Імідж України в друкованих зарубіжних ЗМІ

    Для створення, зміни та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити як мінімум 15-20 років на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку:

- налагодити співробітництво та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації;

- дослідити сприйняття країни власним населенням та міжнародною спільнотою (яка виступає основним об’єктом іміджу), використовуючи кількісні та якісні методи дослідження;

- проконсультуватися з лідерами думок (opinion leaders) щодо слабких та сильних національних рис країни та порівняти з результатами дослідження;

- побудувати іміджеологічну  стратегію, яка повинна включати професійну модель іміджу та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп (потенційні туристи зазвичай трохи відрізняються від інвесторів, хоча і пов’язані між собою);

- створити систему, яка б пов’язувала організації та відділи, що можуть бути частиною іміджу [42].

    Однією  із складових національної PR-програми має бути активізація інформаційної політики України. Необхідно доносити до міжнародної спільноти правду про нашу країну, пропагування її надбання і цінності. Головний акцент має бути поставлений на тому, що Україна – це європейська держава з багатим сировинним потенціалом, родючою землею, сприятливими кліматичними умовами та високим інтелектуальним потенціалом. Українське суспільство володіє значним ринком кваліфікованої робочої сили. В економіці є перспективні напрямки міжнародної співпраці – це галузі, що здатні виробляти високотехнічну продукцію для завоювання міжнародних ринків [28, 336].

    Для того, щоб задіяти весь іміджевий  потенціал нашої держави, необхідні  продумана державна інформаційна політика й чітко сплановані іміджеві кампанії. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складової іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування позитивного іміджу. Саме зовнішньополітичні техніки піару дозволяють не протидіяти стереотипам, а створювати новий імідж країни чи запускати нові позитивні характеристики, які б закріпили її позиції на міжнародній арені та в міжнародному співтоваристві.

    Іміджеві  кампанії України повинні базуватися на дослідженнях щодо вже існуючого іміджу країни, враховувати національні особливості цільових груп та досвід зарубіжних країн. Але cпочатку іміджевій кампанії має передувати поява та завоювання світового ринку високоякісними вітчизняними продуктами, які б асоціювалися у міжнародної спільноти з Україною [2,464].

   Отже, для покращення іміджу України на міжнародній арені необхідно:

       1. Реформувати економіку: основними орієнтирами є створення нових робочих місць, зростання реальних доходів і платоспроможного попиту населення, відновлення позицій вітчизняного виробника на внутрішньому ринку, залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій у реальний сектор економіки, нарощування економічного потенціалу шляхом підтримки перспективних галузей, посилення позицій України на міжнародних ринках, диверсифікація джерел постачання енергоносіїв, зменшення обсягів зовнішньої заборгованості, відновлення кредитоспроможності України, зменшення державного втручання в діяльність суб’єктів господарювання. Треба створити в Україні привабливий інвестиційний клімат, спростити систему оподаткування, забезпечити прозорість прийняття державних рішень (насамперед, стосовно приватизації і надання кредитів під гарантії Уряду), забезпечити реальне право приватної власності на землю.

       2. Адміністративна реформа: головними цілями цієї реформи мають стати:

- підвищення ефективності дій влади відповідно до завдань, що стоять перед державою на нинішньому етапі;

- забезпечення прозорості прийняття рішень і персоніфікованої відповідальності за їх реалізацію;

- ліквідація глибинних причин хабарництва та корупції;

- підвищення престижу державної служби.

       Серед основних завдань – раціональний розподіл функцій між органами влади, ліквідація надмірних структур; створення дієвих “зворотніх зв’язків” контролю з боку ЗМІ та громадськості; чіткий розподіл повноважень і відповідальності між державними органами усіх гілок влади і на усіх її рівнях (центральному, регіональному, місцевому). Перерозподіл функцій державних органів має супроводжуватись відповідним перерозподілом ресурсного забезпечення їх діяльності.

       3. Правова реформа: треба закріпити в законодавстві зрозумілі і стабільні „правила гри” на економічному та політичному просторах, які стимулюють ініціативу і дають можливість задіяти інтелектуальний потенціал суспільства. Національне законодавство треба зближувати до стандартів Європейського Союзу. Економічні, політичні та інші права і свободи, задекларовані в Конституції України, мають бути наповнені реальним змістом. Створення надійних правових бар’єрів перед свавіллям чиновників забезпечить успіх адміністративної та економічної реформ.

       4. Реформувати соціальну сферу: держава має довести, що її турбота про громадян, їх права і свободи втілюються в життя. Пересічні громадяни не сприймають таких понять, як дефіцит бюджету, ВВП, обсяги виробництва, соціальні гарантії. Уряду треба назвати реальні строки погашення заборгованості по зарплаті, пенсіях і вчасно розраховуватись з людьми. Треба визначити мінімально необхідні і досяжні рівні медичного обслуговування, забезпечення житлом – гарантувати їх дотримання. Водночас, потрібно визначити досяжні стратегічні орієнтири в зрозумілих для населення термінах (а не у відсотках ВВП, темпів інфляції, дефіциту бюджету). Рівень житлового населення має постійно зростати і поступово наближатися до європейських стандартів.

       5. Підвищити ефективність зовнішніх стосунків: Україні потрібна нова зовнішньополітична доктрина, в якій були б визначені пріоритети, стратегія і тактика реалізації зовнішньополітичного курсу держави в нових умовах. Курс на європейську інтеграцію має бути підкріплений потужною інформаційною кампанією в ЗМІ. Необхідно сприяти розвитку економічних контактів регіонів України з іноземними партнерами, маючи за меті поступову децентралізацію зовнішніх економічних зв’язків. Під егідою МЗС доцільно утворити Раду міжрегіонального співробітництва, до якої увійшли б керівники облдержадміністрацій, відповідальних міністрів і відомств. У МЗС також доцільно утворити окреме управління з міжрегіонального співробітництва. Треба провести своєрідну інвентаризацію участі України в міжнародних організаціях і визначити пріоритети використання обмежених ресурсів. Доцільно продовжувати пошук шляхів скорочення ставок внесків України в бюджети міжнародних організацій. Треба підвищити ефективність захисту прав громадян за межами України, оперативно реагувати на кризові ситуації. Доцільно запровадити організований набір громадян для роботи за кордоном (згідно з визначеними квотами), вдосконалити національну систему підготовки та атестації моряків, інших фахівців відповідно до міжнародних норм. Необхідно нарощувати миротворчий потенціал України, віддавати перевагу участі в пошуково-рятувальних операціях, наданню гуманітарної допомоги, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, тобто “неконфліктних” операціях, що формують позитивний імідж України [22].

       Більш активному просуванню іміджу України в світовий інформаційний простір буде сприяти впровадження наступних заходів:

- створення, за підтримки держави, потужного неурядового Фонду, який би сприяв формуванню позитивного іміджу країни;

- утворення у складі МЗС групи експертів з PR-технологій для проведення моніторингу зовнішньої політичної та економічної діяльності державних органів з точки зору іміджевого ефекту, підготовки пропозицій щодо координації дій владних структур у просуванні позитивного іміджу України, розробки заходів щодо усунення негативних чинників, що впливають на авторитет держави;

- організація системи професійної підготовки з PR-технологій для державних службовців, які представляють Україну за кордоном;

- створення інформаційних центрів при посольствах України із залученням іноземних фахівців, пошук джерел спонсорського фінансування їх діяльності;

- організація каналу супутникового телебачення для трансляції на зарубіжні країни; розповсюдження державних офіційних видань за кордоном;

- поглиблення співпраці із світовими ЗМІ, підготовки спільних програм (телемостів, ток-шоу); запровадження під егідою МЗС України цільової програми „Світові зірки України” (створення WEB-сторінок, закордонні поїздки відомих у світі українців, поширення матеріалів через ЗМІ тощо);

- залучення громадських організацій, незалежних експертів до обговорення проблем формування іміджу України, підготовки і проведення окремих заходів.

       В даний час є широкі можливості по створенню і просуванню іміджу України. Для цього необхідна спеціальна структура і злагоджена робота спеціалістів із різних областей знань. Для впровадження ж необхідна узгодженість дій гілок влади в цій області. Створення і просування іміджу повинно бути частиною ще більшої програми по розвитку України, потрібно не тільки здаватися цивілізованою і „позитивною” державою, але і намагатися нею стати.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

    Комплексний аналіз складових іміджу України,  матеріалів європейської і американської  преси дають можливість синтезувати  імідж України, який складається  у світової спільноти.

    Іноземна  преса створює загалом негативний образ України, сприймаючи її як країну з високим рівнем корупції та свавіллям  чиновників. Серед негативних рис  іміджу України відзначаються схильність до політичної нестабільності, незбалансована економічна сфера, і невиконанням взятих на себе зобов’язань.

     Імідж України як незалежної держави лише формується. Сьогодні в уявленні середньостатистичного  іноземця він виглядає досить непривабливо. Україна асоціюється з Чорнобилем, розваленою економікою, ненадійним інвестиційним кліматом, корупцією, скандалами тощо. Позитивні відомості про нашу державу у закордонних ЗМІ подаються обмежено або замовчуються взагалі. Причинами такого ставлення є: спричинена глобалізаційними процесами жорстока політична та економічна конкуренція між країнами; слабкі позиції України у світовому інформаційному просторі; складна внутрішньополітична ситуація в самій Україні; відсутність узгоджених на рівні держави дій з метою забезпечення сталого позитивного іміджу України на міжнародній арені; використання українських ЗМІ як зброї у політичній боротьбі груп і кланів.

     Аналіз  публікацій зарубіжної преси Великої  Британії, Франції, Росії та США засвідчив, що у зарубіжних мас медіа створювався  переважним чином негативний імідж  України, місцями нейтральний. ЗМІ висвітлювали в основному непривабливі, скандальні сторони життя українського суспільства. Використовуючи чітко підібраний фактаж та подаючи критично-тенденційні матеріали, вони здебільшого формували негативне ставлення читача до України. У цілому ЗМІ постачали споживача такою інформацією, що в кінцевому підсумку приводила до формування образу нашої держави як країни, яка після Помаранчевої революції почала втрачати свій міжнародний потенціа, де набула значного розмаху корупція, не дотримуються права людини, стрімко розвивається економічна криза, відтак існує ризик з точки зору вкладання інвестицій та розвитку бізнесу.

     Сьогодні  Україна для формування власного позитивного іміджу має цілу низку  можливостей в економічній, зовнішньополітичній, етнонаціональній, науково-технічній, культурно-гуманітарній, спортивній, туристичній та інших сферах, які вона належним чином не використовує.

     Однією  з найактуальніших потреб не лише внутрішнього, а й зовнішньополітичного життя України слід вважати побудову правової, демократичної, соціальної держави з розвиненими інститутами громадянського суспільства, що передбачає перш за все неухильне дотримання й захист прав людини в Україні.

    Творення  зовнішнього іміджу держави –  складний і тривалий процес, який повинен  здійснюватися свідомо, цілеспрямовано, безперервно, на високому професійному рівні. Вирішення цього завдання вимагає прийняття загальної стратегії інформаційної політики держави на коротку та довготермінову перспективу, спрямованої на розробку та просування позитивного іміджу України у світовий інформаційний простір.