Облік готової продукції

 Аналітичний облік готової продукції здійснюють за її видами щодо матеріально відповідальних осіб за масою, кількістю та собівартістю або оптовими цінами – в окремих підприємствах промисловості. В цьому випадку потрібно забезпечити облік відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від затверджених оптових цін.

 Методологічні основи формування в бухгалтерському  обліку інформації про готову продукцію  визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати” [22, 23].

 При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Готова продукція за характером класифікується наступним чином (рис.1.1).

 Рис. 1.1. Класифікація готової  продукції за її характером [10].

 Підприємства  виробляють продукцію у відповідності  із заключними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти  увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.

 Основними завданнями обліку готової продукції  на підприємствах в системі організації  є:

• систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;
• вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);
• контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;
• вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.

 Виконання цих задач залежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій [7].

2. Облікова політика підприємства.

 Ведення бухгалтерського обліку та складання  фінансової і статистичної звітності  на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації.

 Облікова  політика підприємства має враховувати  такі важливі фактори: форму власності  та організаційно-правову структуру  підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови  облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо[17].

 Облікову  політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного  бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

 Підприємство  самостійно визначає параметри та напрями  облікової політики; обирає форму  бухгалтерського обліку як певну  систему регістрів обліку, порядку  і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства [15].

 У формуванні облікової політики визначальна  роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня) [20].

 Розробка  та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

 Облікову  політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво  бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності [12].

 На  досліджуваному нами підприємстві створення організаційної основи бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції власників Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі", надалі - ЗАТ " Житомирські ласощі ", та передбачає встановлення Починаючи з 1 січня 2001 року впровадити на підприємстві такі форми, методи, норми та процедури, які стосуються облікової політики підприємства.

 Керуючись Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" було наказано здійснити організаційні заходи щодо порядку ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, складання та подання звітності.Використовувати на підприємстві таку методику бухгалтерського обліку, що стосується обліку запасів:

 16.5. Визнання та первісну оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) здійснювати залежно від шляхів надходження запасів на підприємство: придбані за плату, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані у результаті обміну на подібні та неподібні запаси згідно з ПСБО 9 "Запаси":

 16.5.1. Обліковою одиницею бухгалтерського  обліку запасів вважати найменування  запасів (альтернативний варіант  - однорідна група);

 16.5.2. Застосовувати періодичну систему оцінки запасів (альтернативний варіант - постійна система оцінки);

 16.5.3. Оцінку незавершеного виробництва  здійснювати за фактичними витратами;

 16.5.4. Оцінку запасів при відпуску  у виробництво чи іншому вибутті  здійснювати за методом середньозваженої собівартості;

 16.5.5. При складанні балансу здійснювати  оцінку запасів та відображати  у бухгалтерському обліку і  звітності за найменшою з двох  оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації;

 16.5.6 Транспортно-заготівельні витрати, що входять до первісної вартості запасів, придбаних за плату, безпосередньо включаються до собівартості запасів;

 16.5.7 Облік інших витрат, що входять  до первісної вартості запасів,  придбаних за плату, щомісяця відносити на вартість придбаних запасів.

 16.6. Оцінку запасів (покупних товарів  для роздрібної торгівлі) здійснювати  за цінами продажу.

 17.5. Визнання первісної оцінки:

 17.5.1. Запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) здійснювати залежно від шляхів надходження запасів на підприємство.

2. Незавершеного виробництва здійснювати за фактичними витратами.
3. Оцінку вибуття запасів: сировини, матеріалів, напівфабрикатів, МШП, НМА, інших виробничих запасів і готової продукції при відпуску у виробництво, здійснювати за методом середньозваженої вартості.
4. Транспортно-заготівельні витрати, що понесені при придбанні запасів відокремлювати на окремому субрахунку 2091 та списувати за допомогою методу середнього відсотка, включаючи у первісну вартість запасів.
5. Повернена готова продукція на переробку - по ціні цукру.
6. Оцінку запасів (покупних товарів для роздрібної торгівлі) здійснювати за цінами продажу. (додаток 4 )

 З даних  положень можна зробити висновок про організацію обліку запасів  на даному підприємстві. Основними  з яких є методи оцінки запасів, методи визначення первісної вартості запасів та інше.

3. Огляд літературних джерел з обліку готової продукції.

 Облік готової продукції достатньо  висвітлено в літературних джерелах. У зв’язку з реформуванням  бухгалтерського обліку й переходом  на новий План рахунків у промислових підприємствах виникла начальна потреба принципово змінити методологію обліку таких операцій, як економічна суть формування витрат виробництва, операцій з реалізації готової продукції.

 Питання, пов’язані з обліком реалізації готової продукції, робіт та послуг висвітлювали вітчизняні та зарубіжні економісти. Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського обліку розглянуто в працях вітчизняних вчених Бутинця Ф.Ф., Герасимовича А.М., Голова С.Ф., Єфименка В.І., Жиглей І.В., Кужельного М.В., Линника В.Г., Мурашка В.М., Пархоменка В.М., Сук Л.К., Савченка В.Я., Сопка В.В. та інших, а також зарубіжних вчених Безруких П.С., Блейка Д., Нідлза Б., Палія В.Ф., Соколова Я.В., Хендерксена Е.С., Хонгрена Ч.Т. Дослідження методик аудиту знайшли своє відображення у наукових працях вітчизняних учених Бутинця Ф.Ф., Білухи М.Т., Давидова Г.М., Дорош Н.І., Жила В.Г., Пилипенка І.І., Редька О.Ю., Рудницького В.С. та інших, а також у працях зарубіжних вчених Андрєєва В.Д., Аренса Е.А., Баришникова М.П., Богомолова О.М., Воронова В.В., Доджа Р., Кармайкла Д.Р., Щаділової О.Д.

 Проте більшості з проведених досліджень притаманний традиційний підхід до проблем обліку реалізації. Автори приділяють увагу побудові обліку на великих підприємствах. Питання  обліку процесу реалізації продукції на середніх та малих підприємствах залишаються недостатньо дослідженими. Водночас велике поширення середнього та малого бізнесу в Україні потребує більш глибокого підходу до розкриття організації обліку на таких підприємствах. При цьому особливу увагу слід приділити обліку реалізації готової продукції, робіт та послуг та визначенню фінансового результату від реалізації відповідно до галузевого напряму діяльності підприємства. Деякі положення обліку потребують трансформації з урахуванням сучасних досягнень у міжнародній обліковій політиці. У зв’язку з цим постає завдання по-новому осмислити підходи до проблем реалізації, критично оцінити діючий облік процесу реалізації, привести облікову інформацію у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

 Що  ж до готової продукції, то до неї  відноситься продукція, обробка  якої закінчена і яка пройшла  випробування, приймання і відповідає технічним умовам і стандартам [9].

 Бутинець  Ф.Ф. заповнює таке визначення готової продукції словами ”і готова до споживання ”[2].

 Завгородній В.А. і Собко О.М. надають значної  уваги оцінки готової продукції і відмічають, що надходження готової продукції власного виробництва відображається по фактичній виробничій собівартості.

 В аналітичному обліку можливо відображення готової  продукції по обліковим цінам [26].

 Фаріон  І.Д. відмічає, що в управлінському обліку готову продукцію оприбутковують в  кількісному вираженні протягом місяця, а в кінці місяця виражають  в грошовій оцінці.

 Лишиленко О.В. не дає визначення готової продукції, а відмічає, що до готової продукції  належить продукція, обробка якої закінчена  та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами  договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам [20].

 Журавель  Г.П., Хомин П.Я. відмічають, що готовою  продукцією є така, яка повністю пройшла передбачені технологією  виробництва стадії і процеси, оприбуткована  на склад, або прийнята замовником, проте автори не торкаються питання оцінки ні запасів взагалі, ні готової продукції зокрема.

 На  нашу думку найдоступніше для  практики описує оцінку готової продукції  Пушкар М.С.