Основи державного управління

Відповідно до Конституції України 21 жовтня 1998 р. Верховною Ра­дою Автономної Республіки Крим була прийнята Конституція Автоном­ної Республіки Крим, затверджена парламентом України 23 грудня того ж року, яка юридичне закріпила статус і повноваження автономії - не­від'ємної складової частини України. Представницьким органом АРК ви­значена Верховна Рада АРК, а виконавчим - Рада міністрів АРК.

Важливою подією політичного життя держави стали вибори Президента України в жовтні-листопаді 1999 р. У резуль­таті голосування Президентом України на повторний строк було об­рано Леоніда Кучму.

Після того як Верховна Рада відхилила кандидатуру В. Пустовойтенка на посаду Прем'єр-міністра України, 22 грудня 1999 р. новим Прем'єром став Віктор Ющенко. Початок 2000 року був ознаменований неординарною політичною подією - парламентською «ок­самитовою революцією», яка завершилася зміною керівництва Верховної Ради України та створенням нової правоцентристської парламентської більшості. Ліві сили вперше за всі роки української Незалежності стали у Верховній Раді меншістю.

Важливим кро­ком щодо оптимізації діяльності Кабінету Міністрів стало створення урядо­вих комітетів. Запровадження цих робочих органів підвищило ефектив­ність роботи уряду, якість проектів законодавчих актів, прийнятих урядових рішень, сприяло політичній узгодженості рішень, поліпшило координацію зусиль центральних органів виконавчої влади у формуванні та здійсненні державної політики.

Кон­ституційний Суд України розпочав свою діяльність 1 січня 1997 р. До повноважень цього єдиного в державі органу конституційної юрисдикції належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції (конституційність) та офіційне тлумачення Основного Закону та законів України. Конституційний Суд складається з вісімнадцяти суддів, яких у пропорційній кількості (по шість) призначають Прези­дент, Верховна Рада та з'їзд суддів України. Рішення, ухвалені Консти­туційним Судом, є обов'язковими до виконання, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Прийняті у 2001 р. відповідно до Конституції нові Кримінальний, Земельний, Цивільний кодекси України стали основою реформування всієї судової системи і судочинства. В Україні створено єдину судову систему судів загальної юрисдикції у складі місцевих, апеляційних, вищих спеціалізова­них судів та Верховного Суду України. Визначено дволанкову систему касаційних судів шляхом утворення Касаційного суду України і залишено право на звернення з повторною касацією до Верховного суду України.

3. Зміни в організації державної влади у 2004-2008 роках

Важливим випробуванням на шляху демократизації України стали президентські вибори 2004 року. Порушення законності під час виборчої кампанії з боку прибічників кандидата від влади (Віктора Януковича, який був десятим Прем'єр-міністром України) використали опозиційні сили для проголошення результатів голосування в другому турі президентських виборів сфальсифікованими. В результаті, в країні виникла політична криза, яка отримала назву «помаранчева революція». Її характерними рисами були: масова акція громадського протесту на Майдані Незалежності в Києві проти несправедливих виборів, неспроможність офіційної влади впоратись з ситуацією, втручання міжнародних посередників, мирне вирішення політичного конфлікту за допомогою Верховного Суду. 3 грудня 2004 р. Верховний Суд України прийняв рішення про нове, повторне голосування, на якому 26 грудня перемогу отримав В.Ющенко. Події в Україні завдяки демократичному та мирному вирішенню політичної кризи, зміні акцентів у внутрішній та зовнішній політиці в дусі західноєвропейських цінностей, посилили легітимність Української держави на міжнародній арені.

В ході подолання політичної кризи ВР України 8 грудня 2004 р. ухвалила політреформу шляхом внесення змін до Конституції України. Згідно зі змінами до Конституції, строк повноважень ВР зріс з 4 до 5 років, депутатам ВР було заборонено офіційно займатись підприємницькою діяльністю, переходити в інші парламентські фракції, протягом місяця з дня відкриття ВР депутати мають створити парламентську більшість – коаліцію депутатських фракцій, парламентська коаліція (або фракція, що має більшість) отримала право пропонувати Президенту на затвердження прем’єр-міністра та склад уряду, голова ВР отримав право підписувати закони у випадку подолання вето Президента та його відмови їх підписувати, з 2006 р. вводилась пропорційна система виборів депутатів ВР.

7 липня 2005 р. законом України була впроваджена пропорційна система виборів до українського парламенту. У виборах до ВР України 26 березня 2006 р. взяли участь 46 політичних блоків та партій, але переможцями стали лише п’ять політичних сил.

22 червня 2006 р. була створена парламентська коаліція з трьох політичних сил – БЮТ, Нашої України та СПУ, яка отримала назву «коаліція демократичних сил». Але створена парламентська коаліція, з огляду на розподіл вищих державних посад та різне розуміння актуальності поточних завдань державної політики України, виявилась нестійким політичним утворенням. «Коаліція демократичних сил» розпалась, а замість неї була створена інша коаліція з Партії регіонів, СПУ та КПУ, яка отримала назву «антикризова коаліція». Перед цим, 6 липня 2006 року головою ВР був обраний лідер СПУ О.Мороз. Антикризова коаліція на пост голови уряду запропонувала лідера Партії регіонів В.Януковича. З ініціативи Президента 3 серпня було проведено "круглий стіл" провідних політичних сил країни і підписано Універсал національної єдності (Ю.Тимошенко свій підпис під Універсалом не поставила). На засіданні Верховної Ради 4 серпня В.Янукович був обраний головою уряду.

На початку квітня 2007 р. Президент В.Ющенко ініціював політичну кризу в країні. Причиною цього було прийняття парламентом закону «Про Кабінет міністрів України», який істотно звужував президентські повноваження. В результаті 30 вересня 2007 р. були проведені позачергові вибори до Верховної Ради України. 29 листопада утворена нова «коаліція демократичних сил» (БЮТ, НУ-НС), у складі 227 депутатів. Спікером було обрано А.Яценюка, а прем’єр-міністром стала Ю.Тимошенко. Почався новий етап державотворення в Україні.

Література:

1.     Висоцький О. Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок.- К., 2004.

2.     Дорошенко Д. І. Історія України: В 2-х томах.- К., 1991.

3.     Киричук В., Тимцуник В. Історія державного управління в Україні – К., 2001.

4.     Панюк А., Рожик М. Історія становлення української державності. - Львів, 1995.

5.     Шевчук В. Козацька держава.- К., 1995.

6.     Швидько Г. К., Романов В. Є. Державне управління і самоврядування в Україні: Історичний нарис.- К., 1997.

ЗМІСТ

Навчальне видання

Висоцький Олександр Юрійович

Висоцька Ольга Євгенівна

Шаров Юрій Павлович

Основи державного управління

Конспект лекцій

Частина ІІ.

Тем. план 2008,

Підписано до друку  26.01.08. Формат 60х84 1/16.  Папір друк.  Друк плоский.

Облік.-вид. арк. 3,05.  Умов. друк. арк. 3,02. Тираж  100  пр. Замовлення №

Національна металургійна академія України

49600, м. Дніпропетровськ-5, пр. Гагаріна, 4

_______________________________

   Редакційно-видавничий відділ НМетАУ

52