Вживання синонімів у творчості українських письменників

Таким чином, значення синонімів ототожнюються за спільним пред­метно-понятійним ядром і протиставляються за деталями характеристики поняття (відтінок значення), за експресивно-емоційним забарвленням, стилістичною приналежністю, сполучуваністю. Цих додаткових відтінків та інших характеристик синонімічних слів цілком достатньо для роз­межування лексичного значення і виділення його у системі мови, але недостатньо для протиставлення понять, напр.: поганий - гидкий, наважуватися – насмілюватися, страшний - моторошний.

Класифікація синонімів

Уже відзначалось, що єдиної загальновизнаної класифікації синонімів у лінгвістиці досі не існує, але оскільки члени синонімічних рядів можуть розрізнятися між собою і характером синонімічних зв’язків, і смисловими відтінками, і сферою вживання, і емоційно-експресивним наповненням та ін., то для зручності аналізу, для спостережень над особливостями вживання слів-синонімів виникає необхідність їх класи­фікації в межах ряду за найважливішими розрізнювальними ознаками. "Синонімічний ряд - це складна єдність, - зазначає у зв’язку з цим А.А.Брагіна. -  І для його вивчення безумовно корисні й аналітичні розчленування на тотожні, абсолютні, чисті синоніми та квазісиноніми, і виділення елементарних смислів та неелементарних лексико-семантичних і граматичних відмінностей. Таке штучне розмежування може стати робочим прийомом у створенні системи ремарок з урахуванням усіх коливань синонімічної амплітуди" (Брагина, 1973б, с. 110).

Залежно від характеру синонімічних відношень (постійних чи тим­часових) синоніми діляться на два розряди:  загальномовні  та оказіональні. До першого розряду належать окре­мі слова або фразеологічні одиниці, що вживаються у прямому та переносному значеннях (якщо це останнє закріпилось за словом у загальнонародній мові й зафіксоване в словниках). До розряду оказіональних (іх ще називають контекстуальними) належать слова або фразеологізми, які вступають у синонімічні відношення тільки (або переважно) у певних контекстуальних умовах.

Синоніми обох цих розрядів, у свою чергу, поділяються на групи залежно  від  диференційних  ознак  (або  відтінків  значення),  що входять до окладу лексичного значення олова. Відтінки значен­ня більш чи менш чітко виявляються тільки при зіставленні кількох слів. Відтінок значення визначать як семантичну особливість, що виявляється при порівнянні слів, які позначать одне поняття. А.А.Уфімцева виводить поняття відтінку з парадигматичних відношень словесних знаків: "При парадигматичних відношеннях словесних знаків у системі наявний семантичний залишок у вигляді розрізнювальної ознаки або загального семантичного множника" (Общее языкознание, стр. 405).

Найбільш поширеним в поділ лексичних синонімів на понятійні (смислові, ідеографічні) та стилістичні, хоч існують ще й інші класифікації синонімів (див., напр.: Лисиченко, с. 70); Сучасна укр. з мова, 1973, с. 69-70) . Перші служать засобом вираження особливою одного поняття, тобто передають різні додаткові смислові відтінки виднітися - бовваніти - мліти; хотіння - бажання - жадання – жадоба; поважний - солідний - статечний. До стилістичних належать синонімі що закріпилися за певним стилем мови, територіальним діалектом, застарілі та рідковживані слова,  хоч вони часто не позбавлені смислової уточнюючої функції, яка однак, має другорядний характер на фоні функціонально-мовної чи емоційно-експресивної.

Залежно від компонента, що служить розрізненню значень понятій них синонімів, вони поділяються на п’ять підгруп:

1) Синоніми, у значенні яких підкреслюється і виділяється якась певна сторона, риса чи ознака позначуваного словом явища: вагання - сумніви, напучення - нотації, відвага - доблесть.

2) Синоніми, що служать виявленню ступеня чи міри ознаки, якості чи стану: сором - ганьба, гарний - чудовий, біда - горе.

3) Синоніми, що характеризують інтенсивність дії чи стану:: просити - благати, боятися - жахатися, сердитися - гніватися.

4) Синоніми, що відрізняються характером дії: крик - вереск плач - ридання, сміх - регіт.

5) Синоніми, відтінки значення яких перебувають у тісному зв’язку з характером лексичної    сполучуваності: коричневий - карий, кохати - любити, дефект - недолік.

  Для стилістичних синонімів основним є протиставлення за приналежністю чи вживанням слова у тому чи іншому функціональному стилі.

За предметно-понятійним змістом такі синоніми переважно тотожні  один одному:   довід - аргумент,   термометр - градусник,   майно -манатки.

Стилістична характеристика слова тісно переплітається з його емоційним забарвленням, яке й визначає приналежність слова до того чи іншого функціонального стилю: обличчя - морда, обманювати - брехати.    Тому не зовсім умотивованим здається виділення емоційних синонімів в окрему групу (див.: Лисиченко, с. 75).

  У зв’язку з тим, що названі групи синонімів перебувають у тісному зв’язку, - у мові досить часто зустрічаються  синоніми, які протиставляються одночасно і відтінками значення, і емоційним забарвленням. і стилістичною характеристикою, - деякі автори виділяють в окрему групу понятійно-стилістичні синоніми, напр. торжество - тріумф, збентежити - спантеличити, охоче - радо – залюбки.

Крім названих груп синонімів, у мові існують також так звані абсолютні  синоніми, які не мають відмінностей у се­мантиці, тобто слова з тотожними значеннями, напр.: алфавіт – азбука, іспит - екзамен, мовознавство - лінгвістика. Питання про синоніміч­ність таких слів розв'язується залежно від того, які слова вважають­ся синонімами - близькі чи тотожні за значенням.

Групу слів з тотожними значеннями виділяють представники обох

напрямків: "абсолютні синоніми" (Р.О.Будагов) "стопроцентні синоніми" (0.0.Реформатський), "тотожні в основному номінативному значені" (А.Д.Григор’єва), "точні (рівнозначні) синоніми" (Ю.Д.Апресян). Прихильники точки зору, відповідно до якої синонімами вважаються тільки слова з близькими значеннями, вважають явище абсолютних збігів значень синонімічних слів нетиповим і невластивим для розвинених мов і навіть виводять їх за межі синонімії. А.П.Євгеньєва, наприклад, називає такі слова "лексичними дублетами" і вказує, що вводити їх до словника синонімів слід дуже обережно й обмежено /Словарь синонимов, 1971, с. 11).

Протилежний підхід до явища абсолютної рівнозначності слів полягає в тому, що тільки такі слова й слід вважати синонімами, а всі інші (слова з близьким значенням) належать до так званих квазісинонімів. Отже, навіть ця, здавалось би, спільна риса в аналізі, синонімів виявляє великі розходження в розумінні синонімії  з  позицій "близькість значень" і "тотожність значень". І все ж таки переважна більшість лінгвістів, що відносять до синонімів слова як з близьким, і з тотожним значенням, вважає, що абсолютно рівнозначні за семантикою слова мають повне право називатися синонімами (О.І.Смирницький, І.А.Булаховський, І.К.Білодід, С.П.Левченко, В.С.Ващенко, Л.А.Лисиченко, А.В.Лагутіна та ін.). Абсолютні синоніми існують у мові і входять у загальну систему протиставлень за значенням, але відтінок значення таких слів дорівнює нулю. Частіше абсолютні синоніми можуть відрізнятися сферою вживання. Оскільки більшість абсо­лютних синонімів належить, до спеціальної або термінологічної лексики і являє собою пари слів, одне з яких - інтернаціональне або запозичене, а друге автохтонне, то перші вживаються звичайно у мові спеціальної літератури, а другі - в загальнонаціональній літературній мові: вербальний - словесний, асиміляція - уподібнення, гідротерапія-водолікування.

Одним із джерел утворення абсолютних синонімів у мові можуть бути і місцеві діалекти: лелека - чорногуз, стрічка - бинда, гомілка - голінка, оскільки діалектна лексика широко вживається у мові художньої літератури і, таким чином, взаємодіючи із загальнонаціональною мовою, входить у неї як одна із складових частин. Інколи як абсолютні синоніми співіснують у мові рівноправні запозичення різних мов: десигнатор - сигніфікат, гасло - лозунг.

Не можна не відзначити, що у мові помітна тенденція диференціації семантично рівнозначних слів, тому абсолютно однакові слова можуть співіснувати в мові постійно. З плином часу такі абсолютні синоніми (чи лексичні дублети), якщо не зникають, а залишаються функціонувати в мові, диференціюються, розходяться або семантично, або стилістично, або за сферами вживання. Так, ще досить недавно вважалися абсолютними синонімами слова термометр і градусник, зараз вони перейшли до розряду стилістичних синонімів: термометр - загальновживане нейтральне слово, а градусник має чітко виражене розмовне забарвлення (що, до речі, відбито і в "Словнику української мови" градусник... розм... Те саме, що термометр). Таким чином, абсолютні синоніми в українській, як і в інших мовах, являють собою відносно невелику групу слів, але вони є повноправною частиною її синонімічної системи.

Підводячи підсумки існуючих класифікацій синонімів залежно од відтінку значення, тобто від семантичного компонента, що служить диференціації слів-синонімів, можна сказати, що вони поділяються три основних групи, або класи: понятійні (смислові, ідеографічні), стилістичні та абсолютні. При цьому слід підкреслити, що поділ синонімів на групи є до деякої міри умовним, він застосовується переважно з практичною метою для аналізу їх відмінностей. Про відносну природу цього прийому свідчить наявність у мові проміжних груп (понятійно-стилістичні синоніми), постійний процес диференціації значень і вживання абсолютних синонімів.

Висновок:

Синоніми – це слова, що об’єднані в групи за відношенням подібності, схожості, але в той же час обов’язково мають різницю (в семантичному та стилістичному забарвленні). Саме поєднання подібного та відмінного і дають можливість художникам слова використовувати синоніми в тексті досить ефективно та з допомогою різноманітних засобів. Під час аналізу використаних у творі синонімів ми повинні чітко уявляти, що їх об’єднує і що роз’єднує. Семантичні (ідеографічні) синоніми розрізняються відтінками значення, і їх використання спрямоване в першу чергу на уточнення смислу, хоча й не без експресивності: будь-який повтор (в даному випадку називання за допомогою різних слів однієї реалії) виразний. Стилістичні синоніми мають різне функціонально-стильове забарвлення, відповідно, їх одночасне використання експресивне, без сумніву, так як наявність слова, що стоїть поряд, нейтрального чи забарвленого, підкреслює стилістичне забарвлення іншого компонента. І, природно, надзвичайно виразні семантико-стилістичні синоніми, що розрізняються двома параметрами одночасно.

Якщо письменник підкреслює семантичну спільність синонімів, то читач отримує максимально точну уяву про предмет, слова доповнюють одне одного, уточнюються та конкретизуються деталі. Якщо наша увага акцентується на тому, що розрізняє синоніми, підвищується експресивність їх використання.

Отже, синоніми — це не тільки близькі одне до одного а значенням слова, а ще й обов'язково чимось відмінні одне від іншого. Для того вони й існують, щоб у кожному Окремому випадку серед них можна було вибрати одне якесь, найточніше, що найбільше відповідає висловлюваній думці.

Чи може художник, наприклад, малюючи ліс або луки, скористатися лише одним відтінком зеленого кольору. Звичайно, що ні. Бо тоді були б у нього однаковими і трава, і сосни, і листя берези, і торішній мох, і застояна і ямці вода. От чому митцеві потрібно безліч відтінків зеленого кольору, до того ж вдало підібраних. Тільки тоді буде створена правдива картина. Так, як живописець фарбами, художник слова користується синонімічними лек семами

Використання синонімів у різних функціональних стилях неоднакове. В одних – широкий простір для синоніміки, в інших – цей простір набагато вужчий. Офіційно – діловий стиль, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовує синоніми обмежено, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення.

В художньому стилі синоніми використовуються для урізноманітнення викладу, для уникнення монотонності, набридливих повторів. Їх функція тут, в першу чергу, естетично-зображальна. Таким чином, у художній мові найпоширеніші емоційно-експресивні синоніми. Їх вплив на суттєве сприйняття посилюється за рахунок авторських семантичних неологізмів, трохеїчних вживань, звукопису та інших літературних прийомів.

Стилістиці властиве поширене розуміння синонімії. Тут мається на увазі синоніміка не тільки лексична, а й синтаксична, морфологічна, словотвірна, фразеологічна. І якщо в синоніміці найяскравіше виявляється багатство мови, то глибоке знання синонімічних можливостей і вправність у користуванні ними є одним із найважливіших показників майстерності письменника, журналіста, взагалі людини, чия творчість якимось чином пов’язана з мовою.

Все сказане вище дозволяє зробити висновок проте, що синонімічні ряди, отримані в результаті актуалізації різних лексико-семантичних варіантів, – це не сума будь-яких одиниць, а певна система, компоненти якої не просто взаємопов’язані, але і взаємозумовлені.

Окрім того, ми розглядали синонімічний ряд як цілісну семантичну одиницю, яку становлять слова однієї та тієї ж лексико-граматичної категорії.