Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму

– культурні фактори  – зростання культурного рівня  населення багатьох країн, а в  зв'язку з цим прагнення людей  до ознайомлення з закордонним культурними  цінностями;

– міжнародні фактори – пом'якшення міжнародного клімату, перехід від конфронтації між провідними державами до співробітництва і порозуміння, вирішення спірних міжнародних питань шляхом переговорного процесу [23, с. 125].

Ці постійно діючі  чинники в певний період можуть посилюватися або послаблюватися різноманітними менш масштабними і короткочасними кон'юнктурними змінами, врахування котрих також входить до завдань маркетингових досліджень.

Висновки до розділу 1 

 

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів нафтовидобуток і автомобілебудування. Як і будь-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму - дуже складна система. У ній зайнято близько 10% світових трудових ресурсів, виробляється близько 10% світового валового продукту, 7% світових інвестицій і 5% усіх податкових надходжень. Усе це сприяло тому, що туристична сфера забезпечує не лише вагомий відсоток світового валового продукту, а й понад 30% обсягів послуг світової торгівлі і 11% світових споживчих витрат, 7% загального обсягу інвестицій. Сьогодні безпосередньо у сфері надання туристичних послуг зайнятий кожен 10-й працівник (понад 200 млн. тих, хто працює). Крім того, послуги мандрівникам надають такі галузі, як транспорт, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, торгівля тощо. За оцінками Всесвітньої туристичної організації (ВТО) питома вага туризму у створенні валового національного продукту (ВНП) країн світу в 2010 році сягне 11—12%. Крім того, результати проведених досліджень ВТО передбачають, що туристичний рух до 2020 року зросте до 1,6 млрд. туристів за рік, які витрачатимуть 2 трильйони доларів США, тобто 5 млрд. в день. Разом із телекомунікаційною індустрією, інформаційними технологіями туризм забезпечуватиме економічне зростання у XXI столітті.

       2.АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1 Огляд та  аналіз сучасного стану міжнародного  туризму в Україні, його інфраструктури та матеріально-технічної бази

   

       Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку, і є одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки. У свою чергу важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал країни.

У порівнянні з 2010 роком у мотивації в'їзду іноземних громадян до України в 2011 році відбулися структурні зміни, причиною яких було значне зростання (+57 %, або 1,5 млн. осіб) приватних туристичних поїздок одночасно з різким падінням обсягів транзиту (-54 % або 2,6 млн. осіб). Порівняно з 2010 роком транзитний потік з Росії скоротився у 2,9 рази, з Білорусії – у 6,2 рази, з Вірменії – у 4,9 рази, з Грузії – у 5,6 рази.

За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі  залишили близько 2,5 млрд. доларів США  протягом свого перебування в Україні у 2011 році.

Громадяни України в 2011 році здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав 16,4 %), в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0 %), решта – одноденні відвідування (таблиця. 2.1) [23, с. 128].

Так само, як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою протягом останніх років коливається біля 65 % в загальних обсягах турпотоків.

Окрім цього, сусідні  країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів.

Таблиця 2.1    Обсяг наданих в Україні туристичних та суміжних послуг,    розрахований за методикою ВТО

Показники	2003	2004	2005	2006	2007
Млрд. грн.	8,0	8,4	16,0	18,5	20,9
Млрд. дол.	3,7	3,8	3,2	3,4	3,9
Додаткові показники
Всього іноземців в’їхали  в Україну, млн.осіб	14,7	12,0	11,0	11,7	11,9
Всього громадян України  виїхали за кордон, млн.осіб	14,7	12,6	12,3	14,2	15,6
Зовнішньоторгівельний обіг України, млрд.дол США	37,5	32,5	28,1	33,2	36,7
Приріст до попереднього року, %	-1,06	-13,33	-13,54	18,15	10,5

 

Щодо внутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2011 році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ, м. Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.

Біля 6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі рідним краєм. Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн. екскурсантів на рахунку турагентств.

В структурі платіжного балансу України 2011 року, за підрахунками НБУ, експорт послуг по статті "Подорожі" становить 10 %, імпорт - 15 %.

За останні три роки кількість відвідань України  іноземними громадянами збільшилась  у 2,2 разі", в тому числі кількість  іноземних туристів зросла на 38%. За цей самий період в платіжному балансі України частка експорту послуг по статті "Подорожі" зросла з 7 % до 10 %.

Основні статистичні  показники розвитку туристичної галузі України за 2011 рік свідчать про продовження росту активності туристичної діяльності, початок якого припадає на 2010 рік (таблиця 2.2) [35].

Таблиця 2.2  Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі в Україні за період з 2007 до 2011 рр.

Показники	2007	2008	2009	2010	2011
Кількість туристів, які  в’їхали в Україну, млн.осіб	7,6	6	4,2	4,4	5,8
Кількість туристів, які виїхали з України, млн.осіб	10,5	8,6	7,4	8,7	9,4
Кількість внутрішніх туристів, млн.осіб	5,7	5,7	6,4	6,6	6,9
Загальний обсяг туристичних  потоків, млн.осіб	23,8	20,5	18,0	19,7	22,1
Приріст до попереднього року, %	10,19	-13,9	-12,2	9,44	12,18

 

Загальний обсяг туристичних потоків перевищив рівень 2009 року на 12 %. Структура потоків за видами туризму також змінювалась протягом цього часу. Якщо в 2007 році частка внутрішніх туристичних потоків була найменшою (24 %), то в 2011 році вона зросла до 31%, а частки виїзного та в'їзного потоків скоротились, хоча перевага залишилась на боці виїзного туризму (44 % в 1997 році та 43 % в 2007 році). Частка в'їзного потоку в 2011 році (26 %) менша за частку в піковому 2007 році (32%), але абсолютний приріст на 31,8 % чисельності іноземних туристів є найбільшим за останні чотири роки [34].

Таким чином найбільше зростання у 2011 році порівняно до 2008 року вперше спостерігалось саме в обсягах в'їзного туризму, а обсяги виїзного та внутрішнього туризму зросли на 8 % та 5 % відповідно.

З іншого боку, у 2010 році лише обсяг внутрішнього туризму перевищив на 21 % рівень найбільш активного 2011р., в той час як обсяги інших видів туризму також зростали, але ще не досягли максимальних значень п'ятирічної давності.

Останнім часом даються  ознаки і впливають на структуру  туристичних потоків зміни у  візовій політиці як сусідніх держав, так і України.

Заохочуючи іноземців  до відвідування, Україна поступово  спрощує візові формальності. Натомість  західні сусідні держави, такі як Чехія, Словаччина, Болгарія, вже запровадили візовий режим в'їзду для українців, а Польща, Угорщина, Румунія готуються до його введення. Наслідком цього стане перерозподіл частки виїзного потоку на користь внутрішнього туризму.

Найбільш відвідуваними іноземними туристами є такі регіони України: Автономна Республіка Крим (35,6 %), Київ (27,2 %), Севастополь (11,5 %), Одеська (21,5 %) та Львівська (6,6 %) області.

В Україні на фоні зростання  в'їзного туризму взагалі частка в ньому організованого туризму зменшується.

У виїзному туризмі України, обсяги якого збільшились за 2011 рік на 8,7%, прослідковуються певні закономірності та тенденції.

Найпотужніші потоки виїзду українських громадян, як і  раніше, зареєстровані в напрямках  до сусідніх держав. Це є очевидною закономірністю, яка проявляється як у туристичних поїздках, так і в одноденних відвіданнях, левову частку яких складають транзитні поїздки.

У зв'язку з введенням  візового порядку в'їзду до Чехії, Словаччини, а з 2007 року і до Болгарії, туристичний потік у цих напрямках значно скоротився [32, с. 46].

Важливе значення для  розвитку як міжнародного, так і  внутрішнього туризму в Україні  мають туристичні ресурси, які є  основною метою подорожей. Внаслідок  цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Туристичні ресурси  можна розподілити на три групи:

1. Рекреаційні (природні) ресурси – унікальні явища  природи, печери, водоспади, скелі,  заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні  води, кліматичні та бальнеологічні можливості;

2. Об'єкти, які представляють  історичне та культурне минуле  країни, – музеї, пам'ятники і  пам'ятні місця, пов'язані з  історичними подіями, життям і  діяльністю видатних представників  науки, техніки, культури, а також  унікальні архітектурні та етнографічні об'єкти;

3. Об'єкти, які демонструють  сучасні здобутки країни в  промисловості, будівництві, сільському  господарстві, науці і культурі, медицині та спорті [12, с. 125].

Україна володіє багатими природно кліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які належать до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з привабливими туристичними пропозиціями.

Розглянемо першу групу  туристичних ресурсів – рекреаційні.

В Україні значну частину  природного потенціалу складають: рекреаційні  ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.) [18, с. 156].

Це унікальні ресурси  для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Площа освоєних та потенційних  рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:

– геополітичне положення (розташування території, наявність  трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);

– наявність рекреаційних ресурсів;

– стан туристичної інфраструктури;

– попит на рекреацію  та туризм;

– туристично-рекреаційна  політика регіону.

Згідно з оцінкою  ландшафтних ресурсів (НДШ містобудування), потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій  становить 12,1 млн. га, тобто 20 % площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік [8, с. 128].