Облік готової продукції

 Готова  продукція обліковується за місцями  її зберігання та окремими видами у  встановлених одиницях виміру: натуральних, умовно-натуральних.

 На  складі в облікових регістрах  готова продукція обліковується  в кількісному виразі.

 Кількісний  облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

 1) в  сортових картках складського обліку;

 2) без  картковим способом.

 При першому способі в бухгалтерії  складають або обробляють групувальні  відомості оприбуткування продукції  за її видами в розрізі підрозділів  – виробників та за місцями зберігання. При без картковому способі за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. При цьому необхідно звернути увагу на збалансованість даних по оприбуткуванню, відпуску і залишках продукції. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються [3].

 У картках  або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск  готової продукції та щоденно  виводяться її залишки. 

 При створені повністю автоматизованих складів облік готової продукції в традиційній формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформації по запиту. Картки змінюються оперативними машино грамами залишків та руху готової продукції по кожному найменуванню та виду.

 У кінці  місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

 Аналітичний облік прийому і відпуску готової  продукції, який оформляється прибутковими і видатковими документами, здійснюється за видами готової продукції, яка може відображатися за обліковими цінами з виділенням в регіонах відхилень фактичної собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами [12].

 Для управління готовою продукцією інформація повинна формуватися щодо стану  запасів готової продукції на складі, своєчасності та правильності її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасності відвантаження, а також щодо виконання обов’язків за поставками продукції споживачам, тобто керівництво підприємство повинно бути забезпечене інформацією про наявність та рух готової продукції за місцями зберігання і матеріально відповідальними особами.

 Аналітичний облік приймання та відпуску готової  продукції ведеться на підставі прибуткових  і видаткових документів. Якщо облік  готової продукції ведеться за обліковими цінами, то в кінці звітного періоду, після визначеної фактичної собівартості готової продукції, записи з випуску та відвантаження коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом її співставлення. Приклад (додаток 11, 12).

 3.4. Шляхи вдосконалення обліку готової продукції на підприємстві.

 Виробництво готової продукції, та отримання  доходів від її реалізація в умовах конкуренції є центральними проблемами функціонування підприємств. Ринкові відносини вимагають від них швидкої окупності витрат та оперативного реагування на зміни споживчого попиту. В реальних умовах змінна структура споживчого попиту за номенклатурою виробів та обсягом реалізації не завжди збігається зі структурою виробничих потужностей і ресурсів. У зв'язку з цим виникає потреба формування підприємствами оптимальної виробничої програми, яка би найповніше задовольняла попит і забезпечувала максимальний прибуток за рахунок встановлення оптимальних цін та обсягу випуску продукції.

 Бухгалтерський  облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, властивостей і характеру технології та організації  виробництва, що визначаються індивідуальними  особливостями. Інколи виникають ситуації, коли виготовлення одного продукту різними технологічними прийомами вимагає різної системи групування статей витрат та обрахування собівартості. Такі процеси призводять до ускладнення документування, обліку випуску готової продукції та подальшої її реалізації. Водночас у процесі здійснення виробничої діяльності підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання вступають у певні економічні відносини, результатом яких є цикл операцій, пов'язаних із реалізацією готової продукції. В цьому циклі приймаються управлінські рішення щодо продажу товарно-матеріальних цінностей, відбуваються процеси, які необхідні для передачі права власності покупцям на відвантажену, відпущену, реалізовану продукцію. В зв'язку з цим, на нашу думку, розгляд і дослідження деяких аспектів обліку готової продукції та її реалізації актуальні за нинішніх економічних умов і потребують врегулювання [21].

 Проблеми,   які   виникають   на   одному підприємстві певної галузі, поширені, як правило, на інших цього ж або подібного профілю.

 Для підприємств, доцільно ввести мікропроцесорну техніку, здатну ідентифікувати окрему одиницю готової продукції. Використання такої техніки є необхідним, вважає О. Глогусь, оскільки це дає змогу отримати інформацію про всі операції в момент та в місці їх здійснення. На нашу думку, застосування мікропроцесорної техніки актуальне тому, що в такому разі інформація реєструється та обробляється в режимі реального часу і система управлінського обліку оперативно реагує на можливі відхилення основних показників діяльності. Це дозволяє ефективно управляти динамічною системою пересування місцями збереження й обробки готової продукції, в будь-який час володіти повною інформацією про асортимент вхідних і вихідних товарно-матеріальних потоків [9].

 З використанням  комп'ютерної техніки на багатьох виробничих підприємствах прийнято вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів, виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 "Готова продукція". Цей документ характеризує інформацію щодо оборотів і залишків готової продукції. Однак цього недостатньо, тому ми вважаємо за доцільне на підставі первинних документів складати реєстри документів з реалізації готової продукції. Реєстри необхідно формувати за напрямками реалізації, видами продукції, покупцями та замовниками. Щоденне заповнення цих реєстрів дасть змогу здійснювати оперативний контроль за реалізацією продукції, застосуванням цін та їх змінами, надходженням виручки.

 У   зв'язку   з   цим   вважаємо   за  доцільне  на   виробничих підприємствах до рахунку 26 "Готова продукція" відкрити два субрахунки:

 - 261 "Готова продукція за обліковими  цінами";

 -   262 "Відхилення фактичної виробничої  собівартості готової продукції  від облікових цін" [7].

 Необхідність  виокремлення зазначених субрахунків пояснюється тим, що в аналітичному обліку можливе відображення готової продукції за обліковими цінами, а надходження та відпуск готової продукції в синтетичному обліку - за фактичною виробничою собівартістю; при цьому облікові записи в системі рахунків можуть бути різними. Так, на думку М.С. Пушкаря, щоб позбутися розбіжностей в оцінці готової продукції, необхідно визначити відхилення між фактичною й умовною вартістю продукції після формування калькуляції та скласти виправні проводки:

• Д^т 26 " Готова продукція"
• К^т 23 "Виробництво"

 у разі, коли фактична собівартість готової  продукції перевищує умовну вартість, або сторнувати такий запис, якщо фактична собівартість виявиться меншою від умовної вартості [13]. Ми ж вважаємо за доцільне, надходження на склад готової продукції відображати записом:

• Д^т 261 "Готова продукція за обліковими цінами"
• К^т 23 "Виробництво".

 Одночасно  потрібно  відобразити  суму  відхилень,  яка виникає між фактичною  виробничою собівартістю готової продукції  та її вартістю за обліковими цінами. Якщо фактична собівартість готової продукції виявиться вищою, ніж її вартість за обліковими цінами, то додатково слід сформувати запис:

• Д^т 261 "Готова продукція за обліковими цінами"
• К^т 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готовою продукції від облікових цін".

 При від'ємному значенні відхилення запис  на рахунках обліку буде зворотнім:

• Д^т 262 "Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін"
• К^т 261 Готова продукція за обліковими цінами".

 Для вдосконалення обліку готової продукції та її реалізації вважаємо за необхідне розмежувати витрати на збут, які пов'язані з доведенням існуючої продукції до споживача (тара, упаковка, вантажні роботи, транспортування, складування, витрати на утримання складів, магазинів, торгового персоналу тощо) та маркетингові витрати, що виникають у зв'язку з вивченням і стимулюванням попиту, пошуком інформації про ринки збуту і розширенням частки ринку виробника [12].

 Інша  пропозиція стосується використання у  розрахунках із покупцями таких форм безготівкових розрахунків, які би гарантували своєчасне надходження грошей за відпущену покупцям продукцію. Найзручнішими, на думку Л. Слюсарчук, є використання попередньої оплати за продукцію, а також акредитивної форми розрахунків. Ми вважаємо, що обидві форми безготівкових розрахунків найбільш безпечні й унеможливлюють виникнення безнадійної дебіторської заборгованості [26].

 На  промислових підприємствах, зокрема  тих, які мають значні обсяги виробництва  і реалізації продукції, доцільно використовувати логістичні способи та прийоми управління випуском і збутом продукції, оскільки в збутовій діяльності й інформаційному забезпеченні процесу збуту готової продукції, який ще називають логістичним сервісом, вони дають найкращі результати. Для інформаційного забезпечення маркетингових і логістичних процедур необхідно формувати і передавати на відповідні рівні управління повну, своєчасну та достатню інформацію про кількісні та вартісні показники щодо залишків готової продукції на будь-який момент часу, про вартість відпущеної оплаченої та неоплаченої продукції, про сегменти ринків збуту і витрати, пов'язані із збутовою діяльністю.

 Отже, сьогодні проблема полягає не в обсягах  та якісних характеристиках облікової  інформації. Найбільшою проблемою залишається рівень використання останньої для оцінки якісних і кількісних параметрів об'єктів обліку, передусім готової продукції і витрат на збут. Ця інформація нині недостатньо застосовується для прийняття управлінських рішень і коригування виробничої діяльності, тому на кожному підприємстві доцільно вивчати інформаційні потреби управлінських підрозділів, формувати оперативні дані у вигляді звітів і використовувати їх для оптимізації програми виробництва і збуту продукції [10].

Висновки і пропозиції

 У курсовій роботі узагальнено теоретичні та методичні аспекти обліку готової продукції, виділено основні проблемні питання  та наведено шляхи їх вирішення, а також удосконалено навички відображення теоретичних знань з бухгалтерського  обліку на практиці. Основні висновки, одержані в результаті дослідження, наступні:

• було виявлено декілька підходів до визначення поняття «готова продукція» та систематизовано класифікацію готової продукції
• під час аналізу літературних джерел щодо обліку готової продукції було виділено основні проблемні питання та представлено шляхи їх вирішення. Найпоширенішими проблемами є встановити що саме вважається запасами, та за яких умов їх потрібно вважати активами.
• що стосується нормативної бази з обліку готової продукції, то основним документом є П(СБО) 9 «Запаси», яке регулює облік запасів в цілому. Отже, в законодавстві відсутні окремі нормативно-правові акти з обліку готової продукції.
• На прикладі ВАТ «Житомирські ласощі» було досліджено особливості організації бухгалтерського обліку готової продукції
• Проведено економічний аналіз виробництва та реалізації готової продукції на ВАТ «Житомирські ласощі» шляхом дослідження діяльності підприємства за 2007-2009 рр. та аналізу структури активів та пасивів.

 Для вдосконалення обліку готової продукції  та її реалізації  було внесено такі пропозиції:

• розмежувати витрати на збут, які пов'язані з доведенням існуючої продукції до споживача (тара, упаковка, вантажні роботи, транспортування, складування, витрати на утримання складів, магазинів, торгового персоналу тощо) та маркетингові витрати, що виникають у зв'язку з вивченням і стимулюванням попиту, пошуком інформації про ринки збуту і розширенням частки ринку виробника;
• використання у розрахунках з покупцями попередньої оплати для гарантії своєчасного находження грошових коштів;
• вести облік реалізації готової продукції без застосування узагальнюючих документів, виняток становить формування оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 "Готова продукція";
• вивчати інформаційні потреби управлінських підрозділів, формувати оперативні дані у вигляді звітів і використовувати їх для оптимізації програми виробництва і збуту продукції.