Імідж України в друкованих зарубіжних ЗМІ

    Державна  іміджологія - вивчає проблеми й особливості іміджування всередині окремих держав, іміджування урядів і президентських команд, парламенту, міністерств і відомств, що здійснюють величезний вплив на політичні події в країні, іміджування політичних партій і суспільних рухів, іміджування вищих політичних і державних зборів в країні тощо. На формування іміджу країни впливають кілька факторів. Перший фактор це якість міжнародних комунікацій. Розвинені зовнішньоекономічні відносини повинні супроводжуватись інтенсивними міжнародними комунікаціями. Другий фактор - інтенсивний і всебічний аналіз міжнародної інформації. У сучасному світі немає міжнародної стратегії і тактики, є  менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Україна сьогодні ще не знаходиться на рівні передових країн. Це - її імідж, її міжнародні комунікації та недостатній аналіз і врахування міжнародної інформації. Самими негативними факторами, що вплинули на авторитет країни на міжнародній арені, стали не тільки часті хвилювання народу та страйки шахтарів і вчителів, але й криза влади, як підкреслює Г.Почепцов [31, 370].

    До  причин що заважають формуванню національної свідомості, підвищенню загальнонаціонального іміджу відносяться: бажання економічної вигоди, етнічно-культурне ототожнення, негативний вплив закордонних ЗМІ, релігійне непогодження, традиції до замін і компенсацій, невміння „розкручувати” своїх тощо [26,255].

    Сьогодні  політична іміджологія займається вирішенням значного кола завдань, переслідуючи при цьому основну мету - створення продуктивного й ефективного іміджу політичного об’єкту, зокрема держави.

    Політичний  імідж України як молодої держави ще не має належної ваги і значимості, таких, наприклад, яким володіють інші розвинуті країни. За часів незалежності на імідж України  вплинуло чимало негативних подій, внаслідок чого державі й досі важко оговтатись і покращити, а місцями й виправдати свій імідж.

    Протягом  усієї історії українського державотворення  зовнішньополітична діяльність займала  чи не найважливіше місце серед загальнонаціональних зусиль для здобуття незалежності. Проголосивши незалежність, Україна  отримала унікальний шанс для розбудови  на власний розсуд усього зовнішньополітичного механізму. Українські дипломати доклали значних зусиль для того, щоб Україну почали сприймати як серйозного та активного гравця на міжнародній арені. Проте зовнішня політика не може бути високоефективною без значних досягнень у внутрішній політиці. Внутрішньополітичні кризи й економічна нестабільність не сприяли створенню позитивного іміджу нашої держави на міжнародній арені. Незважаючи на всі зусилля дипломатів, Україні так і не вдалося повністю відійти від репутації „буферної” країни, країни „сірої” зони або „країни з втраченими можливостями”. Відсутність загальнонаціональної ідеї, навколо якої могли б згуртуватися всі українці, перспективної дострокової стратегії загальнодержавного розвитку, розмитість соціальних стандартів, хаотичність у визначенні економічних пріоритетів призводить до послаблення зовнішньополітичних позицій нашої держави. Україна не може остаточно визначити коло своїх національних інтересів, розробити стратегію та тактику досягнення зовнішньополітичних завдань. Стратегічні завдання української дипломатії мають бути прозорими та зрозумілими для пересічного українця. До України, яка займає надзвичайно вигідне геополітичне становище, через внутрішньополітичну неврегульованість конституційних процесів, поступово охолоджується зовнішньополітична зацікавленість закордонних партнерів. Це може призвести до того, що Захід і Схід втратять інтерес до України як до важливого зовнішньополітичного актора. Україна може перетворитися з активного суб’єкта міжнародних відносин на об’єкт зовнішньополітичних зусиль великих геополітичних надпотуг. Проте, незважаючи на всі проблемні моменти, зовнішньополітична діяльність стала однією з найефективніших сфер державного будівництва України.

    Незалежність  України - це не подія, а процес. Але якщо процес буде йти повільно, то все здорове приречене на загибель. Поверхове, фрагментарне уявлення про Україну в світі робить  суперечливим сприйняття міжнародною спільнотою об’єктивних процесів, що відбуваються в нашій державі. Перебування України в результаті відкритості її інформаційного простору під впливом різновекторних, не завжди позитивних інформаційно-пропагандистських потоків обумовлює необхідність посилення цієї складової  інформаційно-пропагандистської діяльності.

    6 червня 2007 року Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження „Про схвалення Концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008-2011 роки”.

    Позитивне сприйняття України  міжнародними  організаціями, іноземними   державами та  громадянами, зокрема  інвесторами,  є фактором,  який безпосередньо впливає на розвиток нашої держави і сприяє задоволенню її зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних потреб, розв’язанню внутрішніх соціально-економічних проблем, зокрема шляхом активізації роботи з інформування міжнародного співтовариства про національний економічний потенціал та позитивну динаміку  обсягів надходження іноземних інвестицій, а також на інтенсифікацію   інноваційного процесу, збільшення експорту продукції, зростання  обсягу отриманих від діяльності туристичної галузі коштів, зміцнення гуманітарних контактів. 

    Недостатня  представленість України в інформаційному просторі інших  держав, а також поширення серед іноземних громадян різного роду хибних та упереджених уявлень про неї є наслідком впливу ряду факторів, зокрема низького  рівня інтегрованості у світовий інформаційний простір внаслідок слабкого розвитку  необхідної  для цього матеріально-технічної бази.

    Для підвищення рівня поінформованості громадян іноземних держав про Україну необхідно забезпечити, зокрема, налагодження функціонування    культурно-інформаційних центрів, здійснення супутникового мовлення в інформаційному просторі іноземних держав українською та іноземними мовами,   включення вітчизняних телепередач до пакетів програм, що транслюються за  кордоном кабельними мережами. Ураховуючи, що для розв'язання зазначеної проблеми необхідні значні за обсягом бюджетні кошти, такий процес є довготривалий.

    Першим  кроком на загальнодержавному рівні, спрямованим на організацію   скоординованої та комплексної роботи органів виконавчої влади щодо   забезпечення формування позитивного міжнародного іміджу України, стало виконання відповідної державної програми у 2003-2006 роках, що дало можливість коригувати ситуацію з представленням нашої держави у світовому інформаційному просторі. Разом з тим досвід виконання зазначеної програми засвідчив необхідність приділення у подальшому цій проблемі адекватної її складності уваги.

    Програма  спрямована на організацію органами виконавчої влади протягом  2008-2011 років інформаційної кампанії з підвищення міжнародного авторитету  України у сфері політики, економіки та культури. Виконання Програми повинно  забезпечити створення у світі інформаційного простору, сприятливого для   політичного та соціально-економічного розвиткуУкраїни, її сприйняття міжнародним співтовариством як надійного, передбачуваного партнера, що неухильно дотримується принципів зміцнення демократичних засад суспільного   життя і подальшої лібералізації економіки, має розвинуту індустріальну базу, висококваліфіковані трудові ресурси, значний інноваційний, науково-технічний,     промисловий, сільськогосподарський і туристичний потенціал, культурні та історичні традиції.

    Згідно  із світовою практикою формування позитивного  міжнародного іміджу здійснюється іноземними державами в основному за двома варіантами:

- перший - утворення спеціалізованого державного органу, на який покладаються функції із забезпечення на міжвідомчому рівні постійної,    оперативної та скоординованої підготовки і розповсюдження у міжнародному інформаційному просторі  позитивних відомостей про державу;

- другий - розроблення з цією метою державної цільової програми, до  виконання якої залучається переважна більшість органів державної влади.   

    З урахуванням того, що утворення спеціалізованого державного органу потребує значних видатків державного бюджету, саме другий варіант є більш прийнятним для України.

    Виконання Програми здійснюватиметься шляхом:

- розроблення стратегії інформаційної діяльності, що передбачає чітке визначення специфіки іноземних держав та їх населення;

- здійснення комплексу заходів на основі впровадження ефективних форм інформаційно-роз’яснювальної роботи з урахуванням особливостей сприйняття  України певними категоріями громадян іноземних держав;

- розширеного  відображення позитивних відомостей  про Україну в інформаційному просторі інших держав, створення необхідної для цього інфраструктури;

- налагодження співпраці з неурядовими міжнародними та громадськими    організаціями, заінтересованими у формуванні позитивного міжнародного іміджу України;

- активізації інформаційно-роз’яснювальної роботи на території України,   спрямованої на покращення розуміння громадянами її стратегічних зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних  напрямів діяльності.

    Виконання Програми розраховано на середньострокову перспективу, а саме на строк 4 роки, що є достатнім для отримання конкретних позитивних результатів у сфері зміцнення міжнародного іміджу України і дає можливість коригувати зміст та  форми роботи органів виконавчої влади на наступних етапах діяльності у цьому напрямі.

    Виконання Програми дасть змогу підвищити  рівень поінформованості  міжнародного співтовариства та забезпечити формування позитивного міжнародного іміджу України, що сприятиме її політичному та соціально-економічному  розвиткові, активізації співробітництва з міжнародними організаціями, зокрема регіональними, входженню до європейських та світових економічних і політичних  структур,  прискоренню євроінтеграційних процесів, а також залученню іноземних  інвестицій, зростанню довіри до вітчизняних підприємств з боку потенційних партнерів, активізації бізнесових контактів, збільшенню обсягів експорту,  активізації діяльності з міжнародного туризму, підвищенню рівня зайнятості та добробуту українських громадян.

    Таким чином,  формування позитивного міжнародного іміджу України є  необхідним для забезпечення захисту її національних інтересів, дотримання   стратегічного курсу на європейську інтеграцію, успішної конкурентної боротьби на міжнародному ринку збуту та інвестицій [50]. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ІІ

ІМІДЖ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНІЙ  АРЕНІ 

        2.1.   Українська проблематика в зарубіжних ЗМІ 

    У цьому розділі проаналізовувалось ставлення до України з боку закордонних друкованих масмедіа. Оцінки ролі і місця України в світі, пріоритетів її зовнішньої політики, присутності України на світових ринках, а також внутрішньої ситуації в нашій державі дають можливість за допомогою проведення контент-аналізу синтезувати той узагальнений образ України, який складається сьогодні у міжнародної спільноти.

    Об’єкт: преса країн Західної Європи, зокрема Великобританії - „Financial times”, Франції - „Le Monde”, США - „New York Times”, Росії – „Комсомольская правда”.

    Предмет: особливості та періодичність висвітлення подій, які відбуваються в Україні.

    Цілі  та завдання дослідження:

1) Дослідити, які матеріали з української проблематики висвітлює західна преса.

2) Оцінити тональність й активність висвітлення українських подій у закордонній пресі.

    Для контент-аналізу я обрала чотири Інтернет-видання:

- Великобританії - „Financial times” - одне з найпопулярніших друкованих видань Європи [44].

- Франції - „Le Monde” [48]. Щоденна газета публікує матеріали актуальних питань внутрішньої політики і міжнародних відносин, економіки, фінансів, соціального життя, культури, релігії, охорони здоров’я та спорту. Ціль газети - дати максимально широку панораму сучасних подій.

- США - „New York Times” [49].

- Росії - „Комсомольская правда” [47].

    Визначивши канали, джерела інформації та вище зазначені періодичні видання наступним етапом роботи буде формування сукупності повідомлень вибраного джерела. Основним обмежувачем тут виступають часові рамки інформаційного простору, зокрема для аналізу я визначила період 01.12.2008-01.03.2009 роки [14,33].

    Методика контент-аналізу припускає використання в дослідженні різних категорій, які повинні знайти адекватне вираження у змісті досліджуваних періодичних видань.

    Засобами вираження виступають  наступні категорії [15, 45]:

- події в Україні¹ (політика¹, економіка²);

- зовнішній імідж України² (держава¹, влада², люди³, організації⁴) [Дод. А].

    Сукупність категорій та підкатегорій утворює концептуальну схему контент-аналізу, яка адаптована для зображення образу предмета, присутнього в текстовій реальності [3, 316].

    Проаналізувавши зарубіжну пресу за 01.12.2008-01.03.2009 період, можна зробити певні висновки. По-перше, уявлення про Україну є досить фрагментарними; загалом, матеріали негативно впливають на міжнародний імідж України. По-друге, більшість критичних матеріалів віддзеркалює болючі проблеми України і цілком відповідає дійсності. По-третє, головним об’єктом критики англомовних ЗМІ є уряд, зокрема Президент України, прем’єр-міністр; вчетверте, образ України залежить від того, на які джерела посилається автор публікації; і уп’яте, зміни образу України залежать від часу подання матеріалу. Незначна частина повідомлень негативного характеру зумовлена суб’єктивними чинниками (усталені стереотипи сприйняття України, власна позиція автора, орієнтація на інтерес масового читача).