Особливості обшуку в приміщеннях

Зміст

 

Вступ

Актуальність теми дипломної  роботи. Важливим процесуальним засобом отримання доказів є провадження обшуку і виїмки.

Обшук — примусове обстеження приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб, з метою знайдення та вилучення прихованих там слідів злочину й інших речей, що можуть мати значення у кримінальній справі, або знайдення осіб та трупів, що розшукуються, яке проводиться за наявності обґрунтованих даних про те, що вони приховані в певному місці або в особи, яка обшукується.

Виїмка — слідча дія, яка полягає в вилученні з володіння окремих осіб предметів і документів, що мають значення дія справи яка проводиться за наявності точних даних про те, де і у кого вони знаходяться.

Основна відмінність між обшуком  і виїмкою полягає в тому, що при обшуку речові докази і документи, як правило, приховані і для їх вилучення виникає потреба в  пошукових діях, а при виїмці місце  знаходження таких відоме і вони фіксуються і вилучаються. До того ж обшук може проводитись і щодо предметів, про наявність яких в певному місці не відомо слідчому.

На відміну від огляду обшук  має три відмітні ознаки: а) в ході обшуку обстежуються приміщення, споруди або інші об'єкти, що перебувають у віданні певної особи, б) обстеження об'єктів має характер розшуку та проводиться за наявності достатніх підстав вважати, що розшукувані предмети приховані, в) таке обстеження здійснюється в примусовому порядку.

Пізнавальний ефект будь-якої слідчої дії, в тому числі обшуку і виїмки, здебільшого залежить від того, наскільки своєчасно і правильно, наскільки обґрунтовано прийнято рішення про їх провадження. Тому правові, приписи, що встановлюють підстави провадження цих слідчих дій, здебільшого визначають їх ефективність у цілому. Названі слідчі дії водночас виступають і як правозастосовні акти; провадження яких пов'язане з певним утиском прав громадян на недоторканність помешкання, зі змінами майнових правовідносин.

У ч. 1 ст. 178 КПК України вказано, що докази можуть б)ти отримані шляхом виїмки, якщо точно відомо, де і в кого вони знаходяться Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий, маючи достатні підстави вважати, що в будь-якому приміщенні знаходяться предмети або документи, що можуть мати значення для справи, провадить обшук. Зіставлення гіпотез названих правових норм дозволяє помітити, що фактичні підстави проведення виїмки більш жорсткі, ніж фактичні підстави проведення обшуку. У першому випадку потрібна наявність достовірних (точних) відомостей про знаходження об'єктів, що розшукують, у певному місці ("у певної особи"), у другому — достатньо вірогідних знань про це.

Як у першому, так і в другому  випадках йдеться про відомості, що підтверджують лише знаходження  предметів у певному місці або у певної особи. Але за своїм правовим значенням знаходження предметів у різних місцях може бути досить різним. У деяких випадках вони можуть бути приховані; а в інших — ні: інколи особа, у віданні якої перебувають такі предмети, може відмовитися видати їх, учинити активний опір, а інколи, навпаки, надала б їх за своєю ініціативою, якби знала про доказове значення таких.

Чи є доцільним та виправданим  обшук у випадках другого характеру? Вважаємо, що ні.

Разом з тим закон виключає провадження обшуку, якщо точно відомо, де і в кого знаходяться об'єкти, які розшукують, рекомендуючи провадження в таких випадках виїмки.

Обшук має провадитись за наявності  достатніх даних, які вказують на те, що об'єкти, які мають значення у справі, по-перше, находяться у певної особи (в певному місці), по-друге, що дані об'єкти сховані й добровільно видані не будуть.

Враховуючи, що поряд з обшуком  та виїмкою в законі закріплена така форма збирання доказів, як витребування предметів і документів, а також  те, що слідчий не завжди може знати або передбачити поведінку осіб, у яких мають бути вилучені предмети чи документи, що мають значення для справи, ми пропонуємо змінити ст. 178 КПК України, назвавши й "Підстави провадження виїмки та витребування предметів і документів" та виклавши в такій редакції:

За необхідності вилучення предметів  чи документів: які мають значення у справі, слідчий за наявності  достатніх даних про те, де і  з кого вони знаходяться, пред'являє  вимогу про їх видавання. Посадові особи  і громадяни зобов'язані пред'явити та видати витребувані слідчим предмети і документи, У разі відмови у видаванні витребуваних предметів і документів слідчий має право провести їх виїмку в примусовому порядку.

Якщо для вилучення витребуваних предметів чи документів виникає необхідність здійснення пошукових заходів, слідчий може провести обшук, керуючись вимогами ч. 4 ст. 177 цього Кодексу.

Виїмка документів, що містять відомості, які є державною таємницею, провадиться  за мотивованою постановою слідчого і тільки з санкції прокурора в порядку, узгодженому з керівником відповідної установи.

Така регламентація законом  підстав провадження обшуку та виїмки створить додаткові гарантії від  безпідставного вторгнення правоохоронних органів у помешкання громадян, сприятиме  забезпеченню їх законних прав та інтересів, дозволить більш чітко диференціювати сфери застосування названих слідчих дій,

Усе вищесказане характеризує актуальність теми дослідження.

Об'єктом дипломної  роботи є обшук в приміщеннях.

Предметом дослідження є криміналістична характеристика поняття обшуку в приміщеннях та тактично-процесуальних прийомів її реалізації.

Метою дипломної роботи є комплексне дослідження поняття обшуку в приміщеннях та тактично-процесуальних прийомів її реалізації.

Реалізація основної мети передбачає вирішення наступних завдань:

• розкрити поняття і сутність обшуку в приміщеннях;
• проаналізувати види обшуку в приміщеннях;
• дослідити процес підготовки до обшуку в приміщеннях;
• охарактеризувати загальні тактико-психологічні особливості обшуку в приміщеннях;
• розкрити поняття тактико-психологічні особливості провадження обшуку в приміщеннях;
• виявити ознаки тактико-психологічних особливостей провадження обшуку в приміщеннях.

Структура дипломної  роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи (вісім підрозділів), висновки та список використаних джерел.

 

Розділ 1. Поняття та види обшуку в  приміщеннях

1.1. Поняття і сутність обшуку  в приміщеннях

Обшук — це процесуальна слідча дія, сутність якої полягає у виявленні, дослідженні та вилученні матеріальних джерел інформації, що мають значення для встановлення істини у справі.

Виїмкою називається слідча дія, спрямована на вилучення предметів або документів, що мають значення для справи, і  знаходяться у певної особи або  у певному місці¹.

Обшук і виїмка проводяться у  випадках, коли є достатні підстави вважати, що в якомусь приміщенні, місці або в якоїсь особи знаходяться  предмети, документи, що можуть бути доказами, а також служити засобами для  виявлення майна і накладення на нього арешту з метою забезпечення позову. Обшук може проводитися для розшуку людей, трупів, тварин.

За своєю сутністю обшук і  виїмка схожі з оглядом, оскільки вони спрямовані на виявлення, дослідження  та вилучення матеріальних джерел інформації, тобто речей. Разом з тим вони істотно відрізняються від огляду як слідчої дії. Назвемо ці відмінності.

Обшук і виїмка є заходами процесуального примусу і носять примусовий характер. Обшук провадиться тільки по порушеній  кримінальній справі на підставі постанови  суду, що не підлягає оскарженню. Слідчий огляд може бути проведений і до порушення кримінальної справи. В обставинах, що не терплять зволікання, коли об'єкти виїмки і обшуку, які мають доказове значення, до провадження цих дій можуть бути знищені, заховані або пошкоджені, а розшукувана особа — сховатися, виїмка і обшук проводяться без постанови суду. При цьому копія протоколу обшуку або виїмки направляється прокурору не пізніше доби з моменту провадження слідчих дій.

Об'єктами обшуку і виїмки є матеріальні  предмети і речі неорганічної та органічної природи. Закон не встановлює їх перелік, а лише вказує, що при обшуку і виїмці можуть бути вилучені предмети і документи, що мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна (ст. 186 КПК)².

У кримінально-процесуальному і криміналістичному  аспектах матеріальними об'єктами можуть бути: а) учасники злочину (обвинувачений, підозрюваний, потерпілий); б) предмети злочинного посягання (гроші, цінності, люди, речі і тварини); в) засоби вчинення злочину (знаряддя, зброя, транспорт і т. ін.); г) сліди злочину в широкому змісті; г) ділянки місцевості. Зазначені групи матеріальних утворень є об'єктами обшуку і виїмки, можуть служити речовими джерелами доказової інформації.

Незважаючи на схожість об'єктів  обшуку і огляду, вони різняться  за правовою природою. Об'єкти обшуку і  виїмки завжди знаходяться у володінні  окремих осіб або установ, організацій, підприємств. Вилучення їх у ході обшуку і виїмки є примусовим актом. Тому законодавець суворо регламентував провадження цих слідчих дій. Відступи від процесуальних вимог призводять до порушення законності, прав і свобод, гарантованих громадянам Конституцією.

Таким чином, виїмка і обшук є слідчими діями досудової діяльності. У методологічному аспекті вони є методами судово-слідчого пізнання, в кримінально-правовому — процесуальною формою, а в криміналістичному — засобами криміналістичної тактики, її «інструментарієм» для збирання, дослідження джерел доказової інформації в процесі розкриття і розслідування злочинів.

Обшук — це обґрунтоване на наявних у справі доказах примусове обстеження окремих громадян, приміщень, що займаються ними, належного ним майна, ділянок місцевості і робочих місць з метою виявлення злочинців, знарядь злочину, речей та цінностей, а також інших предметів і документів, що мають значення для встановлення істинну справі³.

Рис. 1.1. Мета обшуку

 

Виїмка — слідча дія, спрямована на вилучення конкретних предметів і документів, що мають значення для справи, а також тих, що забезпечують задоволення цивільного позову чи можливої конфіскації майна або вилучені законом із обігу.

Загальні і окремі завдання обшуку і виїмки обумовлені конкретним видом злочину і зводяться до виявлення, дослідження та вивчення засобів і слідів учинення злочину; предметів злочинного посягання; осіб, що сховалися від слідства; речей, вилучених законом із обігу.

Основу організації і провадження  обшуку і виїмки складають загальні принципи криміналістичної тактики. В числі специфічних, окремих принципів можна назвати: а) координацію сил і засобів; б) раптовість; в) потайність (конспіративність). Розглянемо їх.

Комплексне використання слідчих  і оперативних сил і засобів  — важливий принцип обшуку. Так, груповий обшук без взаємодії слідчого з іншими підрозділами органів внутрішніх справ здійснити дуже важко. Обшуком керує слідчий.

Оперативність і результативність обшуків досягається при участі слідчо-оперативної групи, склад  котрої бажано підтримувати постійним. Учасники групи повинні мати певну спеціалізацію. Висока кваліфікація учасників і їх погоджені дії при провадженні обшуку, як правило, забезпечують успіх розслідування⁴.

При підготовці до проведення обшуку і виїмки учасники оперативно-слідчої групи нерідко взаємодіють із працівниками ЖЕК, адміністрацією організацій, установ і підприємств. При цьому в кожному конкретному випадку необхідно проявляти максимум обережності, щоб наміри слідчого не стали відомі особі, що обшукується, або зацікавленим у результаті розслідуваного факту особам.

Раптовість обшуку — один із найважливіших  організаційних і тактичних принципів. Обшук повинен бути завжди несподіваним як для особи, що обшукується, так  і для інших осіб, зацікавлених у результатах розслідування в справі. Момент провадження обшуку визначає слідчий з урахуванням матеріалів справи і конкретно сформованої ситуації. Час проведення обшуку погоджується з особами, що здійснюють контроль за діяльністю слідчого.

Принцип раптовості тісно пов'язаний з принципом потайності (конспіративності) підготовки обшуку. Підготовка до обшуку не підлягає розголосу навіть серед працівників прокуратури і органів внутрішніх справ, що не беруть особистої участі в розслідуваній справі. Ці ж принципи поширюються на організацію і провадження виїмки, особливо коли вона проводиться одночасно в різних осіб, в організаціях, на підприємствах. Заходи конспірації також забезпечують успіх обшуку і виїмки.

Раптовість і потайність — не тільки організаційні засади (принципи), вони можуть розглядатися і як тактичні прийоми, характерні для типових ситуацій⁵. Наприклад, раптовість обшуку є доцільною в таких ситуаціях: а) на початку розслідування, коли факт порушення кримінальної справи відомий обмеженому колу осіб; б) коли підозрювані або зацікавлені особи здогадуються, що правоохоронні органи мають відомості про їх причетність до злочину і місце приховування викраденого; в) до виклику підозрюваного у вчиненні злочину, співучасників або зацікавлених осіб; г) до затримання підозрюваного чи співучасників або негайно після нього; ґ) коли особу захоплено при вчиненні злочину, або на неї вказують очевидці, або на її одязі і тілі можна виявити сліди злочину; д) через деякий час після першого обшуку, що не дав позитивних результатів.