Асортиментна політика

На черезпідйомних ремінцях вздовж осі пробивають ряд отворів для застібання пряжок: перший на відстані 20-25 мм від кінця, решту – через 8-10мм. В обох півпарах отвори розміщують симетрично, без залишків висічки [2].

Різноманітність асортименту взуття, крім видів конструкцій і крою, досягається застосуванням різних оздоблень заготовок, які розподіляються на три групи: невід'ємні від конструкції, нанесені на деталі, змінна декоративна фурнітура.

До невід'ємних від конструкції оздоблень відносять: викорис­тання для деталей верху комбінації матеріалів різних видів, кольорів, фактури; конструктивні оздоблення - канти, банти, протяжки, окан­товки, зав'язки, накладки, вставки, бізики, петлі, облямівка хутром; функціональна фурнітура - пряжки, застібки, ґудзики, кнопки, деко­ративні блочки і гачки, гофровані гумки, хольнітени тощо.

Безпосередньо деталі прикрашаються: механічною обробкою деталей – перфорацією, відсічками, фігурними вирізами; обробкою на швейних машинах – ажурними і декоративними строчками, вишив­кою; обробкою на пресах – тисненням, друком через фольгу; фарба­ми – тонуванням, художнім розписом, зображеннями, нанесеними че­рез трафарет; змінною і декоративною фурнітурою – декоративними шнурками і наконечниками шнурків, бантами, фурнітурою різної фор­ми і розмірів з металів, пластмас, деревини, ювелірними прикрасами.

Канти – смужки шкіри іншого кольору, які закріплюються між настрочуваними деталями і підкреслюють конструктивні лінії заго­товки.

Протяжки – смужки шкіри або інших матеріалів, протягнуті через отвори в зовнішніх деталях і приклеєні до них з бахтарм'яного боку.

Бізики – рельєф на поверхні заготовки, утворений прокладанням текстильного шнура між верхом і підкладкою та прострочуванням.

Окантовка – окантовування верхнього канта взуття або країв окремих деталей смужкою матеріалу, тасьмою або шнуром, а також окантовування амортизуючої прокладки по краю верхнього канта.

Хольнітен – трубчаста заклепка (втулка) з куполоподібною го­лівкою. Призначена для зміцнення шва замість закріпки і як прикраса.

Блочка – фасонна втулка, призначена для зміцнення країв отво­рів, через які протягуються шнурки.

Перфорація – отвори різної форми і розмірів на зовнішніх дета­лях або між з'єднувальними строчками, що утворюють певний візе­рунок і підвищують ііароїіроникііість деталей.

Відсічка – фігурний край настрочної деталі, одержаний при розкроюванні різаками з фігурним профілем леза або на швейних машинах з різачком замість голки.

Ажурна строчка – строчка, яка не несе функціонального наван­таження, виконана на деталях з тонких матеріалів; характерна для моделей взуття класичного стилю.

Декоративна строчка – виконується товстими нитками одно­рядна або у кілька рядків для оздоблення взуття спортивного стилю.

Тиснення рельєфних візерунків виконується на пресах з допомо­гою рельєфних плит.

Друк фольгою різних зображень на деталях виконується спо­собом гарячого тиснення. Фольга є основою з поліетилентерефталатної плівки, на яку в кілька шарів нанесено кольорове або із застосу­ванням металевих порошків (бронзового, алюмінійового) термоплас­тичне покриття, спроможне під дією нагрітої плити з рисунком наноситися на матеріал і міцно приклеюватися. Така фольга виготов­ляється різних кольорів для маркування реквізитів взуття і товарного знака підприємства, а також для декорування. Крім взуттєвої, виготов­ляється поліграфічна фольга, яка дає золотисті, золотисто-жовтога­рячі, золотисто-жовті, бронзові відбитки [6].

Формування проводиться для надання заготовці формі роз­мірів копила. Надана форма повинна зберігатися після знімання взуття з копила, при його зберіганні та експлуатації.

Основними способами формування є обтяжно-затяжний і безобтяжний (одноопераційний). Залежно від способу формування застосовуються різні за формою заготовки: плоскі, напівплоскі, прос­торові (об’ємні). Для плоских заготовок, які не мають шва, з’єдну­ючого союзку з бер ця ми, застосовують обтяжно-затяжний спосіб фор­мування. Для напівплоских заготовок, крім зазначеного способу, застосовують спільну обтяжку і клейову затяжку пластинами. Просто­рова заготовка має об'ємну форму: носкова частина відповідає формі носка, затяжний пруг попередньо з’єднаний з підкладкою і м'якою устілкою. Таку заготовку найчастіше формують безобтяжним спосо­бом, розсуваючи зсередини копил.

На вибір операцій і режимів формування впливає матеріал підносків та задників, спосіб їх вклеювання і формування, матеріал заго­товки, спосіб кріплення затяжного пруга відносно устілки, матеріал устілки, характер розміщення затяжного пруга відносно устілки, метод кріп­лення підошви.

Найпоширенішим є обтяжно-затяжний спосіб. Формуванню передують підготовчі операції. Шкіряну заготовку зволожують для полегшення формування і збільшення залишкової деформації. Підноски і задники, залежно від матеріалу, змазують клеєм, обробляють роз­чинником або розігрівають і вклеюють у заготовку.

Копили відповідних фасонів підбирають у необхідному асор­тименті за розмірами і повнотами, ремонтують, чистять, вкривають емульсією тальку в п’ятковій і носковій частинах для полегшення формування і знімання взуття. До сліду копила прикріплюють устілку і фрезерують її за периметром для досягнення відповідності сліду копила.

Першою операцією формування є надягання заготовки на копил і установка п'яткової частини. Заготовку кріплять до устілки одним цвяхом, який проходить через задній шов, задник і підкладку. При цьому задній шов проходить посередині заокруглення п’яткової час­тини, висота взуття і задника повинна відповідати нормативам і бути однаковою у півпарах [2].

Обтягування заготовки проводиться на машині, яка має передні й бокові кліщі. Носкова частина заготовки витягується в поздовж­ньому і поперечному напрямах, затяжний пруг загинається на устілку і прикріплюється цвяхами: одним спереду і по два з кожного боку носка. При клейовому методі кріплення обтягування суміщується із затягуванням. Носкова частина формується пластинами, затяжний пруг кріпиться до устілки термопластичним клеєм.

Перетягування висків та пучків виконують обценьками вручну для установлення та фіксування правильного положення задника і підкладки в геленочній і пучковій частинах. Створено машини, які ма­ють кліщі, механізм пластин, роликів та п'яткового упору для затя­гування заготовки в автоматизованому режимі за периметром до п'ят­кової частини.

Після формування взуття сушать у сушарках для релаксації на­пружень. Верх із синтетичних шкір термофіксують при температурі 110-130 °С.

Взуття повинно формуватися на парних чистих копилах, затверджених і узгоджених фасонів, які за своїми параметрами відповідають стандарту. Жорсткі й настрочні носки повинні бути симетричними в парі взуття, однакової довжини, розташовуватися без перекосів. Поперечний край носків повинен бути перпендикулярним осьовій лінії взуття. Передні краї берців повинні спрямовуватися до центру носкової частини і мати однакову висоту з обох боків.

Задники по всій поверхні повинні щільно з'єднуватися з дета­лями верху і підкладки, симетрично розташовуватися, мати однакову довжину крил і висоту згідно з нормативами стандарту.

У доброякісному взутті деталі верху не мають тріщин, розривів, подряпин та інших механічних пошкоджень, поверхня носків і задни­ків гладенька, без горбків, вм'ятин, зморшок і складок. Бокові поверх­ні заготовок рівні, гладкі, без зморшок і складок. Поверхня устілки рівна і гладка, без виступаючих кінців цвяхів і скоб, шерехатості від проколів [4].

Кріплення деталей низу. Хімічні методи. Перед кріпленням підошви видаляють: цвяхи або скоби, якими устілка кріпилася до копила, надлишки затяжного пруга, після чого кріплять геленок і простилку. Характер інших підго­товчих операцій залежить від методу кріплення підошви.

Для хімічних методів кріплення пруг заготовки скуйовджують, знімаючи лицьовий шар абразивними інструментами або дротяними щітками для підвищення адгезії клейової плівки.

Приклеювання підошов. Затяжний пруг і неходова поверхня пі­дошов за периметром змазуються клеєм заздалегідь і висушуються. Застосовуються клеї у вигляді розчинів полімерів у органічних роз­чинниках, латексів, розплавів. Найпоширенішими є такі клеї: наїритовий, поліуретановий, перхлорвініловий та ін. Застосування того чи іншого клею залежить від матеріалу підошви і верху.

Наїритовий клей виготовляють на основі поліхлорпренового каучуку наїриту НТ, вулканізуючих речовин, каніфолі і смол. Розчин­ник – суміш етилацетату і бензину. Клейові плівки перед склеюванням активізують нагріванням інфрачервоним випромінюванням при темпе­ратурі 90-120 °С. Після нагрівання підошву накладають на слід взуття, пресують 30-45 с і вистоюють 30 хв. для формування шва під тиском 30-50 кПа.

Наїритовий клей застосовують для приклеювання підошов, каб­луків, затягування заготовок, приклеювання штучної губи рантових устілок. Латекси на основі наїриту ЛНТ містять 40-50 % сухого за­лишку, застосовуються аналогічно клею і не потребують розчинників.

Наїритові клей нестійкі до дії жирів і пластифікаторів, тому їх не можна застосовувати для підошов з ПВХ, у взутті з верхом із вінілштучшкіри і юхти. У таких випадках і для іншого взуття найчастіше застосовують клей з гідроксилмісткого поліуретану лінійної струк­тури, що розчиняється в ацетоні з додаванням деякої кількості етил­ацетату. Плівку розігрівають до 80 °С, пресують 10 с, якщо тиск 0,2-0,6 МПа. Для підвищення адгезії клеїв до окремих видів гуми для отвердіння вводять триізоціанати. Компоненти клеїв змішують безпо­середньо перед застосуванням. Клейова здатність 1,5-8 год. [2].

Типові поліуретанові клеї складаються з каучуку десмаколу-400 або УК-1 і 20%-ного розчину поліізоціанату. Деталі можна склеювати через 2-3 хв. після нанесення клею або активізувати висушену плівку нагріванням і пресувати 2-3 хв під тиском 40-60 кПа. Максимальна міцність досягається через 5-6 діб. Термостійкість плівки до -65 °С. Недоліки клею - висока вартість і довша тривалість пресування, ніж наїритового.

Гумові підошви до верху з вінілштучшкіри приклеюють клеями на основі нітрильного каучуку і перхлорвініловим - розчином пер­хлорвінілової смоли в суміші етилацетату і бензину. Каучуковий клей наносять на гумову підошву і після висушування прогрівають 5 хв для вулканізації. На затяжний пруг наносять перхлорвініловий клей і висушують. Перед приклеюванням плівку освіжають рідким клеєм і пресують 10-15 хв під тиском 4 МПа.

Клеї-розплави застосовують для загинання країв деталей верху, клейового затягування і кріплення підошов. Вони являють собою ком­позиції термопластичних полімери-поліамідів, поліефірів, полівініл-ацетату, сополімерів етилену і вінілацетату, поліуретанів та ін. Ще одним компонентом є різні смоли. Клеї містять також пластифікатори, антиоксиданти, стабілізатори, наповнювачі. Від їх складу залежить температура плавлення (від 80 до 250 °С).

Гаряча вулканізація. Кріплення підошви може проводитися в прес-формах або котлах. Прес-форма складається з двох напівматриць, які формують бокові поверхні деталей низу, пуансона, який тис­не на ходову поверхню і формує її, та металевого копила, на який надягається відформоване взуття, зняте з затяжного копила.

Для кріплення низу цим методом застосовують термостійкі ма­теріали верху й устілки. Необхідна висока точність розмірів і форми сліду затягнутого взуття, що досягається точністю затяжних копилів, вирівнюванням товщини деталей, центруванням устілки на штифті копила. Застосовуються устілки з шкіри комбінованого методу дуб­лення, дубльовані картоном. У деталях верху обмежується вміст жиру і вологи.

Метод відрізняється меншою матеріаломісткістю, трудоміст­кістю, підвищеною продуктивністю, проте він є енергоємним (важкі умови праці), рентабельність досягається за умови випуску взуття ве­ликими партіями. Застосовується кілька способів пресової вулкані­зації, що залежить від величини тиску пуансона, ступеня заповнення прес-форми і способу бокового обтискування.

При способі зовнішнього тиску у прес-форму відкритого типу (з випресовками по лінії з’єднання напівматриць) вносять суміш сирової гуми, обсяг якої дорівнює обсягу камери прес-форми або більший від нього. Нагрітий пуансон формує низ і під його тиском відбувається вулканізація суміші.

Для вулканізації при внутрішньому тиску суміш підготовляється за рецептурою пористої гуми. Обсяг суміші береться меншим за обсяг камери. Прес замикається при невисокому тиску. При нагріванні гуми розкладаються пороутворювачі, під тиском газів обсяг суміші зростає і формується пориста структура Гуми густиною 0,5-0,9 г/см. Засто­совуються також комбіновані способи пресової вулканізації низу по­ристої структури - зростання і постійного тиску.

Спосіб зростання має дві стадії: 1) під зовнішнім тиском низ формується і частково вулканізується; 2) переміщенням пуансона тиск зменшується, пороутворенням збільшується об'єм гуми, закінчується вулканізація. Цей спосіб, на відміну від попереднього, формує гуму рівномірної пористості.

Для способу постійного тиску застосовують прес-форми закритого типу (без випресовок) з підпружиненим пуансоном. Тиск газів урівноважується з тиском рухливого пуансона, формується гума з рівномірно розподіленими порами.

Залежно від характеру з’єднання губок напівматриць з верхом верхній край контура підошви може формуватися на рівні затяжного пруга (обтиск по сліду), губки можуть обтискати торець устілки (напівбоковий обтиск) або знаходитися вище грані копила (боковий об­тиск).