх результатів  у поєднанні з великою просвітницькою роботою професійних аудиторських організацій і АПУ серед бізнес-кіл та урядових органів виконавчої влади.   
 

    2. Подій після дати  балансу 

    Аудитор повинен здійснити процедури, розроблені для одержання достатніх відповідних  аудиторських доказів того, що всі події, які відбувалися до дати аудиторського висновку і які можуть потребувати коригування або розкриття інформації у фінансових звітах, були виявлені. Ці процедури здійснюються додатково до звичайних процедур, які можуть застосуватися до конкретних операцій, що відбуваються після закінчення звітного періоду, для одержання аудиторських доказів стосовно залишку на рахунку на кінець періоду (наприклад, тестування правильності віднесення операцій із запасами до звітних періодів або тестування погашення кредиторської заборгованості). Проте не очікується проведення аудитором поточного огляду всіх питань, щодо яких у результаті раніше проведених процедур отримано задовільні висновки.

    Процедури для визначення подій, які можуть потребувати коригувань або розкриття інформації у фінансових звітах, здійснюються якнайближче до дати аудиторського висновку і, як правило, охоплюють:

1. огляд процедур, започаткованих управлінським персоналом для забезпечення визначення подальших подій;
2. ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів, ревізійної комісії і виконавчих органів, проведених після закінчення періоду, та запити щодо питань, які були обговорені на зборах, але протоколи яких іще не готові;
3. ознайомлення з останніми наявними проміжними фінансовими звітами суб’єкта і (якщо це треба й доцільно) з бюджетом, прогнозами руху грошових коштів та іншими відповідними звітами управлінського персоналу;
4. запити (або розширення попередніх усних та письмових запитів) юристам суб’єкта щодо розглядів судових справ та позовів;
5. запити управлінському персоналові щодо того, чи відбулися подальші події, які могли б вплинути на фінансові звіти.

    Прикладами  запитів управлінському персоналові щодо конкретних питань є :

1. поточний стан статей, відображених в обліку на основі попередніх або неостаточних даних;
2. чи приймалися нові зобов’язання, чи здійснювалися нові позики, чи укладалися договори про зобов’язання, запозичення або гарантії;
3. чи здійснювався (або чи планується) продаж активів;
4. чи відбувається (або чи планується) випуск нових акцій або облігацій злиття або ліквідація;
5. чи були випадки конфіскації держаною активів або їх знищення (наприклад, у результаті пожежі чи повені);
6. чи відбулися будь-які зміни у сферах ризику або в додаткових передбачених обставинах;
7. чи були здійснені будь-які незвичайні бухгалтерські коригування (або чи розглядається їх здійснення);
8. чи відбулися (або чи є ймовірність того, що відбудуться) будь-які події, які поставлять під сумнів відповідність облікової політики, використовуваної стосовно фінансових звітів (наприклад, такі події, що могли б поставити під сумнів обґрунтованість припущення про безперервність діяльності).

    Якщо  аудиторську перевірку компонента (підрозділу, філії чи дочірнього підприємства) проводить інший аудитор, аудитор  повинен розглянути процедури, які здійснювалися іншим аудитором стосовно подій, що відбулися після закінчення періоду, та розглянути необхідність інформування іншого аудитора про заплановану дату аудиторського висновку.

    Якщо  аудиторові стає відомо про події, що суттєво впливають на фінансові звіти, йому слід розглянути, чи були такі події відображені в обліку належним чином і чи відповідно розкрита інформація про них у фінансових звітах.

    Факти, виявлені після дати аудиторського висновку, але до опублікування  фінансових звітів. Аудитор не несе відповідальності за здійснення процедур або запитів стосовно фінансових звітів після дати аудиторського висновку. Протягом періоду, починаючи здати аудиторського висновку до дати опублікування фінансових звітів, відповідальність за інформування аудитора про факти, які можуть вплинути на фінансові звіти, несе управлінський персонал суб’єкта господарювання. Якщо після дати аудиторського висновку, але до опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансові звіти, аудитор повинен розглянути, чи треба внести зміни до фінансових звітів, обговорити це питання з управлінським персоналом, а також ужити заходів відповідно до обставин.

    Якщо  управлінський персонал уносить  зміни до фінансових звітів, аудитор повинен здійснити необхідні за цих обставин процедури й надати управлінському персоналові новий висновок щодо змінених фінансових звітів. Нова дата аудиторського висновку не може бути раніше дати підписання (або затвердження) змінених фінансових звітів.

    Якщо  управлінський персонал не вносить  змін до фінансових звітів, а аудитор  вважає, що їх треба внести, і аудиторський висновок ще не надано суб’єктові господарювання, аудитор повинен висловити умовно-позитивну  або негативну думку.

    Якщо аудиторський висновок надано суб’єктові, аудитор повідомляє осіб, відповідальних за управління суб’єктом господарювання, щоб вони не надавали фінансові звіти й аудиторський висновок щодо них для третіх сторін. Якщо згодом фінансові звіти будуть опубліковані, аудитор повинен ужити заходів, щоб на аудиторський висновок не покладалися. Вжиті заходи залежать від юридичних прав та обов’язків аудитора, а також від рекомендацій адвоката аудитора.

    Факти, виявлені після опублікування  фінансових звітів. Після опублікування фінансових звітів аудитор не має жодних обов’язків здійснювати запити щодо таких фінансових звітів.

    Якщо  після опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомим факт, який існував на дату аудиторського  висновку і який, якби був відомий  на цю дату, змусив би аудитора модифікувати аудиторський висновок, аудитор повинен розглянути необхідність перегляду фінансових звітів, обговорити це питання з управлінським персоналом, а також ужити заходів відповідно до обставин.

    Якщо  управлінський персонал переглядає фінансові звіти, аудитор повинен здійснити потрібні за таких обставин аудиторські процедури, а також здійснити огляд заходів, ужитих управлінським персоналом щодо інформування всіх сторін, які отримали раніше опубліковані фінансові звіти разом з аудиторським висновком щодо них, про ситуацію, що склалася, та повинен надати новий висновок щодо переглянутих фінансових звітів.

    До  нового аудиторського висновку слід включити посилання на пояснювальний  параграф стосовно примітки до фінансових звітів, у якій докладно обговорюється причина перегляду раніше опублікованих фінансових звітів та аудиторського висновку. Новий аудиторський висновок датується не раніше за дату підписання або затвердження змінених фінансових звітів здійснюються до дати нового аудиторського висновку. Національні нормативні акти деяких країн дозволяють аудиторові обмежувати застосування аудиторських процедур стосовно переглянутих фінансових звітів лише подальшими подіями, які зумовили перегляд. У таких випадках новий аудиторський висновок повинен містити твердження про такий вплив.

    Якщо  управлінський персонал не вживає необхідних заходів щодо інформування всіх сторін, які одержали раніше опубліковані фінансові  звіти й аудиторський висновок щодо них про ситуацію, що склалася, і  не переглядає фінансових звітів за обставин, коли аудитор вважає за потрібне здійснити їх перегляд, аудитор повинен застерегти осіб, які несуть основну відповідальність за управління суб’єктом, про заходи, яких буде вжито ним для попередження довіри до аудиторського висновку. Заходи залежатимуть від юридичних прав та обов’язків аудитора, а також від рекомендацій юристів аудитора.

    Потреби в перегляді фінансових звітів і  в наданні нового аудиторського  висновку може не бути, якщо наближається дата опублікування фінансових звітів за наступний період, тому що в таких звітах мають бути здійснені відповідні розкриття інформації.