Особливості обшуку в приміщеннях

У більшості випадків основними  об'єктами пошуку були: документи фінансово-господарської  діяльності та бухгалтерської звітності (що є найважливішим об'єктом пошуку у справах досліджуваної категорії); бланки документів з окремими реквізитами (печатками, штампами, підписами посадових осіб) і «заготівки» для виготовлення підроблених документів; щоденники, записні книжки, чорнові записи окремих осіб; електронні носії інформації (комп'ютери, їх окремі улаштування, електронні записні книжки); копіювальна та розмножувальна техніка; технічні засоби підробки документів (печатки, штампи, реактиви для виведення текстів тощо); гроші, цінні папери, коштовності, інші матеріальні цінності, в тому числі нажиті злочинним шляхом; листи, записки, окремі записи та інші матеріальні носії спілкування учасників злочинної групи між собою.

Так, під час обшуку в офісі  фіктивного підприємства «Магнолія» (м. Київ), через розрахунковий рахунок якого за підробленими документами здійснювалася конвертація одержаних незаконним шляхом грошових коштів, було вилучено: два персональних комп’ютери з принтерами, у пам’яті яких зберігалася документальна інформація про незаконні операції; підроблена печатка нотаріальної контори, якою завірялася картка зі зразками підписів керівників підприємства, поданих в банк; підроблена печатка третього підприємства та чисті бланки документів, завірених цією ж підробленою печаткою, використані для здійснення фіктивних фінансово-господарських операцій; гроші в сумі 4 тис. доларів США .

Під час обшуку особливу увагу треба  приділяти блокнотам, зошитам, щоденникам, чорновим записам осіб, в яких проведено  обшук.

За результатами обшуку на квартирі підозрюваної Л. були вилучені її особисті блокноти з чорновими й робочими записами. При подальшому огляді вилучених документів з'ясувалося, що, всупереч твердженням Л., вона не лише добре поінформована про незаконну діяльність підприємства-позичальника, а й перебувала у близьких стосунках з його директором, обвинувачуваним у розкраданні кредитів²².

Особливістю розслідування багатьох економічних злочинів є потреба  проведення серії обшуків та виїмок документів, спрямованих на вилучення  максимум доказової інформації та її матеріальних джерел. Така інформація стає своєрідним фундаментом, на якому зводиться вся подальша робота у справі. Отже, при проведенні таких слідчих дій треба враховувати ряд тактичних вимог, зокрема:

• невідкладний характер цих дій (початкові обшуки та виїмки провадяться, як правило, відразу після порушення кримінальної справи);
• груповий характер, що припускає одночасне проведення обшуків у всіх або кількох осіб, у кількох приміщеннях або інших місцях за наявності процесуальних підстав шляхом використання можливостей СОГ, взаємодії слідчого з оперативними апаратами;
• раптовість цих заходів для протидіючої сторони.

Додержання зазначених вимог в  їх комплексі дозволяє, по-перше, знизити  ризик знищення або приховання злочинцями матеріальних слідів злочину, по-друге, у стислий термін зібрати й  закріпити з допомогою процесуальних засобів необхідну доказову інформацію. Як справедливо зазначається в літературі, зволікання з проведеним обшуком недопустиме. Раптовість обшуку — величезна перевага, адже проведення його в той час, коли його не очікують, коли він застає зненацька, — є передумовою його успіху²³.

Ситуації здійснення групових обшуків  виникають там, де необхідне їх одночасне  проведення у кількох осіб або  в однієї особи, але в кількох  місцях. Місце, де здійснюється найважливіший, на думку слідчого, обшук (наприклад, в організатора злочинної групи), стає збірним пунктом, куди надходить інформація про хід та результати всіх інших обшуків, звідти надаються директиви з приводу проведення останніх. Плануючи груповий обшук, доцільно використовувати оперативні дані, скласти схему злочинних і родинних зв'язків осіб, які мають обшукуватись .

Дослідження кримінальних справ показало, що недоліки на початковому етапі  розслідування часто пов'язані  з необґрунтованою тяганиною  у проведенні обшуків та виїмок.

Так, порушуючи кримінальну  справу по кількох епізодах незаконного одержання банківського кредиту, слідчий вчасно не ініціював створення слідчо-оперативної групи, не вжив заходів щодо одночасного й раптового вилучення усіх необхідних предметів і документів у різних об'єктах, а почав «відпрацьовувати» епізоди послідовно. Таке тактичне упущення дало змогу злочинцям приховати сліди у документах по інших епізодах, позбавивши слідство тим самим важливих доказів.

Як свідчить практика, у ряді випадків (насамперед це стосується справ, порушених за офіційними матеріалами), важливо проводити повторні обшуки. У криміналістичній літературі зазначається, що повторний обшук стає частиною тактичного заходу «первинний — повторний обшук». Основні тактичні міркування, що ними має керуватися слідчий, який задумав провести повторний обшук, зводяться до того, що злочинці та інші зацікавлені особи, вважаючи слідство або оперативні заходи закінченими, можуть відновити колишню обстановку або відмовитися від тих заходів приховання цінностей і документів, до яких вони вдавалися на їх початку. Крім того, протягом певного часу в місцях, де проводився початковий обшук, можуть з'явитися нові докази, що мають значення для справи²⁴.

У криміналістичній літературі зустрічаються  розробки, пов'язані з виділенням ситуацій обшуку. Ситуації, що звичайно складаються при проведенні обшуків у справах досліджуваної нами категорії, можна диференціювати на дві групи:

- проведення обшуку, спрямованого  на вилучення предметів, документів  або цінностей в осіб, безпосередньо  не причетних до злочину;

- проведення обшуку з метою  вилучення предметів, документів  або цінностей в особи, яка  ймовірно брала участь у вчиненні  злочину.

У першому випадку досить часто  слідчий обмежується вилученням добровільно виданих предметів  або документів, якщо немає підстав побоюватися приховання інших розшукуваних речей. Обшук набуває характеру виїмки, коли особа, в якої він проводиться, добровільно видає те, що є предметом пошуку. При цьому слідчому треба мати на увазі, по-перше, що не все може бути видане (наприклад, лише частина розшукуваних документів); по-друге, що предмети й документи можуть бути підмінені; по-третє, що привітне ставлення особи, яка обшукується, може ховати за собою щось важливе (наприклад, сліди іншого злочину) .

Реальною й досить поширеною при здійсненні обшуку є конфліктна ситуація, оскільки будь-який обшук завжди носить чітко виражений примусовий характер і пов'язаний з втручанням в особисте життя громадян або у сферу їхніх особистих інтересів. В основі цієї ситуації виступають протидія у встановленні, з одного боку, істини, та заходи слідчого з подолання цієї протидії — з іншого. Така ситуація зумовлює розвиток тактичних заходів і рекомендацій, що допомагають слідчому діяти в обстановці конфлікту, вирішувати його допустимими засобами й методами.

Одночасно з проведенням обшуків  здійснюються виїмки документів. Виїмка має важливе значення як на початковому  етапі слідства, так і протягом усього розслідування. Зазначимо, що виїмка — самостійна слідча дія, яку ніяким чином не можна плутати з обшуком, а тим паче спрощувати, оформлюючи цю дію протоколом про добровільну видачу предметів і документів, що часто «практикується» слідчими й оперативними працівниками²⁵.

Вивчення слідчої практики дозволяє назвати виїмку документів основною та невідкладною слідчою дією. Предметами виїмки переважно виступають офіційні та інші документи, що містять різну інформацію, яка має значення для розслідування.

Типовими місцями проведення виїмки документів по досліджених кримінальних справах виступають:

а) банківські установи, що видали кредит;

б) банківські установи, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування суб'єктів  підприємницької діяльності;

в) підприємницькі структури-позичальники кредитних коштів;

г) організації, на рахунок яких надійшли кредитні кошти, або які мають певні господарські зв'язки з позичальником;

ґ) організації, що видали гарантії, поручительства, страхові поліси в забезпечення кредиту;

д) державні адміністрації та податкові  інспекції;

є) інші об'єкти — нотаріальні контори, митні органи, приватні квартири, окремі особи тощо.

Водночас, принцип всебічності, повноти  та об'єктивності дослідження обставин справи, поєднаний з вимогою процесуальної  економії, припускає одержання слідчим  різного роду орієнтуючої та довідкової документальної інформації у справі шляхом витребування документів від підприємств, установ і організацій, посадових осіб і громадян. За своєю спрямованістю та значенням для розслідування витребування документів нагадує виїмку. Але тут має місце лише зовнішня подібність, за якою криється відмінність як у процесуальній регламентації, організації і тактиці проведення, так і в пізнавальній сутності розглянутих дій ²⁶.

У цьому зв'язку зазначимо, що принципова потреба проведення виїмки, яка виключає можливість витребування документів (предметів) за письмовими запитами слідчого, виникає у разі, коли:

а) розшукуваний документ (предмет) за наявними у справі даними має ознаки речового доказу (наприклад, підроблені документи, передані в банк для одержання  кредиту; платіжні документи про  перерахування кредитних засобів; печатки і штампи, використовувані у злочинних цілях тощо);

б) існує небезпека знищення, приховання або пошкодження оригіналів (окремих  примірників, копій) документів (предметів) протидіючими особами (наприклад, бухгалтерських документів підприємства, необхідних для ревізійного дослідження);

в) має місце необґрунтована тяганина у виданні необхідних документів (предметів) або відсутня особа, яка  може видати оригінал чи копію документа.

Саме в результаті своєчасного  проведення виїмки співробітники правоохоронних органів дістають можливість аналізу найважливіших джерел доказів у розслідуванні — документів. Це розуміють і злочинці, тому знищення документів, на підставі яких слідчий і суд можуть зробити висновок про характер і зміст злочинної діяльності — найпоширеніша форма «внутрішньої» протидії розслідуванню. У таких випадках стає неможливим провести документальну ревізію, криміналістичні й економічні експертизи, що, у свою чергу, перешкоджає встановленню вини конкретної особи у вчиненні злочину. Знищуватися можуть всілякі документи. Основну «увагу» злочинців, природно, привертають ті документи, які прямо підтверджують здійснення незаконної діяльності або містять ознаки матеріальної підробки (найчастіше підписи посадової особи), придатні для ідентифікації.

Наприклад, під час обшуку за місцем проживання П., директора малого підприємства, підозрюваного у незаконному  одержанні банківського кредиту, співробітники  міліції, які мали провести обшук, вимагали відкрити їм квартиру. Зрозумівши мету приходу міліціонерів, П. разом із своєю співмешканкою, викинули у відчинене вікно платіжні документи про перерахування кредитних коштів, а також вкрадену печатку іншого підприємства, якою були завірені підроблені документи підприємства, надані до банку. Лише після знищення в такий спосіб слідів злочинної діяльності П. відчинив двері. Проте втрату важливих доказів було відвернуто завдяки завчасно встановленому спостереженню за вікнами квартири²⁷.

Іноді злочинці вдаються до ще ефективніших, на їхню думку, способів знищення доказової інформації.

Наприклад, знаючи про те, що документальна  ревізія у справі не проведена, а  наявна бухгалтерська документація підприємства правоохоронними органами вчасно не вилучена, головний бухгалтер  товариства з обмеженою відповідальністю М., щоб замести сліди, офіційно заявив в одне з райуправлінь міліції про викрадення з його особистого автомобіля всіх бухгалтерських документів цієї фірми, включаючи й гербову печатку підприємства. Як пізніше він зізнався на допиті, такий прийом він використав, розраховуючи на те, що органи міліції в подальшому вже не зможуть спростувати факт крадіжки у нього документів.

Мають місце випадки, коли в ході обшуку приватних квартир, службових (офісних) приміщень виявляється  комп'ютерна техніка та інші засоби електронного збереження інформації (наприклад, електронні записні книжки), у пам'яті яких можуть зберігатися важливі відомості, наприклад про тіньову сторону діяльності банку або фірми. У спеціальній літературі останнім часом виділяється принципово новий об'єкт пошуку — інформація, що зберігається у пам'яті комп'ютера або на зовнішніх носіях (дисках, дискетах тощо)²⁸.

Вилучати засоби комп'ютерної техніки  можна в будь-яких справах, де необхідно  одержати дані, що зберігаються не лише на паперових, а й на електронних носіях у вигляді файлів, підготовлених на даному комп'ютері, перенесених з іншого комп'ютера або відсканованих з паперового документа. Оскільки результати подальшого огляду й експертного дослідження комп'ютерної техніки та програмного забезпечення прямо залежать від схоронності інформації на внутрішніх і зовнішніх магнітних носіях, при вилученні комп'ютерної техніки слід дотримуватися загальних правил, що попереджають навмисне псування або знищення таких даних. У цих випадках доцільно залучати до участі в обшуку фахівця з комп'ютерних технологій, оскільки його знання знадобляться під час підготовки до обшуку, оперативного аналізу інформації та кваліфікованого її вилучення з комп'ютерних носіїв .

2.2. Тактичні прийоми обшуку (прийоми  обшуку приміщення)

Обшук — це слідча дія, що полягає з примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою знайдення та вилучення предметів і документів, що можуть мати значення у справі, або знайдення осіб та трупів, що розшукуються, проваджуваному за наявності ймовірних даних про те, що вони приховані в певному місці чи в певної особи.

Обшук може проводитись і до порушення  кримінальної справи, але тільки стосовно об'єктів, на які не поширений статус недоторканності, і тільки за наявності для його проведення відповідних фактичних і юридичних підстав.