Організація і методика обліку МШП та будівельних матеріалів (на матеріалах ПП «Промбудмонтаж»)

     Відповідно  до Інструкції № 291, МШП, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, в бухгалтерському обліку відбиваються на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».[7,с.34]

     Визначення  МШП, що містяться в П(С)БО 9 звучать  так: «До складу запасів відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані протягом не більш одного року чи нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Під операційним циклом розуміється проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з таких запасів продукції чи товарів і послуг». [6,с.86]

     До 1 січня 2000 року бухгалтерський облік  малоцінних та швидкозношуваних предметів  ґрунтувався на методологічних принципах, викладених у Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженому постановою КМУ від 03.04.93 р. № 250 (далі — Положення № 250), і Вказівках по організації бухгалтерського обліку в Україні., затверджених наказом Міністерства фінансів України від 07.05.93 р. № 25.

     Були  встановлені три основних критерії для розмежування МШП і основних засобів:

     1)вартість  — не вище 500 грн. за одиницю  незалежно від терміну служби;

     2)термін  служби — використовуються при  виробництві продукції (робіт,  послуг) протягом періоду, що не перевищує одного року незалежно від вартості;

     3)наявність  у переліку предметів, що відносяться  до МШП.

     Вартість  МШП, що знаходяться в експлуатації (за винятком спеціальних інструментів і пристосувань, тимчасових (нетитульних) споруджень, а також предметів, призначених для видачі напрокат), погашалася шляхом нарахування зносу одним із трьох способів:

• щомісяця — виходячи з відповідного терміну служби;
• у розмірі 50 % вартості при передачі зі складу в експлуатацію, а інші 50 % (за винятком вартості їхнього можливого використання) — при вибутті через непридатність;
• у розмірі 100 % вартості — при передачі зі складу в експлуатацію.

     Метод нарахування зносу, обраний підприємством, установлювався наказом (розпорядженням) по підприємству про облікову політику на поточний календарний (фінансовий) рік.

     Згідно  П(С)БО 9 при передачі МШП зі складу в експлуатацію знос не нараховується, а вартість МШП виключається зі складу активів підприємства (тобто списується з рахунка 22 і відноситься на витрати звітного періоду.

      Що  стосується тих предметів, що відповідно до Положення № 250 класифікувалися  як МШП, але термін служби яких перевищує один рік, то відповідно до вимог П(С)БО 7 такі предмети враховуються в складі інших необоротних матеріальних активів, а саме як малоцінні необоротні матеріальні активи (порівняння в табл.. 1.2.1).

      Таблиця 1.1

      Критерії  розмежування МШП  у запасах з  основними засобами відповідно до вимог  старого і нового бухгалтерського  обліку 

 

     Бухгалтерія підприємства при обліку МШП повинна забезпечити:

1. їх своєчасне і повне оприбуткування на склад та розрахунки з постачальником;
2. контроль за зберіганням МШП по матеріально відповідальних особах та в місцях їх експлуатації;
3. виявлення фактичної собівартості по отриманим МШП;
4. контроль за дотриманням нормативних строків їх служби;
5. своєчасне та правильне оформлення зіпсованих або загублених інструментів, виробничого одягу та взуття, спеціального одягу та господарського інвентарю;
6. правильне та своєчасне оформлення документів операцій по руху МШП і т. д. [12,с.235]

Однією  із складових виробничих запасів  є будівельні матеріали.

     Будівельні  матеріали – матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.

     Будівництво — спорудження нового об’єкта; реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об’єктів; виконання монтажних робіт. Об’єкт будівництва — сукупність будівель і споруд або окремі будівлі й споруди, будівництво яких здійснюють за єдиним проектом.

     Виробничий  процес у будівництві відбувається на нерухомих об’єктах за рухливого  характеру роботи працівників, будівельних  машин і механізмів. Процес будівництва є довготривалим, що в обліку відображено поступовим нагромадженням витрат за об’єктами через незавершене будівництво до здачі об’єкта замовникові.

     Замовник (забудовник) веде будівництво господарським  способом (власними силами) або підрядним  способом (роботи виконує спеціалізована будівельна організація). За змішаного способу будівництво здійснюють господарським способом із залученням до певної частини робіт підрядних організацій.

     Підрядник — юридична особа, яка укладає будівельний контракт, виконує передбачені будівельним контрактом роботи і передає їх замовникові. Генеральний підрядник несе відповідальність за своєчасне введення потужностей та об’єктів за контрактом, а субпідрядник виконує окремі види робіт на об’єкті та передає їх генпідрядникові.

     Облік будівництва ґрунтується на тих  самих принципах, що й облік виробництва  промислової продукції. За характером будівництво можна віднести до типу виробництва, в якому застосовують позамовний метод обліку витрат. При  цьому зважають на особливості технології, організації та управління будівельним виробництвом, контролю за виробничими процесами та якістю будівництва.

     Організаційно-технічною  особливістю будівництва є наявність  безцехової структури, тому загальновиробничі  витрати обліковують як накладні на одному рахунку. [8,с.132]

     Для правильної організації обліку МШП та будівельних матеріалів необхідно:

• забезпечити умови для нормального їх зберігання на складі та функціонування в експлуатації;
• розміщати ШП в місцях їх зберігання та експлуатації таким чином, щоб мати можливість швидкого їх прийому, відпуску та перевірки наявності;
• встановити коло осіб, на яких покладена відповідальність за прийняття, зберігання та відпуск предметів, за правильне і своєчасне оформлення цих операцій;
• заключити в установленому порядку з цими особами письмові договори за матеріальну відповідальність;
• визначити відповідальну особу, якій представлено право підписувати документи на отримання, відпуск та списання ШП;
• встановити чітку систему документообороту та суворий порядок оформлення операцій по руху цих предметів;
• проводити в належні строки в установленому порядку інвентаризації, а також контрольні виборні перевірки наявності предметів на складах і в експлуатації та своєчасно відображати в бухгалтерському обліку результати інвентаризацій і перевірок. [15,с.156]

     Отже, запаси є найбільш важливою і значною  частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у  структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, при визначенні результатів  господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Тому  їх облік є досить трудомістким процесом та має досить значні проблеми. 

2.   Класифікація та  оцінка МШП і  будівельних матеріалів.

 

     Згідно  з П(С)БО 9 «Запаси» визнання та первісна оцінка МШП та будівельних матеріалів здійснюється:

     - Запаси визнаються як актив  тоді, коли існує імовірність  того, що підприємство одержить  у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням,  і їх вартість може буди  достовірно визначена

     Одиницею  бухгалтерського обліку є їх найменування або однорідна група (вид)

     - Придбані (отримані) або вироблені  матеріали зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

     Важливе значення для правильного обліку має порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

     Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),
• суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв ’язку з пошуком та придбанням запасів;
• суми ввізного мита;
• транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту), за навантажувально-розвантажувальні роботи і транспортування запасів всіма видами транспорту до місця їх використання), включаючи затрати по страхуванню ризиків транспортування запасів;
• суми непрямих податків у зв ’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;
• інші витрати, які безпосередньо пов ’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів.

     Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

     Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

     Якщо  балансова вартість переданих запасів  перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

     Не  включаються до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

• понаднормативні втрати і недостачі запасів;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов ’язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

     Первинна  вартість запасів у бухгалтерському  обліку не змінюється, крім випадків, передбачених Положенням (стандартом) 9. [6,с.84]

     Оцінка  вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

• ідентифікованій собівартості одиниці запасів;
• середньозваженій собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

     Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення  і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.