Асортиментна політика

Процес вулканізації відбувається при температурі 145-150 °С. Для цього температура пуансона повинна становити 165-200 °С, а тривалість вулканізації при зовнішньому тиску 5 хв., внутрішньому -10 хв. Низ з верхом скріплюється через клейову плівку з наїриту і каучуку СКС-30, яка накладається на скуйовджений затяжний пруг.

Метод котлової вулканізації полягає в тому, що для низу взуття береться вирубана або формована підошва з сирової гумової суміші. Взуття з приклеєним низом на вагонетках завозять у вулканізаційний котел місткістю до 800 пар, в якому під тиском 20-25 кПа при температурі 120-130 °С вулканізують протягом 50-55 хв. Взуття з верхом із термостійкої шкіри вулканізують у повітряному середовищі, текстильне – у паровому.

Литтєві методи. Лиття каучукових сумішей є результатом удосконалення пресової вулканізації. Каучукова суміш у вигляді гранул підігрівається до 80 °С, під тиском набуває в'язко-рідкого стану і впорскується в прес-форму, нагрівається до температури вулканізації.

Лиття термопластів. Для низу взуття застосовують пластикат полівінілхлориду, дивінілстирольні і поліуретанові термоеластопласти. Для взуття полегшених конструкцій перспективними є ма­теріали на основі сополімерів етилену і вінілацетату (ЕВАЦ). Лиття може здійснюватися на затяжних копилах, що сприяє кращому збере­женню форми взуття. Взуття спортивного призначення, хатнє з верхом із текстильних синтетичних матеріалів після формування заго­товки надягається на металеві копили литтєвої машини. Для лиття на взуття, а також лиття формованих підошов, які кріпляться клейовим методом, застосовується переважно пластикат ПВХ на основі суспен­зійних смол. Слід взуття з текстильним верхом підготовки не потре­бує. На затяжний пруг з верхом із велюру, нубука наноситься поліуретановий клей, а пруг заготовки з лицьових шкір скуйовджується.

Пластикат у вигляді гранул надходить з бункера у пластикаційний циліндр, де він нагрівається до температури 170-200 °С, під тиском поршня або шнека впорскується у прес-форму, а після її заповнення охолоджується для фіксації наданої форми. Вузол литтєвої машини, де відбувається пластикація і впорскування пластикату, нази­вається інжекційним. Залежно від числа інжекційних і пресових вузлів литтєві машини бувають одно- і багатопозиційні. Останні дозволяють відливати низ з внутрішнім або проміжним шаром пористої струк­тури, шар або окремі ділянки низу різних кольорів. Для створення пористої структури до рецептури вводять пороутворювачі і зменшу­ють тиск у пресовому вузлі.

Лиття низу на взутті із ПВХ-пластизолів застосовується пере­важно для текстильного домашнього взуття. Застосовують пастоутворюючі марки смол ПВХ з розміром часток від 2 до 8 мкм, суміш пластифікаторів, мономери, каталізатори, стабілізатори, пігменти. Во­ни повинні мати низьку в'язкість і гарну текучість, желатинизуватися при 90 - 130 °С і зварюватися при 140 - 190 °С.

Відформована заготовка надягається на осердя прес-форми, що нагрівається до температури 50-90 °С, впорскується пластизоль і прес-форма нагрівається до 140-200 °С. Залежно від товщини низу желатинизація і зварювання часток завершується за 5 - 20 хв[4].

Для утепленого домашнього взуття може застосовуватися комбі­нований низ. Підошва з пористого матеріалу, наприклад, повсті вкла­дається у форму для лиття. Із пластизолю формується периферійна частина підошви завширшки 5-10 мм та, крім того, шар ходової поверхні.

Рідке формування низу із поліуретану. Цим методом відпи­вається низ взуття, окремі підошви з каблуками, каблуки. Вихідні ком­поненти поліуретану перемішуються, дозовано подаються в литтєву форму, де в результаті хімічної реакції утворюють відформовану де­таль з поліуретану. Залежно від вихідних компонентів отримують поліуретани з різними властивостями - від твердих і щільних до м'я­ких пористих різної густини.

Застосовуються різні варіанти змішування компонентів. При одностадійному методі використовують два компоненти: А - поліефір, наповнювачі, емульгатори, барвники, каталізатор; Б - діізоціанат. Найчастіше застосовуються напівпередполімерний метод, коли час­тину поліефірної смоли змішують з усією кількістю ізоціанату і одер­жують передполімер. Решту смоли змішують з водою і каталіза­торами. Ці два компоненти мають майже однакову в'язкість, швидко і добре змішуються. Перемішування закінчується через 2-6 с при темпе­ратурі 60-90 °С. Реакція компонентів з утворенням поліуретану мікро­пористої структури відбувається при температурі до 100 °С. Витримка в пресі - 3 хв., а повне завершення реакції і формування матеріалу після знімання взуття з копила завершується за 8 год.

Ниткові методи кріплення підошви. Взуття ниткових методів кріплення має різну конструкцію - устілкову і безустілкову, з кріплен­ням підошви безпосередньо до заготовки і через проміжну деталь - рант. При прошивному методі кріплення затяжний пруг затискається між підошвою і устілкою, підошва кріпиться до устілки, шов прохо­дить через пруг заготовки. Підошви скріплюються також з рантом, пришитим до заготовки, до заготовки й устілки або накладеним на пруг заготовки, загнутій назовні.

Нитками кріпляться переважно підошви з шкіри і пористої гуми, підложки з шкіри з подальшим приклеюванням підошви з полімерних матеріалів. Застосовуються дво- й однониткові шви, виконані лляними або капроновими нитками.

Початкова міцність кріплення залежить від товщини ниток, співвідношення діаметрів шила і голки, вологості шкіри під час стро­чіння, просочування ниток.

Стирання верхнього шару підошви, багаторазові згини, що спричиняють зсування підошви і руйнування ниток, повторні зволо­жування і висушування знижують міцність кріплення. Після руйну­вання стібка внаслідок стирання верхнього шару підошва утримується нитковою шпилькою за рахунок тертя об стінки отвору, але міцність шва зменшується в 2,5 - 8 разів і становить 70 - 200 Н/см шва залежно від товщини підошви й інтенсивності просочування нитки при міцності нитки 135 Н та міцності шва з непорушеними стібками 540 - 580 Н/см. Міцність виривання ниткової шпильки з гумової пористої підошви - 70 Н/см.

При рантовому методі кріплення зволожений рант кріпиться через затяжний пруг до губи устілки капроновими або лляними нит­ками однонитковим швом. Довжина стібка - 6-7 мм. Нитка просочу­ється в бачку машини варом – сумішшю каніфолі з машинним масти­лом. Шов розташовується паралельно поверхні підошви і не зазнає великого напруження при згинанні взуття.

Надлишки затяжного пруга і ранта, які виступають над губою, зрізують, вузол «рант – губа» пресують, рант щільно притискають до пруга, а після надсікання в носковій частині оббиванням відгинають від заготовки, розташовуючи перпендикулярно губі.

У п'ятковій частині кінці ранта зрізають під кутом і з'єднують цвяхом між собою або до підп'ятка. Ширина спускання кінців 7 мм. Металевий геленок прикріплюють так, щоб його передній край був на відстані 10-14 мм від лінії пучків, а задній заходив під каблук не менше ніж на 18-20 мм. Простилка повинна заповнювати простір між губою і підноситися над нею на 1 мм. Слід і всю поверхню підошви промазують клеєм і просушують, потім підошву зволожують, накладають на слід і пресують.

Підошву пришивають до ранта двонитковим швом лляними або капроновими нитками. Лляні нитки мають менше видовження (3 % проти 18) і формують шов більшої щільності. Верхня нитка береться більшої товщини і просочується мильною емульсією. Нижня нитка просочується варом, шов укладається в порізку підошви на глибину 1 мм, що робиться одночасно з пристрочуванням, а потім закривається зубчастим валиком. Підошву з пористої гуми попередньо підрізають з торця на глибину 16-20 мм при товщині підрізаного шару 2,2+ 0,2 мм. Після пришивання підошви порізку приклеюють на пресі. П'яткова частина підошви кріпиться цвяхами.

Вузол переплетення ниток повинен знаходитися на відстані 2/3 від ходової поверхні підошви. Оптимальний крок стібка для шкіряних підошов – 3-3,5 мм, для підошов з пористої гуми - 4,5 + 0,5 мм. Відстань від грані затягнутого взуття – 2,5 + 0,5 мм.

Особливість допельного методу кріплення полягає в тому, що при формуванні заготовки підкладка приклеюється до устілки, а пруг зовнішніх деталей під час формування загинається назовні і прикле­юється до підошви. На пруг заготовки накладається рант і ці деталі скріплюються з підошвою двонитковим швом, аналогічним рантовому методу. Ширина відкритої частини ранту – 7 +1 мм. Контур підошви повинен відповідати контуру копила. П’яткова ділянка підошви крі­питься цвяхами.

При сандальному методі підошва пришивається по всьому пери­метру до затяжного пруга аналогічно допельному методу, взуття не має підкладки й устілки. У п'ятковій частині приклеюється набійка.

Підошву взуття прошивного методу кріплення пристрочують переважно двонитковим швом після знімання взуття з копила. Відстань строчки від країв устілки 3-6 мм, довжина стібка 6-7 мм.

У взутті ниткових методів кріплення строчка повинна бути паралельною грані сліду, рівномірною за частотою стібків, щільно втягнутою, без пропуску стібків, петель, обривів ниток і просікання деталей. Кінці ранта повинні заходити під каблук і з'єднуватися між собою або підп'ятком без деформації й щілин [2].

Кріплення підошви цвяхами. Шпилькові методи кріплення виникли у XIX ст. раніше за ниткові – спочатку Гвинтовий, а потім кілочковий (дерев'яними кілочками) і цвяховий. Для гвинтового і кілочкового методів необхідні шкіряні підошви й устілки підвищеної товщини, тому в масовому виробництві вони вже практично не вико­ристовуються.

Цвяховим методом кріпляться підошви з непористої гуми у спе­ціальному взутті з верхом із юхти і шкір хромового дублення. Цвях проходить через підошву, затяжний пруг і устілку. Наявність голівки і загинання вістря цвяха на устілці забезпечують міцне і надійне кріп­лення підошви. Застосовують цвяхи латунні і з алюмінієво-магнієвого сплаву, які мають голівку діаметром 3,8 мм, конусоподібно з’єднану зі стрижнем, і довге лезо з овальним перетином.

Устілки вирубують з чапрачної частини шкіри завтовшки 3 мм або комбіновані з щільних ділянок воротків або пілок та картону.

Для запобігання просякнення води через стик підошви з верхом затяжний пруг скуйовджують з відступанням від грані устілки на 3- 4 мм і весь слід промазують перхлорвініловим клеєм. На неходову поверхню підошви наклеюють шкіряну підложку і також наносять клей. На промазаний слід знятого з копила взуття накладають підошву і кріплять цвяхами.

Шило цвяхової машини, менше за діаметр цвяха на 0,2 мм, проколює деталі низу і пересуває взуття на один крок (відстань між цвяхами), молотковий механізм забиває цвях, вістря цвяха потрапляє в овальну ямку рогу машини і загинається в устілку. Оптимальна дов­жина загнутого вістря 3,5-5 мм. Голівка цвяха утеплюється в підошві на глибину 1-2 мм. Відстань цвяхів від краю підошви 10-14 мм, між центрами голівок у носковій частині – 9-11, пучково-геленковій – 11-14, п'ятковій – 13-17 мм. Після кріплення підошви цвяхи всередині взуття оббивають без пошкодження і деформації взуття.

Кріплення каблуків. Спосіб кріплення каблуків залежить від конструкції взуття, висоти і матеріалу каблука, методу кріплення підошви. Застосовуються механічні, клейові і комбіновані методи.

Низькі шкіряні набірні і гумові формовані каблуки кріплять цвяхами зсередини або ззовні з попереднім приклеюванням або без нього. Залежно від розміру взуття забивається 7-13 цвяхів на відстані 4-7 мм від краю устілки, відстань між цвяхами - 11-13 мм.

Пластмасові і дерев’яні каблуки кріплять комбінованим способом. Зсередини можна кріпити гладкими або ґвинтовими цвяхами, шу­рупами: низький каблук – 5-7 цвяхів, середній і високий – 4-5 скріплювачів. Відстань від краю устілки 7-10 мм. Голівки повинні утоплюватися в підп'яток або щільно прилягати до поверхні устілки.

У взутті на підошві з крокулем каблук попередньо насаджують шурупом через втулку п'яткової частини копила, підошву приклею­ють до сліду і фронтальної поверхні каблука. Після знімання взуття з копила каблук прикріплюють зсередини.

Набійки з листових матеріалів до пластмасових і дерев'яних каблуків кріплять цвяхами. Кількість цвяхів при високому каблуці – 3 шт., середньому – 5, низькому – 7-8 шт. Відстань від грані – 5-6 мм. Головки цвяхів не повинні виступати над , поверхнею набійки. Формовані набійки з пластмас кріпляться забиванням штифтів у отвори каблука.

У парі взуття каблуки повинні бути однаковими за висотою, розмірами і формою, щільно прилягати до підошви або сліду взуття насадженими рівно, без зміщення, перекосів і щілин, відповідати роз­міру взуття і формі п’яткової частини. На рівній площині каблуки повинні дотикатися з поверхнею по всій площі набійки. Обтяжка або фарбування каблука повинні гармоніювати з кольором верху взуття [4].

Опоряджування включає комплекс операцій, спрямованих на поліпшення зовнішнього вигляду взуття. Підошви, які не оброблялися до кріплення, а це стосується, передусім, взуття ниткових методів кріплення, опоряджуються залежно від матеріалу.

Уріз деталей низу із шкіри (підошов, каблуків, підложок, рантів) фрезерується за контуром сліду для видалення зайвого, надання поверхні відповідного профілю і гладкості. Після фрезерування уріз шліфують. На уріз деталей із шкіри наносять закріплювач з лаку і міздряного клею для надання водостійкості, полірують нагрітим фу­мелем або вкривають латексними фарбами баз вощіння і полірування. Після такої обробки поверхня урізу повинна бути гладкою і блис­кучою, а площина урізу - перпендикулярною поверхні підошви. Уріз деталей з пористої гуми лише фрезерується і шліфується, а з шкірволону, крім того, вкривається лаком.

Ходова поверхня шкіряних підошов фарбується і полірується або може мати натуральний колір з поліруванням поверхні воском, покриттям безбарвними латексними фарбами, гарячим тисненням рельєфного візерунка. На підошви з пористої гуми і шкірволону наноситься апретура.

Опоряджування верху складається з таких операцій: чищення верху і підкладки, перевірка і зачищення цвяхів усередині взуття, розпрасовування верху і підкладки, ретушування й апретування.

При чищенні деталей видаляють забруднення клеєм, варом, механічним і хімічними способами – змиванням рідинами і розчинни­ками залежно від характеру забруднення. Ретушування проводять тими самими фарбами, що й пофарбована шкіра – для відновлення пошкодженого покриття і зарівнювання незначних пошкоджень. На шкірах анілінового фарбування дефекти можна зарівнювати водо­емульсійними восковими кремами відповідного кольору.