Документальне оформлення доплат за відхилення від нормальних умов роботи

 Нормальними умовами  роботи є такі умови, при  яких робочі місця згідно завдань-нарядів, маршрутних листків та інших документів повністю забезпечені сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, діючим обладнанням, спеціальними інструментами і пристосуваннями. Якщо ці умови порушуються і робітники затрачають на роботу у додатковий час, то виникає необхідність провести розрахунок цього часу і його оплату.

З цією метою виписуються:

1) наряд на відрядну  роботу - у випадку виявлення додаткових  технологічних операцій, не передбачених  раніше в документах;

2) листок на доплату  - у випадку, коли фактичні умови  роботи не відповідають запланованим . Він виписується начальником цеху до початку роботи з обов’язковим зазначенням номеру основного документу (наряду, маршрутного листка), додаткового часу і розцінки за проведені роботи. Листок на доплату начальник цеху передає бригадиру чи робітнику разом з нарядом.

Потім цей додатковий чек включають в нормо-години і використовують при розрахунку проценту виконання норм виробітку робітника, а доплату - у відрядний заробіток. Суми доплат так як і заробітну плату, відносять на собівартість продукції, тому кожна причина доплат повинна розглядатися та аналізуватися керівниками.

Ці документи, як правило, на кольоровому папері друкуються або  на звичайному, але з кольоровою полоскою, так як вони є сигнальними  документами. В бухгалтерії ці документи групують за кожних п’ять днів по причинах і винних для розгляду та аналізу керівниками підприємства.

Простійні часом вимушених  перерв в роботі, на протязі якого  робітники знаходяться на підприємствах, але не можуть бути використаними. Простої збільшують собівартість продукції, зменшують прибуток. Винуватцями простою можуть бути як робітники, так і адміністрація заводу, цеху, постачальники матеріалів, енергії(4).

Простої, які стались з вини робітників, не оплачуються. Якщо ж простій був  не по вині робітника, то цей час  оплачується в розмірі не більше 1/2 тарифної ставки робітника певного розряду (окладу). В період освоєння нових видів виробництва простої не по вині робітника оплачуються з розрахунку повної тарифної ставки працівника з погодинною оплатою певного розряду (9).

Первинним бухгалтерським документом, яким оформляють простої, є листок на простій, в якому вказуються причини і винні в простої, тривалість його, тарифна ставка робітника, розмір оплати і сума .

В залежності від тривалості простої діляться на внутрішньозмінні і цілозмінні. Перші оформляються листком на простій, а в табелі робочого часу відмічаються додатково буквою «В». Другі - відмічаються буквою «П» і оформляються випискою акту. Додатком до акту є список робітників - учасників простою. Цілозмінні простої частіше всього викликаються зовнішніми причинами (немає подачі енергії) і охоплюють робітників всього цеху.

Простої можуть бути використаним, тобто на період простою робітники  отримують певні завдання, призначаються на іншу роботу. Така робота оформляється випискою нарядів у відповідності з порядком оплати по відрядними розцінкам чи із збереженням середнього заробітку. Номер наряду і час роботи зазначаються в листку на простій.

Документальному оформленню підлягає також брак продукції. Браком є вироби, які не підлягають вимогам оформлених стандартів або його технічним умовам, які не можуть бути використаними за призначенням. Брак може бути частковим, тобто виправним, і повним, тобто невиправним (4).

Повний брак не по вині робітника оплачується в розмірі 2/3 тарифної ставки розряду (окладу) робітника за час, який необхідно затратити на виправлення браку.

Частковий брак з вини робітника  оплачується в пониженому розмірі  в залежності від проценту придатності  продукції, який установлюється адміністрацією. Повний брак з вини робітника, не оплачується.

Частковий брак не по вині робітника оплачується в залежності від проценту придатності продукції, але не більше 1/2 тарифної ставки його розряду (окладу) за час, необхідний для виготовлення продукції по нормі (9).

Брак продукції, що викликаний дефектами матеріалів (тріщини), виявлений після того, як на обробку деталі затрачено не менше робочого дня, оплачується по встановлених відрядних розцінках. Брак, допущений робітником в період освоєння нового виробництва, оплачується нарівні з придатними виробами.

На виявлений брак продукції складається акт, в  якому відображається затрати на брак і сума втрат. Якщо брак виправляється  іншими робітником, то йому виписується наряд, на якому ставиться штамп «Виявлення браку». Він є основою для оплати браку.

Робітник, що допустив брак по своїй вині, може бути притягнутий  до матеріальної відповідальності за псування матеріалів в розмірі нанесеного збитку, але не більше 2/3 середнього місячного заробітку.

Доплата проводиться  також за роботу у нічний час, яким вважається час з 22 години до 6 години ранку. Цей час фіксується в табелях обліку робочого часу. Оплата цього часу здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлений колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Працівники підприємства, яким менше 18 років і вагітні жінки до роботи в нічну зміну не залучаються.

Оплата праці здійснюється також за роботу в понад урочний  час. Робота в понадурочний час оформляється відповідними документами (нарядами та ін.) і оплачується по встановлених ставках, розцінках. Крім цього за перші дві години роботи оплата робіт проводиться в розмірі 50% тарифної ставки, а за кожну наступну годину доплата продиться в розмірі 100% тарифної ставки. Оформляються такі роботи табелем обліку використання робочого часу і довідкою-розрахунком бухгалтерії. При погодинній оплаті праці робота в понадурочний час оплачується в половинному розмірі за кожну першу і за кожну другу годину роботи і в подвійному розмірі за кожну третю і наступні години.

Зі згоди працівника підприємства грошова компенсація  може бути замінена наданням іншого дня відпочинку, але з оплатою його в одинарному розмірі.

Оплачується робота у  святкові дні. Вона дозволяється на підприємствах, зупинка яких неможлива по виробничо-технічним умовам (безперервно-діючі підприємства чи робота яких викликається необхідністю обслуговування населення) (4). Оплата праці в святкові дні проводиться таким чином:

1)робітникам-відрядникам  - по подвійних відрядних розцінках за фактично виготовлену продукцію;

2) робітникам погодинникам  або з денними тарифними ставками - в розмірі подвійної годинної чи денної ставки;

3) робітникам з місячним  окладом - в розмірі одинарної  години чи денної ставки понад  оклад, якщо робота виконувалась в межах місячної норми робочого часу; в розмірі подвійної годинної чи денної ставки понад оклад - якщо робота виконувалась зверх місячної норми робочого часу (1).

Якщо робітник працював в зміну, яка частково переходить в святковий день або в нічний час, то в подвійному розмірі оплачуються лише ті години роботи, які співпали з святковим днем. Оплата за роботу в нічний час здійснюється по існуючих нормах, без подвоєння доплат. Понадурочні роботи в святковий день додатково не оплачуються, так як всі години в цей день оплачуються в подвійному розмірі (4).

 

 

Розділ 8. Порядок оформлення розрахунків з робітниками і  службовцями і виплата їм заробітної плати.

У відповідності з  Законом України «Про оплату праці» заробітна плата оплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів в місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

У випадку, коли день виплати  заробітної плати співпадає з  вихідним, святковим чи неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Виплата заробітної плати  здійснюється по місцю роботи За особистою  письмовою згодою виплата може здійснюватися  через установи банків, поштовими  переказами на вказаний робітником адрес з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника.

Заробітна плата робітників підприємств на території України  виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Також заробітна плата може виплачуватися банківськими чеками в порядку, встановленому Кабміном України.

Колективним договором, як виключення, може бути передбачена  часткова виплата заробітної плати (по цінах не нижче собівартості) в тих галузях чи по тих професіях, де така виплата, еквівалентна по вартості оплати праці в грошовому вираженні, є звичайною і бажаною для робітників, за виключенням товарів, перелік яких встановлюється Кабміном України (2).

Заробітна плата робітникам за першу половину місяця видається  у вигляді авансу, розмір якого  визначається виходячи з даних табеля про відпрацьований час (додаток №3) тарифної ставки. Сума авансу потім утримується із заробітної плати робітника, розрахованій за підсумками роботи за місяць. Мінімальний розмір авансу повинен бути не нижче тарифної ставки працівника за

відпрацьований час  згідно табелю.

Існує також безавансовий порядок  розрахунків по заробітній платі, при  якому на підприємстві замість планового  авансу робітникам нараховується заробітна  плата за першу половину місяця по фактично виготовленій продукції чи по фактично відпрацьованому часу.

Як правило, аванс нараховується  у розмірі 40-50% окладу, але за вирахуванням податків.

Основним бухгалтерським регістром, який використовується для  розрахунків з працівниками, є  розрахункова відомість (додаток 9). Це регістр аналітичного обліку, так як складається в розрізі кожного табельного номеру, по цехах, категоріях робітників і по видах утрат і утримань.

Розрахункова відомість  містить в собі такі показники:

1) нараховано по видах  оплат (оборот по кредиту рахунку  66 «Розрахунки за заробітною платою»);

2) утримано і зараховано  по видах платежів і зарахувань (оборот по дебету рахунку 66);

3) до видачі на руки  або залишилось за підприємством  на кінець місяця (сальдо по  рахунку 66);

Третій показник розрахункової  відомості є підставою для  заповнення платіжної відомості для видачі заробітної плати (4).

Існує кілька варіантів  оформлення розрахунків з працівниками:

1) шляхом складання  розрахунково-платіжних відомостей, в яких суміщаються 2 регістри: розрахункова і платіжна відомості,  тобто одночасно розраховується сума до оплати і проводиться ії виплата. Ці відомості використовуються, в основному, на невеликих підприємствах з постійним складом працівників;

2) шляхом складання  розрахункових відомостей, а виплата  проводиться окремо по платіжних  відомостях;

3) шляхом складання  машинним способом листків «Розрахунок  заробітної плати» для кожного  працівника за місяць (нараховано, утримано і до видачі), на основі  яких заповнюється платіжна відомість  для видачі заробітної плати  (9).

Підставою для складання розрахункових відомостей і листків розрахунку зарплати є первинні документи:

• табель обліку використання робочого часу - для розрахунку погодинної зарплати та інших оплат, в основу яких покладений час (простій, доплати за роботу в нічний і понадурочний час, тимчасова непрацездатність)
• накопичувальні карточки заробітної плати - для робітників-відрядників;
• розрахунки бухгалтерії по всіх видах додаткової зарплати і допомог по тимчасовій непрацездатності;
• розрахункові відомості за минулий місяць - для розрахунку сум утримань податків;
• рішення судових органів на утримання по виконавчим листах;
• платіжні відомості на раніше виданий аванс за першу половину місяця;
• доручення-зобов’язання на товари, продані в кредит і інші(4).

 

 

 

 

 

 

Розділ 9. Облік оплати відпусток.

За перший рік роботи відпустка робітникам і службовцям надається, згідно трудового законодавства, по закінченню 11 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Відпустка за другий і наступні роки надається згідно встановленому графіку черговості відпусток в будь-який період року та наказом директора підприємства( додаток 4).

Нарахування сум виплат за період відпусток регламентується  Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну від 08.02.1995р. №100 (зі змінами і доповненнями постановою Кабміну від 16.05.1995року), а також Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996року.

Згідно цих документів щорічна відпустка надається  працівникам за фактично відпрацьований рік, який відраховується з дня укладання трудового договору.

Тривалість відпусток  з 1.01.1997 року незалежно від режимів  та графіків роботи всім працюючим  розраховується в календарних днях.

Нарахування виплат за час  щорічної відпустки, додаткових відпусток  у зв’язку з навчанням, творчої  відпустки, додаткової відпустки працівникам, що мають дітей або компенсації за невикористану відпустку, тривалість яких розраховують в календарних днях, проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду ( за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножують на кількість календарних днів відпустки. Святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, не оплачуються. У році кількість неробочих і святкових днів складає 12.

Приклад 1. Працівник підприємства має право на щорічну відпустку  тривалістю 24 календарних днів та додаткову  відпустку - 6 календарних днів. Відпустка надається з 28 квітня 2001р. Сума заробітної плати за 12 попередніх місяців, починаючи з квітня 2000р. по березень 2001 складає 1625 грн. Кількість календарних днів у році складає 353 (за винятком святкових і неробочих).

Середньоденний заробіток складає: 1625 грн. / 353 =4.6 грн.

Сума відпускних складає:

30 днів (24 дні + 6 днів) * 4.6 грн. = 138 грн. 

Фактично тривалість невиходів на роботу становитиме 33 календарних дні, оскільки на відпустку припадають святкові дні 1,2 і 9 травня, які у тривалість відпустки не включаються і не оплачуються.

Працівнику, що працював на підприємстві менше року, середня  заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця, наступного після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпуск чи виплачується компенсація за використаний відпуск.