Облік готової продукції

 У міру здійснення зазначених витрат у бухгалтерському  обліку роблять запис по дебету рахунка 93 «Витрати на збут» у кореспонденції з кредитом рахунків:

 20 «Виробничі  запаси» (на вартість тари і  тарних матеріалів, використаних для упаковки і затарення готової продукції);

 23 «Виробництво», 63 «Розрахунки з постачальниками  і підрядчиками», 685 «Розрахунки  з іншими кредиторами» (на вартість  послуг власного автотранспорту  та сторонніх організацій при  перевезенні відвантаженої продукції, навантажувально-розвантажувальні та інші роботи);

 66 «Розрахунки  з оплати праці», 65 «Розрахунки  за страхуванням» (на суму заробітної  плати, нарахованої працівникам  за роботи по упаковці, затаренню  та відвантаженню готової продукції покупцям; нараховані збори на соціальне та пенсійне страхування) та ін.

 Наприкінці  звітного періоду витрати, відображені на дебеті рахунка 93 - «Витрати на збут», списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

 Отже, на кредиті рахунка 70 «Доходи від  реалізації» (субрахунки 701 «Доход від  реалізації готової продукції», 703 «Доход від реалізації робіт і послуг») відображають суму доходів, одержаних  підприємством від реалізації готової продукції, виконаних робіт і послуг, а на дебеті — нараховану суму ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету. Шляхом порівняння кредитового і дебетового оборотів рахунка 70 «Доходи від реалізації» підприємство визначає чистий доход від реалізації продукції (робіт, послуг), який списується на фінансові результати [11].

2. Оцінка готової продукції.

 В бухгалтерському  обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 “Запаси” за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.

 П(С)БО 16 “Витрати” визначає два поняття  собівартості готової продукції:

 1) собівартість  реалізованої продукції;

 2) виробнича  собівартість продукції [22].

 До  виробничої собівартості продукції  входять наступні витрати:

  Рис. 3.1 Склад витрат виробничої собівартості готової продукції.

 Оцінка  готової продукції при її продажу  залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів  при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені  П(С)БО 9 “Запаси” [23].

 При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартісна (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначаютья за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”) [11].

 Собівартість  реалізованої продукції складається з наступних витрат.

 

 Рис. 3.2. Собівартість реалізованої продукції.

 Оскільки  готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.

 Випуск  продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.

 В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку [13].

 Склад виробничих та невиробничих витрат на ЗАТ «Житомирські ласощі»:

 1.Адміністративні витрати (загальногосподарські витрати на 
обслуговування та управляння підприємством): витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством; витрати утримання основних засобів; інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання; операційна оренда; страхування майна; амортизація; ремонт; опалення; освітлення; водопостачання; охорона підприємства, юридичні,аудиторські послуги; витрати на зв'язок (поштові,телефонні); амортизація нематеріальних активів; податки, збори та інші обов'язкові платежі,які передбачені законодавством, плата за розрахунково-касове обслуговування банком,витрати на навчання, семінари та підвищення кваліфікації;

 2.Витрати на збут (витрати пов'язані з реалізацією і збутом 
продукції): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці працівникам,що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на перепродажну підготовку товарів;витрати на відрядження працівників,зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів,пов'язаних зі збутом та інших послуг (оренда, страхування, амортизація, транспортування, освітлення, охорона, транспортно-експедиційні послуги);

 3.Інші операційні витрати (витрати на дослідження й розробки; 
собівартість реалізованої іноземної валюти,яка визначається шляхом 
перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом 
Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс 
витрати,пов'язані з продажем іноземної валюти; собівартість реалізованих 
запасів,яка складається з вартості витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума 
безнадійної дебіторської заборгованості; втрати від операційної курсової різниці (зміна курсу валюти за операціями); втрати від знецінення запасів; нестачі і втрати від псування цінностей;визнані штрафи, пеня, неустойка; втрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення (клубу, столової, медпункту).

 Склад виробничої собівартості продукції :

 1.   Змінні витрати :

• змінні матеріальні витрати ( сировина, допоміжні матеріали, тара-основні матеріали , що утворюють основу готової продукції);
• змінні нематеріальні витрати ( витрати на енергоносії на виробництво , заробітну плату та інші виплати робітникам , зайнятим у виробництві готової продукції , витрати на доставку сировини та матеріалів )

 2.   Загально цехові витрати :

 амортизація основних засобів загально виробничого  призначення; оренда устаткування ; витрати на обслуговування обладнання; придбання інструментів; оплата комунальних послуг (освітлення, опалення, водопостачання та інше утримання виробничих цехів); витрати на управління виробництвом - оплата праці апарату управління цехами , непряма заробітна плата, відрахування на соціальні заходи ; оплата службових відряджень персоналу цехів; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва ; витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього середовища; оплата простоїв ; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей в цехах; витрати на поточні ремонти основних засобів;навчання та підвищення кваліфікації; послуги по сертифікації та експертизі; медогляди персоналу;харчування персоналу згідно законодавства;витрати по санітарії.

 Розподіл  допоміжного виробництва,яке входить  в виробничу собівартість продукції: (на загально цехові витрати) витрати по дільниці підготовки виробництва пропорційно виробітку цехів, витрати по підрозділах: котельня, компресорна пропорційно використаному  газу цехів; витрати по електроцеху - пропорційно використаній електроенергії цехів; витрати механічної майстерні, відділу контрольно - вимірювальних приладів відносяться на зменшення фінансового результату підприємства.

 Розрахунок  собівартості виробленої продукції:

 Собівартість  виробленої прод. = Залишок незаверш. вир-ва на поч. пер. + Витрати на вир-во впродовж пер. – Залишок незаверш. вир-ва на кін. пер.

 Розрахунок  собівартості реалізованої продукції

 Коефіцієнт  реалізованої собівартості: =

 Собівартість реалізованої продукції = Реаліз. прод. по цінах реаліз. x  Коефіц. для реаліз. прод .

 Детальніша  інформація представлена в додатку 9.

 В умовах ринкових відносин аналіз собівартості одиниці виробу має значення, по-перше, для формування їхнього ринку і залучення покупців; по-друге, для збереження і досягнення доволі високої ефективності виробництва з метою вистояти в конкурентній боротьбі. У процесі аналізу розкриваються резерви зниження собівартості окремих виробів.

 Проводять попередній і подальший (ретроспективний) аналізи. Завдання попереднього аналізу полягає у визначенні можливостей підвищення прибутку і рентабельності за рахунок прогнозного зниження собівартості одиниці продукції, а завдання подальшого аналізу - вивчення динаміки цього показника, оцінювання виконання прогнозу виявлення резервів подальшого зниження собівартості [25].

 Динаміку  собівартості одиниці виробу вивчають шляхом порівняння її рівня за ряд  періодів. Важливим є вивчення структури  собівартості одиниці виробу. Для  цього визначають питому вагу кожної статті (або групи статей) у повній собівартості досліджуваного виробу. Це дає можливість визначити, чи є даний виріб матеріаломістким або трудомістким, що дає змогу розробити основні напрямки пошуку резервів зниження собівартості. Структуру собівартості одиниці виробу вивчають за кілька звітних періодів (років, кварталів та ін.).

 Оцінку  виконання прогнозного завдання роблять шляхом порівняння фактичної  і нормативної собівартості виробу загалом і за статтями витрат. Тоді складають аналітичну таблицю, за якою визначають економію або перевитрати за кожною статтею калькуляції. Наступним етапом аналізу є вивчення чинників зміни окремих статей калькуляції або груп статей [18]. 

3. Організація синтетичного та аналітичного обліку готової продукції на підприємстві.

 Аналітичний облік ведеться за видами продукції, регіонам збуту або за іншими напрямками, які визначає підприємство.

 Важливим  моментом є ведення облікових регістрів з використанням коду класу рахунків і коду синтетичного рахунку на основі документів первинного обліку.

 Для узагальнення інформації про дохід  та фінансові результати (обороти  за кредитом рахунків 70, 79) в відповідності  з методичними рекомендаціями №356 призначений Журнал 6. Аналітичний  облік розрахунків з покупцями  та замовниками ведеться в відомості 3.1 (до рах. 36) до Журналу 3.

 Якщо  готова продукція реалізується підприємством  як на території України, так і  за її межами, то облік розрахунків  з покупцями рекомендується вести  в двох різних відомостях: в першій с вітчизняними покупцями на субрахунку 361, в другій – розрахунки з іноземними покупцями – субрахунок 362.

 Формування  аналітичних даних з витрат відбувається угрупуванням однакових за економічним  змістом даних первинних документів з яких підсумки переносяться в відомості з яких підсумки переносяться в відповідні журнали. Витрати на збут та адміністративні витрати відображаються у розділі ІІІ Журналу №5 для тих, хто не використовує рахунки 8 класу. Для тих хто використовує рахунки 8 класу, ці витрати відображаються у розділі ІІІ Журналу №5-А [20].

 На  складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі  складського обліку) готова продукція  обліковується у кількісному  вираження.

 Відомості про рух сировини і рух готової  продукції на підприємстві ЗАТ «Житомирські ласощі» подано в додатках відповідно 16, 17.

 Кількісний  облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами  в сортових картках складського  обліку и без картковим способом.

 У картках  або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск  готової продукції та щоденно  виводяться її залишки.

 Аналітичні  дані в облікових регістрах повинні  співпадати з даними синтетичного обліку на останнє число місяця. Відповідно закону про Бухгалтерський облік датою реалізації готової продукції вважається дата відвантаження [21].

 Продукція відвантажується згідно договорам. Робітник складу виписує накладну, яка разом з документами по транспортуванню надходить до бухгалтерії, де виписується рахунок – фактура на оплату продукції і податкова накладна. Покупець в свою чергу повинен надати довіреність на отримання продукції (додаток 12).