Облік готової продукції

 Зміст

 Вступ......................................................................................................................3

 Розділ 1. Теоретичні аспекти  обліку запасів

1. Поняття запасів, завдання обліку та класифікація готової продукції......5
2. Облікова політика підприємства............................................................... 10
3. Огляд літературних джерел з обліку готової продукції.........................14

 Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

1. Виробничо-економічна характеристика підприємства......................... 18
2. Організація обліку готової продукції на підприємстві.......................... 21
3. Аналіз структури активів та пасивів підприємства................................ 25

 Розділ 3. Сучасний стан обліку готової продукції

1. Організація первинного та зведеного обліку готової продукції.............32
2. Оцінка готової продукції............................................................................35
3. Організація синтетичного та аналітичного обліку готової продукції на підприємстві...........................................................................................................41
4. Шляхи вдосконалення обліку готової продукції на підприємстві.........43

 Висновки  і пропозиції........................................................................................

 Список  використаних літературних джерел.....................................................

 

 

 ВСТУП

 Актуальність  теми.

 В умовах ринкових відносин в Україні підприємства працюють в умовах жорсткої конкуренції, розраховуючи тільки на власні сили.

 Реалізація  продукції завершує операційний  цикл у діяльності підприємства. У  ринкових умовах процедурі її планування передує виробничий процес. Підприємство має виробляти ту продукцію, яка  користується попитом на ринку збуту. Головну роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства відіграє система контролю за виробництвом та реалізацією продукції, оскільки це впливає на фінансовий результат, який є узагальнюючим показником роботи підприємства. За таких умов завданням обліку є забезпечення управлінського персоналу інформацією для оперативного регулювання реалізації продукції, планування майбутньої діяльності, запобігання суб’єктивності у процесі прийняття рішень. Отже, дане дослідження є науково-обґрунтованим, та може бути практично застосоване на даному підприємстві.

 Метою дослідження є вдосконалення обліку реалізації готової продукції, та аналіз виробництва продукції на підприємстві «ВАТ Житомирські ласощі».

 Для досягнення поставленої мети в роботі визначено такі завдання:

 • уточнити поняття та  класифікацію готової продукції;

 • проаналізувати нормативно - правові засади щодо виробництва та обліку реалізації готової продукції;

 • провести економіко-правовий аналіз літературних джерел щодо обліку готової продукції;

 • критично оцінити законодавче та методичне  забезпечення і сучасний порядок  відображення операцій з виробництва та реалізації готової продукції у системі бухгалтерського обліку та звітності підприємств;

 • дослідити  практичні аспекти обліку готової продукції на прикладі «ВАТ Житомирські ласощі»;

 • провести економічний аналіз виробництва та реалізації готової продукції, на підприємстві «ВАТ Житомирські ласощі»;

 Об’єктом  дослідження є фінансово-господарська діяльність «ВАТ Житомирські ласощі» в частині виробництва та реалізації готової продукції.

 Предметом дослідження виступає сучасна система обліку та аудиту виробництва та реалізації готової продукції на підприємствах України.

 Методи  дослідження. Методичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ і процесів у безперервному їх розвитку та взаємозв’язку.

 У роботі було використано загальнонаукові  методи дослідження: моделювання, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, математичні методи.

 Інформаційним забезпеченням для застосування зазначених вище методів дослідження слугували показники фінансово-господарської діяльності підприємств.

 У процесі  дослідження було вивчено й проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, законодавчі акти щодо питань обліку й аудиту реалізації готової продукції, робіт та послуг.

 Інформаційною базою написання курсової роботи були:

 Закон України "Про бухгалтерський облік  і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 966-XIV.

   Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435–ІV із змінами та доповненнями.

   Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246,

 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318. 

 

 

 Розділ 1. Теоретичні аспекти  обліку запасів.

1. Поняття запасів, завдання обліку та класифікація готової продукції.

 Для здійснення виробничо-господарської  діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

 Запаси  відносять до складу оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені  на грошові кошти протягом року або  одного операційного циклу.

 Запаси  – це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно  в одному операційному циклі діяльності підприємства або в період одного року.

 Запаси  становлять основу виготовленої продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції [6].

 Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів та їх розкриття у  фінансовій звітності визначено  у П(С)БО 9 “Запаси”. Згідно П(С)БО 9 запаси – це активи які:

 - зберігаються  для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари, готова продукція);

 - перебувають  у процесі виробництва з метою  дальшого продажу продукту виробництва  (незавершене виробництво);

 - зберігаються  для споживання під час виробництва  продукції та надання послуг, а також для управління підприємством (сировина, основні і допоміжні матеріали).

 Норми П(С)БО 9 “Запаси” не поширюються на такі запаси:

 1. Незавершені  роботи за будівельними контрактами,  включаючи контракти з надання  послуг, що безпосередньо пов’язані з ними;

 2. Фінансові  активи (цінні папери, що утримуються  з метою продажу тощо);

 3. Молодняк  тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового  господарства, корисні копалини, якщо  вони оцінюються за чистою  вартістю реалізації [23].

 З метою обліку запаси групують так:

 - сировина, основні та допоміжні матеріали,  комплектуючі вироби та інші  матеріальні цінності, що призначені  для виробництва продукції, виконання  робіт і надання послуг, обслуговування  виробництва і адміністративних  потреб;

 - готова  продукція, виготовлена на підприємстві, призначені для продажу [3].

 При цьому вона має відповідати технічним  і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом:

• товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;
• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства;
• незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів.

 Запаси  визнаються підприємством за таких  умов:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;
• їх вартість може бути достовірно визначено.

 Як  правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу тільки фактично отримані цінності і списує їх зі складу запасів фактично відвантажені.

 Запаси  не можна ототожнювати з готовою  продукцією, хоча за деяких умов її можна  вважати запасами підприємства [10].

 До  готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена, яка пройшла  випробування, приймання, укомплектування, згідно з умовами договорів, що відповідають затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції.

   Продукція є результатом виробництва.

 Всі елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях – утворюють незавершене виробництво.

 Готова  продукція може мати кількісні і  якісні характеристики. Наприклад кількість  виражається масою, довжина метрами, якість сортом. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику.

 При організації обліку продукції основним моментом є визнання її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною  складністю (рис.1.1)

 За  технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або сукупною. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основної продукції.

 Супутня продукція – це продукція отримана в одному технологічному циклі (процес) одночасно з основною.

 За  якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки  або відпуску споживачам. Супутня  продукція як вихідний елемент виробничого процесу, має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

 Побічна продукція – це продукція, що утворюються  в комплексних виробництвах паралельно з основною і на відміну від  сукупної (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

 До  готової продукції зараховують  також виконані для замовників роботи і послуги автотранспорту, ремонтного виробництва, будівельно-монтажні роботи. Якщо на підприємстві поряд з виробництвом здійснюють капітальні вкладення, то виконані для них послуги також відображають в обліку як готову продукцію.

 Готову  продукцію оцінюють за плановою і  фактичною собівартістю (виробничою чи повною) або за оптовими цінами, якщо на цей вид продукції їх регулює  держава [4].

 Оприбутковують  готову продукцію з виробництва на склади за накладними (приймально-здавальними накладними) або відомостями здавання продукції.

 Для обліку готової продукції призначений  рахунок 26 “Готова продукція” За дебетом рахунка 26 “Готова продукція” відображають надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю.

 В аналітичному обліку можна відображати готову продукцію за обліковими цінами. При списанні готової продукції з рахунка 26 “Готова продукція” суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами визначають як добуток рівня (відсотка) відхилень і вартості відпущеної зі складу готової продукції за обліковими цінами. Рівень (відсоток) відхилень визначають шляхом ділення суми відхилень на початок місяця та суми відхилень за продукцією, що надійшла на склад із виробництва за звітний місяць, на суму вартості залишку готової продукції за обліковими цінами на початок місяця та вартості оприбуткованої за звітний місяць із виробництва на склад готової продукції за обліковими цінами. Суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, котру відносять до реалізованої продукції, відображають за кредитом рахунка 26 “Готова продукція” і дебетом відповідних рахунків, на котрих відображено вибуття готової продукції.