Облік готової продукції

 

  Аналогічні таблиці служать для аналізу нематеріальних активів, основних запасів, незавершеного будівництва, фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, грошових коштів. Детальніший аналіз нематеріальних і основних засобів наведений у ф. 5 "Примітка до річної звітності", де подані детальна структура даних активів на початок і кінець року, їх надходження та вибуття за звітний період.

 Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого  призначення, що дорівнює співвідношенню суми вартостей основних засобів  та незавершеного будівництва, а  також виробничих запасів і незавершеного  будівництва до загальної вартості всіх активів підприємства. Об'єктивним для промислових підприємств вважають таке обмеження показника:

 У випадку  зниження показника нижче критичної  межі доцільним є поповнення власного капіталу (наприклад, збільшення за допомогою  зростання статутного капіталу) або залучення довготермінових позичених коштів для майна виробничого призначення [18].

 Пасиви  підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових  зобов'язань, поточних зобов'язань та кредиторської заборгованості.

 Узагальнено джерела засобів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи  до останніх кредиторську заборгованість).

 Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних  засобів у загальній величині джерел засобів підприємства:

 реальний  власний капітал загальна величина джерел засобів підприємства ,

 і коефіцієнт співвідношення позичених і власних  засобів, обчислених за формулою:

 К=скориговані довготермінові зобов’язання + скориговані поточні зобов’язання / реальний власний капітал.

 При розрахунку згаданих коефіцієнтів необхідно  брати реальний власний капітал. Для одержання реального власного капіталу підприємства потрібно розділ І пасиву балансу "Власний капітал" збільшити на суму, відображену в розділі V пасиву балансу "Доходи майбутніх періодів," і зменшити на суму, відображену в розділі І пасиву в рядку 370 "Вилучений капітал", де наведені дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або через інші причини, а також відняти суму, наведену в рядку 360 пасиву.

 При розрахунку коефіцієнта співвідношення позичених і власних засобів  скориговані позичені засоби одержують шляхом збільшення суми підсумку розділу ІІІ "Довготермінові зобов'язання" і підсумку розділу ІV "Поточні зобов'язання" на величину статті "Цільове фінансування" у рядку 420 розділу ІІ пасиву балансу та зменшення на суму в розділі V "Доходи майбутніх періодів" у рядку 630.

 Попередній  аналіз структури пасивів проводять  аналогічно до аналізу структури  активів.

 Таблиця 2.6. Аналіз структури пасивів (у тис. грн.)

Показники	Абсолютні величини		Питома  вага(%) у загальній  величині пасивів		Зміни
	На  кін. 2007  р.	На  кін. 2009 р.	На.кін. 2007р.	На  кін. 2009 р.	На  кін. 2007 р.	На  кін. 2009 р.
Реальний  власний капітал	119057	143917	59.2	69,0	24860	9.8
Позичені  засоби	81791	64675	40.8	31,0	-17116	-9.8
Разом джерел засобів	200848	208592	100,0	100,0	7744	100,0
Коефіцієнт  автономії	0,6869	0,4493	x	x	-0.2376	X
Співвідношення  позичених і власних  засобів	1,4226	0,4494	x	x	-09732	x

  Детальний аналіз структури пасивів і її зміни проводять за допомогою наведених нижче табл. 2.6 окремо по кожному збільшеному виду пасивів. У результаті аналізу визначають статті пасиву, за якими відбулося найбільше зростання загальної величини джерел засобів [10].

 На  основі аналізу, виконаного в табл. 2.6 визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу. За цією таблицею обчислюють коефіцієнт нагромадження власного капіталу:

 К= резервний  капітал + нерозподілений прибуток −  непокритий збиток/

 реальний  власний капітал

 Він показує питому вагу джерел власних  засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) - про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності.

 Для аналізу структури власного капіталу проводять аналіз структури і динаміки позичених коштів. У ході аналізу визначають співвідношення довготермінових і короткотермінових позичених коштів, банківських кредитів та кредиторської заборгованості.

 Враховуючи  те, що довготермінові кредити і  позики зміцнюють фінансову стійкість підприємства, корисно разом із коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів розглянути коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов'язань і перманентного капіталу, який обчислюють за формулою: Співвідношення позичених і власних коштів може перевищувати одиницю за умови, що співвідношення короткотермінових зобов'язань та перманентного капіталу не перевищує одиницю [6].

 

Розділ 3. Сучасний стан обліку готової продукції.

1. Організація первинного та зведеного обліку готової продукції.

 Відповідно  до Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку 9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або  іншим нормативно-правовим актом [23].

 Випущена  з виробництва готова продукція  здається на склад за накладними. В  бухгалтерії на підставі накладних  ведеться накопичувальна відомість  випуску готової продукції, у  якій випущена продукція групується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається за двома оцінками - за обліковою вартістю (плановою собівартістю або за відпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінки зумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягом місяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображення всіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітної калькуляції.

 Дані  відомості випуску готової продукції  є підставою для ЇЇ оприбуткування.

 Синтетичний облік наявності і руху готової продукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готова продукція». Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається по дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво»

 Виконані  і здані за актами замовникам роботи списуються з кредита рахунка 23 «Виробництво»  на дебет рахунка 903 «Собівартість  реалізованих робіт і послуг».

 Підприємства  реалізують свою продукцію покупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукції покупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником. що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та для дозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника [26].

 Згідно  із Законом України «Про податок  на додану вартість» постачальник (продавець) повинен надати підприємству-покупцю  податкову накладну, форма І порядок  заповнення якої затверджені наказом ДПА України. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику.

 Податкова накладна надає право покупцю, зареєстрованому  як платник ПДВ, на включення до податкового  кредиту (з віднесенням на дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками») витрат по сплаті ПДВ постачальнику (продавцю) при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг). Якщо покупець не є платником податку, то податкова накладна йому не надається.

 Приклад податкової накладної подано в додатку 14.

 Для проведення розрахунків з покупцем постачальник виписує рахунок-фактуру  та інші розрахунково-платіжні документи, що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату з зазначенням суми ПДВ [19].

 Аналітичний облік відвантаження і реалізації продукції, а також розрахунків  з покупцями і замовниками  підприємства ведуть у відомості  № 16 відвантаження, відпуску і реалізації продукції. Записи в цій відомості (як і в журналі - ордері № 6) здійснюють в лінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), а також робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізації продукції ведуть у відомості ф. № В-6.

 Законодавством  для обліку реалізації встановлено  метод нарахування.

 При методі нарахування датою реалізації вважається дата передачі права власності  на продукцію (роботи, послуги) згідно з базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строку здійснення платежів. У цьому разі датою реалізації вважається дата відвантаження готової продукції покупцям (а для робіт, послуг – дата оформлення документів, які засвідчують їх виконання) [20].

 Відповідно  до національного Плану рахунків на відпускну вартість відвантаженої (реалізованої) покупцям готової продукції в бухгалтерському обліку підприємства робиться запис по дебету рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і кредиту рахунка 701 «Доход від реалізації готової продукції».

 Одночасно робиться запис на списання виробничої собівартості реалізованої продукції:

 Д-т  рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»

 К-т  рах. 26 «Готова продукція».

 Сума  податкового зобов'язання по ПДВ, визначена  за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації готової продукції, відображається записом по дебету рахунка 701 «Доход від реалізації готової продукції» в кореспонденції з кредитом рахунка 641 «Розрахунки за податками» [11].

 Витрати, пов'язані з реалізацією готової продукції, які здійснюються за рахунок підприємства-постачальника, відображають на рахунку 93 «Витрати на збут». До складу витрат на збут належать:

• витрати на тару й упаковку на складах готової продукції, якщо вони не передбачені технологічним процесом виробництва і не входять до виробничої собівартості продукції. Витрати на тару належать до складу витрат на збут у тому разі, якщо затарення й упаковка здійснюється після її здачі на склад;
• витрати на відшкодування складських, навантажувально-розвантажувальних, перевалочних, страхових витрат постачальника, які не включаються до ціни продукції згідно з умовами поставки, передбаченими угодою сторін;
• витрати на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду);
• витрати на оплату експортного (вивізного) мита і митних зборів;
• витрати на проведення реклами і передпродажну підготовку товарів (поширення цілеспрямованої інформації про переваги конкретної продукції, створення популярності і попиту на цю продукцію для оперативнішого просунення її на ринку) та ін. [4].