Облік наявності та використання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

2.очікуваного фізичного зносу;

3.морального зносу (в наслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію);

4.правових або аналогічних обмежень щодо використання об´єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою або законодавством, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об´єктів).

    Строк корисного використання активу може змінюватися у випадках:

1.технології виробництва або попиту на ринку продукції, що виготовляється за допомогою цього активу;

2.капіталізації наступних витрат, пов´язаних з використанням активу, що покращують його стан.

    Результати зміни строку корисного використання об´єкта впливають на величину амор-тизації об´єкта в поточному та майбутньому періодах, а накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.

    Амортизацію починають нараховувати з місяця, наступного за місяцем, у якому об´єкт

основних засобів став придатним для корисного використання. А закінчують нараховувати з місяця, наступного за місяцем вибуття об´єкта, переведення його на реконструкцію, модер-нізацію, добудову, дообладнання чи консервацію.

    Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби” метод амортизації має враховувати форму, в якій економічна вигода від активу отримується підприємством. Тому вибір методів амортизації основних засобів підприємство здійснює самостійно, застосовуючи до кожного об´єкта ос-новних засобів відповідний метод нарахування амортизації.

    Важливе значення для організації бухгалтерського обліку основних засобів має метод нарахування амортизації, який впливає на величину витрат підприємства. Обрані методи амортизації основних засобів є елементами облікової політики підприємства.

    У П(С)БО 7 „Основні засоби” передбачено нарахування амортизації основних засобів із застосуванням методів, наведених на рис.1.3. 
 

                         Рис.1.3. Методи амортизації основних засобів. 

    Прямолінійний метод амортизації застосовують для амортизації основних засобів, знос яких не залежить від обсягу виробництва (будівлі адміністративного призначення, виробничі цехи). При ньому річну суму амортизації (Ва-річ) визначають діленням вартості, що підлягає амортизації (Ва) (первісна (Вп) мінус ліквідаційна вартість (Вл)) на очікуваний строк корис-ного використання (Т):

                                         Ва-річ = Ва / Т = ( Вп – Вл ) / Т.  (1.1.)

    Переваги цього методу заключаються в наступному: простота розрахунків амортизації; можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітньому періоді, що зручно для зіставності собівартості продукції, яка випускається, з доходами від її реалізації.

    Недоліками є: не враховується моральний знос основних засобів і чинник зростання ви-трат на ремонт по мірі їх експлуатації.

    Метод зменшення залишкової вартості застосовують тоді, коли передбачається наяв-ність ліквідаційної вартості та потрібно накопичити кошти з метою заміни основних засобів у випадку їх морального старіння та інфляції. При цьому методі амортизацію нараховують множенням залишкової вартості основних засобів на початок року (Взал.на поч.року) або первісної вартості (Вп) об´єкта на річний відсоток амортизації (%Ам):

                       Ва-річ = Вп * %Ам;      або        Ва-річ = Взал.на поч.року * %Ам. (1.2.)

    Річний відсоток амортизації визначають за формулою:

                         %Ам = 1- n        Ліквідаційна вартість об´єкта  (1.3.)

                  Первісна вартість об´єкта

де: n – кількість років корисного використання об´єкта.

    Перевагами даного методу є те, що упродовж перших років експлуатації об´єкта за до-помогою нарахування амортизації накопичується значна сума коштів, необхідних для від-новлення основних засобів.

    Недоліком є те, що метод базується на порівняно складних математичних розрахунках і через це є не дуже зручним у використанні.

    Кумулятивний метод застосовують, якщо продуктивність обладнання в перші роки ек-сплуатації значно вища, ніж у наступні. При цьому методі суму амортизації визначають

множенням первісної вартості об´єкта за вирахуванням ліквідаційної вартості на кумулятив-

ний коефіцієнт (Кк), який розраховується за формулою: 

                                      Кількість років, що залишилася до кінця очікуваного

             Кк =               строку використання об´єкта основних засобів                   (1.4.)

                                             Сума числа років корисного використання об´єкта   

основних засобів

    Переваги цього методу аналогічні методу зменшення залишкової вартості. Недоліком є те, що сума зносу часто не узгоджується ні з фактичним використанням основних засобів, ні з обсягом виробленої продукції.

    Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовують, якщо продуктив-ність обладнання в перші роки експлуатації значно вища ніж у наступні. При цьому методі річну суму амортизації визначають множенням залишкової вартості об´кта на початок звіт-ного року (або первісної вартості) на річну норму амортизації, яку обчислюють виходячи зі строку корисного використання об´єкта та подвоюють:

                   Аріч = Взал.на поч.року * На,    або    Аріч = Вп * На,  де На = 2 * Н.      (1.5.)

    Переваги і недоліки цього методу тотожні методу зменшення залишкової вартості.

    Виробничий метод застосовують у випадку, коли інтенсивність використання об´єкта впливає на його експлуатаційні властивості і коли можливо визначити фактичний обсяг ви-робництва. При цьому методі місячну суму амортизації (Аміс) визначають множенням фак-тичного місячного обсягу виробництва продукції (Оф.міс.) на виробничу ставку амортизації (Сва), що обчислюється діленням вартості об´єкта основних засобів на обсяг робіт (Ор), які очікується виконати з його використанням.

                              Аміс = Сва * Оф.міс;        Сва = Ва / Ор                                              (1.6.)

    Перевагою цього методу є простота та раціональність розрахунків. Недоліком є те, що неможливо або дуже складно визначити фактичний обсяг продукції, виробленої з викори-станням того чи іншого активу.

    Амортизацію податковим методом нараховують згідно ст. 8 Закону України „Податок на прибуток”.

При даному методі амортизують:

28. витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання;
29. витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих пот-реб;
30. витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
31. витрати на капітальне поліпшення земель, не пов´язані з будівництвом.

    Основними фондами у податковому обліку вважають матеріальні цінності, що призна-чаються платником податку для використання його у господарській діяльності протягом пе-ріоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких мате-ріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв´язку з фізичним або моральним зносом.

    Основні фонди діляться на чотири групи:

32. група 1 – будинки, споруди, передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі;
33. група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оп-тичні та електромеханічні прилади та інструменти, телефони, інше офісне обладнан-ня;
34. група 3 – інші основні фонди, які не належать до 1,2 і 4;
35. група 4 – обчислювальна техніка та програмне забезпечення для неї, інші інформацій-ні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких вище вартості малоцінних предметів.

    Облік основних фондів групи 1 ведуть по об´єктах, груп 2,3 і 4 – тільки загальної вар-тості групи. За ними щоквартально визначають балансову вартість групи (для груп 2,3,4) або об´єкта групи 1:

                                Ба = Б (а-1) + П (а-1) – У (а-1) – А (а-1),                                           (1.7.)

де: Ба – балансова вартість групи на початок звітнього періоду;

Б (а-1) – балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П (а-1) – сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, ре-конструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів упродовж періоду, що пере-дував звітному;

У (а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів упродовж періоду, що передував звітньому;

А (а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітньому.

    Амортизацію нараховують від суми балансової вартості на початок розрахункового

періоду один раз на квартал за такими нормами:

- група 1 – 2%;

- група 2 – 10%;

- група 3 – 6%;

- група 4 – 15%.

По групі 1 амортизація нараховується за кожним об´єктом до досягнення ним балансової вартості 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; по групах 2,3 і 4 – у цілому по групі до досягнення групою балансової вартості 0 грн.

    Цей метод дає змогу зблизити бухгалтерський і податковий облік основних засобів. Недоліком є те, що метод не економічно не виправданий, оскільки не враховує реальних строків служби основних засобів; не дає можливості визначати залишкову вартість по об´єктах, де облік ведеться в цілому по групах.

    Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується протягом терміну

корисного використання за прямолінійним або виробничим методами.

    При цьому для визначення терміну корисного використання інших необоротних мате-ріальних активів може бути створена експертна комісія.

    Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватись у першому місяці використання об´єкта у розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення зі складу (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або у першому місяці використання об´єкта 100% його вартості.

    Амортизація інших необоротних матеріальних активів проводиться щомісячно, почи-наючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об´єкт став придатним для корисного вико-ристання, та призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дооблад-нання та консервації.

    Нарахування амортизації закінчується, починаючи з місяця, наступного за місяцем ви-буття іншого необоротного матеріального активу.  

2. Переоцінка і зменшення корисності основних засобів.

 

    Проведення переоцінки основних засобів регламентується п.1.6. П(С)БО 7, згідно якого переоцінку об´єкта основних засобів можна проводити, коли його залишкова вартість (за да-ними бухгалтерського обліку) істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балан-су.

    Після внесених у П(с)БО 7 змін підприємства одержали право самостійно визначати

величину істотності й, відповідно, вирішувати, переоцінювати основні засоби чи ні.