Особливості обшуку в приміщеннях

7. Слідчий повинен визначити перелік технічних засобів, необхідність застосування яких може виникнути під час проведення обшуку (засоби криміналістичної техніки, зв'язку, пошукові та транспортні засоби), а у необхідних випадках і перевірити робочий стан та комплектність (валіза слідчого, портфель слідчого) .

8. У випадках проведення групового (одночасного) обшуку за єдиним планом необхідно передбачити заходи для забезпечення одночасного початку проведення обшуків та створення перешкод можливим спробам осіб, що підлягають обшуку, повідомити своїм співучасникам про обшук.

Отримавши необхідну для підготовки обшуку інформацію та вирішивши усі  зазначені вище питання, слідчий  спільно з оперативними працівниками складає детальний план проведення обшуку. До виїзду на місце проведення обшуку слідчий проводить інструктаж членів слідчо-оперативної групи, визначає засоби зв'язку та порядок їх використання⁵⁹.

Прибувши на місце проведення обшуку, слідчий оголошує обшукуваній особі  про мету прибуття та пред'являє  постанову про проведення обшуку. Обшукуваному роз'яснюються його права та обов'язки, про що робиться відмітка у протоколі та пропонується добровільно видати предмети, документи та інші речі, які можуть мати значення у справі. Якщо запропоновані слідчим об'єкти видаються добровільно, то проведення обшуку може тривати тільки у тих випадках, коли слідчий має підстави вважати, що обшукуваним видані не всі шукані предмети, речі та документи.

Перед проведенням обшуку слідчий  повинен оглянути місце обшуку, встановити приблизний обсяг пошукових дій  та розподілити ділянки обшуку між членами слідчо-оперативної групи.

Обшук на місцевості. Об'єктом обшуку може бути ділянка місцевості (території подвір'я, садиби, садової ділянки, підсобного господарства, саду, городу, які належать або знаходяться в користуванні конкретної особи, установи). Коли місцевість стає самостійним об'єктом обшуку, слідчий виносить окрему постанову на обшук та подає її керівнику, господарю ділянки або іншій особі, у володінні чи користуванні якої знаходиться ця ділянка (директору заводу, ректору ВНЗу, на території якого планується обшук). У випадках, коли обшук здійснюється у конкретної особи, про що зазначено у постанові, а її садиба, дача чи город належать до об'єктів обшуку, виносити окрему постанову про обшук ділянок місцевості непотрібно .

Цей вид обшуку є найбільш трудомістким. Обстеження місцевості необхідно здійснювати  планомірно та у певній послідовності. Ділянку місцевості розподіляють на сектори або квадрати та методично  і послідовно досліджують. Залежно  від характеру досліджуваної місцевості, особливостей об'єктів пошуку та інших конкретних обставин можуть застосовуватися ексцентричний, концентричний або фронтальний методи дослідження місцевості з використанням у необхідних випадках тих чи інших технічних засобів⁶⁰.

У ході проведення обшуку необхідно звертати увагу на ознаки, які можуть свідчити про можливість знаходження у тому чи іншому місці замаскованого тайника – ділянки землі з пожовклою травою на фоні загальної зеленої маси, пошкодження ґрунту, мітки на деревах, скопана грядка на присадибній ділянці тощо. На наявність тайників або місця поховання трупа в окремих випадках може вказувати поведінка свійських тварин.

Здійснюючи обшук на місцевості, можна проводити розкопки місцевості, розорювання ділянки, видалення  насаджень та інші пошукові дії.

Обшук у приміщенні. Обшук у приміщенні є найбільш розповсюдженим видом обшуку. Тактичні прийоми обшуку приміщення поділяють на загальні та окремі. До загальних прийомів належать:

а) планомірність та послідовність  обстеження приміщення;

б) активне використання технічних  засобів і спеціальних знань (спеціалістів);

в) використання логічних і психологічних  прийомів. Особливу увагу слід звертати на дії осіб, які виявляють послужливість, прагнення у всьому полегшити  роботу слідчого і таким чином залишити тайники не дослідженими, створити невірне уявлення, що шукати даремно.

Окремі тактичні прийоми залежать від виду приміщення й характеру обстановки, де проводиться обшук, зокрема, обшук в окремій ізольованій квартирі або приватному будинку необхідно розпочинати з обстеження житлового приміщення. Особи, які знаходяться в приміщенні, крім господаря, запрошуються до іншої кімнати або на кухню та за ними встановлюється спостереження. Під час обшуку із приміщення не дозволяється виходити. Особи, які знаходяться в приміщенні, можуть піддаватися особистому обшуку ⁶¹.

Під час обстеження підлоги, стін, сховищ застосовуються аналітичні методи та технічні засоби виявлення тайників (рентген, вимірювання та розрахунки, ультрафіолетова та лазерна техніка, щупи, магнітні підйомники, трали та інша пошукова апаратура). У приміщеннях (складах), загромаджених предметами останні переміщуються для дослідження підлоги, стін. Досліджують окремо упаковані об'єкти (ящики, кіпи), сипкі речовини пересипають, а рідини переливають із місткості в місткість. Особливу увагу необхідно звертати на обстеження кухонь, туалету, ванної кімнати, балконів, горища та підсобних приміщень - комор, ніш.

При обстеженні конструктивних вузлів будівлі необхідно звертати увагу  на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність фарбування, відмінності у кольорі штукатурки, пошкодження павутиння.

При провадженні обшуку необхідно  враховувати професійну діяльність обшуканої особи, її схильності та захоплення, так як це може бути пов'язано із способами переховування предметів і документів, а також обранням місць для обладнання тайників.

В окремих випадках на правильність напряму пошуків може вказувати  поведінка обшуканого або членів його родини. На місця переховування  шуканих предметів може вказувати реакція обшукуваної особи на ті чи інші дії слідчого – зміна тембру голосу, кольору шкіри, тремтіння рук тощо, які свідчать про високу нервову напругу у випадках, коли слідчий наближається до тайників або сховищ. З метою спостереження за обшукуваною особою та іншими особами, що перебувають на місці обшуку, доцільно спеціально доручити одному із членів групи постійно спостерігати за ними та їх реакцією на дії слідчого.

Необхідно враховувати, що деякі особи  можуть переховувати речові докази серед використаної білизни, у дитячих речах, у ліжку дитини або тяжкохворої людини, предметах культу, серед книжок домашньої бібліотеки.

У ході проведення обшуку слідчому можуть стати відомими певні обставини, що стосуються особистого або інтимного життя обшуканої особи. У тих випадках, коли ці обставини не мають значення у розслідуваній справі, слідчий не повинен акцентувати на них увагу понятих та інших учасників обшуку. У випадках, коли є необхідність у ознайомленні понятих та інших учасників з цими обставинами, слідчий попереджає їх про недопустимість розголошення цих даних, про що у разі необхідності у них може бути відібрана підписка⁶².

Обшук в комунальній квартирі, в  гуртожитку, на робочому місці також  має свої тактичні особливості.

1. У комунальній квартирі обшук слід починати з місць загального користування (кухня, коридор, туалет, комора, горище, підвал). Обслідуванню підлягають тільки ті об'єкти, які належать обшуканій особі; наприклад, кухонна шафа, плита, умивальник у загальній кухні. Інші речі обслідуються з дозволу їхніх господарів, які повинні бути присутніми. Останнім пропонується переглянути свої речі – чи немає там сторонніх, що не належать їм, предметів. Якщо господар дає дозвіл, то слідчий може сам провести дослідження. Аналогічним чином проводиться обслідування приміщення в гуртожитку.

2. Після обслідування приміщень  загального користування проводиться  обшук житлового приміщення за  загальними правилами. Під час  обшуку в гуртожитках обов'язково  повинен бути присутній представник адміністрації (комендант, майстер).

3. Обшук на робочому місці  у службових приміщеннях необхідно  розпочинати з робочого місця  обшукуваного. У першу чергу оглядають  робочий стіл, сейфи, шафи. Тайників, як правило, на робочих місцях  не роблять, але предмети можуть бути схованими або замаскованими серед книжок, документів, папок⁶³.

Під час здійснення обшуку вилученню  підлягають не тільки предмети і речі, що мають значення у розслідуваній  справі, а й речі та документи, що свідчать про вчинення обшукуваною  особою іншого злочину, а також речі, вилучені із цивільного обігу.

Враховуючи примусовий характер обшуку, слідчий під час його проведення має право розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володар відмовляється  їх відчинити, але при цьому слідчий  повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень замків, дверей та інших предметів.

Обшук особи передбачає примусове обстеження тіла людини, її одягу та інших речей. Об'єктами пошуку можуть бути насамперед: вогнепальна та холодна зброя, дорогоцінні речі, наркотики, гроші, валютні цінності, документи та інші речі, що мають значення у справі.

Обшук особи рекомендується проводити  у певній послідовності – зверху донизу. Спочатку досліджується головний убір, потім одяг (пальто, сукня, піджак, штани, спідниця тощо), взуття, а потім натільна білизна. Ці речі знімають з особи у наведеній послідовності та досліджують. Особливу увагу необхідно приділяти дослідженню кишень, швів, підкладці пальта, піджака, спідниці, каблукам взуття. Потім досліджується тіло людини. Це пов'язано з тим, що невеликі та мініатюрні речі, а також певні речовини (наркотики) можуть переховуватися як в одязі, так і на тілі, або в природних порожнинах тіла. Застосування тактичних прийомів обшуку особи пов'язано з проблемою статі та використанням тактичних засобів для виявлення та вилучення предметів, що сховані. Тому попередньо, перш ніж розпочати примусове обслідування, слід переконати особу, що обшукується, добровільно видати сховані предмети. Для обшуку тіла людини та застосування технічних засобів обов'язково запрошують спеціаліста – судмедексперта, рентгенолога, хірурга. Обшук може проводитися в спеціально обладнаному приміщенні, наприклад на виробництвах, пов'язаних з добуванням та обробкою дорогоцінних металів, каменів тощо.

Під час обшуку особи підлягають обстеженню і супутні речі, що є в обшукуваного - валізи, дипломати, сумки, гаманці, портсигари, трубки для куріння тощо. Обшук особи, як правило, проводиться на підставі постанови слідчого. У ст. 184 КПК передбачаються випадки, коли особистий обшук здійснюється без постанови слідчого – в зв'язку із затриманням підозрюваної особи чи ув'язненням її під варту, або коли у слідчого є підстави вважати, що особа, перебуваючи у приміщенні, де здійснюється обшук, може переховувати при собі предмети чи документи, що мають значення у справі⁶⁴.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у приватному володінні особи (мотоцикл, автомобіль, катер, яхта). В залежності від виду транспортного засобу, що підлягає дослідженню, обшук має певну специфіку. Обстеження транспортних засобів повинно мати планомірний та послідовний характер.

Груповий (одночасний) обшук – це кілька одночасних обшуків, що здійснюються у межах однієї розслідуваної кримінальної справи у різних осіб та в різних місцях. Груповий обшук характеризується певною специфікою: обшук здійснюють із залученням кількох слідчо-оперативних груп; існує кілька об'єктів обшуку; наявність єдиного керівництва обшуком; обшук починається одночасно в усіх місцях його проведення; обшук здійснюється за єдиним планом; груповий обшук передбачає забезпечення чіткого та мобільного зв'язку між слідчо-оперативними групами для обміну інформацією під час проведення обшуку.

Стаття 178 КПК України передбачає, що виїмка проводиться у тих випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи, які мають  значення для справи, знаходяться  в певної особи чи в певному  місці. Отже, на відміну від обшуку, признаючи проведення виїмки слідчий точно знає, що саме (який конкретний об'єкт) підлягає вилученню, та де саме він знаходиться. Але необхідно мати на увазі, що слідчий може і не знати точного місця знаходження предмета чи документа, але мати інформацію, що необхідний об'єкт знаходиться в певній установі, організації, будинку або квартирі⁶⁵. Як правило, виїмка здійснюється стосовно документів і предметів, що знаходяться на підприємствах, в установах та організаціях. Якщо слідчому точно відомо, що певний об'єкт знаходиться по місцю проживання конкретної особи, і ця особа не буде протидіяти вилученню цього об'єкта, виїмка може бути проведене і в окремих громадян.

За загальним правилом при проведенні виїмки повинна бути присутня особа, у володінні або користуванні якої знаходяться об'єкти, що підлягають вилученню, а також не менше двох понятих.

Під час виїмки у слідчого немає  потреби здійснювати пошукові дії, які здійснюються в ході обшуку. Тому процесуальною підставою проведення виїмки є постанова, винесена слідчим. Отримання санкції прокурора на проведення виїмки законом не передбачено, за виключенням випадків, коли виїмці підлягають документи, що становлять державну таємницю. В таких випадках виїмка здійснюється тільки з санкції прокурора або його заступника, у порядку, погодженому з керівником відповідної установи.

Особливий порядок також передбачений для виїмки поштово-телеграфної  кореспонденції. У статті 187 КПК України  передбачено, що виїмка поштово-телеграфної  кореспонденції здійснюється за постановою слідчого, яка санкціонована прокурором або його заступником. Але ця норма КПК України суперечить Конституції України. Так, стаття 31 Конституції України проголошує, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденцій. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо⁶⁶.

Стаття 3 Конституції України (1996 р.) гарантує, а Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 01.11.1996 року роз'яснив, що недоторканність житла і таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції є невід'ємними правами особи і дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку в поштово-телеграфних установах надається тільки судом. За поданням органу, який провадить попереднє розслідування, відповідні матеріали розглядаються судом і з дотриманням таємниці слідства приймається процесуальне рішення – суддя виносить відповідну постанову про надання дозволу на накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку у поштово-телеграфних установах, в якій зазначає термін дії дозволу, або про відмову в застосуванні таких заходів. Стаття 187 КПК України суперечить Конституції і тому як норми прямої дії застосовуються норми Конституції.