Актуальні проблеми туризму

Монополізація туристичної індустрії

Після Другої світової війни  соціальні зміни та технічний  прогрес, пожвавлення науково-технічного, торгового, економічного, культурного, екологічного й іншого співробітництва між країнами практично всіх континентів значно прискорили розвиток туризму. У 1950 році кількість іноземних туристів, зареєстрованих в усьому світі, перевищила довоєнний рівень і досягла 25 млн. осіб. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного поділу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя значної частини суспільства були загальними тенденціями розвитку. Зростанню популярності туризму сприяло телебачення. Воно дало людям можливість, не виходячи з дому, знайомитися з новими землями, і це викликало бажання побачити все на власні очі.

На початку 60-х років  туризм став справді міжнародною індустрією. Щороку за кордон виїжджало 70 млн. туристів. У середині 90-х років їх налічувалося вже 500 млн. Почала розвиватися курортна сфера. Туристична індустрія давала прибутки навіть в тих галузях господарства, які безпосередньо не були з нею пов'язані.

Основною ознакою цього  етапу можна вважати монополізацію  галузі туризму, тобто виділення  її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних  навантажень, інтенсифікації життя  людей в індустріальних країнах туризм стає ефективним засобом рекреації. З предмету розкоші він перетворюється необхідність для населення високорозвинених країн. У кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більше диференціювало туристичний ринок, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, метою і вимогами до рівня сервісу. До цього періоду належить створення великих транснаціональних компаній.

Нині близько 100 млн. людей  в усьому світі зайняті в туристичній індустрії. Вони обслуговують близько півмільярда туристів на рік, причому їх кількість щороку зростає. Якщо взяти за базовий 1950 рік, коли тільки організованими на комерційній основі турами було охоплено 25 млн. осіб, то можна спостерігати зростання кількості людей, охоплених туристським оборотом: 1960 - туристів стало в 2,8 рази більше, 1980 - у 10 разів, 1990 - у 18 разів, 2000 - у 28 разів більше.

Сьогодні від туризму  певною мірою залежить економіка  понад 125 країн. Розвиток малих та середніх центрів обслуговування туристів є одним із факторів підвищення рівня добробуту, населення, адже він дає можливість створювати нові робочі місця та сприяє зростанню екологічної, культурної та соціальної освіченості.

Таким чином, розвитку міжнародного туризму сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний його розвиток спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, розвиненою соціальною інфраструктурою.

 

2.  Активний та пасивний туризм

Однією з особливостей міжнародного туризму є його економічний  характер, що виявляється через вплив  на платіжний баланс країни.

Активний туризм —  приїзд іноземних туристів, які, оплачуючи товари і послуги, забезпечують надходження валюти в бюджет країни, що приймає, й активізують її платіжний баланс.

Пасивний туризм —  виїзд туристів, який виражається  відпливом національної грошової одиниці  з країни їхнього постійного місця  проживання. Потоки міжнародних платежів за такими туристичними операціями позначаються на пасиві платіжного балансу країни — "експортера" туристів.

Розподіл туризму на активний і пасивний засновано на особливостях відображення фінансових результатів туристичної діяльності в платіжному балансі країни. Він властивий тільки міжнародному туризму і на внутрішній не поширюється.

Існують ще дві форми  міжнародного туризму, про які ми вже згадували: в'їзний туризм, який охоплює подорожі країною осіб, що не є її жителями; виїзний туризм, який охоплює подорожі жителів країни в іншу країну.

Отже, в'їзний і виїзний  туризм відрізняються напрямками туристських  потоків. При цьому один і той  самий турист може бути класифікований як такий, що в'їжджає, і як такий, що виїжджає. Це залежить від того, відносно якої країни розглядається його переміщення. Розрізняють країну походження туриста, тобто країну, яку він залишає з метою подорожі, й країну призначення, тобто країну, до якої він прибуває.

Ще одним типом туризму  є внутрішній туризм, який, на відміну ВІД міжнародного, охоплює подорожі жителів країни її територією. Тобто внутрішній туризм — це міграційні потоки людей у межах країни постійного місця проживання з туристськими цілями.

Попри суттєві відмінності, міжнародний і внутрішній туризм взаємозалежні — внутрішній туризм виступає свого роду каталізатором міжнародного туризму. З об'єднанням європейських країн спостерігається зближення міжнародного і внутрішнього туризму.

У статистиці туризму  внутрішній, в'їзний і виїзний  туризм можуть по-різному поєднуватися, утворюючи такі типи:

— національний туризм, який включає внутрішній і виїзний  туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (ВНП);

— туризм у межах країни, який охоплює внутрішній і в'їзний  туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристському споживанню.

Концепції міжнародного, національного туризму і туризму  в межах країни, запропоновані UNWTO, можуть бути використані на трьох  рівнях: глобальному (в планетарному масштабі); регіональному (відносно групи  країн) і місцевому (в межах окремого району будь-якої країни).

У статистиці міжнародного туризму використовують такі елементи:

1) основні одиниці  туризму;

2) класифікація туристичного  попиту;

3) статистика туристичних  доходів і витрат.

В основу рекомендацій зі статистики міжнародного туризму покладені такі критерії:

1) статистичні визначення  і класифікації повинні мати  практичне застосування в усіх  країнах;

2) вони повинні відрізнятися  простотою і чіткістю;

3) вони повинні максимально  відповідати чинним міжнародним стандартам і класифікаціям в інших сферах, наприклад, у демографії, транспорті, платіжному балансі.

 

3.  Анімаційні послуги в туризмі.

Розважаючись, людина чи група людей задовольняють свої духовні потреби, оцінюють свої можливості. Розважатися можна як у природному, так і в штучно створеному середовищі. Створення відповідних умов для цього і є завданням індустрії розваг.

Психологи пояснюють  механізм впливу розваг на духовний світ людини в такий спосіб. Виникнення потреби в розвазі спонукає людину до фізичних дій — знаходження розваги та її "споживання". Задоволення потреб супроводжується зміною емоційного фону. Людина шукає предмет розваги і відчуває нудьгу, неспокій. Знайшовши предмет розваги, вона відчуває радість, задоволення, а розважившись — заспокоюється.

Індустрія розваг формує і розвиває особистість. Вона впливає  на виховання, формування оптимістичного настрою, відпочинок, культурний розвиток людини. Працездатність людей зростає, якщо вони частину свого вільного часу заповнюють розвагами.

Соціальна спрямованість розвитку індустрії розваг виражається в тому, що вона сприяє формуванню нових особистих і суспільних потреб, зміцненню фізичного і психічного здоров'я людей. Індустрія розваг, вирішуючи багатогранні завдання (насамперед, виховання, формування оптимістичного настрою, організації, відпочинку, розвитку культури людини), по суті, формує і розвиває особистість. Заповнюючи розвагами частину вільного часу, людина відновлюється і як трудова одиниця. Сучасне життя характеризується швидкими темпами, стресами, емоційною неврівноваженістю людей. Збільшується ризик захворювань нервової системи. Розваги поряд з іншою відпочинковою діяльністю сприяють зняттю нервової напруги, позбавленню зайвої негативної енергії.

Тривалий час питанням вивчення та задоволення духовних потреб людей приділялося недостатньо уваги. Індустрія розваг — ще досить молода галузь, тому питання економіки, організації, управління підприємствами, які забезпечують процес розваг, ще недостатньо розроблені. Однак підприємств, діяльність яких спрямована на створення та організацію розважальних заходів, існує вже дуже багато.

До індустрії розваг належать підприємства, основна діяльність яких пов'язана з задоволенням потреб людини в розвагах, має яскраво  виражений розважальний характер: цирки, зоопарки, атракціони, ігротеки, парки відпочинку тощо. Процес розваг також забезпечують різноманітні видовищні заклади, включаючи стаціонарні та пересувні театри, кінотеатри, концертні організації та колективи. До розважальних можна віднести заняття фізичною культурою в штучно створених водних басейнах і ковзанках, у спортивних залах і клубах, а також діяльність спортивно-видовищних підприємств. Відвідування бібліотек, музеїв, виставок також може супроводжуватися розвагами.

Існують підприємства, для  яких забезпечення розвагами не є основною діяльністю. Галузі промисловості, які виробляють відповідне устаткування та інвентар, повинні також належати до індустрії розваг. У світовій практиці підприємства туризму, включаючи засоби розміщення, відносять до сфери обслуговування населення розвагами.

Індустрія розваг є самостійною  ланкою економічної системи й  охоплює значні матеріальні, фінансові  та трудові ресурси. Підприємства індустрії  розваг характеризуються специфічними технологіями, системами управління, організацією праці персоналу.

Важливе значення має  вивчення поведінки туристів як споживачів продукції індустрії розваг.

Основними характеристиками процесу розваг є:

— добровільний вибір  особою виду розваг;

— необмежений перелік  видів розваг;

— попередня налаштованість особи на споживання розваг;

— часта зміна розваг;

— поєднання розваг з  іншими заняттями, такими, як відпочинок, спорт, навчання;

— періодичність споживання розваг.

Необхідно розрізняти масові та індивідуальні розваги. Розваги  можуть бути спеціально організованими чи виникати стихійно.

Попит на діяльність індустрії  розваг, масштаби й особливості роботи підприємств залежать від обсягу та форм використання вільного часу. На вибір конкретної розваги впливає  безліч факторів. Серед них —  збільшення вільного часу населення, демографічні, поведінкові характеристики, спосіб життя, а також розвиток індустрії розваг. Важливим фактором формування розважального середовища є доходи населення.

 

4.  Банківські та фінансові послуги в туризмі.

Усі туристи прагнуть отримати якнайбільше послуг, зробити покупки на свій розсуд, причому на розваги і магазини витрачають щоденно значно більше коштів, ніж у повсякденному житті. Власне, вільне витрачання грошей і є розслабленням і задоволенням для багатьох людей.

Туристам не завжди зручно мати при собі велику суму готівки. Крім того, якщо врахувати, що про це знають кишенькові злодії, шахраї та лиходії. Томас Кук один з перших займався проблемою організації туризму професійно і вивчив усі аспекти туристичної діяльності. Власне, він винайшов дорожні чеки, - безпечні гроші спеціально для мандрівників, і організував контори при банках у всьому світі, де можна було обміняти чеки на місцеву валюту.

Дорожні чеки - вигідний та безпечний спосіб збереження своїх коштів при поїздках за кордон, які можна використовувати як для оплати товарів і послуг (в готелях, ресторанах, пунктах прокату автомобілів, торгових закладах тощо), так і для отримання готівки. Пред'являючи чек до оплати, його власник повинен поставити на ньому другий підпис. Оплата здійснюється у разі ідентичності на чеку обох підписів.

Зручність користування дорожніми чеками і в тому, що завдяки їм можна вивозити за кордон суму в еквіваленті до 5 тис. дол. Крім того, термін дії чеків необмежений  і при випадковій їх втраті здійснюється безкоштовне їх відшкодування.

Пізніше винайшли пластикові кредитні картки, створили світові  платіжні системи VISA, Maestro, MasterCard та ін. Використання цих платіжних засобів  значною мірою усунуло потребу  туристів у готівковій валюті; практично  всі магазини, ресторани й інші підприємства туристичних центрів почали приймати безготівкові платежі за картками. Користуючись платіжними картками, турист отримав можливість:

- швидкого та зручного  доступу до готівки цілодобово  в будь-якій країні світу;

- оформлення карток в гривнях, доларах США і Євро;

- нарахування високих  відсотків по залишках на картковому  рахунку;

- безпосереднього розрахунку  карткою за товари та послуги;

- при перетині кордону  немає необхідності декларувати  кошти;

- немає необхідності  отримувати дозвіл на вивіз іноземної валюти - лімітів на вивіз валюти за карткою не існує;

- автоматична конвертація  коштів у валюту країни перебування,  при розрахунках карткою за  кордоном;

- за допомогою картки  турист може забронювати номер  у готелі, купити авіаквитки, путівки, оплатити послуги туристичних агенцій тощо;

- лише за допомогою  картки можна взяти напрокат  машину, і туристу не треба  залишати депозит в місцевій  валюті, наявність картки є гарантією  його платоспроможності;

- поповнення карткового  рахунку третіми особами у разі відсутності власника платіжної картки;

- блокування картки  при її втраті або крадіжці  після відповідного звернення  до банку;

- отримання відсотків  на картковий рахунок за депозитами, відкритими в банках України.

 

5.  Безпека туристичної подорожі

Відправляючись у подорож, турист стикається з проблемами, які  за певних обставин можуть призвести  до несприятливих наслідків для  його здоров'я і майна, зробити  туристичну поїздку неможливою або  негативно вплинути на отримані враження.

Турист постійно перебуває під впливом обставин підвищеної небезпеки в незнайомому довкіллі, що відрізняється від звичайного середовища його проживання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не має імунітету до хвороб, поширених у цій місцевості, тощо.