Організація обліку і контролю операцій з дебіторською заборгованостю

2.            Підготовча стадія:

      пред’явлення повноважень на проведення інвентаризації;

      перевірка облікових регістрів і своєчасності відображення в них розрахункових документів

      визначення кількості контрагентів

      складання опису за даними бухгалтерського обліку.

3.            Технологічна (основна) стадія:

      висилання контрагентові запиту з метою взаємозвірки стану розрахунків;

      збір та аналіз інформації, отриманої від контрагентів.

4.            Результативна стадія:

      вирішення спірних питань;

      складання протоколу за результатами попередньої процедури;

      складання інвентаризаційних описів;

      передача документів суб’єкту, що призначав інвентаризацію;

      прийняття остаточних рішень.

Основними способами проведення інвентаризації дебіторської заборгованості є [10, с.406]:

1)                 підтвердження сальдо, яке полягає в отриманні від контрагентів підтверджень правильності сум, вказаних в бухгалтерському обліку підприємства, що вивчається, а також виявлення різниць;

2)                 порівняння даних регістрів бухгалтерського обліку з відповідними документами і підтвердження їх реальності.

Серед об'єктів уваги інвентаризаційної комісії повинні перебувати кошти в дебіторській заборгованостях, у розрахунках за невідфактуровані поставки, за нестачами і втратами. При цьому треба встановити наявність рішень про відшкодування всіх нестач та проконтролювати відправлення матеріалів про їх стягнення до відповідних органів.

Дебіторська заборгованість на час інвентаризації має бути підтверджена витягами з аналітичного обліку розрахунків, направленими дебіторам, і векселями підприємства. Дебітори зобов'язані протягом 10 днів з дня отримання цих відомостей підтвердити свою заборгованість або надіслати власні заперечення з цього приводу. Форма акта звіряння розрахунків затверджена наказом Мінекономіки, Мінфіну і Держкомстату України від 10 листопада 1998 р. № 148/234/383.

При інвентаризації стану розрахунків з працівниками підприємства перевіряються: звіти підзвітних осіб за виданими авансами із врахуванням їх цільового призначення; виявляються невиплачені суми по заробітній платі, які підлягають депонуванню, а також суми і причини виникнення переплат працівникам; обгрунтованість відображеної в бухгалтерському обліку заборгованості за недостачами і крадіжками.

У результаті інвентаризації на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядниками, іншими дебіторами і кредиторами мають залишитися тільки суми, пого­джені звірянням розрахунків. В окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності залишили­ся неврегульованими, допускається відображення розрахунків з дебіторами і кредиторами кожною із сторін у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку. Заінтересована сторона (тобто підприємство-кредитор) зобов’язана здійснити заходи з урегулювання таких розбіжностей у встановленому порядку. По дебіторській і кредиторській заборгованостях з простроченим тер­міном позовної давності, що підлягають списанню з балансу, до акта інвентаризації додають довідку про назву дебіторів і кредиторів, суму заборговано­сті, дату і підстави її виникнення, а також про причини і осіб, винних у простроченні терміну позовної давності.

Особливу увагу інвентаризаційна комісія приділяє: перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості, зобов'язань, а також простроченої заборгованості; оцінці дебіторської заборгованості і зобов'язань.

За результатами інвентаризації резервів (забезпечень) має бути встановлена сума, що підлягає додатковому нарахуванню або зменшенню.

За даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) бухгалтерська служба разом з робочими інвентаризаційними комісіями складають звіряльні відомості по тих розрахунках, де встановлено відхилення від облікових даних. За всіма фактами нестачі й надлишку, а також за втратами, пов’язаними з простроченням терміну позовної давності, від службових осіб, відповідальних за зберігання цінностей і стан розрахунків, мають бути отримані письмові пояснення.

Робоча інвентаризаційна комісія у протоколі свого засідання фіксує пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання псуванню, нестач цінностей і розбіжностей надалі.

Постійно діючі інвентаризаційні комісії здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризації, перевіряють правильність визначення інвентаризаційних розбіжностей і обгрунтованість пропозицій щодо їх врегулювання. Висновки постійно діючих інвентаризаційних комісій щодо врегулювання інвентаризаційних розбіжностей набувають сили розпорядчого документа і стають підставою для записів у бухгалтерському обліку тільки після їх затвердження керівником підприємства, а якщо інвентаризація проводилася у зв’язку з приватизацією або переданням в оренду державних підприємств, – після затвердження відповідно органом приватизації або орендодавцем [59, с.35].

Результати інвентаризаційної роботи слід висвітлювати у Примітках (пояснювальній записці) до річного фінансового (бухгалтерського) звіту, що дасть змогу його зовнішнім користувачам дістати відповідну аналітичну інформацію.

Записи в бухгалтерському обліку, пов’язані з урегулюванням інвентаризаційних розбіжностей, здійснюють в тому місяці, коли завершено інвен­таризацію, а щодо розбіжностей, встановлених інвентаризацією, яку провадили за станом на кінець року, - у грудні.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть, виходячи з особливостей галузевої економіки, видавати методичні рекомендації з проведення інвентаризації.

Висновки до 3-го розділу.

Метою написання третього розділу дипломної роботи з дослідження організації контролю розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”.

Контроль розрахунків з дебіторами на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” включає в себе проведення аудиту, як зовнішнього так і в внутрішнього, а також здійснення внутрішніх ревізій. Першоосновне завдання аудитора та ревізора полягає у здійсненні перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку.

Сьогодні інформація про фінансовий стан будь-якого підприємства цікавить багатьох користувачів. Тому достовірність фінансової звітності є обов’язковою умовою для оцінки фінансового стану підприємства та для того щоб зацікавити інвесторів, а також уникнути непорозумінь з державними органами.

На сьогодні на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” в процесі написання дипломної роботи, нами було виявлено деякі відхилення та помилки в організації та здійснення обліку. Тому, на нашу думку, здійснення зовнішнього та внутрішнього контрою на підприємстві є необхідним, в тому числі і контроль за розрахунками з дебіторами.

Згідно чинного законодавства перед складанням річної фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію.

Метою проведення інвентаризації є здійснення контролю за наявністю та станом дебіторської заборгованості на підприємстві, а також достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

За допомогою інвентаризації, на нашу думку, можливо або підтвердити факти виникнення та обліку дебіторської заборгованості , або їх спростувати.

Дослідивши діяльність роботи ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” ми ознайомилися з порядком проведення інвентаризації на даному підприємстві. Крім обов’язкової річної інвентаризації, підприємство здійснює щомісячну інвентаризацію по розрахунках з працівниками та покупцями, і це на нашу думку, є правильним. За допомогою цих даних підприємство може виявити реальні обсяги дебіторської заборгованості.

4. Охорона праці на підприємстві

4.1 Загальні положення

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Головними об’єктами дослідження охорони праці – є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці на виробництві.

Першим обов’язком власника, керівника підприємства, менеджера є створення такої організації виробництва, за якої досягатиметься найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві або випадок професійного захворювання означатиме для підприємства серйозну моральну й економічну втрату.

Другим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентноздатності. Закон захищає споживача від недоброякісної продукції. Якість праці і якість продукції прямо залежать від якості умов праці, від санітарно-гігієнічного та енергометричного комфорту на робочих місцях.

Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці стане важливим фактором існування підприємства в умовах ринкової конкуренції. Керівники мають зберігати цінних кваліфікованих робітників, створювати їм здорові умови праці, забезпечувати гуманний моральний клімат у трудовому колективі, що сприятиме підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції.

Керівник має постійно намагатись забезпечувати технологічну та організаційну перевагу свого підприємства перед іншими. Гостро поставити питання використання наукових досягнень і серед них – системи наукової організації охорони праці, системного підходу до проблем запобігання нещасним випадкам та захворюванням на виробництві.

Повністю безпечних і нешкідливих виробництв не існує. Задача охорони праці – звести до мінімальної ймовірності ураження або захворювання працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.

У статті 43-46 Конституції України вказані права громадянина на безпечні та здорові умови праці і на забезпечення у разі втрати працездатності.

Закон України ”Про охорону праці” від 14.10.92р. проголошує основні принципи державної політики в галузі охорони праці та гарантії прав громадян на охорону праці, встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні, закріплює заходи економічного стимулювання роботи з охорони праці, встановлює компетенцію і повноваження державних органів управління охороною праці, повноваження і права органів державного нагляду і громадського контролю, регулює відносини між власником або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки та стану виробничого середовища, визначає відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Основними законодавчими актами, що визначають основні положення з охорони праці та якими керується Житомирський м’ясокомбінат в своїй діяльності, є – Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України “Про охорону праці”, Закони: “Про пожежну безпеку”, “Про дорожній рух”, “Про цивільну оборону”. В них визначаються засади реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, встановлюється єдиний порядок організації охорони праці на підприємстві, регулюються відносини між роботодавцями та працівниками в сфері охорони праці.

Нормативні акти Житомирського м’ясокомбінату спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, робочих місцях.

Також у ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” діють правила внутрішнього трудового розпорядку яких всі працюючі мають дотримуватися. Важливі питання і заходи щодо охорони праці включаються також у колективні договори та в угоди з охорони праці, які щорічно укладаються між адміністрацією і трудовим колективом.

З метою виконання вимог нормативних актів про охорону праці керівництво Житомирського м’ясокомбінату забезпечує функціонування системи управління охороною праці. Управління охороною праці на підприємстві здійснюється у відповідності з рекомендаціями “Управління охороною праці”.

4. 2 Особливості охорони праці на ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат”

На Житомирському м’ясокомбінаті існує служба охорони праці (СОП), як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація її допускається тільки у разі ліквідації підприємства. СОП підпорядковується безпосередньо керівникові ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” і працює під керівництвом головного інженера.

Служба охорони праці ЗАТ „Житомирський м’ясокомбінат” підпорядковується безпосередньо директору підприємства, та виконує такі основні функції:

– проводить оперативно-методичну роботу по управлінню охороною праці на підприємстві;

– проводить для працівників вступний інструктаж з питань охорони праці;

– забезпечує працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

– бере участь у розслідуванні нещасних випадків і аварій, роботі комісії з питань охорони праці підприємства, розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, роботі комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці;