Асортиментна політика

РОЗДІЛ 2.

2.1.Фактори, які впливають на споживні властивості взуття

2.1.1 Сировина

Для виготовлення взуття використовують натуральні, штучні, синтетичні шкіри, текстильні матеріали, а також різноманітні види картонів, декоративно-оздоблювальні матеріали, фурнітура тощо.

Натуральна шкіра – взуттєвий матеріал, виготовлений зі шкіряної сировини в процесі підготовчих операцій, дублення і обробки.

Виготовляють шкіру для верху і низу взуття, здебільшого використовують шкури великої рогатої худоби, свинячі, кінські, козячі, овечі. Крім того, в окремих випадках використовують шкури буйволів, биків, оленів, верблюдів, морських звірів, рептилій (ящірок і змій) та інших тварин.

Асортимент натуральних шкір, що використовуються для ви­готовлення взуття, досить широкий. Залежно від призначення нату­ральні шкіри поділяють на шкіри для низу, верху внутрішніх і про­міжних деталей взуття.

Перші дві групи шкір поділяють на два типи: шкіри для взуття нитково-клейових і гвинтово-цвяхових методів кріплення. Шкіри для низу взуття нитково-клейових методів кріплення і для рантів мають достатню стійкість до розриву в місцях швів, гнучкі й еластичні, а шкіри ґвинтово-цвяхових методів - більш щільні і жорсткі, добре три­мають закріплювачі в мокрому і сухому стані, мають незначну волого­ємність, стійкі до дії вологи і тепла.

Кожний тип шкіри поділяють за вихідною сировиною, спосо­бом дублення, товщиною, конфігурацією, характером і способом обробки тощо.

При виготовленні шкір для низу взуття використовують шкури великої рогатої худоби великої маси (бичок, бичина, бугай, яловиця), свинячі й кінські.

За споживними властивостями кращими є шкіри зі шкур ве­ликої рогатої худоби. Вони більш міцні, щільні, мають понижене на­мокання, більшу стійкість до стирання. Використовуються для виго­товлення усіх видів шкір різного призначення.

Шкіри з кінських хазів менш міцні і водостійкі, жорсткі, 3 них, виготовляють переважно деталі для низу взуття Гвинтово-цвяхових методів кріплення.

Свинячі шкіри відрізняються високою водопроникністю і намочуваністю, поступаються іншим шкірам у міцності до розриву, ма­ють невелику площу і застосовуються здебільшого для устілок та ін­ших внутрішніх деталей взуття.

Унаслідок нерівномірного розподілу властивостей за площею і значною масою вичинювання шкір для низу взуття здійснюється в на- півшкурках, чепраках, напівчепраках (половина чепрака, розрізаного вздовж хребтової лінії шкури), рибках (частина шкури після відділен­ня пілок, а іноді - і головної частини), полах, воротках, кінських хазах.

Основним способом дублення, що застосовується для виготов­лення шкір для низу взуття ниткових і клейових методів кріплення, є танідний у комбінації з основними солями хрому, хрому і синтетич­ними дубителями, а також хромовий у комбінації з алюмінієвими і синтетичними дубителями. Шкіри для низу взуття ґвинтово-цвяхових методів кріплення виготовляють танідним дубленням у комбінації з основними солями хрому, синтетичними дубителями і сульфітцелю- лозним екстрактом.

Залежно від товщини в стандартній точці шкіри для низу взут­тя поділяють на шість категорій. Шкіри перших чотирьох категорій відносять до підошовних, п’ятої і шостої - до устілкових.

При виготовленні шкір для верху взуття використовують шку­ри великої рогатої худоби (опойок, виросток, напівшкурок, яловицю легку, бичок), шкури лошат, свиней, кіз і овець, виметки, передини кінські.

Основними способами дублення є хромове і його комбінації з цирконієм, синтанами, танідами, а також жирове дублення.

За способом і характером обробки лицьової поверхні шкіри поділяють на гладкі, нарізні, з художнім тисненням, з природною й облагородженою лицьовою поверхнею (нубук). Обробка під нубук до­пускається для всіх видів сировини, крім жеребка, виметки, кінських передин і шкур верблюденят.

Сучасний асортимент натуральних шкір для низу взуття до­сить різноманітний. їх використовують для підошов, устілок, рантів, жорстких задників і підносків. Вони мають високі гігієнічні і техно­логічні властивості, невелику масу, проте відрізняються високою гі­гроскопічністю, низькою стійкістю до стирання, деформуються при зволоженні і висушуванні. Саме тому обмежено застосовуються для низу взуття.

Властивості шкіри для низу взуття визначаються переважно способом дублення. Останнім часом розроблено методики одержання еластичних, термостійких підошовних шкір синторослинним дубле­нням, освітлення підошовних шкір з максимальним використанням син­тетичних дубителів. Для виготовлення освітленої еластичної шкіри низу взуття використовують яловицю мокросоленого консервування великої маси, кінські хази, дотримуються більш м’якого режиму дублення.

Асортимент шкіри для верху взуття залежно від призначення шкіри поділяю на юхтові і хромо­вого дублення.

Юхтові шкіри виготовляють рослинним дубленням у комбіна­ції з основними хромовими солями і синтетичними дубителями, хромрослинним, хромсинтановим, хромцирконійсинтановим дубленням.

Юхтові шкіри виготовляють з сировини великої рогатої ху­доби підвищеної маси, кінських передин і свинячих шкур.

Взуттєва юхта із шкур великої рогатої худоби е найбільш цінним матеріалом. Вона характеризується великими розмірами (200 - 300 дм), значною товщиною (1,5 - 3 мм), міцністю і щільністю, меншою порів­няно з юхтовою із кінських і свинячих шкур водопроникністю.

Взуттєва юхта із кінських шкур менших розмірів (120 - 220 дм ), через нещільну будову дерми не така міцна, має більш виражену не­рівномірність властивостей за площею і товщиною, характеризується наявністю значної кількості дефектів.

Свиняча юхта значно поступається взуттєвій юхті зі шкур ве­ликої рогатої худоби за площею, товщиною, міцністю і водостійкістю. Її властивості підвищують імпрегнуванням (наповненням) сумішами жирів, емульсіями високополімерів.

Юхту виготовляють у вигляді цілих шкір, напівшкір, чепраків і напівчепраків, воротків і піл, кінських передин, напівпередин, свиня­чу юхту - у вигляді рибок.

Розрізняють взуттєву і сандальну юхту.

Із сандальної юхти виготовляють літнє взуття (сандалі). Вона відрізняється від взуттєвої меншим вмістом жиру (7 — 15 %), внаслі­док чого має підвищену пружність і жорсткість. Крім барабанного фарбування, юхту виготовляють із казеїновим покриттям.

Лицьова поверхня юхтових шкір може бути гладкою з при­родною і шліфованою поверхнею та нарізною. Нарізка дозволяє мас­кувати невеликі лицьові дефекти. Інколи неглибокі лицьові дефекти в процесі виготовлення юхти шліфують, отримуючи юхту з ворсовою лицьовою поверхнею. За наявності на сировині глибоких і розповсю­джених лицьових дефектів юхту декоративно обробляють з бахтар- м’яного боку. Свинячі шкури підлягають імпрегнуванню. •

Юхта повинна бути нормального дублення і жирування, добре розведеною, бахтарм’яний бік - чисто і рівно виструганий, поверхня без дефектів.

Шкіри хромового дублення відрізняються від юхти меншою товщиною, підвищеною м’якістю й еластичністю, більш високими гі­гієнічними властивостями і використовуються для виготовлення мо­дельного, повсякденного і легкого взуття.

Асортимент хромових шкір для верху взуття включає чотири основні групи: лицьові й облагороджені шкіри з гладкою лицьовою поверхнею; еластичні шкіри зі шкур великої рогатої худоби та свиня­чої сировини; підвищеної товщини із шкур великої рогатої худоби з аніліновою обробкою: велюри, спилки-велюри з шкур великої рогатої худоби і свинячої сировини.

Для натуральних шкір характерне різноманітне оформлення поверхні. Існують різні види обробки з тисненими рисунками, най­більш модними серед яких є імітування шкіри рептилій.

Колористичне оформлення натуральних шкір для взуття здійс­нюється на основі гами модних кольорів з допомогою емульсійно-ка­зеїнових, емульсійних, нітроемульсійних покриттів. Лицьові шкіри виготовляються також з казеїновим і лаковим покриттям.

Хромові шкіри зі шкур великої рогатої худоби утворюють чи­сленну групу взуттєвих шкір, а саме:

Опойок, виросток, напівшкурок.

Основними видами шкір для верху взуття зі шкур великої рогатої худоби є бичок, яловиця, бичина.

Також використовують такі шкури, як:

Шевро і козлина хромові – шкіри, виготовлені зі шкур кіз;

Шеврет, які виготовляють зі шкір овець.

Різновидом шкір хромового дублення є велюр і нубук, лакові, еластичні шкіри.

Велюр отримують з опойка, виростка, напівшкірника, козлини, свинячих шкір і спилків шліфуванням лицьової поверхні або бахтарми. Лицьова поверхня велюру має низький, густий, однотонний ворс.

Нубук виготовляється із опойка, виростка і напівшкірника лицьова поверхні, які мають незначні дефекти, буває натурального кольору або пофарбований у світлі відтінки.

Велюр і нубук виготовляють для верху нарядного взуття.

Лакова шкіра виготовляється зі шкіри хромового дублення з опойка, виростка, яловиці та інших. Для утворення поверхневого шару використовують поліуританові лаки, які надають шкіри гарного блискучого вигляду.

Також використовують для виробництва взуття шкіри жирового дублення, а саме замш, який виготовляють зі шкур оленів, лосів, овець, кіз.

Крім натуральних шкір взуття виготовляють із штучних, синтетичних матеріалів і текстильних матеріалів.

Головними видами штучних матеріалів є штучні легкі шкіри, підошовні ґуми,формовані підошви з поліуретанів (ПУ) і термоеластопластів (ТЕП), картони, і плівкові матеріали.

Штучна шкіра -  шкіроподібний матеріал, що імітує натуральну і відповідає її споживним властивостям.

Для виготовлення штучних шкір застосовують чимало видів сировини, які за характером і значенням у технологічному процес поділяють на такі групи: плівкоутворюючі, зв’язуючі й проклеюючі речовини; пластифікатори, розчинники і розріджувачі, наповнювачі, фарбуючі речовини,спеціальні добавки.

Плівкоутворюючі, зв’язуючі і проклеюючі є найбільш важливішими, оскільки впливають на споживні властивості готових матеріалів. До них належать полімеризаційні смоли, синтетичні каучуки і латекси, ефіри целюлози, рослинні масла та інші речовини. Особливе значення мають каучуки.

Каучуки – велика група лінійних полімерів. Розрізняють натуральні і синтетичні каучуки. Велике значення мають синтетичні каучуки по скільки їх найбільше використовують для виготовлення штучних шкір.

Для низу взуття використовують багато ґуми, пластичні маси і картони. Найбільше використовують, такі види ґум:

Транспорентна – монополітний напівпрозорий матеріал з високим вмістом натурального каучуку. Така ґума має високий опір до стирання, а також високу твердість , з неї виготовляють формовані підошви разом з каблуками.

Стироніп – різновид транспорентної ґуми. Виготовляють на основі високостирольних канчуків з додаванням білої сажі як наповнювача. Близький до транспорентної ґуми, але зностостійкіший за інші ґуми.

Із транспорентної ґуми і стироніпу виготовляють підошви з глибоким рифленням, підвищеною гнучкістю, фрикційними властивостями і пониженою теплопровідністю. Стироніп застосовується при виготовленні взуття клейового методу кріплення низу.

Пластичні маси застосовують для деталей низу взуття – підошов, платформ, каблуків, набойок тощо.

Пластмаси на основі полівінілхлоридних смол, вони стійкі до багаторазового згинання і стирання, майже не змінюються при зберіганні, але мають недоліки, а саме низьку морозостійкість, значну густину, високу теплопровідність. Останнім часом більшого використання набули підошви зі спіненого полівінілхлориду, що за експлуатаційними властивостями кращі ніж підошви з ґуми пористої структури.

Поліуретан – матеріал, який використовується для виготовляння підошов і набойок. Він більш стійкий до стирання, багато разового згинання, добрі ізоляційні властивості, морозостійкі, стійкі до дії масел, бензину та ін.

Підошви з поліуретану можна фарбувати в різні кольори та імітувати під кору дерева, натуральний корок, солом'яну рогожку.

Капрон використовують для виготовлення каблуків методом лиття під тиском при температурі 215 - 260˚С протягом 10 хв. Вони мають високу механічну міцність, гарний привабливий зовнішній вигляд. Для зменшення маси каблуків їх виготовляють з дерев'яними вставками.

Найбільш високого застосування для виготовлення низу взуття є термоеластопласт – це особлива група підошовних матеріалів, в яких відзначається висока еластичність каучуку. Він відрізняється від інших своєю високою еластичністю, опором до стирання і роздирання, добрими фрикційними властивостями, мають низький коефіцієнт стирання, стійки до багаторазового згинання.

Штучні шкіри для верху взуття являють собою основу (текстильну, трикотажну, неткану), на яку наносять полімерне покриття з обробкою. Залежно від виду матеріалу покриття розрізняють штучні шкіри з каучуковим, полівінілхлоридним, поліуретановим покриттями.

Усі штучні матеріали випускаються в кольоровій гамі, з гладкою, ворсовою або тисненою лицьовою поверхнями, що імітують мерею натуральних шкір, фактуру тканини (джинсову, рогову),натуральний корок, соломку, шкіру рептилій, рисунки друку.

До асортименту штучних матеріалів відносяться матеріали з каучуковим покриттям (взуттєва кирза, взуттєва пориста еластоштучшкіра –Т, морозостійка еластоштучшкіра – Т, еластоштучшкіра – Т і МТ); штучні матеріали з полівінілхлоридним покриттям, з поліуретановим покриттям та ін.