Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

 

                                             Вступ

   На сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин глобалізаційні процеси охопили всі сфери світового господарства, в тому числі і світовий ринок туристичних послуг. Як наслідок, відбувається зростання рівнів інтегрованості туристичних галузей та окремих підприємств різних країн, з одного боку, та загострення конкурентної боротьби між країнами за розподіл туристичних потоків, з іншого. Водночас, сучасною тенденцією в економіці розвинених країн є зростання частки туристичних послуг як у структурі валового внутрішнього продукту, так і в структурі споживання. Також характерним є інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій, електронної торгівлі у сфері туризму. Такі процеси створюють загрози туристичним галузям країн із більш низькою конкурентоспроможністю національних підприємств, несформованістю ринкових механізмів та недосконалою державною туристичною політикою. Це стосується країн із трансформаційною економікою, до яких належить й Україна.

Сьогодні туризм визначають як феномен ХХІ ст., що став невід’ємною  складовою життя більшості людей  світу і одним з провідних  напрямів соціально-економічної діяльності. Про глобальність туризму та пріоритетність у світовій економіці свідчать як динаміка світових туристичних потоків (4-5% зростання на рік) протягом останніх років, так і доходи від туризму, що складають 6,5% світового експорту і 18% міжнародної торгівлі послугами.

Для України, яка стоїть на шляху формування демократичного суспільства та ринкової економіки, туризм сьогодні є важливим чинником соціально-економічного розвитку як усередині держави, так і в зовнішньоекономічній діяльності. Вже зараз туристична галузь виробляє 8% валового внутрішнього продукту та 20% зовнішньоторговельного обороту України. У туристичній галузі функціонують 8,3 тис. підприємств, в тому числі 3,9 тис. суб’єктів туристичної діяльності, 1,2 тис. готелів та місць проживання, 3,2 тис. санаторно-курортних закладів. Більшу частину обсягів туристичної діяльності припадає на три туристичні регіони: Крим, Київ, Одеську область. Вони забезпечують до 67% обсягів туристичної діяльності в Україні. Саме тому актуальність даної теми є дуже актуальною в сучасних умовах.

Метою даної роботи є  розглянути особливості розвитку міжнародного туризму в Україні та визначити перспективні шляхи його розвитку.

Згідно до мети в роботі поставлені наступні задачі:

– розглянути сутність та основні види міжнародного туризму;

– проаналізувати основні  чинники, що впливають на функціонування туристичного ринку;

– проаналізувати сучасний стан міжнародного туризму в Україні;

– розглянути особливості  організації туризму;

– зробити прогноз  розвитку світового туризму;

– визначити перспективні напрямки розвитку міжнародного туризму  в Україні.

Предметом дослідження є стан розвитку міжнародного туризму.

Об’єктом дослідження є міжнародний туризм .

 

 

              1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

1.1 Сутність  міжнародного туризму та його  значення

     У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає дохід у скарбницю. Крім значної статті доходу туризм є ще й одним з могутніх факторів посилення престижу країни, росту її значення в очах світового співтовариства і рядових громадян.

Згідно з Міждержавним стандартом (ГОСТ 28681.0), туристична послуга  – результат діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних  потреб туристів [23, с. 48].

До складу туристичних послуг входять: бронювання, оформлення документів, всі види перевезень, розміщення, харчування, екскурсії й атракції, медичний супровід і страхування, послуги гідів-перекладачів та інше забезпечення. Перелік послуг кожного туру різний і визначається програмою перебування.

Туристична послуга є складовою  туристичного продукту. І якщо туристична послуга може бути придбана і спожита  тільки в місці її виробництва, то туристичний продукт може бути придбаний  і за місцем проживання, але спожитий тільки на місці виробництва туристичних послуг.

Інколи туристичний продукт  асоціюють з поняттям "туристичний  пакет", тобто основним (обов'язковим) комплексом послуг, які надаються  під час подорожі по індивідуальному  або груповому плану та мають  серійний характер і пропонуються в широкий продаж. Але туристичний продукт – це набагато ширше та вагоміше поняття, про що мова піде трохи нижче. Туристичний пакет включає мінімальний набір обов'язкових елементів, необхідних для здійснення подорожі (рис. 1.1).

 

Рисунок 1.1 Структура туристичного пакету

 

Розглянемо ці складові більш детально. Туристичний центр  – це місце відпочинку туриста, яке  об'єднує всі його рекреаційні  можливості: природні, культурно-історичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктури. Цей елемент туристичного пакету належить до обов'язкових, оскільки без об'єкта інтересу неможливо організувати подорож. Але необхідно пам'ятати, що навіть в одному регіоні може бути декілька туристичних центрів. Наприклад, м. Львів і м. Трускавець розташовані в одній області, але це різний комплекс рекреаційних можливостей, які не можна перенести в будь-яке інше місце (рисунок 1.1) [10, с. 87].

Транспорт – це засіб  пересування, за допомогою якого  можна добратися до туристичного центру. Це може бути літак, теплохід, поїзд, туристичний автобус, автомобіль та ін. Значну частину витрат вартості турпакету складають витрати на перевезення. Чим більш комфортабельний і швидкісний вид транспорту використовується, тим вища вартість подорожі.

Трансфер – доставка туриста від місця прибуття (аеропорт, залізнична станція, морський вокзал) до місця розміщення (готель, мотель, кемпінг), де він буде проживати, а  також зворотна доставка до місця  відправлення.

Трансфери здійснюються з використанням автобусів, таксі чи навіть лімузинів, якщо такого типу трансфери включені в турпакет або замовлені туристом. Таким чином, туристичний пакет, який об'єднує обов'язкові туристичні послуги, відрізняється від туристичного продукту тим, що це мінімальний набір послуг, які можуть бути розширені за рахунок додаткових туристично-екскурсійних послуг, товарів та інших послуг і разом складатимуть туристичний продукт.

Туристичний пакет –  це тільки частина туристичного продукту, точніше обов'язкова частина туру, який може бути більшим або рівним турпакету.

Отже, туристичний продукт  – це сукупність речових (предметів  споживання) та неречових (у формі  послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, які виникають у період його туристичної подорожі (рисунок 1.2) [7, с. 98].

Рисунок  1.2 Структура туристичного продукту

 

Розглянемо детально складові туристичного продукту. Тур  – це первинна одиниця туристичного продукту, яка реалізується споживачу  як єдине ціле, на визначений маршрут та конкретний термін.

Закон України "Про  туризм" дає наступне визначення: "Тур – туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні  терміни, забезпечена комплексом туристичних  послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо)" [1].

І зовсім іншою буде структура  туристичного продукту при організації  комерційної поїздки в Туреччину  або Китай, де у відсотковому відношенні буде переважати вартість куплених товарів.

Туристичний продукт  оцінюється як сумарний обсяг товарів і послуг, вироблених в сфері туризму. Він може бути оцінений двома способами:

а) як сума всіх проведених затрат на виробництво турпродукту;

б) як сума всіх витрат туристів, тобто дохід від туризму [5, с. 117].

Отже, на нашу думку, сумарний обсяг товарів і послуг, вироблених (спожитих) у сфері туризму, і є валовим туристичним продуктом, який і в першому, і другому випадках вимірюється у вартісному виразі.

Виробництво туристичного продукту – це процес перетворення ресурсів на туристичний продукт, який відбувається на різних господарюючих суб'єктах: від натурального селянського господарства до сучасного підприємства.

Дуже важливим стає виробництво  туристичного продукту на світовому  рівні. Так, туристична діяльність у  розвинутих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 2007 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам одержали 58 млрд. $, Франція й Італія – по 27 млрд. $, Іспанія – 25 млрд. $ [18, с. 65].

В Україні туристичний  бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися відправленням своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну – тобто усе робиться так, що капітал від туристичного бізнесу спливає за кордон.

Значення туризму у  світі постійно зростає, що пов'язано  із зростанням впливу туризму на економіку  окремої країни. В економіці окремої  країни міжнародний туризм виконує  ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм  – джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

2. Міжнародний туризм  розширює внески в платіжний  баланс і ВНП країни.

3. Міжнародний туризм  сприяє диверсифікованості економіки,  створюючи галузі, що обслуговують  сфери туризму.

4. З ростом зайнятості в сфері туризму ростуть доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

5. Розвиток міжнародного  туризму приводить до розвитку  економічної інфраструктури країни  і мирних процесів. У такий  спосіб міжнародний туризм варто  розглядати, співвідносячи з економічними відносинами окремих країн [8, с. 54].

Міжнародний туризм входить  у число трьох найбільших галузей, поступаючись нафтовидобувній промисловості  й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11% і 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний доход країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального обсягу світового експорту і 3% від світового експорту послуг, на сьогодні ці показники виросли у декілька разів.

1.2 Види міжнародного  туризму

 

Операції з міжнародного туризму являють собою вид діяльності, спрямованої на надання різного виду туристичних послуг і товарів туристичного попиту з метою сприяння задоволення широкого кола культурних і духовних потреб іноземного туриста.

Міжнародний туризм включає  в себе осіб, що виїжджають за кордон і не займаються там оплачуваною діяльністю.

Термін "турист" ввів у французьку мову Стендаль, надрукувавши в 1838р. книгу "Memories d'un touriste" ("Спогади  одного туриста"), у словники інших  мов терміни "туризм", "турист", "екскурсант", "екскурсія" і т.п. ввійшли разом з позначенням заходів, які проводяться у формі походів і подорожей, а також поїздок, прогулянок з відвідуванням різних закладів з пізнавальною, науковою і розважальною метою. Перше визначення ближче до терміну "туризм", друге – терміну "екскурсія" [31, с. 35].

На сучасному етапі  можна виділити наступні види і різновиди  туризму:

– за характером подорожей  – гірський, сухопутно-рівнинний, підземний (печерний), водний, підводний, комбінований;

– за способом пересування  – пішохідний, гірсько-пішохідний, лижний, велосипедний, шлюпковий, парусний, автомоторний, кінний.

За формою і змістом  туристична діяльність дуже різноманітна (прогулянки, походи, екскурсії, експедиції тощо) [19, с. 118].

Прогулянка – це пересування  на місцевості з пізнавальною, оздоровчою метою, з метою загартовування організму. В залежності від пори року і підготовленості людини прогулянки можуть бути лижні, велосипедні, на човнах або прогулянки пішки. Це найбільш проста і доступна короткочасна форма туризму.

Екскурсія – це колективне відвідування певних об'єктів з пізнавальною або науковою метою. Екскурсії проводять також з метою розширення світогляду, загального культурного розвитку людини.

Туристична експедиція – це організована багатоденна подорож  в малодосліджений район, що здійснюється зі спеціальною дослідницькою метою.

Туризм як товар реалізується у формі послуг, які виражаються  в корисному ефекті, що задовольняє  ту чи іншу потребу в момент свого  виявлення. При цьому послуга  може бути надана або речами, або  в процесі дії живої праці. Відповідно до двох вказаних способів виробництва послуг розрізняють два види самих послуг.

Перший вид – це такі послуги, які опосередковуються  речами, тобто матеріальні. Наприклад, послуги по виробництву продуктів  харчування для туристів.

Другий вид – це послуги, дія яких спрямована на живу людину чи оточуючі її умови, тобто  нематеріальні. До них відносяться  послуги по реалізації туристичних  путівок, обслуговуванню туристів у  готелі, організації театральних  вистав та ін. В даному випадку праця надає послугу не річчю, а в ролі діяльності. Однак обидва види послуг мають вартість і являються товаром. Вся діяльність туристичного господарського суб'єкта пов'язана з наданням послуг.